Рішення

від 13.09.2022 по справі 344/16531/21

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/16531/21

Провадження № 2/344/931/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2022 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Бородовського С.О.

за участі секретаря Герлан Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської міської ради про визнання права власності на частку в спільній сумісній власності,-

В С Т А Н О В И В:

в позові вказано, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , після її смерті відкрилась спадщина на належне їй майно. На момент смерті ОСОБА_2 була власницею 3/4 жилого будинку АДРЕСА_1 на підставі Свідоцтва про право власності, виданого ОСОБА_3 , державним нотаріусом Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори 12.06.1986. Крім того, ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4 , батько позивачки та син спадкодавця. На момент смерті йому належала 1/4 частина згаданого житлового будинку на підставі Договору дарування частини жилого будинку від 17.06.2002. Спадкоємцями ОСОБА_4 були його дружина, ОСОБА_5 , дочка, ОСОБА_1 , син, ОСОБА_6 , та його мати, ОСОБА_2 , а саме по 1/4 частині спадкового майна. ОСОБА_2 , мати померлого ОСОБА_4 , на момент його смерті проживала разом із ним, що підтверджується копією Будинкової книги. Проте через свій немічний стан та вік вона не зверталась із заявою до нотаріуса про прийняття спадщини. Крім того, ІНФОРМАЦІЯ_1 вона померла. Таким чином, померлій ОСОБА_2 належало на момент смерті також 1/16 частина житлового будинку, яку вона успадкувала після свого померлого сина. Крім того, ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності належала земельна ділянка за цією ж адресою по АДРЕСА_1 згідно Державного акту про право приватної власності на землю серії ІФ № 15/02-009143/1 та ІФ № 15/02-009143/2, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 27.08.2002 № 334. Спадкоємцями померлої ОСОБА_2 є її діти, ОСОБА_4 (помер) та ОСОБА_7 . ОСОБА_7 подав нотаріусу заяву про відмову від спадщини, копія вказаної заяви додана до цього позову. Отже, замість померлого ОСОБА_4 спадкоємцями його матері ОСОБА_2 є її внуки, ОСОБА_1 та ОСОБА_6 . ОСОБА_6 також подав заяву про відмову від спадщини своєї бабусі. Отже, єдиним спадкоємцем померлої ОСОБА_2 є її внучка, ОСОБА_1 , позивачка. 16.07.2021 приватним нотаріусом Девляшевською С. П. було видано Свідоцтво про право на спадщину за законом. Відповідно до нього ОСОБА_1 належить 13/16 частки житлового будинку з господарськими спорудами. Відповідно до копії постанови про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину від 06.09.2021 позивачці відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 13/16 частку спадкового майна, яке складається з права у спільній сумісній власності земельної ділянки площею 0,021 га, кадастровий номер 2610100000:03:003:0218, у зв`язку з тим, що частка померлої у спільній власності на вказану вище земельну ділянку не визначена. Рішенням Івано-Франківського міського суду від 11.03.2021 визнано за ОСОБА_5 , спадкоємцем ОСОБА_4 , право власності на 3/16 частки земельної ділянки площею 0.021га, кадастровий номер 2610100000:03:003:0218, яка розташована по АДРЕСА_1 . Позивач зазначає, що частки ОСОБА_4 та ОСОБА_2 у праві спільної сумісної власності складають по 1/4 та 3/4 частин відповідно до їх часток у праві власності на будинковолодіння, оскільки домовленості про розмір часток кожного між ними досягнуто не було, і цей факт визнається сторонами. Оскільки ОСОБА_2 померла, інші спадкоємці відсутні, тому належним відповідачем є виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради.

Представником позивача подано письмові пояснення, зазначено, що ними вірно обрано спосіб захисту, і просила позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідачем подано заяву про розгляд справи без участі, розгляд справи розглядати за наявними матеріалами у справі.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно свідоцтва про народження НОМЕР_1 батьками ОСОБА_8 записано: батько - ОСОБА_4 , мати - ОСОБА_5 .

Відповідно до свідоцтва про шлюб НОМЕР_2 ОСОБА_9 та ОСОБА_8 зареєстрували шлюб 17.04.2017, після реєстрації шлюбу прізвище дружини ,, ОСОБА_10 .

Згідно свідоцтва про смерть НОМЕР_3 ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно свідоцтва про смерть НОМЕР_4 ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 16.07.2021 ОСОБА_1 належить 13/16 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами.

Державний акт про право приватної власності на земельну ділянку серії ІФ № 15/02-009143/2, яка розташована на території АДРЕСА_1 , видано ОСОБА_4 та ОСОБА_2 .

Відповідно до копії постанови про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину від 06.09.2021 позивачці відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно, яке складається з частки у праві власності на земельну ділянку, кадастровий номер 2610100000:03:003:0218, площею 0,0621 га, місце розташування: АДРЕСА_1 , у зв`язку з тим, що частка померлої ОСОБА_2 у праві власності на вказану земельну ділянку не визначена. Також не визначена частка у праві власності на вказану земельну ділянку, що залишилася за її сином ОСОБА_4 , яку вона прийняла, але не оформила своїх спадкових справ після його смерті.

Позивачка в позові зазначає, що частки ОСОБА_4 та ОСОБА_2 у праві спільної сумісної власності складають по 1/4 та 3/4 частин відповідно до їх часток у праві власності на будинковолодіння, оскільки домовленості про розмір часток кожного між ними досягнуто не було.

Також позивачка зазначає, що рішенням Івано-Франківського міського суду від 11.03.2021 визнано за ОСОБА_5 , спадкоємцем ОСОБА_4 , право власності на 3/16 частки земельної ділянки кадастровий номер 2610100000:03:003:0218, яка розташована по АДРЕСА_1 .

Згідно довідки від 11.07.2022, виданої приватним нотаріусом Девляшевською С.П., ОСОБА_1 позивачка, є спадкоємцем за законом за правом представлення після смерті баби - ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та до дня смерті постійно проживала і була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Спадкова справа №28/2020 щодо майна померлої ОСОБА_2 заведена 21.12.2020. Інших спадкоємців, за відомостями, що містяться в спадковій справі на момент видачі довідки, немає.

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ч.3 ст.1222, ч.1 ст.1220, ч.1 ст.1270 ЦК України за загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Частиною 3 статті 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ст.1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.

Відповідно до частини 1 статті 1226 ЦК України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.

Пункт 10 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування № 7 від 30.05.2008 року встановлює, що відповідно до статті 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

У відповідності до ч.1 ст.356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до ч.1 ст.368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Відповідно до ч.2 ст.370 ЦК України у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Відповідно до статті 372 ЦК України, майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Згідно з п. «г» ч.1 ст.81 Земельного кодексу України громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Частина 1 статті 86 Земельного кодексу України визначає, що земельна ділянка може знаходитися у спільній власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).

Відповідно до ст.87 Земельного кодексу України право спільної часткової власності на земельну ділянку виникає: а) при добровільному об`єднанні власниками належних їм земельних ділянок; б) при придбанні у власність земельної ділянки двома чи більше особами за цивільно-правовими угодами; в) при прийнятті спадщини на земельну ділянку двома або більше особами; г) за рішенням суду.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування" від 30 травня 2008 року № 7, зазначено, що за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

В ч.1 ст.12 ЦПК України проголошено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч.2 ст.12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

В ч.3 ст.12 ЦПК України вказано, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже обов`язок надання суду доказів на спростування позову процесуальним законом покладено безпосередньо на відповідача.

В ч.2 ст.13 ЦПК України вказано, що збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В ч.5 ст.81 ЦПК України вказано, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

В ч.7 ст.81 ЦПК України вказано, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Отже суд не збирає доказів на обґрунтування правових позицій сторін. Вказаний обов`язок покладено безпосередньо на сторін. Правові наслідки невиконання зазначеного обов`язку або його неналежного виконання покладено безпосередньо на відповідну сторону спору.

Відповідач не подав будь-яких заперечень проти позову.

Розмір часток у праві власності на земельну ділянки визначається розміром їх часток у праві власності на нерухоме майно, що розміщене на земельній ділянці.

Таким чином, наявні правові підстави для задоволення позову.

Усі інші пояснення сторін, їх докази і арґументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надало можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.

Відповідно до зазначеного суд,-

У Х В А Л И В :

позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 13/16 частки земельної ділянки кадастровий номер 2610100000:03:003:0218, місце розташування: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Бородовський С.О.