Постанова

від 31.08.2006 по справі 5/1249-28/181 а     

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5/1249-28/181 А     

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ПОСТАНОВА

31.08.06                                                                                  Справа № 5/1249-28/181 А

10 год. 20 хв.

За позовом: Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова, м. Львів

до відповідача 1: Приватного підприємства “Львівпродгурт”, м. Львів

до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю “Вік-Буд-Пласт”, м. Київ

про  визнання недійсним господарського зобов”язання, що виникло на підставі договору від 01.12.2004 року № 9/1

Суддя   Морозюк А.Я.

Секретар судового засідання

Онишко І.Р.

м. Львів, вул. Личаківська,128,

     Зал судового засідання № 302.

Представники сторін

Від позивача: Мусійчук А.О. –старший державний податковий інспектор

Від відповідача 1: не з”явився

Від відповідача 2: не з”явився   

          Позов заявлено Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м. Львова до Приватного підприємства “Львівпродгурт” та до Товариства з обмеженою відповідальністю “Вік-Буд-Пласт” про визнання недійсним господарського зобов”язання, що виникло на підставі укладеного між ПП “Львівпродгурт” та ТзОВ “Вік-Буд-Пласт” договору № 9/1 від 01.12.2004 року, та про застосування передбачених ст. 208 Господарського кодексу України юридичних наслідків визнання недійсним господарського зобов”язання, а саме: зобов”язати ТзОВ “Вік-Буд-Пласт” повернути ПП “Львівпродгурт” все одержане ним в результаті виконання господарського зобов”язання, а з ПП “Львівпродгурт” стягнути 590 526 грн. в дохід держави.

          Ухвалою суду від 14.06.2006 року відкрито провадження у справі, попереднє судове засідання призначено на 03.08.2006 року. Ухвалою від 03.08.2006 року підготовче провадження у справі закінчено, справу призначено до судового розгляду на 14.08.2006 року. Ухвалою суду від 14.08.2006 року розгляд справи відкладено на 31.08.2006 року.

          Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, з підстав наведених у позовній заяві та додаткових поясненнях по справі від 14.08.2006 року, просить задоволити позовні вимоги, визнати недійсним господарське зобов”язання, що виникло між відповідачем 1 та відповідачем 2 як таке, що суперечить інтересам держави і суспільства, за наявності умислу в діях відповідача 2, та застосувати наслідки визнання недійсним господарського зобов”язання.

          Відповідач 1 у поданому суду запереченні на позовну заяву (вх. № 19466 від 14.08.2006 року) просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Свої заперечення мотивує наступним. 01.12.2004 року між відповідачем 1 та відповідачем 2 було укладено договір № 9/1. Відповідно до умов даного договору відповідач 2 поставив, а відповідач 1 оплатив технологічне обладнання на загальну суму 166 852,60 грн. в т.ч. ПДВ 27 808,77 грн. На переконання відповідача 1, не відповідає дійсності твердження позивача про те, що розрахунки між сторонами за договором № 9/1 від 01.12.2004 року здійснювалась на підставі виданих відповідачем 1 податкових накладних:  № 34 від 14.12.2004 року на суму 63 460,00 грн. в т.ч. 10 576,67 грн. ПДВ; № 32 від 02.12.2004 року на суму 71 340,00 грн. в т.ч. ПДВ11 890,00 грн.; № 30 від 01.12.2004 року на суму 120 320,00 грн. в т.ч. ПДВ 20 053,33 грн.; № 29 від 01.12.2004 року на суму 54 330,00 грн. в т.ч. ПДВ 9 055,00 грн.; № 22 від 02.11.2004 року на суму 114 223,40 грн. в т.ч. ПДВ 19 037,23 грн., оскільки оспорюваний позивачем договір укладений з приводу поставки технологічного обладнання, а в зазначених вище накладних мова йде про продукти харчування, які поставлялися на підставі договору № 9 від 01.12.2004 року, який позивачем не оспорюється. Відповідач 1 зазначає, що оспорюваний договір повністю виконаний обома сторонами, тобто мало місце реальне виконання взятих на себе сторонами зобов”язань, чинним законадавством України ж не передбачено обов”язку та будь-якої можливості одного платника податків перевіряти достовірність установчих документів та податкової звітності іншого платника податків, контролювати виконання ним своїх податкових зобов”язань.  

          Відповідач 2 вимоги ухвал суду не виконав, письмових пояснень по суті заявлених позовних вимог суду не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив.

          Суд розглядає справу в порядку ст. 71 КАС України на основі наявних доказів.

          В судовому засіданні було досліджено письмові докази, які наявні в матеріалах справи (свідоцтво про державну реєстрацію, довідки про включення до ЄДРПОУ, договір купівлі-продажу № 9/1 від 01.12.2004 року, податкові накладні, та інші наявні в матеріалах справи письмові докази).

          Відповідно до п.6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 року № 2747-IV, справу розглянуто в порядку, встановленому цим Кодексом.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

          01 грудня 2004 року між ТзОВ „Вік-Буд-Пласт” (Відповідач 2, по договору –Постачальник) та ПП “Львівпродгурт” (Відповідач 1, по договору - Покупець) укладено договір купівлі-продажу № 9/1 на поставку технологічного обладнання.

          На виконання даного договору ТзОВ „Вік-Буд-Пласт” поставило товар (технологічне обладнання) ПП “Львівпродгурт”, про що свідчать податкова накладна № 31 від 01.12.2004 року на загальну суму 166 852,60 грн. в т.ч. ПДВ на суму 27 808,77 грн.

          Як вбачається з листа ДПІ у Печерському районі м. Києва від 21.02.2006 року № 964/7/23-1410, сума податкових зобов”язань з ПДВ ТзОВ „Вік-Буд-Пласт”, що зазначена у рядках 9 та 20 декларації становить: за листопад 2004 року:  р. 9 –0 грн., р. 20 –0 грн., за грудень 2004 року: р. 9 –0 грн., р. 20 –0 грн.

          Відповідно до довідки Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві від 11.07.2006 року № 12-1-7/1752, ТзОВ „Вік-Буд-Пласт” значиться в ЄДРПОУ, ідентифікаційний код 33057986.

          Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов"язаний сплачувати податки і збори в порядку і в розмірах, встановлених законом.

          Згідно зі статтею 207 Господарського кодексу України, господарське зобов”язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб”єктності), може на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

          Пленум Верховного Суду України в п. 6 Постанови № 3 від 28 квітня 1978 року "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" роз'яснив, що до таких угод належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів, використання всупереч закону колективної, державної або чиєїсь приватної власності з корисливою метою тощо. Умисел юридичної особи - сторони у договорі визначається умислом посадової особи, яка підписала (уклала) угоду від імені такої юридичної особи і яка мала такі повноваження на момент її підписання.

Відповідно до ст. 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов”язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства,  то за наявності  наміру  в  обох  сторін  -  у  разі виконання  зобов”язання  обома  сторонами  -  в  доход  держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов”язанням,  а  у разі  виконання  зобов”язання  однією  стороною  з  другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї  першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із  сторін  усе  одержане  нею  повинно  бути повернено  другій стороні,  а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується  за  рішенням  суду  в  доход держави.

Договір від 01 грудня 2004 року № 9/1, укладений між відповідачами, спрямований на приховування від оподаткування доходів відповідачем 2 (ТзОВ „Вік-Буд-Пласт”), а саме: після укладення договору та поставки продукції (технологічного обладнання) у Товариства з обмеженою відповідальністю „Вік-Буд-Пласт” виникло податкове зобов'язання, яке останній згідно з Законом України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (із наступними змінами та доповненнями) повинен був відобразити у бухгалтерських документах, у декларації по податку на додану вартість, та сплатити у встановлений Законом термін до державного бюджету України. Однак, за період здійснення поставки продукції (технологічного обладнання) та виписування податкової накладної відповідач 2 подав звітність по ПДВ до податкового органу з нульовими показниками. Як вбачається з листа ДПІ у Печерському районі м. Києва від 21.02.2006 року № 964/7/23-1410, податкова декларація ТзОВ „Вік-Буд-Пласт” по ПДВ за грудень 2004 року подана з нульовими показниками.

З огляду на вищенаведене господарське зобов”язання за Договором № 9/1 від 01.12.2004 року підлягає визнанню його недійсним на підставі ст.207 ГК України як таке, що вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства за наявності наміру у відповідача 2 - ТзОВ „Вік-Буд-Пласт”, а також суд застосовує наслідки у вигляді повернення з боку ТзОВ „Вік-Буд-Пласт” на користь ПП „Львівпродгурт” усього одержаного ним за Договором в сумі 166 852 грн. 60 коп., і стягнення всього одержаного ПП „Львівпродгурт” в дохід державного бюджету в сумі 166 852 грн. 60 коп.

          З матеріалів справи не вбачається наявність наміру на порушення інтересів держави і суспільства з боку відповідача 1 –ПП „Львівпродгурт”.

          Суд не погоджується з твердженням позивача про те, що в рамках угоди № 9/1 від 01.12.2004 року розрахунки між відповідачами здійснювались по податкових накладних: № 34 від 14.12.2004 року на суму 63 460,00 грн. в т.ч. ПДВ 10 576,67 грн.; № 32 від 02.12.2004 року на суму 71 340,00 грн. в т.ч. ПДВ11 890,00 грн.; № 30 від 01.12.2004 року на суму 120 320,00 грн. в т.ч. ПДВ 20 053,33 грн.; № 29 від 01.12.2004 року на суму 54 330,00 грн. в т.ч. ПДВ 9 055,00 грн.; № 22 від 02.11.2004 року на суму 114 223,40 грн. в т.ч. ПДВ 19 037,23 грн., на загальну суму 423 673, 40 грн. і відмовляє в позові в частині застосування наслідків недійсності господарського зобов”язання на суму 423 673,40 грн., виходячи із наступного.

          01.12.2004 року між відповідачами було укладено ще один договір купівлі-продажу № 9 на поставку продуктів харчування. Саме згідно податкових накладних № 34 від 14.12.2004 року на суму 63 460,00 грн. в т.ч. ПДВ 10 576,67 грн.; № 32 від 02.12.2004 року на суму 71 340,00 грн. в т.ч. ПДВ11 890,00 грн.; № 30 від 01.12.2004 року на суму 120 320,00 грн. в т.ч. ПДВ 20 053,33 грн.; № 29 від 01.12.2004 року на суму 54 330,00 грн. в т.ч. ПДВ 9 055,00 грн. здійснювалась поставка продуктів харчування. Оспорювана ж позивачем угода № 9/1 від 01.12.2004 року укладена з приводу поставки технологічного обладнання. Що ж стосується податкової накладної № 22 від 02.11.2004 року на суму 114 223,40 грн. в т.ч. ПДВ 19 037,23 грн., то вона видана ще до укладення оспорюваного договору № 9/1 від 01.12.2004 року, тому не може стосуватися цього договору.

Судові витрати у вигляді судового збору (3,40 грн. та 480 грн. 33 коп.) покладаються на відповідача 2 пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищенаведеного, керуючись п.2-1, п.3, п. 6 Прикінцевих та перехідних положень та ст.ст. 69-71, 86, 87, 158, 160, 162, 163, 167  Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 року № 2747-IV (із змінами та доповненнями), господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задоволити частково.

2.          Визнати недійсним господарське зобов”язання між ТзОВ „Вік-Буд-Пласт” (місцезнаходження: 01000, м. Київ, вул. Перспективна, 9/11, ідентифікаційний код 33057986) та ПП „Львівпродгурт” (місцезнаходження: 79055,  м. Львів, вул. Роксолани, 61, ідентифікаційний код 31978618, фактична адреса: 79018, м. Львів, вул. Братів Міхновських, 9), яке виникло на підставі Договору купівлі-продажу № 9/1 від 01.12.2004 року на суму 166 852,60 грн.

3.          Зобов”язати Товариство з обмеженою відповідальністю „Вік-Буд-Пласт” (місцезнаходження: 01000, м. Київ, вул. Перспективна, 9/11, ідентифікаційний код 33057986) повернути Приватному підприємству „Львівпродгурт” (місцезнаходження: 79055,  м. Львів, вул. Роксолани, 61, ідентифікаційний код 31978618, фактична адреса: 79018, м. Львів, вул. Братів Міхновських, 9) усе одержане ним в результаті виконання господарського зобов”язання за Договором купівлі-продажу № 9/1 від 01 грудня 2004 року в сумі 166 852 грн. 60 коп.

4.          Стягнути з Приватного підприємства „Львівпродгурт” (місцезнаходження: 79055,  м. Львів, вул. Роксолани, 61, ідентифікаційний код 31978618, фактична адреса: 79018, м. Львів, вул. Братів Міхновських, 9) в доход держави усе одержане від Товариства з обмеженою відповідальністю „Вік-Буд-Пласт” в результаті виконання господарського зобов”язання за Договором купівлі-продажу № 9/1 від 01 грудня 2004 року в сумі 166 852 грн. 60 коп.

5.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Вік-Буд-Пласт” (місцезнаходження: 01000, м. Київ, вул. Перспективна, 9/11, ідентифікаційний код 33057986) в дохід державного бюджету України (р/р 31115095500006 Банк УДК у Львівській області, МФО 825014, отримувач: ВДК Личаківського району м. Львова, код ЄДРПОУ 22389406, код платежу 22090200) – 483 грн. 73 коп. –судового збору.

6.          В задоволенні позовної вимоги в частині застосування наслідків визнання недійсним господарського зобов”язання в сумі 423 673,40 грн. - відмовити.

7.          Виконавчі листи видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, передбаченому ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

                                Суддя                                                               Морозюк А.Я.