Рішення

від 27.09.2022 по справі 320/8391/21

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 вересня 2022 року справа № 320/8391/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправною та скасування постанови.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, в якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки №244327 від 22.06.2021 від 22.06.2021 про застосування адміністративно-господарського штрафу;

- стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ 39816845) на користь позивача судовий збір у сумі 908,00 грн.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.07.2021 позовну заяву залишено без руху та встановлено десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви, протягом якого позивачу необхідно було надати копію усіх заповнених сторінок паспорта громадянина України - ОСОБА_1 , або копію паспорту у вигляді ID-картки із довідкою про реєстрацію місця проживання.

19.08.2021 на адресу суду від позивача надійшла заява на виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, до якої позивачем додано, зокрема, копію усіх заповнених сторінок паспорта громадянина України - ОСОБА_1 .

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.09.2022 відкрито провадження у справі №320/8391/21, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано від учасників справи докази.

Позовні вимоги обґрунтовує, зокрема, тим, що документи про результати проведеного габаритно-вагового контролю не містять відомостей про засіб вимірювальної техніки, яким проводилось зважування належного позивачу транспортного засобу, а водію транспортного засобу не було пред`явлено документів на такий засіб вимірювальної техніки.

Позивач вказує, що результати вимірювання не можна вважати достовірними, оскільки пересувний пункт габаритно-вагового контролю в порушення Вимог до облаштування та технічного оснащення зон габаритно-вагового контролю, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.07.2016 № 255, не був розташований на рівній поверхні із поздовжнім та поперечним ухилом, що менше або дорівнює 3 проміле.

Також позивач стверджує, що посадовою особою відповідача не надано водієві транспортного засобу можливості викласти письмово свої зауваження до змісту акту проведення перевірки від 26.05.2021 № 279365, зважування проведено в присутності лише однієї посадової особи відповідача та допущено ряд інших порушень процедури здійснення габаритно-вагового контролю. При цьому відповідачами під час здійснення контролю не забезпечено дотримання Правил дорожнього руху, а пересувний пункт габаритно-вагового контролю не мав платіжного терміналу для розрахунку електронним платіжним засобом.

Відповідач проти задоволення позову заперечує. У відзиві на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 13.10.2021, вказує на те, що твердження позивача про неможливість встановити зі змісту складених його посадовими особами актів та довідки характеристик зважувального обладнання не заслуговує на увагу, оскільки внесення такої інформації до відповідних документів не передбачено законодавством. Зазначає, що зважування транспортного засобу здійснювалось на повірених належним чином вагах автомобільних для зважування у русі із заводським № 2124, документи на які знаходились у пункті здійснення габаритно-вагового контролю та були доступні водію для ознайомлення.

29.09.2021 на адресу суду від позивача надійшли витребувані судом докази.

04.11.2022 на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивачем наголошено на правомірності позовних вимог.

Заперечень на відповідь на відзив на адресу суду не надходило.

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України серія НОМЕР_1 , виданим Васильківським МВ ГУ МВС України в Київській області 30.03.1996 (а.с. 32-37), та зареєстрований як фізична особа-підприємець з видами діяльності « 49.41. Вантажний автомобільний транспорт» та « 49.42. Надання послуг перевезення речей (переїзду)», що підтверджується записом в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 12.02.2008 № 23560000000003154 (а.с. 83).

Позивач є власником сідлового тягача-Е DAF 85, р.н. НОМЕР_2 та напівпричепу бортового-Е PACTON, р.н. НОМЕР_3 , що підтверджується свідоцтвами про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_4 та серія НОМЕР_5 відповідно (а.с.98).

Як вказано позивачем у позовній заяві, він, здійснюючи підприємницьку діяльність, надавав послуги з перевезення зазначеними транспортними засобами під керуванням водія ОСОБА_2 , посвідчення водія серії НОМЕР_6 (а.с. 98), вантажу борошна житнього обдирного фасованого в мішках по 50 кг.

Перевезення зазначеного вантажу загальною вагою 22 тонни здійснювалось від вантажовідправника ФОП ОСОБА_3 на адресу вантажоодержувача ТОВ «Крокус» за маршрутом м. Чернігів м. Київ, що підтверджується товарно-транспортною накладною від 26.05.2021 № 0000284 (а.с. 97).

Під час здійснення вказаного перевезення Північним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки на підставі щотижневого графіку проведення рейдових перевірок у період з 24.05.2021 по 30.05.2021 №38127/19.5/18-21 від 21.05.2021 (а.с. 104) та направлення на рейдову перевірку від 21.05.2021 № 006903 (а.с. 105) у пересувному пункті габаритно-вагового контролю, розташованого на автомобільній дорозі М-01 Київ Чернігів-Нові Яриловичі, 124 км (с. Красне), 26.05.2021 здійснено габаритно-ваговий контроль, за результатами якого встановлено, що навантаження на одиничну вісь належного позивачу транспортного засобу р.н. НОМЕР_2 становіть 11,78 тонн замість нормативного навантаження 11 тонн, а, отже є більшим на 7,09 %.

Зазначений факт підтверджується наявними в матеріалах справи копіями акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 26.05.2021 № 279365 (а.с.96), талону від 26.05.2021 № 817 про результати зважування на вагах № 2124 (а.с.16), довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 26.05.2021 № 0054116 (а.с.13), акту про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 26.05.2021 № 033768 (а.с. 14).

За результатами розгляду вказаних матеріалів заступник начальника Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Зелінський Сергій Андрійович виніс оскаржувану постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 22.06.2021 № 244327, якою за допущене перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно наклав на позивача адміністративно-господарський штраф, передбачений абзацом чотирнадцятим частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» у розмірі 8 500,00 грн. (а.с. 10).

Позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу від 22.06.2021 №244327 та стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті на свою користь судовий збір в сумі 908,00 грн.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного нормативно-правового регулювання таких відносин на момент їх виникнення.

Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України «Про автомобільний транспорт» від 5 квітня 2001 року № 2344-III.

Відповідно до статті 6 зазначеного Закону державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок. Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Пунктом першим Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 103 (далі - Положення № 103), визначено, що Державна служба України з безпеки на транспорті є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, зокрема здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті, підготовку пропозицій щодо їх удосконалення, а також законодавства про судноплавство на суднах, у морських і річкових портах, територіальних та внутрішніх водах, на внутрішніх водних шляхах України, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.

Відповідно до пункту 8 Положення № 103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом визначається Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року № 1567 (далі - Порядок № 1567).

Згідно з абзацом 1 пункту 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків (частина четверта статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт»).

Постановою Кабінету Міністрів України №879 від 27.06.2007 року «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - Порядок № 879).

Відповідно до пункту 2 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Пунктом 3 Порядку №879 передбачено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Відповідно до пунктів 12-14 Порядку № 879 вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

Вимоги до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю визначаються Мінінфраструктури.

Такі Вимоги затверджено наказом Мінінфраструктури від 28.07.2016 № 255 «Про затвердження Вимог до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю на автомобільних дорогах загального користування», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.08.2016 за № 1171/29301.

За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення (пункт 18 Порядку №879).

Крім того, за результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних. У разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд). Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України (пункти 20, 21 Порядку №879).

При цьому, відповідно до підпункту 3 пункту 2 Порядку №879 великовагові та великогабаритні транспортні засоби це транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306 (далі - Правила дорожнього руху).

Водночас, абзацом 1 пункту 22.5 Правил дорожнього руху за спеціальними правилами здійснюється, зокрема, рух транспортних засобів та їх составів, що мають фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т)

За спеціальними правилами здійснюється, зокрема, рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється (абзац 3 пункту 22.5 Правил дорожнього руху).

Відповідно до абзацу 14 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі п`ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Суд відхиляє наведені позивачем в обґрунтування протиправності оскаржуваної постанови доводи про те, що документи про результати проведеного габаритно-вагового контролю не містять відомостей про засіб вимірювальної техніки, яким проводилось зважування належного позивачу транспортного засобу, а водію транспортного засобу не було пред`явлено документів на такий засіб вимірювальної техніки, у зв`язку з наступним.

Форма акту про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом та постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу затверджена як додаток до Порядку № 1567 та не передбачає внесення до такого акту відомостей про вимірювальне та зважувальне обладнання.

Одночасно з цим, позивачем надано разом із позовною заявою копію талону від 26.05.2021 № 817 про результати зважування транспортного засобу з державним номером НОМЕР_2 , згідно з яким загальна вага транспортного засобу складає 38470 кг, а навантаження на вісь № 2 11780 кг. Також вказаний талон містить інформацію про те, що зважування здійснювалось на 124 км автомобільної дороги М-01 на вагах № 2124 (а.с. 16).

В свою чергу відповідач разом з відзивом на позовну заяву надав декларацію про відповідність № 2124 від 10.11.2020 та сертифікат відповідності № 113-0076/31F-20 від 10.11.2020 із строком дії до 09.11.2021, з яких вбачається, що ваги автомобільні для зважування у русі заводський № 2124 пройшли оцінку відповідності Технічному регламенту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.01.2016 № 24. За результатами проведених досліджень ваги автомобільні для зважування в русі з заводським № 2124 відповідають затвердженому типу, описаному в сертифікаті перевірки типу та застосовним вимогам Технічного регламенту. Для перевірки відповідності були проведені випробування, викладені в п. 5.2 ДСТУ ОІМL R134-1 «Прилади автоматичні для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантажень на вісь. Частина 1. Загальні технічні вимоги та методи випробувань» та ДСТУ 7363:2013 «Метрологія. Програмне забезпечення засобів вимірювальної техніки. Загальні технічні вимоги», зокрема, метрологічна достовірність, одиниці вимірювання, впливні величини та джерело живлення, кліматичні умови навколишнього середовища, установлювання на нуль, час прогрівання, визначення часу прогрівання, застосування як вбудований контролюючий прилад, точність установлення на нуль, випробування статичним зважуванням, розміщення вантажу поза центром, роздільна здатність, контрольні транспортні засоби, визначення контрольного навантаження на одну вісь для двовісних транспортних засобів з жорсткою підвіскою, зважування в русі за допомогою контрольного транспортного засобу з жорсткою підвіскою, зважування у русі за допомогою усіх інших типів еталонних транспортних засобів, перевіряння маркування. Захист від несанкціонованого втручання, показання, оцінювання програмного продукту (а.с.112-113).

Суд звертає увагу, що факт ознайомлення чи не ознайомлення водія транспортного засобу із зазначеними декларацією та сертифікатом не змінює факту існування цих документів. При цьому позивачем не надано жодних доказів того, що за наявності виявленого водієм транспортного засобу бажання ознайомитись з документами на зважувальний засіб посадові особи відповідача перешкоджали йому в такому ознайомленні.

Також суд критично ставиться до доводів позивача про те, що результати зважування не можна вважати достовірними, оскільки пересувний пункт габаритно-вагового контролю в порушення Вимог до облаштування та технічного оснащення зон габаритно-вагового контролю, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.07.2016 № 255, не був розташований на рівній поверхні із поздовжнім та поперечним ухилом, що менше або дорівнює 3 проміле.

Відповідачем надано до матеріалів справи копії витягів з актів спільного обстеження існуючих та введених в експлуатацію майданчиків (місць) для здійснення габаритно-вагового контролю у Чернігівській області від 06.12.2019 та від 07.07.2021, згідно з якими майданчик (місце) розташований на автомобільній дорозі М-01 (Київ Чернігів Нові Яриловичі), 124 км (с. Красне) відповідає Вимогам до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю на автомобільних дорогах загального користування, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.07.2016 № 255 (а.с. 106-111).

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

У відповідності із частиною другою статті 79 КАС України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частина восьма статті 79 КАС України).

В порушення наведених норм процесуального закону позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, зокрема тим, що станом на 26.05.2021 майданчик, розташований на автомобільній дорозі М-01 (Київ Чернігів Нові Яриловичі), 124 км (с. Красне) не відповідав Вимогам до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю на автомобільних дорогах загального користування, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.07.2016 № 255, жодних доказів на підтвердження існування таких обставини не надав.

Той факт, що встановивши перевищення вагових норм, посадові особи відповідача не заборонили подальший рух транспортного засобу автомобільними дорогами України не є таким, що впливає на суть оскаржуваного позивачем рішення суб`єкта владних повноважень та відповідно на може бути підставою для його скасування.

Наведене відповідає правовому висновку Верховного Суду у постанові від 22 травня 2020 року у справі №825/2328/16, згідно з яким порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.

Не впливають на правомірність оскаржуваного позивачем рішення і наведені позивачем доводи щодо проведення зважування в присутності лише однієї посадової особи відповідача, порушення посадовими особами відповідача під час організації габаритно-вагового контролю Правил дорожнього руху та відсутність в пункті габаритно-вагового контролю платіжного терміналу.

При цьому суд враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 22.05.2020 у справі № 825/2328/16, який полягає в тому, що порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.

Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов`язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі).

Отже, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.

Виходячи з міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.

Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків (ultra vires action - invalid act). Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.

Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.

Суд наголошує, що у відповідності до практики Європейського суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».

Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.04.2020 у справі № 813/1790/18.

Водночас під час розгляду цієї справи судом не встановлено таких порушень процедури прийняття оскаржуваної постанови, які б могли вплинути на кінцевий результат розгляду відповідачем питання про притягнення позивача до відповідальності.

Судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Частинами 1 та 2 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У силу принципу змагальності сторони та інші особи, які беруть участь у справі, з метою одержання рішення на свою користь зобов`язані повідомити суду істотні для справи обставини, надати суду докази, які підтверджують або спростовують ці факти, а також вчиняти процесуальні дії, спрямовані на те, щоб переконати суд у необхідності постановлення бажаного для них рішення.

В адміністративному судочинстві змагальність виявляється в тому, що дії суду залежать від вимог позивача та заперечень відповідача; суд вирішує справу в межах заявлених вимог та на підстав наданих йому доказів; особи, які беруть участь у справі, займають активне становище щодо інших учасників процесу та суду; кожна особа зобов`язана доказати факти, на які вона покликається; у разі невиконання процесуальних обов`язків або нездійснення процесуальних прав для особи настають небажані для неї правові наслідки.

Основний зміст принципу змагальності полягає у тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, на підставі своїх вимог або заперечень.

Позивачем не доведено суду належними та допустимими доказами порушення прав, про які він стверджує є своєму позові.

Натомість відповідачем доведено правомірність оскаржуваної постанови, а тому позовні вимоги про визнання її протиправною та скасування є необґрунтованими, а адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Підстави для відшкодування судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення суду складено 27.09.2022.

Суддя Кушнова А.О.