Вирок

від 28.09.2022 по справі 145/263/22

ТИВРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 145/263/22

Провадження №1-кп/145/144/2022

ВИРОК

Іменем України

"28" вересня 2022 р. смт. Тиврів

Тиврівський районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2 , за участі прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченої ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12022020080000015 від 26.01.2022р. по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки та жительки АДРЕСА_1 , українки, громадянки України, з середньою освітою, розлученої, раніше багаторазово судомої, в останнє вироком Тиврівського районного суду від 02.04.2014 року до покарання у виді позбавлення волі строком 3 роки 6 місяців, на підставі ст.71 КК України приєднано покарання за вироком Тиврівського районного суду від 24.12.2013 року і остаточно призначено покарання у виді 4 років 6 місяців позбавлення волі, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 , маючи не зняті та не погашені судимості за вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України на шлях виправлення не стала та вчинила новий умисний, корисливий злочин.

Так, ОСОБА_4 , 26.01.2022 року, приблизно о 16 годині 50 хвилин, перебуваючи в приміщенні аптеки ТОВ "ТІМ ТІМ", що за адресою: Вінницька область, Вінницький район, Гніванська територіальна громада, м. Гнівань, вул. Соборна, 70, виявила на верхній полиці прилавка пачку дитячих підгузків ТМ «АURA», яку взяла до рук.

Маючи умисел на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), реалізуючи який, діючи таємно, з корисливим мотивом та метою, ОСОБА_4 підійшла до каси, де в той момент стояла ОСОБА_5 , задавши декілька питань та отримавши на них відповідь від касира, тримаючи в руках пачку підгузків почала з нею тікати з місця злочину, що відразу ж виявила ОСОБА_5 та почала кричати в сторону останньої, зрозумівши характер її злочинних дій та вимагаючи їх припинити шляхом оплати товару.

В свою чергу, ОСОБА_4 , усвідомлюючи що її дії, спрямовані на таємне повторне викрадення чужого майна були викриті і, продовжуючи свої дії, відкрито, утримуючи при собі викрадену пачку підгузків - з місця злочину втекла, не реагуючи на прохання ОСОБА_5 припинити злочинні дії, про що вона кричала їй вслід.

Згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 65322-21 від 27.01.2022 вартість представлених для дослідження дитячих підгузків - становить 395,00 грн.

В судовому засіданні ОСОБА_4 свою вину у вчиненому визнала повністю та підтвердила викладене в обвинувальному акті. У вчиненому щиро розкаялася та просила не позбавляти її волі.

Представник потерпілого ОСОБА_6 в судове засідання не з`явився, подав суду заяву, в якій просить справу розглянути у його відсутності, при призначенні покарання просить обвинувачену суворо не карати, претензій морального та матеріального характеру до обвинуваченої не має.

Обмежившись в судовому засіданні за згодою учасників судового провадження в порядку ст.349 КПК України показами обвинуваченої, яка повністю визнала себе винною у вчиненні злочину, суд визнав недоцільним дослідження інших доказів щодо вищевказаних фактичних обставин справи, які ніким з учасників судового провадження не оспорюються, і вважає доведеним пред`явлене обвинувачення, а тому, суд, при дослідженні доказів, обмежився допитом обвинуваченої ОСОБА_4 , документів, які характеризують особу обвинуваченої та процесуальних документів щодо викраденого майна та проведених експертиз.

При цьому суд з`ясував правильність розуміння обвинуваченою та іншими учасниками судового розгляду зміст цих обставин, з`ясував, чи немає сумнівів в добровільності та істинності їх позиції, а також роз`яснив учасникам розгляду, що вони будуть позбавлені права оспорювати ці обставини справи в апеляційному порядку відповідно до ч.3 ст.349 КПК України.

Таким чином, своїми умисними діями, які виразилися у відкритому викраденні чужого майна (грабежі), вчиненому повторно, ОСОБА_4 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.186 КК України.

Призначаючи покарання обвинуваченій ОСОБА_4 у відповідності зі ст.65 КК України, суд враховує обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставинами, що згідно ст.66 КК України пом`якшують покарання ОСОБА_4 є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, що згідно ст.67 КК України обтяжують покарання обвинуваченій судом не встановлено.

Відповідно до досудової доповіді про обвинувачену у кримінальному провадженні, складеної Вінницьким районним відділом №3 ДУ "Центр пробації" ризик вчинення повторного кримінального правопорушення обвинуваченій оцінюється як високий, ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, оцінюється як середній. Орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_4 без позбавлення або обмеження волі неможливо здійснювати без цілодобового нагляду та контролю в умовах ізоляції.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.65 КК України та п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до ч.2 ст.50 КК Українипокарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Висновок зроблений в рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Стівен Вілкокс та Скотт Херфорд проти Сполученого Королівства» заяви № 43759/10 та 43771/12», зазначає, що хоча, в принципі, питання належної практики з призначення покарань в значній мірі виходить за рамки Конвенції, Суд допускає, що грубо непропорційний вирок (діяння та покарання) може кваліфікуватися як жорстоке поводження, що суперечить статті 3 Конвенції, в момент його винесення.

В рішенні «Бемер проти Німеччини» від 03.10.2002 року Європейський суд з прав людини зазначив, що «виконання вироку, який передбачає позбавлення свободи, призупиняють, якщо можна розраховувати, що вирок служитиме засудженому як попередження і що він не здійснюватиме нові злочини в майбутньому, навіть без впливу, спричиненого відбуванням покарання. Роблячи такий прогноз суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв`язку з відстрочкою».

Загальні засади призначення покарання, визначені ст.65 КК України, наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст.75 КК України, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо призначено покарання певного виду і розміру, враховано тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, і всі ці дані у сукупності спонукають до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Відтак,призначаючи покарання ОСОБА_4 ,суд враховуєступінь тяжкостівчиненого кримінального правопорушення, що згідно ст.12 КК України є тяжким злочином, особу обвинуваченої, яка посередньо характеризується за місцем проживання, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, щиро розкаялася, активно сприяла розкриттю злочину, думку представника потерпілого, який просив обвинувачену суворо не карати, претензій морального та матеріального характеру до обвинуваченої не має, суд приходить до висновку, що обвинуваченій слід призначити покарання в межах санкцій ч.2 ст.186 КК України у вигляді позбавлення волі, звільнивши ОСОБА_4 на підставі ст.75 КК України від відбування покарання з випробуванням, із встановленням іспитового строку та покладенням передбачених ст.76 КК України обов`язків.

Дане покарання на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи,воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи), тобто відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нею нових злочинів, та випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року (рішення Європейського суду з прав людини в справах «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005 року, «Фрізен проти Росії» від 24.03.2005 року, «Ісмайлова проти Росії» від 29.11.2007 року).

Процесуальні витрати по даному кримінальному провадженню покласти на обвинувачену.

Цивільний позов по справі не заявлений.

Долю речових доказів по справі вирішити у порядку ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст.100, 349, 368-371, 373-374, 376, 395, 532 КПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Визнати винною ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України і призначити їй покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.

На підставі ст.75 КК України засуджену звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо вона протягом 2 (двох) років іспитового строку не вчинить нове кримінальне правопорушення і виконає покладені на неї відповідно до ст.76 КК України обов`язки, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Запобіжний захід до обвинуваченої не обирався.

Стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави витрати, пов`язані з проведенням судово-товарознавчої експертизи - в розмірі 377 (триста сімдесят сім) гривень 54 (п`ятдесят чотири) копійки.

Арешт накладений ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області від 01.02.2022 року на тимчасово вилучене майно, а саме: дитячі підгузки ТМ "AURA" - скасувати.

Речові доказипо справіпісля набраннявироком законноїсили: пачка дитячих підгузків ТМ "AURA baby", що належить ТОВ "ТІМ ТІМ" - повернути власнику.

Вирок може бути оскаржений сторонами виключно з підстав, передбачених ч.2 ст.394 КПК України до Вінницького апеляційного суду через Тиврівський районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку, після його проголошення, негайно вручити обвинуваченій та прокурору.

Суддя : ОСОБА_7