Постанова

від 27.09.2022 по справі 461/10362/21

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 461/10362/21 Головуючий у 1 інстанції: Стрельбицький В.В.

Провадження № 33/811/1046/22 Доповідач в 2-й інстанції: Галапац І. І.

ПОСТАНОВА

27 вересня 2022 року Львівський апеляційний суд в складі:

судді Галапаца І.І.,

розглянувши клопотання правопорушника ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Галицького районного суду м.Львова від 08 лютого 2022 року,

з участю представника митниці - Сліпенка С.В.

в с т а н о в и в:

цією постановою судді, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.483 Митного кодексу України та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 11 592 307,46 гривень.

Конфісковано в дохід держави виявлені, згідно протоколу №2636/20900/21 від 14 грудня 2021 року товари.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави в особі Державної судової адміністрації України 496,20 гривень судового збору.

На згадану постанову правопорушник ОСОБА_1 22 серпня 2022 року подав апеляційну скаргу із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження такої, яка надійшла до апеляційного суду 12 вересня 2022 року, мотивуючи тим, що розгляд справи в суді першої інстанції відбувся у його відсутності, а про оскаржуване рішення стало відомо після отримання його копії - 05 липня 2022 року.

Правопорушник ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Стець Р.Я., будучи повідомленими про дату, час і місце розгляду, в судове засідання для участі у справі не з`явилися, проте, подали клопотання про відкладення розгляду справи по суті у зв`язку з хворобою адвоката Стеця Р.Я.

Однак, враховуючи те, що вказана справа не розглядається по суті, а лише клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, то апеляційний суд вважає за можливе проводити розгляд даного клопотання у відсутності ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Стеця Р.Я.

Заслухавши доповідача, думку представника митниці Сліпенка С.В. про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_1 щодо поновлення строку на апеляційне оскарження постанови місцевого суду, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в клопотанні доводи, апеляційний суд вважає, що у поновленні строку на апеляційне оскарження слід відмовити, а апеляційну скаргу повернути правопорушнику ОСОБА_1 , з таких підстав.

Відповідно до ч.2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

З аналізу норми вказаної статті вбачається, що обчислення строку апеляційного оскарження постанови судді закон пов`язує з днем прийняття оскаржуваної постанови.

Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Олександр Шевченко проти України» (974 256) (Aleksandr Shevchenko v. Ukraine), заява № 8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року, та «Трух проти України» (Trukh v. Ukraine) (ухвала), заява № 50966/99, від 14 жовтня 2003 року).

У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності), коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41 рішення у справі «Пономарьов проти України» (Заява № 3236/03).

На думку апеляційного суду, особи, які беруть участь у справі про адміністративне правопорушення, розпоряджаються своїми правами на власний розсуд, однак користуватися ними повинні сумлінно в межах процесуального закону відповідно до їх призначення і тією мірою і в тих формах, які необхідні для досягнення мети провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувана постанова судді Галицького районного суду м.Львова прийнята у судовому засіданні 08 лютого 2022 року без участі правопорушника, який був обізнаний про розгляд справи у Галицькому районному суді м.Львова, про що свідчать матеріали справи, зокрема, роздруківка із відстеження відправлень Укрпошти, згідно, яких ОСОБА_1 отримував повідомлення із Галицького районного суду м.Львова про дату та час розгляду справи, а тому, суд першої інстанції, визнав можливим провести розгляд справи у його відсутності.

Крім цього, як вбачається із листа Галицького районного суду м.Львова від 26 серпня 2022 року, наданого адвокату Стецю Р.Я. на його адвокатський запит, а також трек-листа відстеження поштових відправлень, копії реєстру поштових відправлень та відповіді в.о. директора АТ «Укрпошти», копію оскаржуваної постанови було вручено одержувачу, тобто ОСОБА_1 , особисто - 08 квітня 2022 року.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу, сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Отже, сукупність вищевказаних обставин свідчить про те, що правопорушник ОСОБА_1 мав можливість повною мірою реалізувати своє право на оскарження судового рішення, однак у встановлений законом строк не скористався таким.

Натомість з апеляційною скаргою правопорушник ОСОБА_1 звернувся лише 22 серпня 2022 року, тобто зі значним пропуском строку на апеляційне оскарження.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Устименко проти України» Суд вказав, що необґрунтоване поновлення строку оскарження остаточного рішення по справі зі спливом значного періоду часу без обґрунтованих підстав порушує принцип правової визначеності, і як наслідок тягне порушення ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Відтак, апеляційний суд вважає, що причини пропуску строку апеляційного оскарження постанови судді місцевого суду не є поважними, а тому приходить до висновку, що правопорушнику ОСОБА_1 слід відмовити в поновленні такого строку, з поверненням апеляційної скарги.

Керуючись ст. 294 КУпАП України, суд,

п о с т а н о в и в:

відмовити правопорушнику ОСОБА_1 у поновленні строку на апеляційне оскарження постанови судді Галицького районного суду м.Львова від 08 лютого 2022 року.

Апеляційну скаргу повернути апелянту.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Галапац І.І.