Рішення

від 27.09.2022 по справі 640/18006/21

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 вересня 2022 року м. Київ № 640/18006/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аблова Є.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРАФЕТ ХОУМ»

до Київської митниці Державної митної служби України

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

У С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «МАРАФЕТ ХОУМ» (далі по тексту - позивач, ТОВ «МАРАФЕТ ХОУМ») з адміністративним позовом до Київської митниці Державної митної служби України (далі по тексту - відповідач), в якому просить суд:

- визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень Київської митниці Держмитслужби по прийняттю рішення про коригування митної вартості товарів №100020/2021/000029/2 від 22.06.2021;

- скасування повністю рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №100020/2021/000029/2 від 22.06.2021.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржуване рішення є протиправним, оскільки не містило передбачених законодавством відомостей про підстави невизнання заявленої митної вартості. Додатково представник позивача посилається на те, що вказане рішення було прийняте з порушенням визначеного законом порядку, без дотримання основних принципів митного регулювання: законності, визнання рівності та правомірності інтересів усіх суб`єктів господарювання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 липня 2021 року відкрито провадження у адміністративній справі №640/18006/21 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи та проведення судового засідання (у письмовому провадженні).

Вказаною ухвалою суду відповідачу надано п`ятнадцятиденний строк з дня вручення йому даної ухвали надати відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, або заяву про визнання позову.

03.08.2021 представником відповідача подано до суду відзив, в якому останній проти адміністративного позову заперечує та просить відмовити в його задоволенні. У відзиві зазначено, що оскаржуване рішення є правомірним, оскільки в документах, які надані позивачем до Київської митниці Держмитслужби разом з митною декларацією містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, яка сплачена та підлягала сплаті за ці товари, водночас декларантом не подано всіх додаткових документів, які витребувані контролюючим органом згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 Митного кодексу України.

06.08.2021 до суду від позивача надійшла відповіді на відзив, в якій останній зазначає, що відповідачем не спростовано доводи викладені у позові.

17.08.2021 представником відповідача подано до суду заперечення, зі змісту яких вбачається незгода останнього з доводами позивача та зазначається про порушення ТОВ «МАРАФЕТ ХОУМ» приписів Митного кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАРАФЕТ ХОУМ» та «Global Сі (Польща) 23.09.2019 року укладено Контракт №23/10/18 на підставі якого протягом строку Контракту «Global Chemia Group» (Польща) (Продавець) здійснює поставку товарів на умовах FCA-Устчики Дольне 38-700 зі складу «Global Chemia Group» (Польща) Позивачу (згідно з Міжнародними правилами тлумачення термінів ІНКОТЕРМС 2010).

У червні 2021 року «Global Chemia Group» здійснив поставку товарів позивачу на умовах FCA Устчики Дольне 38-700 зі складу «Global Chemia Group», згідно міжнародної товарно- накладної CM R № б/н від 18.06.2021 року.

За твердженнями позивача, з метою здійснення митного оформлення ввезеного на територію України товару (побутова хімія) позивачем подано відповідачу електронну митну декларацію №UA 100020/2021/591333 від 22.06.2021 року на загальну суму 8210,60 євро, якою до митного оформлення за основним методом контракту, в режимі імпорт - 40, заявлений відповідний товар.

Одночасно з подачею зазначеної електронної митної декларації, для здійснення митного оформлення товарів за основним методом (контрактом) та підтвердження заявленої ним їх митної вартості, як вказує позивач, останнім направлені митному органу наступні товаросупровідні документи: контракт (код документа - (код документа 3105), міжнародну товарно-транспортну накладну CMR (код товару 273С походження товарів (код товару 7011), сертифікат перевезення (походження) товарів форм товару EUR.1 (код товару 7003), документи на перевезення товарів (код документа 2950), інші некласифіковані документи (код документа 9000), платіжне доручення на оплату товарів.

Крім того, представником позивача для підтвердження митної вартості товару направлено лист №22-06 від 22.06.2021 року на адресу Київської митниці Державної митної служби України щодо підтвердження митної вартості товару за №UA 100020/2021/591333 від 22.06.2021 року разом з документами, які підтверджують митну вартість товару заявлену позивачем у митній декларації №UA100020/2021/591333 від 22.06.2021 року на загальну суму 8210,60 євро. Оскільки всі передбачені чинним законодавством документи були надані, у зв`язку з відсутністю можливості у десятиденний строк надати ще додаткові документи щодо товарів, які оформлюються згідно до декларації ВМД №UA 100020/2021 /591333 від 22.06.2021 року, крім раніше наданих, та у зв`язку с наднормативним простоєм автомобіля та контейнера, позивач просив відповідача прийняти рішення та випустити товар у вільний обіг.

Після розгляду документів, поданих для митного оформлення товару, поставленого на виконання контракту №23/10/18 від 23.09.2019 року, Київською митницею ДМСУ прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №100020/202 1/000029/2 від 22.06.2021 року.

22.06.2021 року для здійснення митного контролю та митного оформлення товару позивачем до Київської митниці ДМС подана нова електронна митна декларація типу №UA100020/2021/591522 від 22.06.2021 року, поставлений за контрактом №23/10/18 від 23.09.2019 року компанією «Global Chemia Group» (Польща).

Разом з тим, за результатами перевірки, враховуючи подання позивачем митної декларації країни відправлення та документів, які підтверджують митну вартість товару, на думку відповідача, заявлений позивачем рівень митної вартості імпортованих товарів значно менший за рівень митної вартості подібних товарів, оформлених іншими суб`єктами господарювання найближчим часом, що суперечить поняттю дійсної вартості товарів у розумінні статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі.

Не погоджуючись з рішеннями контролюючого органу, позивач звернувся до суду.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, заперечення та пояснення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до частин першої та другої статті 1 Митного кодексу України, законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Згідно з частиною першою статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Статтею 49 Митного кодексу України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За змістом статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Частиною другою статті 53 Митного кодексу України визначено документи, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (пункти 1-8).

Судом встановлено, що на підтвердження митної вартості товарів позивачем до контролюючого органу подано електронну митну декларацію №UA 100020/2021/591333 від 22.06.2021 року на загальну суму 8210,60 євро, якою до митного оформлення за основним методом контракту, в режимі імпорт - 40, заявлений відповідний товар, а також товаросупровідні документи: контракт (код документа - (код документа 3105), міжнародну товарно-транспортну накладну CMR (код товару 273С походження товарів (код товару 7011), сертифікат перевезення (походження) товарів форм товару EUR.1 (код товару 7003), документи на перевезення товарів (код документа 2950), інші некласифіковані документи (код документа 9000), платіжне доручення на оплату товарів. Також позивачем для підтвердження митної вартості товару направлено лист №22-06 від 22.06.2021 року на адресу Київської митниці Державної митної служби України щодо підтвердження митної вартості товару за №UA 100020/2021/591333 від 22.06.2021 року разом з документами, які підтверджують митну вартість товару заявлену позивачем у митній декларації №UA100020/2021/591333 від 22.06.2021 року на загальну суму 8210,60 євро.

За змістом статті 53 Митного кодексу України в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи (частина третя); у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) документи згідно з переліком (частина четверта); забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята).

Аналіз наведених норм дає підстави дійти висновку, що митні органи уповноважені здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються в передбаченому наведеними нормами порядку, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає контролюючому органу право вчиняти необхідні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Відповідно до статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний (пункти 1, 2 частини першої); основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (частина друга); кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина третя).

Верховний Суд у постанові від 23.01.2020 у справі №804/4365/16 висловив правову позицію, за якою митний орган повинен витребувати документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Як вбачається з матеріалів справи, для здійснення митного оформлення поставлених товарів представником позивача подано відповідачу електронну митну декларацію №UA 100020/2021/591333 від 22.06.2021 року на загальну суму 8210,60 євро, якою до митного оформлення за основним методом контракту, а також підтверджуючі документи.

За наслідком дослідження матеріалів справи, враховуючи надані позивачем докази, суд дійшов висновку, що наведені документи містять відомості щодо заявленої митної вартості, не мають розбіжностей для цілей визначення митної вартості товарів.

У контексті вказаного, суд визнає необґрунтованими доводи відповідача щодо того, що враховуючи подання позивачем митної декларації країни відправлення та документів, які підтверджують митну вартість товару, заявлений позивачем рівень митної вартості імпортованих товарів значно менший за рівень митної вартості подібних товарів, оформлених іншими суб`єктами господарювання найближчим часом, що суперечить поняттю дійсної вартості товарів у розумінні статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, оскільки останні спростовуються наданими позивачем доказами.

Крім того, суд зауважує, що митним законодавством не визначено вид доказів, яким повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів, а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом підтвердження розміру витрат на перевезення імпортованих товарів і суд не встановив жодних суперечностей в наданих позивачем документах на підтвердження транспортних витрат.

Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 07 травня 2020 року у справі №400/2922/18.

Суд наголошує, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України заборонено.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 05.03.2019 у справі №815/5791/17.

Окремо суд також зазначає, що відповідно до частин першої - третьої статті 54 Кодексу, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 нього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів (частина І статті 55 Кодексу). Відповідно до частини другої статті 55 Кодексу, прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано: 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Аналіз оскаржуваних рішень митного органу свідчить про те, що вони, зокрема, не містять обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом.

Згідно з частиною першою статті 57 Кодексу, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частини першої статті 58 Кодексу, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні (частина 2 статті 58 Кодексу).

Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 58 Кодексу митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Відповідно до статті 64 Кодексу, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT), Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості.

У разі якщо ця стаття застосовується органом доходів і зборів, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов`язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.

Відповідно до Конвенції про створення уніфікованої методології визначення митної вартості товарів, підписаної у 1950 році у Брюсселі, митна вартість сприймалася як нормальна ціна товару (тобто ціна, що укладається між незалежними один від одного продавцем і покупцем за умов повної конкуренції відкритого ринку), визначена на умовах CIFy місці перетинання митного кордону країни - імпортера товару.

У 1979 році в рамках Токійського раунду багатосторонніх торговельних переговорів під егідою ГА ТТ було підписано Угоду про застосування статті VII ГА ТТ «Оцінка товарів для митних цілей», яка визначила митну вартість товару як ціну, що фактично сплачена або підлягає сплаті за товари при продажу з метою експорту до країни імпорту, скориговану з урахуванням встановлених додаткових нарахувань до цієї ціни.

Відповідно до Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року митна вартість імпортних товарів є контрактною вартістю, тобто ціною, фактично сплаченою або що підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт до країни імпорту. При чому, в цій Угоді «митна вартість імпортних товарів» означає вартість товарів для цілей стягнення адвалорних мит на імпортні товари.

Суд також звертає увагу на правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 11.09.2012 по справі № 21-262а12, в якій зазначено, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів (додаткових), за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

За таких підстав та враховуючи, що вказані вище твердження відповідача спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи, а будь-яких доведених підстав для коригування митної вартості товару оскаржуване рішення не містить, суд дійшов висновку, що подані декларантом документи, в даному випадку, слід вважати належними та достатніми для підтвердження та визначення митної вартості товару за ціною договору.

При цьому, відповідачем не надано доказів, які б підтверджували, що позивачем занижено вартість з метою ухилення від сплати митних платежів у належному обсязі.

Більш того, матеріалами справи документально не підтверджено факту надання декларантом позивача документів, що містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, на підставі чого контролюючий орган розпочав процедуру консультацій.

Не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішень щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

При цьому, сам факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась у постановах Верховного Суду України, зокрема, від 29 травня 2012 року у справі № 21-91а12 та від 31 березня 2015 року у справі № 21-127а15.

Виходячи з наведеного у сукупності, суд дійшов висновку про те, що надані ТОВ «МАРАФЕТ ХОУМ» документи підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення, тому у контролюючого органу були відсутні підстави для визначення митної вартості ввезеного товару не за ціною договору, а за резервним методом, відповідно до статті 64 МК України.

Судом відхиляються посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Враховуючи викладене, суд доходить до висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів №100020/2021/000029/2 від 22.06.2021 не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Разом з цим, суд вважає такими, що не підлягають задоволенню позовні вимоги про визнання протиправними дій Київської митниці Держмитслужби щодо прийняття рішення про коригування митної вартості товарів №100020/2021/000029/2 від 22.06.2021.

Дії контролюючого органу щодо застосування того чи іншого методу митної вартості товару в розумінні вимог Митного кодексу України належить до повноваженнями посадових осіб такого контролюючого органу під час митного оформлення товарів. Вказані дії отримують юридичне значення для позивача виключно у разі прийняття рішення про коригування митної вартості товарів, однак самі по собі не впливають на права та обов`язки позивача.

Митний кодекс України передбачає процедуру прийняття митної декларації, зокрема, частина дванадцята статті 264 Митного кодексу України визначає, що у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Згідно за частиною першою статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Після скасування спірних рішень процедура прийняття митної декларації та митного контролю є незавершеною, бо відповідне рішення органом не прийняте. Тому, митний орган зобов`язаний самостійно завершити вказані процедури шляхом прийняття рішення за результатами розгляду декларації.

Відтак наведені позовні вимоги задоволенню не підлягають. При цьому суд ураховує, що протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості є належним та достатнім способом захисту інтересів товариства в спірних відносинах.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 4540,00 грн. Оскільки, позов задоволено частково щодо однієї вимоги майнового характеру, за яку сплачено судовий збір у розмірі 2270,00 грн., на користь позивача підлягають присудженню судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2270,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 77, 90, 243 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРАФЕТ ХОУМ» (02105, м. Київ, вул. Тампере, 5, оф. 301, ЄДРПОУ 40148778) до Київської митниці Державної митної служби України (03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 8-А, ЄДРПОУ 43337359) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №100020/2021/000029/2 від 22.06.2021

3. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

4. Стягнути на користь позов Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРАФЕТ ХОУМ» (02105, м. Київ, вул. Тампере, 5, оф. 301, ЄДРПОУ 40148778) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Державної митної служби України (03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 8-А, ЄДРПОУ 43337359) судовий збір у розмірі 2270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Є.В. Аблов