Рішення

від 26.09.2022 по справі 916/1552/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" вересня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/1552/22

Господарський суд Одеської області у складі судді Демешина О. А., за участю секретаря судового засідання Ващенко О. В., розглянувши матеріали справи № 916/1552/22

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Любимівка" (код 30718177, вул. Садова, 2, с. Любимівка, Дніпровський район, Дніпропетровська область, 52042)

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗЕРНО АГРО" (код 43084026, вул. Літературна, буд. 8, прим. 6, м. Одеса, Одеська обл., 65016)

про: стягнення 609753,01 грн.

з підстав порушення умов договору

Представники сторін:

від позивача: Паніна О.В.

від відповідача: Бартко О.Г.

СУТЬ СПОРУ: 14.07.2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Любимівка" (далі Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕРНО АГРО" (далі Відповідач) про стягнення 609753,01 грн., з яких: заборгованість в сумі 581 194,57 гривень, пеня в сумі 28 558,44 гривень, також Позивач просить суд стягнути з Відповідача судові витрати в сумі 59 074,64 гривень з яких: судовий збір - 9 074,64 гривень та втрати на правову допомогу - 50 000,00 гривень.

15.07.2022 року суд залишив позов без руху на надав позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви.

26.07.2022 року, після усунення Позивачем недоліків позовної заяви, суд відкрив провадження по справі, ухвалив справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням сторін, призначив дату та час судового засідання та встановив відповідачу строк на подання відзиву на позов із врахуванням вимог ст.165 ГПК України та ч.1 ст.251 ГПК України протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, призначив судове засідання.

16.08.2022 року суд отримав відзив Відповідач підтвердив фактичні обставини справи, викладені у позові, заперечив проти стягнення пені та витрат на правничу допомогу.

15.09.2022 року Позивач надав суду відповідь на відзив просить суд позовні вимоги задовольнити повністю та стягнути з відповідача 45000,00 грн витрат на правничу допомогу.

Ухвалою 26.09.2022р. суд закрив провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 581194,57грн. боргу у зв`язку з відсутністю предмета спору.

В С Т А Н О В И В :

03.03.2022 року між Позивачем (Продавець) та Відповідачем (Покупець) було укладено Договір купівлі продажу № ZA/TR/21/114 з додатками.

Відповідно до п. 1.1. Договору у строки та па умовах, визначених цим Договором, Продавець зобов`язується передати Покупцю, а Покупець зобов`язується прийняти й оплатити сільськогосподарську продукцію, українського походження, врожаю 2021 року (Товар).

Базисні показники (якість), кількість, асортимент, ціна Товару та інші умови, що зазначаються Сторонами у Специфікаціях, які є невід`ємними частинами цього Договору (п. 1.2. Договору).

Ціна Товару, зазначена у Специфікацій (-ях) до цього Договору є остаточною і незмінною (п. 2.1. Договору).

Оплата за Товар здійснюється Покупцем в порядку, визначеному Сторонами в Специфікації на кожну окрему партію Товару. Оплата за Товар здійснюється в гривнях України шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на банківський рахунок Продавця (п. 3.1., 3.2. Договору).

Датою виконання Продавцем зобов`язання з передачі Товару (партії Товару) Покупцю вважається дата підписання Сторонами видаткової накладної (акту приймання-передачі Товару) (п. 4.5. Договору).

В Специфікації № 1 від 03.03.2022 року, що є Додатком № 1 до Договору Сторони визначили наступні умови оплати:

-Покупець здійснює оплату по факту постачання в розмірі 86 % від вартості поставленого Товару, на розрахунковий рахунок Продавця протягом трьох робочих днів з моменту отримання Товару у місці поставки.

-Покупець зобов`язується доплатити 14 % вартості поставленого Товару протягом 5 банківських днів з дати реєстрації податкової накладної, надання оригіналів/належно засвідчених копій документів, передбачених п. 1.6. цього Договору.

-Покупець має право притримати оплату Товару, у випадку протермінування надання документів, передбачених п. 1.6. цього Договору.

Так, на виконання умов Договору Позивачем поставлено на адресу Відповідача соняшник, у кількості 504,14 тон на загальну суму 9860063,20 гривень, в тому числі ПДВ - 14% - 1210884,97 гривень.

Позов ґрунтується на тому, що Позивач свій обов`язок з поставки Товару виконав у повному обсязі, в свою чергу, відповідач розрахувався за Товар частково, що є порушенням зобов`язань за укладеним Договором з його боку. Тому, Позивач просить суд стягнути з Відповідача на свою користь пеню в сумі 28 558,44 гривень та судові витрати в сумі 59 074,64 гривень з яких 9 074,64 гривень судового збору та 45 000,00 гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідач у відзиві на позов підтвердив фактичні обставини справи, викладені у позові, але заперечив проти стягнення пені та витрат на правничу допомогу. Суд враховує, що матеріали справи не містять будь-яких заперечень з боку Відповідача щодо прийняття Товару або щодо кількості та/або якості Товару.

За приписами ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

В даному випадку, враховуючи наявні матеріали справи, у суду не має будь-яких підстав вважати викладені в позові обставини недостовірними або визнаними Відповідачем у зв`язку з примусом.

Однією із загальних засад цивільного законодавства України є свобода договору, відповідно ст. 3 ЦК України.

Згідно п. 1, ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами, відповідно до ст. 629 ЦК України.

Аналогічні положення містить і ГК України.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За статтями 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до пункту 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це положення кореспондується зі статтею 193 Господарського кодексу України, згідно якої об`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України). Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежним виконанням).

Ст. 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з вимогами частини 2 статті 193 ГК України, порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Пунктами 1, 2 статті 230 ГК України визначено, що санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Пунктом 6 ст. 231 ГК України, передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до вимог ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з приписами ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Крім того, у разі невиконання будь-якою Стороною своїх зобов`язань за Договором така Сторона несе відповідальність згідно з умовами цього Договору га законодавством України (п. 7.1. Договору).

За домовленістю сторін при визначенні меж відповідальності за порушення умов цього Договору сторони керуватимуться положеннями частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України, у випадках і розмірі, передбачених частиною другою статті 231 Господарського кодекс) України, а саме за прострочення оплати фактично поставленого Товару, Покупець сплачує Продавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент виникнення заборгованості від суми такої заборгованості за кожен день прострочення (п. п. «б» п. 7.2. Договору). Позовна давність для стягнення неустойки (штраф, пеня) складає три роки.

Наявність форс-мажорних обставин не звільняє Сторону по Договору віл відповідальності, якщо остання знаходиться в простроченні виконання зобов`язань (п. 8.5. Договору).

Перевіривши надані до позову розрахунки, суд вважає, що Позивачем нараховано пеню Відповідачу у розмірі 28558,44 грн. відповідно до умов Договору та вимог законодавства України.

Натомість, Відповідач у відзиві на позов просить суд відмовити у стягнення пені, посилаючись на те, що застосування штрафних санкцій за протермінування оплати в важкі воєнні часи є, як мінімум неетичним, зважаючи на те, що Сторони договору в довоєнні часи сумлінно виконували свої зобов`язання, з розумінням врегульовували питання вартості Товару, якісні характеристики, якого не відповідали умовам договору та вирішували будь-які питання по виконанню Договору.

Суд вважає можливим частково зменшити розмір пені, яка підлягає до стягнення, з огляду на таке.

Як зазначалось вище, Позивачем обґрунтовано нараховано Відповідачу неустойку (пеню) в розмірі 28558,44 грн. за порушення договірних зобов`язань щодо строків остаточної оплати за поставлений Позивачем Товар.

Частиною 3 статті 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст.233 ГК України:

1. У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

2. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.

Верховний Суд в своїй постанові від 24.07.19 у справі №915/985/18 зазначає що, досліджуючи питання можливості зменшення пені, суди правильно прийняли до уваги обставини, що вплинули на виконання зобов`язання, поведінку винної сторони, причини неналежного виконання зобов`язання та відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження завдання позивачу збитків та те, що відповідач у повному обсязі розрахувався за поставлений позивачем газ. Таким чином, судами застосовано власні повноваження щодо зменшення заявленої пені при повному дослідженні усі необхідних на те умов, а тому і підстав для зміни чи скасування судових рішень у цій частині Верховний Суд не вбачає.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013.

Зі змісту наведених норм випливає, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.

Вказана позиція узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду, від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18.

З огляду на викладене, суд враховуючи дискреційність наданих йому повноважень щодо зменшення розміру штрафних санкцій, виходячи з необхідності дотримання балансу інтересів обох сторін, вважає справедливим, доцільним, обґрунтованим, таким, що цілком відповідає принципу верховенства права висновок щодо необхідності зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача до 10000 грн.

Отже, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають частковому задоволенню з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору у повному обсязі, оскільки відповідно до п. 4.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI господарського процесуального кодексу України", у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 238, 240 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕРНО АГРО" (код 43084026, вул. Літературна, буд. 8, прим. 6, м. Одеса, Одеська обл., 65016) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Любимівка" (код 30718177, вул. Садова, 2, с. Любимівка, Дніпровський район, Дніпропетровська область, 52042): 10 000 гривень пені та 428 гривень 38 коп. судового збору.

3.У задоволенні решти позову відмовити.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.09.2022р. провадження у справі №916/1552/22 в частині позовних вимог про стягнення 581194,57грн. боргу закрито.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.241 ГПК України

та може бути оскаржено в порядку ст..ст.253-259 ГПК України.

Повний текст рішення складено 28 вересня 2022 р.

Суддя О.А. Демешин