Рішення

від 28.09.2022 по справі 240/9948/22

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2022 року м. Житомир справа № 240/9948/22

категорія 109020100

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Романченка Є.Ю., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати визнати протиправним та скасувати рішення десятої сесії VIII скликання Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області № 327 від 10 вересня 2021 року "Про розгляд заяв громадян по затвердженню проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність", в частині відмови ОСОБА_1 у задоволенні заяви про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 1825686200:11:000:0016, площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства;

- зобов`язати Оліївську сільську раду Житомирського району Житомирської області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 1825686200:11:000:0016, площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства та передати її у власність.

В обгрунтування своїх вимог зазначає, що відповідач відмовив йому у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 1825686200:11:000:0016, площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства у зв"язку з тим, що це землі комунальної власності (пасовище). Оскільки така підстава відмови не передбачена статтею 186 Земельного кодексу України, а отже є протиправною та такою, що порушує його право на оформлення права власності на вказану земельну ділянку.

Ухвалою суду від 30.05.2022 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач своїм правом подати відзив не скористався.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, оцінивши наведені доводи, суд дійшов наступного висновку.

Встановлено, що рішенням тридцять дев"ятої сесії 7 скликання Вільської сільської ради Черняхівського району Житомирської області ОСОБА_1 було надано дозвіл на виготовлення проекту відводу земельної ділянки орієнтованою площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства із земельної ділянки кадастровий номер 1825686200:11:000:0013 за межами с. Новопіль.

08 липня 2021 року позивачем до ЦНАП Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області було подано заяву про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 1825686200:11:000:0016, площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства

Рішенням Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області № 327 від 10 вересня 2021 року (додаток 3) заяву ОСОБА_1 було залишено без задоволення у зв"язку з тим, що земельна ділянка з кадастровим номером 1825686200:11:000:0016, площею 2,00 га, що розташована на території Оліївської сільської ради, за межаит с. Новопіль відноситься до земель комунальної власності (пасовище).

Вважаючи таку відмову необґрунтованою та протиправною, а свої права порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.

Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 12 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент подачі позивачем заяви, далі - Земельний кодекс України) визначає повноваження сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів у галузі земельних відносин.

Так, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; д) організація землеустрою; е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; й) вирішення земельних спорів; к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону. До повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належать: 1) надання відомостей з Державного земельного кадастру відповідно до закону; 2) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Приписами статті 11 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Відповідно до пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються, зокрема, вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", рішення місцевої ради приймаються у формі відповідних рішень, прийнятих на сесії місцевої ради та рішень виконавчого комітету.

Статтею 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини 6 статті 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з положеннями частини сьомої наведеної статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до частин 8, 9 статті 118 Земельного кодексу України, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Згідно з частинами 1, 5, 6, 8 статті 186-1 Земельного кодексу України, проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

У висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений).

Відповідно до статті 25 Закону України "Про землеустрій", документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації, в тому числі у вигляді проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

У подальшому до Земельного кодексу України було внесено зміни, згідно з якими станом на момент прийняття спірного рішення проекти землеустрою погоджуються та затверджуються в такому порядку: проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

Висновок (рішення) органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, іншого суб`єкта, визначеного цією статтею, щодо відмови у погодженні або затвердженні документації із землеустрою має містити вичерпний перелік недоліків документації із землеустрою з описом змісту недоліку та посиланням на відповідні норми законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, затверджену документацію із землеустрою або містобудівну документацію. Повторна відмова у погодженні або затвердженні документації із землеустрою допускається лише у разі, якщо розробник не усунув недоліки, зазначені у попередньому висновку (рішенні), а також якщо підстава для відмови виникла після надання попереднього висновку (рішення). Повторна відмова у погодженні або затвердженні не позбавляє розробника документації із землеустрою права усунути недоліки такої документації та подати її на погодження або затвердження (частини 2, 7, 9 статті 186 Земельного кодексу України у редакції станом на 09 липня 2021 року).

Системний аналіз наведених положень дає змогу дійти висновку, що єдиною підставою для відмови у погодженні та затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статей 186 і 186-1 ЗК України норми земельного законодавства не містять. При цьому, перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватись саме на етапі погодження такого проекту.

Судом встановлено, що станом на день винесення спірного у справі рішення було наявне позитивне рішення належного суб`єкта владних повноважень про надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою, проект землеустрою погоджено експертом держаної експертизи, земельній ділянці присвоєно кадастровий номер.

Однак, за результатом розгляду клопотання позивача про затвердження проекту землеустрою відповідач прийняв рішення про відмову у його затвердженні, а як на підставу для відмови у затвердженні проекту землеустрою відповідач вказує на ту обставину, що вказана земельна ділянка являється пасовищем.

Суд звертає увагу на те, що таких підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою Земельним кодексом України не передбачено. При цьому, як вбачається з матеріалів справи, будь-якого посилання на вимоги нормативних актів відповідачем у своєму рішенні не наведено.

За таких обставин, суд вважає, що рішення десятої сесії VIII скликання Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області № 327 від 10 вересня 2021 року "Про розгляд заяв громадян по затвердженню проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність", в частині відмови ОСОБА_1 у задоволенні заяви про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 1825686200:11:000:0016, площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства не ґрунтується на вимогах закону, відтак підлягає визнанню протиправним і скасуванню.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

У даному випадку належним та допустимим способом захисту позивача у спірних правовідносинах, який не буде становити втручання у дискреційні повноваження відповідача, є зобов`язання відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 у власність земельної ділянки з кадастровим номером 1825686200:11:000:0016, площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства.

Вказана правова позиція узгоджується з позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 15 червня 2021 року по справі № 818/1905/17.

Враховуючи відсутність судових витрат у даній адміністративній справі, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись статтями 77, 90, 134, 139, 242-246, 256, 382 КАС України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області (вул. Л.Ступницького, 68, с. Оліївка, Житомирський район, Житомирська область, 12402, код ЄДРПОУ: 04348409) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати рішення Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області десятої сесії VIII скликання № 327 від 10 вересня 2021 року "Про розгляд заяв громадян по затвердженню проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність", в частині відмови ОСОБА_1 у задоволенні заяви про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки з кадастровим номером 1825686200:11:000:0016, площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства.

Зобов`язати Оліївську сільську раду Житомирського району Житомирської області затвердити проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 у власність земельної ділянки з кадастровим номером 1825686200:11:000:0016, площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Є.Ю. Романченко