Рішення

від 08.09.2022 по справі 916/1650/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" вересня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/1650/22

Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,

при секретарі судового засідання Чернюк С.В.,

розглянувши справу № 916/1650/22

за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, Одеська обл., м. Одеса, вул. Артилерійська, буд. 1; код ЄДРПОУ 26302595)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНССТРОЙМОНТАЖ ЛТД" (65023, Одеська обл., м. Одеса, вул. Пастера, 60; код ЄДРПОУ 38574036)

про стягнення 120 650,82 грн;

представники сторін:

від позивача Вакаренко І.В.,

від відповідача не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНССТРОЙМОНТАЖ ЛТД" про стягнення 120 650,82 грн неустойки за прострочення виконання зобов`язання з повернення об`єкта оренди у розмірі подвійної орендної плати за кожен місяць прострочення, за період з 07.04.2021 по 05.08.2021.

Ухвалою від 25.07.2022 прийнято позовну заяву (вх. № 1712/22 від 20.07.2022) Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до розгляду, відкрито провадження у справі № 916/1650/22, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 18.08.2022, запропоновано сторонам подати до суду заяви по суті спору та встановлено відповідні строки.

Протокольною ухвалою від 18.08.2022 розгляд справи було відкладено на 08.09.2022.

08.09.2022 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався, явку свого представника у судові засідання не забезпечив, про розгляд справи повідомлявся належним чином.

Суд зауважує, що згідно ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу вищенаведених положень законодавства, день спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, який зареєстрований у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу відповідної ухвали суду.

Отже, оскільки ухвала суд про відкриття провадження у справі направлена судом за належною адресою відповідача і повернута поштою у зв`язку із відсутністю адресата, суд доходить висновку, що відповідач повідомлений про відкриття провадження у справі та прийняття позовної заяви до розгляду.

Зі змісту ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин, або без повідомлення причин неявки.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає за можливе відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

15.04.2019 між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Трансстроймонтаж ЛТД» (орендар) укладений Договір оренди нежилого приміщення №400/19Т (далі Договір), відповідно до умов п.п.1.1, 1.3 якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлові будівлі та споруди, загальною площею 2961,7 кв.м., що розташовані за адресою: м. Одеса, пров. Шампанський, буд. 12-А; термін дії договору оренди з 15.04.2019 по 15.01.2022.

03.06.2019 сторонами був складений Акт приймання-передачі нежитлових будівель і споруд до Договору оренди від 15.04.2019 № 400/19-Т, що розташовані за адресою: м. Одеса, пров. Шампанський, 12-А.

У відповідності до вимог частини 4 ст. 75 ГПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдицію утворюють лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивості преюдиціальності.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.05.2018 р. по справі № 910/9823/17.

Правило про преюдицію спрямовано не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Так, в провадженні Господарського суду Одеської області перебувала справа № 916/112/20 за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю Трансстроймонтаж ЛТД, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Комунального підприємства Теплопостачання міста Одеси про розірвання договору оренди та виселення.

Рішенням від 17.09.2020, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.04.2021 та постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 14.12.2021, позовні вимоги Департаменту комунальної власності Одеської міської ради задоволено повністю, розірвано договір оренди № 400/19Т від 15.04.2019, укладений між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю Трансстроймонтаж ЛТД, виселено Товариство з обмеженою відповідальністю Трансстроймонтаж ЛТД з нежитлових будівель та споруд, загальною площею 2961,7 кв.м, які розташовані за адресою: м. Одеса, пров. Шампанський, 12-А.

Вказане рішення вступило в законну силу 06.04.2021 та є остаточним.

Пунктом 4.7. Договору передбачено обов`язок орендаря після закінчення строку дії Договору чи у випадку його дострокового розірвання у 15-денний термін передати орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі їх в оренду, та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об`єкта оренди.

05.08.2021 на виконання рішення господарського суду від 17.09.2020 по справі № 916/112/20 державним виконавцем Першого Приморського відділу Державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Шевченко М.Т. у рамках виконавчого провадження № 65835503 встановлено, що за адресою: м. Одеса, пров. Шампанський, 12-а боржника (Товариства з обмеженою відповідальністю Трансстроймонтаж ЛТД) знайдено не було й майно боржника за вказаною адресою відсутнє, про що складено акт державного виконавця.

18.08.2021 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 65835503.

У даній справі позивач просить стягнути з відповідача неустойку за прострочення виконання зобов`язань з повернення об`єкта оренди у розмірі подвійної орендної плати за кожен місяць прострочення, що за період з 07.04.2021 по 05.08.2021 складає 120 650,82 грн.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач, після розірвання Договору на підставі рішення господарського суду від 17.09.2020 у справі № 916/112/20, яке набрало законної сили 06.04.2021, не повернув позивачу по акту приймання-передачі нежитлові будівлі та споруди, загальною площею 2961,7 кв.м., що розташовані за адресою: м. Одеса, пров. Шампанський, буд. 12-А, чим порушив п. 4.7. Договору щодо своєчасної передачі об`єкта оренди позивачу.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частинами 1, 2 ст. 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення (ч. 2 ст. 785 ЦК України).

Так, неустойка, стягнення якої передбачено ч. 2 ст. 785 ЦК України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення договору оренди - якщо наймач не виконує обов`язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення вказаного договору, коли користування майном стає неправомірним. Для притягнення орендаря, що порушив зобов`язання, до зазначеної відповідальності необхідна наявність вини (умислу або необережності) відповідно до вимог ст. 614 ЦК України.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 11.04.2018 у справі № 914/4238/15, 24.04.2018 у справі № 910/14032/17 та 09.09.2019 у справі № 910/16362/18, положеннями ст. 549 ЦК України та ст. 230 ГК України визначено загальне поняття штрафних санкцій, яке у господарському судочинстві включає неустойку, штраф, пеню, яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил господарської діяльності, невиконання господарського зобов`язання.

За приписами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

З огляду на викладене, неустойка згідно з ч. 2 ст. 785 ЦК України розглядається як законна неустойка і застосовується незалежно від погодження сторонами цієї форми відповідальності в договорі найму (оренди).

Разом з цим, неустойка за ч. 2 ст. 785 ЦК України має спеціальний правовий режим, який обумовлений тим, що зобов`язання наймача (орендаря) з повернення об`єкта оренди є майновим і виникає після закінчення дії договору. Наймодавець (орендодавець) у цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші ефективні засоби впливу задля виконання відповідного зобов`язання, окрім як використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном.

Неповернення об`єкта оренди за Договором у період після розірвання Договору відбулося виключно з вини самого орендаря (відповідача), оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази вжиття ним заходів щодо повернення об`єкта оренди орендодавцю (позивачу) за актом, що є підставою для застосування наслідків, передбачених ч. 2 ст. 785 ЦК України.

Враховуючи викладене, перевіривши наданий позивачем розрахунок суми неустойки, суд задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача 120 650,82 грн неустойки за період з 07.04.2021 по 05.08.2021.

Статтею 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У зв`язку із задоволенням позовних вимог, витрати зі сплати судового збору у розмірі 2481,00 грн відповідно до ст. 129 ГПК України суд покладає на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-80, 86, 123, 124, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, Одеська обл., м. Одеса, вул. Артилерійська, буд. 1; код ЄДРПОУ 26302595) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНССТРОЙМОНТАЖ ЛТД" (65023, Одеська обл., м. Одеса, вул. Пастера, 60; код ЄДРПОУ 38574036) про стягнення 120 650,82 грн задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНССТРОЙМОНТАЖ ЛТД" (65023, Одеська обл., м. Одеса, вул. Пастера, 60; код ЄДРПОУ 38574036) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, Одеська обл., м. Одеса, вул. Артилерійська, буд. 1; код ЄДРПОУ 26302595) 120 650,82 грн неустойки, 2481,00 грн витрат зі сплати судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 08 вересня 2022 р. Повний текст рішення складено та підписано 28 вересня 2022 р. у зв`язку з перебуванням судді Волкова Р.В. на лікарняному з 12 вересня 2022 р. по 21 вересня 2022 р. та у відпустці з 14 вересня 2022 р. по 27 вересня 2022 р.

Суддя Р.В. Волков