Рішення

від 28.09.2022 по справі 640/34337/21

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

28 вересня 2022 року справа №640/34337/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Автологістикатехсервіс» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Автологістикатехсервіс»)доГоловного управління ДПС у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ДПС у м. Києві)провизнання протиправним та скасування наказу ГУ ДПС у м. Києві від 19 жовтня 2021 року №814-п «Про проведення фактичних перевірок суб`єктів господарювання»В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, зазначаючи про протиправність оскаржуваного наказу, у зв`язку з відсутністю відбитка печатки на додатку №10 до оскаржуваного наказу та не наданням позивачу копії наказу, оскільки позивачу дозволили лише сфотографувати оскаржуваний наказ.

Як зазначає позивач, особи, які прибули для проведення перевірки, відмовились пред`являти направлення на перевірку, а перевіряючий ОСОБА_1 пред`явив службове посвідчення, яке є недійсним, наслідком чого стало недопущення посадових осіб контролюючого органу до проведення фактичної перевірки та складено акт №5157/ж6/26-15-09-02/ 34750848 від 18 листопада 2021 року про відмову у допуску до проведення фактичної перевірки.

Крім того, позивач звертає увагу, що оскаржуваний наказ з додатком №10 не містить посилання на будь-які повідомлення/інформацію про порушення позивачем законодавства чи інші підстави, що спричинили необхідність призначення фактичної перевірки позивача. Також позивач вказує, що як видно з оскаржуваного наказу, метою перевірки є дотримання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, проте, не зазначено норм Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Ухвалою від 02 грудня 2021 року Окружний адміністративний суд міста Києва відкрив провадження в адміністративній справі №640/34337/21 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Відповідач відзиву на позовну заяву та відповідних доказів до суду не надав, що відповідно до частини четвертої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Дослідивши наявні у справі докази, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив такі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи.

Наказом ГУ ДПС у м. Києві від 19 жовтня 2021 року №8241-П «Про проведення фактичних перевірок суб`єктів господарювання» на підставі підпунктів 191.1.4, 191.1.14, 19-1.1.16, 191.1.17 пункту 191.1 статті 191, керуючись підпунктами 20.1.6, 20.1.8, 20.1.9, 20.1.10, 20.1.11, 20.1.12, 20.1.13 пункту 20.1 статті 20, підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75, підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80, пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробі, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального» призначено провести протягом жовтня-листопада 2021 року фактичні перевірки суб`єктів господарювання (згідно з додатками 1-29) тривалістю 10 діб з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин із працівниками (найманими особами).

Обґрунтування: доповідна записка управління контролю за підакцизними товарами від 18 жовтня 2021 року №3036/26-15-09-02-12, за підписом начальника З. Лагутіної. У додатку №10 до наказу, крім мети перевірки, зазначено вид перевірки - фактична; період діяльності, що перевіряється: згідно статті 102 Податкового кодексу України; назва суб`єкта господарювання ТОВ «Автологістикатехсервіс»; код 34750848; адреса: м. Київ, вул. Радищева, буд. 6; тривалість перевірки - 10 діб; дата початку перевірки - 18 листопада 2021 року, за підписом начальника управління Челіпко Р.

18 листопада 2021 року відповідач склав акт відмови у допуску до проведення фактичної перевірки №5157/ж6/26-15-09-02/34750848, в якому зафіксовано, що після ознайомлення директора позивача із законними підставами на проведення фактичної перевірки: наказом від 19 жовтня 2021 року №8241-П та направленнями на проведення перевірки від 17 листопада 2021 року №21310/26-15-09-02 та №21311/26-15-09-02, службовими посвідченнями, та обов`язками платників податків, посадовим (службовим) особам ГУ ДПС у м. Києві відмовлено у допуску до проведення фактичної перевірки по причині: наказ про проведення перевірки не відповідає вимогам Податкового кодексу, тобто є незаконним, не пред`явлено направлення на проведення перевірки; у головного інспектора Герасимчука А.М. не дійсне службове посвідчення; в наказі не вказані підстави для проведення перевірки. Наказ буде оскаржено до суду.

Вирішуючи спір по суті позовних вимог, Окружний адміністративний суд міста Києва керується такими мотивами.

Стаття 55 Конституції України гарантує кожному право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

За змістом частини другої статті 2 Кодекс адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а також обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Пункт 75.1 статті 75 Податкового кодексу України визначає, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

За приписами пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, за наявності визначених підстав.

Відповідно до пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника та скріплення печаткою контролюючого органу;

- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Пункт 81.2 статті 81 Податкового кодексу України у свою чергу, передбачає, що у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.

Отже, фактична перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, а також за умови вручення копії такого наказу суб`єкту господарювання, направлень, пред`явлення службових посвідчень.

У свою чергу, якщо платник податку вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки, у тому числі фактичної, то він може скористатися правом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки.

З матеріалів справи, зокрема наказу та додатків до нього, вбачається, що вони містять: дату видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єктів, адреси об`єктів, мету та вид перевірки, підстави для проведення перевірки, визначені Податковим кодексом України, дату початку перевірки та її тривалість.

Разом із тим, судом встановлено, що оскаржуваний наказ не в повній мірі відповідає вимогам, що містяться в пункті 81.1 Податкового кодексу України, а саме, даний акт індивідуальної дії не містить в собі періоду діяльності, який підлягає перевірці, який, у свою чергу має бути конкретним та зрозумілим.

Відсилання у додатках до оскаржуваного наказу до статті 102 Податкового кодексу України з метою визначення періоду діяльності позивача, який охоплюється предметом перевірки, є недостатнім для ідентифікації цього періоду.

Як випливає зі змісту 102 Податкового кодексу України, період тривалістю 1095 днів має декілька початкових дат, що, у свою чергу, унеможливлює та суттєво ускладнює розуміння платником податків чіткої темпоральної межі контролюючого заходу, не дає можливості суду встановити з якої дати та з якого моменту відраховуються зазначений строк.

Крім того, зазначення у наказі на перевірку лише положень статті 102 Податкового кодексу України є недостатнім для виникнення у платника податків відчуття правової визначеності при здійсненні податковим органом контролю щодо нього.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі №826/14478/17.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскаржуваний наказ не відповідає вимогам пункту 81.1 Податкового кодексу України, оскільки в ньому фактично не зазначено період діяльності, який буде перевірятись.

Разом із цим, невідповідність оскаржуваного наказу вимогам Податкового кодексу України є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення фактичної перевірки.

Як встановлено вище, позивач відмовив у допуску до проведення фактичної перевірки посадових осіб відповідача, про що складено акт відмови у допуску до проведення фактичної перевірки від 18 листопада 2021 року №5157/ж6/26-15-09-02/ 34750848 .

Наведене свідчить, що позивач вже захистив свої права шляхом не допущення посадових (службових) осіб відповідача до проведення фактичної перевірки, а оскаржуваний наказ можна вважати реалізованим, оскільки процедура фактичної перевірки, яка розпочалася на його підставі, закінчилась складенням акта відмови у допуску до проведення фактичної перевірки від 18 листопада 2021 року №5157/ж6/26-15-09-02/ 34750848 .

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що визнання протиправним та скасування оскаржуваного наказу не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки це не призведе до захисту та відновлення порушеного права.

Такий висновок узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 08 вересня 2021 року у справі №816/228/17, а саме: якщо контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням; оскарження такого наказу не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки його скасування не може призвести до відновлення порушеного права; неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки; підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення; спір про протиправність наказу щодо призначення перевірки не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Суд враховує, що у справі відсутні докази на підтвердження здійснення відповідачем фактичної перевірки позивача на підставі оскаржуваного наказу, однак звертає увагу, що оскаржуваний наказ не може порушувати прав позивача у майбутньому, оскільки його дія вичерпалась зі складанням акт відмови у допуску до проведення фактичної перевірки №5157/ж6/26-15-09-02/ 34750848 .

Отже, з урахуванням відсутності порушеного права та реалізації оскаржуваного наказу суд приходить до висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову.

При цьому, суд не надає оцінку іншим доводам позивача, зокрема щодо недійсності службового посвідчення головного інспектора Герасимчука А.М., оскільки це не впливає на результат вирішення спору.

Оскільки у задоволенні адміністративного позову відмовлено, розподіл судових витрат не здійснюється.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Відмовити в задоволенні адміністративного позову Товариству з обмеженою відповідальністю «Автологістикатехсервіс» повністю.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Автологістикатехсервіс» (03124, м. Київ, вул. Радищева, буд. 6; ідентифікаційний код 34750848);

Головне управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/16; ідентифікаційний код 44116011).

Суддя В.А. Кузьменко