Рішення

від 27.09.2022 по справі 120/5137/22

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

27 вересня 2022 р. Справа № 120/5137/22

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дончика Віталія Володимировича, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницька дорожня механізована компанія" до Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області у складі Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови

в с т а н о в и в :

06.07.2022 року ТОВ "Вінницька дорожня механізована компанія" звернулось в суд з адміністративним позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області у складі Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що постановою Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті №337170 від 28.06.2022 року на товариство накладено адміністративно - господарський штраф у сумі 17000 грн.

На переконання позивача, постанова винесена з порушенням вимог закону та підлягає скасуванню, у зв`язку із чим звернувся з цим позовом до суду.

Ухвалою суду від 11.07.2022 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

19.07.2022 року до суду надійшли матеріали на усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 25.07.2022 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

02.09.2022 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує щодо задоволення позовних вимог. Зокрема вказав, при здійсненні вантажних перевезень великоваговим автомобільним транспортом, водій зобов`язаний дотримуватись встановлених правил з метою уникнення порушень законодавства про автомобільний транспорт та створення небезпеки для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив наступні фактичні обставини.

14.02.2022 року на автомобільній дорозі М-21, Виступовичі - Житомир - Могилів-Подільський 286 км + 274 м. посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки DAF, номерний знак НОМЕР_1 та причіпу марки PONAV, номерний знак НОМЕР_2 .

За наслідками проведеного габаритно-вагового контролю посадовими особами управління складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №305991 від 14.02.2022 року, довідку №0052072 від 14.02.2022 року про результати здійснення габаритно-вагового контролю та акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №005672 від 14.02.2022 року, в яких зафіксовано фактичне навантаження на одиничну вісь 12,15 т. при нормативно допустимих 11 т.

За наслідками розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, 28.06.2022 року Відділом державного нагляду (контролю) у Вінницькій області винесено постанову №33710 про застосування адміністративного-господарського штрафу в розмірі 17000 грн., за порушення абзацу 15 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Не погоджуючись із даною постановою, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України "Про автомобільний транспорт" №2344-ІІІ від 05.04.2001 року (далі - Закон №2344-ІІІ).

Відповідно до статті 6 Закону №2344-ІІІ, державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Статтею 48 Закону №2344-ІІІ передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Абзацом 15 частини 1 статті 60 Закону №2344-ІІІ встановлено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 відсотків, але не більше 20 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За змістом статті 33 Закону України "Про автомобільні дороги" від 08.09.2005 року №2862-IV рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 року №198 затверджені Єдині правила ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони, відповідно до пункту 16 яких перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об`єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначається окремими актами законодавства.

Згідно з пунктом 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 року№30 (далі - Правила №30), транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Відповідно до пункту 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Пунктом 4 Правил №30 передбачено, що рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 року №879 затверджений Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - Порядок №879).

Підпунктом 4 пункту 2 Порядку №879 встановлено, що габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Положеннями пункту 3 Порядку №879 передбачено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Судом встановлено, що в ході проведення габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки DAF, номерний знак НОМЕР_1 та причіпу марки PONAV, номерний знак НОМЕР_2 , посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області встановлено перевищення нормативного допустимого навантаження на одиничну вісь на 1,5 т., а саме: 12,15 т. при нормативно допустимому навантаженні 11 т. (перевищення вагових норм 10,5 %), що є порушенням законодавства про автомобільний транспорт та підпадає під дію абз. 15 ч.1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

При цьому, обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що зважування транспортного засобу здійснювалось за відсутності Методик, затверджених Мінекономрозвитку та спеціально уповноваженим центральним органом у сфері метрології.

Оцінюючи доводи в цій частині, суд зауважує, що наявність та необхідність застосування такої методики була обумовлена п. 19 Порядку № 879 (в редакції від 05.04.2017 року), натомість Постановою КМУ №671 від 30.08.2017 року, п. 19 Порядку № 879 виключено.

В той же час, за змістом ст.ст. 4 та 29 Закону України "Про дорожній рух", ст. 33 Закону України "Про автомобільні дороги" визначення порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, і такий механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів визначено Порядком № 879, яким керувався відповідний орган Укртрансбезпеки, а відтак, суд вважає, що суб`єктом владних повноважень правомірно проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу позивача.

Суд погоджується із доводами позивача про те, що єдиною методикою виконання вимірювань поосьових навантажень на маси вантажних транспортних засобів у русі в Україні є Методика виконання вимірювань поосьових навантажень та маси вантажних транспортних засобів у русі, розроблена Харківським національним автомобільно-дорожнім університетом Державної служби автомобільних доріг України, затверджена заступником голови Державної служби автомобільних доріг України (Укравтодор), атестована у відповідності з ГОСТ 8.010-99 Національним науковим центром "Інститут Метрології", свідоцтво про атестацію № 02-84-08 та вона не розповсюджується на транспорті засоби з рідким та сипучим вантажем або вантажем, що змінює розподіл навантажень на вісі транспортного засобу в русі.

Однак, відсутність методичних рекомендацій для зважування сипучих вантажів, затверджених Мінекономрозвитку, сама по собі не може бути підставою для незастосування до позивача відповідальності, у зв`язку із порушенням ним законодавства про автомобільний транспорт, за умови підтвердження факту перевищення транспортним засобом вагових параметрів.

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі № 819/1381/16.

З огляду на зазначене, доводи позивача в цій частині є безпідставні і такі, що не впливають на факт виявленого порушення.

Крім того, суд зауважує, що форма акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, встановлена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року № 1567.

Форма довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю встановлена Порядком взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затвердженим спільним Наказом Міністерства інфраструктури України та Міністерства внутрішніх справ України від 10.10.2013 року № 1007/1207.

Форма акту про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів встановлена Порядком зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної служби з безпеки на транспорті та її територіальних органів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2013 року № 422.

Визначені вищезазначеними нормами форми актів та довідки не передбачають внесення до складених документів посилання на вагове обладнання, яким здійснювавсь точний габаритно-ваговий контроль, а тому доводи позивача в цій частині є безпідставними.

Більше того, впевнитись у тому, який саме технічній засіб застосовувався під час визначення габаритно-вагових параметрів транспортних засобів, міг безпосередньо водій, якій перебував на місці проведення перевірки та мав можливість отримати та ознайомитись з оригіналами документів на вагове обладнання.

Стосовно посилань позивача на те, що в разі виявлення порушення відповідачем не заборонено подальший руху транспортного засобу, суд зазначає, що дана обставина не спростовує факт виявлення порушення, при цьому Порядок №879 не уповноважує посадових осіб Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області та її територіальних органів здійснювати тимчасове затримання транспортного засобу. Порядком зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної служби з безпеки на транспорті та її територіальних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2013 року №422 (далі Порядок № 422) визначено, що перевірка одного транспортного засобу проводиться посадовою особою протягом не більше однієї години. Таким чином, незалежно від того, чи приведено у відповідність габаритно-вагові параметри транспортного засобу чи ні, посадові особи відповідача не наділені повноваженням щодо вирішення питання про подальший рух транспортного засобу, який рухався з перевищенням вагових обмежень.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу на підставі оскаржуваної постанови.

За приписами вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, про відсутність підстав для задоволення даного адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

в и р і ш и в :

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Вінницька дорожня механізована компанія" (вул. Хмельницьке шосе, 13, оф. 408, м. Вінниця, 21036, код ЄДРПОУ 42840972);

Відповідач: Відділ державного нагляду (контролю) у Вінницькій області у складі Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. В. Порика, 29, м. Вінниця, 21021);

Суддя Дончик Віталій Володимирович