Постанова

від 27.09.2022 по справі 680/203/21

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2022 року

м. Хмельницький

Справа № 680/203/21

Провадження № 22-ц/4820/1233/22

Хмельницький апеляційний суд

у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Гринчука Р.С., Костенка А.М., Спірідонової Т.В.,

секретар судового засідання Дубова М.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Дністер» на рішення Новоушицького районного суду Хмельницької області від 12 травня 2022 року, суддя Яцина О.І., у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Дністер» про усунення перешкод у володінні та користуванні земельною ділянкою,

встановив:

У березні 2021 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ТОВ «Агро-Дністер» про усунення перешкод у володінні та користуванні належною їй земельною ділянкою шляхом витребування у відповідача та скасування запису про державну реєстрацію договору оренди.

Позов мотивувала тим, що вона є власником земельної ділянки з кадастровим номером 6823389000:06:006:0096 загальною площею 1,0468 га, яка розташована на території колишньої Ставчанської сільської ради Новоушицького району Хмельницької області. 26.02.2020 року вона отримала інформацію з Держаного земельного кадастру про право власності на речові права, з якої дізналася, що 22.09.2016 року за №16636566 Новоушицькою районною державною адміністрацією зареєстроване речове право, яке виникло на підставі договору оренди землі б/н, який був укладений від її імені з ТОВ «Агро-Дністер» 10.12.2015 року. Так, згідно з умовами вказаного договору оренди земельної ділянки, позивач передала ТОВ «Агро-Дністер» в строкове платне користування належну їй земельну ділянку на строк 10 років.

Спірний договір оренди землі не відповідає її внутрішній волі, оскільки нею не укладався та не підписувався. Зайняття земельної ділянки відповідачем позбавляє її права користування власністю. На думку ОСОБА_1 , земельна ділянка підлягає поверненню, оскільки знаходяться у фактичному користуванні ТОВ «Агро-Дністер» без установлених законом підстав.

Рішенням Новоушицького районного суду Хмельницької області від 12.05.2022 року позов задоволено. Усунуто перешкоди ОСОБА_1 у володінні та користуванні земельною ділянкою площею 1,0468 га, яка розташована на території Ставчанської сільської ради Новоушицького району Хмельницької області, цільове призначення ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6823389000:06:006:0096, шляхом витребування вказаної земельної ділянки у ТОВ «Агро-Дністер». Скасовано запис про проведену Новоушицькою районною державною адміністрацією Хмельницької області державну реєстрацію договору оренди від 10.12.2015 року, номер запису про право (в державному реєстрі прав) 16636566, дата державної реєстрації права 22.09.2016 року.

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що позивач є власником земельної ділянки з кадастровим номером 6823389000:06:006:0096, загальною площею 1,0468 га, яка перебуває у фактичному користуванні відповідача без відповідних підстав, який своїми діями, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушує права позивача, як власника земельної ділянки та створює перешкоди у користуванні нею своїм майном.

В апеляційній скарзі ТОВ «Агро-Дністер» просило рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначило, що судом не надано оцінки тій обставині, що позивач періодично отримувала орендну плату за користування земельною ділянкою, на підтвердження чого слугують відповідні розрахункові документи, що, на думку апелянта, вказує на те, що між сторонами існували правовідносини оренди протягом п`яти років.

Крім того, в акті приймання-передачі спірної земельної ділянки міститься підпис орендодавця, що також підтверджує існування між сторонами орендних відносин.

В судове засідання учасники справи, будучи повідомленими належним чином про дату, час та місце розгляду справи, не з`явилися. ОСОБА_1 в письмовій заяві просила суд провести розгляд справи без її участі.

Перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 6823389000:06:006:0096, загальною площею 1,0468 га, яка розташована на території колишньої Ставчанської сільської ради Новоушицького району Хмельницької області (а.с. 12).

Зі змісту договору оренди землі від 10.12.2015 року вбачається що від імені ОСОБА_1 ТОВ «Агро-Дністер» передано в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, з кадастровим номером 6823389000:06:006:0096, загальною площею 1,0468 га, яка розташована на території Ставчанської сільської ради Новоушицького району Хмельницької області (а.с. 6, 7).

Вказана земельна ділянка передана на підставі акту приймання-передачі об`єкта оренди (а.с. 8).

Право оренди зареєстроване 22.09.2016 року, номер запису про інше речове право: 16636566, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав від 29.09.2016 року (а.с. 9).

Відповідно до висновку експерта №2623/2624/21-26 від 17.11.2021 року підпис від імені ОСОБА_1 у розділі «Реквізити сторін» в колонці «Орендодавець» у рядку, відведеному для підпису орендодавця договору оренди землі 10.12.2015 року (кадастровий номер 6823389000:06:006:0096), укладеному між ОСОБА_1 та ТОВ «Агро-Дністер» виконано не ОСОБА_1 , а іншою особою з наслідуванням якогось підпису ОСОБА_1 (а.с. 63-67).

У статті 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з частиною п`ятою статті 6 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

У частині першій статті 627 ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За правилами статті 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Частиною другою статті 792 ЦК України передбачено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

У пункті 7.18 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 року у справі №145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19), зазначено, що правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.06.2020 року у справі №145/2047/16-ц (провадження №14-499цс19) звертала увагу на те, що такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

У випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

У пункті 46.1 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.04.2020 року у справі №610/1030/18 (провадження №14-436цс19) визначено, що відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вважаються правильними, доки не доведено протилежне (пункт 6.30 постанови від 02.07.2019 року у справі № 48/340). Однією із загальних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» до загальних засад державної реєстрації прав належить гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження. Тому суд має оцінювати наявність або відсутність добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна (пункт 51 постанови від 26.06.2019 року у справі №669/927/16-ц).

У постанові Верховного Суду від 05.08.2020 року у справі №125/702/17 (провадження №61-48842св18) зазначено, що реєстрація неукладеного сторонами договору оренди порушує права та законні інтереси позивача на розпорядження власністю - земельною ділянкою. Отже, реєстрація права оренди за орендарем на вказану земельну ділянку, коли договір оренди орендодавець фактично не підписувала (правочин є неукладеним), не відповідає вимогам закону. За змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема, гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження. Обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права. При цьому обраний позивачем спосіб захисту шляхом скасування державної реєстрації є ефективним, а задоволення позову в цій частині забезпечить реальне відновлення порушеного права.

За встановлення у справі обставин, що спірний договір оренди землі позивач не підписувала, відтак він не є підставою виникнення у ТОВ «Агро-Дністер» відповідного речового права оренди земельної ділянки, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову у частині вирішення позовних вимог про скасування реєстрації права оренди як такого, що порушує права позивача на розпорядження своєю земельною ділянкою.

Стосовно позовних вимог щодо усунення перешкод у користуванні шляхом витребування земельної ділянки колегія суддів зазначає наступне.

У пункті 7.27 постанови від 16.06.2020 року у справі №145/2047/16-ц (провадження №14-499цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач, як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок (постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 року у справі №504/2864/13-ц (пункт 71), від 04.07.2018 року у справі №653/1096/16-ц (пункт 96), від 12.06.2019 року у справі №487/10128/14-ц (пункт 81), від 11.09.2019 року у справі №487/10132/14-ц (пункт 97).

У пункті 71 постанови від 23.11.2021 року Велика Палата Верховного Суду уточнила вказаний висновок, виклавши його перше речення так: зайняття земельних ділянок, зокрема фактичним користувачем, треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його володіння цими ділянками.

У справі, що переглядається, ОСОБА_1 , посилаючись на позбавлення її права користування земельною ділянкою, яку займає ТОВ «Агро-Дністер», просила усунути перешкоди у користуванні такою ділянкою шляхом її витребування, оскільки вона договір оренди земельної ділянки не підписувала, умови його не погоджувала.

Тобто позивач подала негаторний позов про повернення земельної ділянки, при цьому формулювання позивачем позовних вимог, саме як витребування земельної ділянки, на зміст позову, як негаторного, не впливає.

З урахуванням даних обставин, зокрема установленого факту непідписання ОСОБА_1 договору оренди земельної ділянки від 10.12.2015 року з ТОВ «Агро-Дністер» свідчить про неукладеність цього договору, відсутність волевиявлення власника на передачу в оренду земельної ділянки та безпідставність користування відповідачем цим майном.

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Таким чином, якщо право власності на нерухоме майно лишається зареєстрованим за дійсним власником, однак таке майно незаконно використовує інша особа, то потрібно звертатися не з віндикаційним, а з негаторним позовом, оскільки в такому разі усунення перешкод у користуванні власником своїм майном і буде ефективним способом захисту порушеного права, а рішення про витребування майна з чужого незаконного володіння не матиме жодного ефекту.

У такому разі як негаторний позов слід розглядати позовну вимогу зобов`язати повернути земельну ділянку.

За установленими у цій справі обставинами позивач як власник земельної ділянки має право вимагати усунення перешкод у користуванні та розпорядженні таким майном шляхом зобов`язання відповідача її повернути.

Разом із тим Верховний Суд зауважує, що суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін. При цьому суд, з`ясувавши під час розгляду справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну їх правову кваліфікацію та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним під час вирішення судом питання про те, яким законом потрібно керуватися для вирішення спору.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позовна вимога ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні майном підлягає задоволенню саме шляхом повернення земельної ділянки, а не її витребування на що суд першої інстанції уваги не звернув (узгоджується з постановою Верховного Суду від 07.04.2021 року у справі №567/978/18).

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що зазначення позивачем у позовній заяві про витребування у відповідача земельної ділянки, а не її повернення не має правового значення для вирішення цієї справи, зокрема не є підставою для відмови в задоволенні позову у зв`язку із неналежністю обраного способу захисту, позаяк таке формулювання позовної вимоги не спростовує змісту негаторного позову як способу захисту, права, на захист якого він поданий, а також правових підстав, якими позивач обґрунтував свої вимоги.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта про вчинення ОСОБА_1 конклюдентних дій, зокрема отримання останньою орендної плати від ТОВ «Агро-Дністер», а також підписання акту приймання передачі земельної ділянки, які свідчать про вчинення правочину, з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Отже, конклюдентними діями може підтверджуватися лише укладення договору в усній формі.

Між тим, статтею 14 Закону України «Про оренду землі» (в редакції на момент спірних правовідносин) договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Зазначена норма виключає можливість укладення спірного договору шляхом вчинення конклюдентних дій, бо такий договір не може бути зареєстрований.

Крім того, згідно зі статтею 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Акт приймання-передачі земельної ділянки згідно з чинними положеннями Закону України «Про оренду землі» (на момент виникнення спірних правовідносин) не є невід`ємною частиною договору оренди земельної ділянки та не може його замінювати.

Таким чином, враховуючи конкретні встановлені судами обставини справи, а саме те, що акт приймання-передачі, а також конклюдентні дії у вигляді отримання орендної плати не свідчать про укладення договору оренди землі, підстав для застосування доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) до правовідносин, що склалися між сторонами у цій справі, не вбачається (узгоджується з постановою Верховного Суду від 26.04.2022 року у справі №378/1194/20).

Суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права в частині обрання позивачем належного способу захисту порушеного права, у зв`язку з чим вимоги апеляційної скарги належить визнати частково обґрунтованими, рішення суду першої інстанції змінити, задовольнивши позов у спосіб передбачений законом.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Дністер» задовольнити частково.

Рішення Новоушицького районного суду Хмельницької області від 12 травня 2022 року змінити, виклавши абзац другий у наступній редакції:

Усунути перешкоди ОСОБА_1 у володінні і користуванні земельною ділянкою площею 1,0468 га, яка розташована на території Ставчанської сільської ради Новоушицького району Хмельницької області, цільове призначення ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6823389000:06:006:0096, шляхом зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Дністер» повернути вказану земельну ділянку ОСОБА_1 .

В решті рішення залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 28 вересня 2022 року.

Судді: Р.С. Гринчук

А.М. Костенко

Т.В. Спірідонова