Рішення

від 26.09.2022 по справі 177/697/22

КРИВОРІЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 177/697/22

Провадження № 2/177/540/22

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

26 вересня 2022 року Криворізький районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Строгової Г. Г.

за участі

секретаря судового засідання Короновської Д. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області про визнання права власності в поряду спадкування за заповітом,

В С Т А Н О В И В:

Позивачі звернулися до суду з зазначеною позовною заявою, в обґрунтування якої посилалися на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 .

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на належне їй за життя майно у вигляді житлового будинку «А-1», загальною площею 68,4 кв. м., житловою площею 38,4 кв. м. з господарчими будівлями і спорудами, які складаються з вбиральні «Б», водопроводу І, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

За життя 24.12.2013 ОСОБА_3 склала заповіт, яким вказаний житловий будинок в рівних частках заповіла позивачам.

Будучи спадкоємцями за заповітом після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивачі у червні 2022 року звернулися до нотаріальної контори для отримання свідоцтв про право на спадщину за заповітом, однак, постановою державного нотаріуса Шостої криворізької державної нотаріальної контори їм відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на вказаний житловий будинок, у зв`язку з неможливістю здійснення реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень спадкоємцями на спадковий житловий будинок у зв`язку з наявністю розбіжностей щодо житлової та загальної площі будинку відповідно до правовстановлюючого документу та технічним станом останнього, в якому є відомості про реконструкцію, здійснену без відповідного дозволу, правовстановлюючі документи на яку не оформлені.

Вказують, що дійсно, за життя, ОСОБА_3 зробила реконструкцію житлового будинку, за рахунок чого загальна площа будинку змінилася з 68,4 кв.м. на 101,4 кв.м., житлова площа будинку змінилася з 38,4 кв.м. на 60,5 кв.м.. Правовстановлюючі документи на такі зміни померла не оформлювала.

У зв`язку з вищезазначеними обставинами та неможливістю оформлення належним чином своїх спадкових прав та отримання свідоцтв про право на спірний житловий будинок після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , вони змушені звернутися до суду за захистом своїх спадкових прав.

Тому просять суд визнати за ними, кожним окремо, право власності по 1/2 частині житлового будинку «А-1», загальною площею 68,4 кв. м., житловою площею 38,4 кв. м. з господарчими будівлями і спорудами, які складаються з вбиральні «Б», водопроводу І, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою судді від 15 липня 2022 року позовна заява прийнята судом до розгляду та за заявою позивача в порядку підготовки справи до судового розгляду з Шостої криворізької державної нотаріальної контори Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), витребувані докази на підтвердження викладених в позові обставин (а.с. 51).

15 серпня 2022 року підготовче провадження закрите та справу призначено до судового розгляду по суті (а.с. 80).

Позивачі в судове засідання не з`явилися, від них, кожного окремо, надійшли заяви, в яких вони просили справу розглянути за їх відсутності, позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити (а.с. 77,78).

Представник відповідача Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області в судове засідання не з`явився, від відповідача на адресу суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника сільської ради. При вирішенні спірного питання покладається на розсуд суду (а.с. 82).

В зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши письмові матеріали справи, давши оцінку доказам, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а.с.12).

Відповідно до ч. 1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлої.

Після її смерті відкрилася спадщина на належний їй за життя на підставі свідоцтва про право приватної власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , видного 27 вересня 1999 року Глеюватською сільською радою на підставі рішення виконкому ради народних депутатів № 46/14 від 05.06.1991 р. «Про виділення земельної ділянки під будівництво житлового будинку» та акту прийняття до експлуатації, затвердженого рішенням № 47 від 09.07.1999 р, зареєстрованого в КП ДОР «Криворізьке БТІ» в реєстраційну книгу № 35 під реєстровим № 125-12765 07.09.1999 р. (а.с 13), що також підтверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно №1591857 від 29.09.2003 (а.с 14).

Відповідно до ч.1 ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За життя ОСОБА_3 на випадок смерті здійснила розпорядження своїм майном, згідно якого належний їй житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, з земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , заповіла ОСОБА_1 та ОСОБА_2 позивачам по справі, в рівних частинах; належний їй житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами з земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_2 заповіла ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , в рівних частинах та належну їй на праві приватної власності земельну ділянку площею 5,890 га, яка розташована на території Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області , яка передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва заповіла ОСОБА_4 2,890 га та ОСОБА_2 3,0га, що підтверджується копією заповіту від 24 грудня 2013 року, посвідченого секретарем Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області Ревуцькою Л.М., зареєстрованого в реєстрі за № 708, станом на 10.12.2019 року заповіт не було змінено чи скасовано (а.с. 60 зворот-61), що також підтверджується інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 58672847 від 10.12.2019 (а.с. 62).

З копії спадкової справи № 728 /2019 заведеної після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 55-75), вбачається, що з заявами про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , 10.12.2019 звернулися ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , а 13.12.2019 - ОСОБА_1 . Інші особи з заявами про прийняття чи відмову від спадщини до нотаріальної контори не зверталися.

21.04.2020 року державним нотаріусом Шостої Криворізької державної нотаріальної контори Касяну С.В. та ОСОБА_4 , кожному, видані свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 та на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 5,8900 га, кадастровий номер: 1221882000:01:001:1311, розташованої на території Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, про що свідчать копії свідоцтв про право на спадщину за законом від 21.04.2020, зареєстрованих в реєстрі за №№ 365,366,367,368 (а.с.68, 69 зворот, 71, 72 зворот).

При зверненні позивачів до Шостої криворізької державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , їм постановою від 27 червня 2022 року відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв`язку з неможливістю здійснення реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень спадкоємцями на спадковий житловий будинок у зв`язку з наявністю розбіжностей щодо житлової та загальної площі будинку відповідно до правовстановлюючого документу та технічним станом останнього, в якому є відомості про реконструкцію, здійснену без відповідного дозволу, правовстановлюючі документи на яку не оформлені (а.с. 75).

Як вбачається з витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно № 1591857, виданого 29.09. 2003 КП «Криворізьке БТІ», домоволодіння розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , складається: з житлового будинку «А-1», загальною площею 68,4 кв.м, житловою площею 38,4 кв.м, вбиральні «В», водоколонки І (а.с. 14).

Згідно технічного паспорту на будинок садибного типу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , виготовленого 07.06.2022 ФОП ОСОБА_5 , домоволодіння за вищевказаною адресою складається з житлового будинку «А», загальною площею 101,4 кв.м, житловою площею 60,5 кв. м., вбиральні «Б», літнього душу «В», водоколонки І, замощення ІІ, огорожі № 1, воріт № 2, огорожі № 3 (а.с. 15-19). При проведенні технічної інвентаризації в житловому будинку «А» виявлено реконструкцію, за рахунок чого загальна площа приміщень змінилася з 68,4 кв.м. на 101,4 кв.м, житлова площа з 38,4 кв.м. на 60, 5 кв.м.. Дозвіл на реконструкцію не надано.

Як зазначили позивачі в позовній заяві та ці доводи ніким та нічим не спростовані, за життя, ОСОБА_3 зробила реконструкцію спірного житлового будинку, за рахунок чого загальна площа будинку змінилася з 68,4 кв.м. на 101,4 кв.м., житлова площа будинку змінилася з 38,4 кв.м. на 60,5 кв.м.. Правовстановлюючі документи на такі зміни померла не оформлювала.

Відповідно до ч.ч. 2,3 ст. 376 ЦК України, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Таким чином, ст. 376 ЦК України, передбачено загальне правило про те, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього, і встановлено випадки, коли право власності на самочинне будівництво може бути визнане за рішенням суду за особою, що здійснила самочинне будівництво, або за власником земельної ділянки.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво, лише у випадках, передбачених ст. 376 ЦК України, а саме: за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно (ч. 3 ст. 376 ЦК України); за особою - власником (користувачем) земельної ділянки, яка здійснила самочинне будівництво на цій ділянці, якщо це не порушує права інших осіб (ч. 5ст. 376 ЦК України).

У п.12 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного Кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» від 30 березня 2012 року № 6 роз`яснено, що, вирішуючи справу за позовом власника (користувача) земельної ділянки про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, суди зобов`язані встановлювати усі обставини справи, зокрема: чи є позивач власником (користувачем) земельної ділянки; чи звертався він до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації; чи є законною відмова у такому прийнятті; чи є порушені будівельні норми та правила істотними.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пункті 2 узагальнення судової практики розгляду цивільних справ про захист права власності та інших речових прав від 28 січня 2013 року відмітив, що суди при розгляді справ про визнання права власності на самочинне будівництво повинні належним чином перевіряти, чи було питання оформлення права власності на самочинне будівництво предметом розгляду компетентності державного органу, рішення якого чи його відсутність давали б підстави вважати про наявність спору про право. Суд не повинен заміняти органи, які зобов`язані видавати дозволи на будівництво й узгоджувати забудови; визнання прав; власності на самочинне будівництво в судовому порядку має залишатися винятковим способом захисту права. Тому судам необхідно з`ясовувати, чи звертався позивач до компетентних органів із питання узаконення самочинного будівництва, чи було відмовлено компетентними органами у вирішенні зазначеного питання.

Аналіз зазначеного дає підстави для висновку, що визнання судом права власності на самочинне будівництво можливе лише у тому разі, якщо в прийнятті такого об`єкта в експлуатацію було незаконно відмовлено та за умови дотримання визначених законом вимог, які необхідні для прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта.

Таким чином, до позивачів, як спадкоємців за заповітом після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини, тобто, позивачі мають право успадкувати спірний житловий будинок без реконструкції.

Відповідно до ч.1 ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі ст. 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять всі права та обов`язки, належні спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинені внаслідок його смерті.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України визначено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права. Також, відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 Цивільного кодексу України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно з ст. 328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином, суд вважає необхідним визнати за позивачами право власності, за кожним окремо, по 1/2 частині житлового будинку «А-1», загальною площею 68,4 кв. м., житловою площею 38,4 кв. м. з господарчими будівлями і спорудами, які складаються з вбиральні «Б», водопроводу І, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 . Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 200, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, ст. ст. 16, 368, 372, 1217, 1220, 1218, 1268, 1269 ЦК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області про визнання права власності в поряду спадкування за заповітом задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ), право власності на 1/2 частину житлового будинку «А-1», загальною площею 68,4 кв. м., житловою площею 38,4 кв. м. з господарчими будівлями і спорудами, які складаються з вбиральні «Б», водопроводу І, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ), право власності на 1/2 частину житлового будинку «А-1», загальною площею 68,4 кв. м., житловою площею 38,4 кв. м. з господарчими будівлями і спорудами, які складаються з вбиральні «Б», водопроводу І, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя: Г.Г. Строгова