Постанова

від 27.09.2022 по справі 160/4947/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

27 вересня 2022 року м. Дніпросправа № 160/4947/21

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів:

судді - доповідача Чумака С.Ю.,

суддів: Чабаненко С.В., Юрко І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 червня 2021 року в адміністративній справі № 160/4947/21 (суддя І інстанції Врона О.В.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровський пивзавод № 2» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним і скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ, РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ, ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним і скасувати рішення від 17 березня 2021 року № 003139/04-36-07-02/41086110 про застосування фінансових санкцій до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровський пивзавод № 2» на загальну суму 527 000 грн, яке прийняте Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 червня 2021 року позов задоволений частково, визнано протиправним і скасовано рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 17 березня 2021 року № 003139/04-36-07-02/41086110 в частині застосування штрафних санкцій на суму 306 000 грн.

У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду в частині задоволення позову скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю

В обґрунтування скарги зазначає, що штраф у розмірі 17 тисяч гривень застосовується за кожен факт правопорушення, а тому загальний розмір штрафу у 527 тисяч гривень відповідачем визначений правильно 119 тисяч гривень за подання звітів № 2-РС та 408 тисяч гривень за подання звітів № 1-ОА з недостовірними відомостями.

У відзиві позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Відповідно до ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ВИЗНАЧЕНІ ВІДПОВІДНО ДО НИХ СПІРНІ ПРАВОВІДНОСИНИ

1 лютого 2021 року відповідачем прийнято наказ № 244-п «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «Дніпровський пивзавод № 2», відповідно до якого на підставі статті 19-1, статті 20, підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75, підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80, пункту 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України вирішено провести фактичну перевірку позивача за адресою: Дніпропетровська область, Новомосковський район, смт Меліоративне, вул. Заводська, 4, з питань дотримання законодавства у сфері обігу підакцизних товарів. (а.с. 24)

У подальшому на підставі зазначеного наказу та направлень від 1 лютого 2021 року № 307, № 308, № 309, № 310 Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області проведено фактичну перевірку ТОВ «Дніпровський пивзавод № 2» за вказаною адресою, за результатами якої складено акт від 11 лютого 2021 року № 000032. Згідно з висновками акту перевірки встановлено подання звітності за формами № 1-ОА «Звіт про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв у оптовій мережі», № 2-РС «Звіт про обсяги виробництва та реалізації алкогольних напоїв» з недостовірними даними:

- за період серпень-грудень 2019 року, та березень-квітень 2020 року допущено 7 випадків подання звітів форми № 2-РС з недостовірними даними;

- за період квітень 2018 року-січень 2020 року, березень-квітень 2020 року допущено 24 випадки подання звітів форми № 1-ОА з недостовірними даними. (а.с. 10-20)

На підставі висновків акта перевірки відповідачем прийнято рішення від 17 березня 2021 року № 003139/04-36-07-02/41086110 про застосування фінансових санкцій до позивача на загальну суму 527 000 грн. (а.с. 23)

Вважаючи зазначене рішення протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що відсутність у наказі на проведення перевірки фактичної підстави для її призначення та інформації, яка свідчить про порушення законодавства з боку позивача, не вплинули на правильність встановлених під час перевірки висновків відповідача. Стосовно виявлених порушень по суті суд зазначив, що неподання достовірних відомостей щодо залишків алкогольних напоїв та визначення їхньої кількості у місцях зберігання з серпня 2019 по грудень 2019 року є порушенням в розумінні абзацу 18 частини другої статті 17 Закону «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів». Водночас необґрунтованими є доводи відповідача щодо необхідності відображення позивачем обсягів придбання алкогольних напоїв у звіті форми № 1-ОА за період з квітня 2018 року по січень 2020 року, оскільки матеріали справи не містять належних доказів придбання продукції з боку позивача в інших суб`єктів господарювання. При цьому, позивачем зазначено, а відповідачем не спростовано, що реалізація алкогольних напоїв протягом спірного періоду здійснювалась лише за рахунок продукції власного виробництва.

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ РЕГУЛЮЮТЬ СПІРНІ ПРАВОВІДНОСИНИ, ТА ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ СУДОМ

Згідно з підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

За приписами пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, зокрема, копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта та у разі проведення перевірки в іншому місці адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися.

Порядок проведення фактичної перевірки врегульований статтею 80 ПК України.

Як зазначено в наказі про проведення фактичної перевірки, підставою для її проведення є п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України, відповідно до якого фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:

80.2.5. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Розглядаючи раніше справи з аналогічним предметом спору, у постановах від 25 січня 2019 року (справа № 812/1112/16), від 07 листопада 2019 року (справа № 140/391/19), від 10 квітня 2020 року (справа № 815/1978/18), від 12 серпня 2021 року (справа № 140/14625/20), від 01 червня 2022 року (справа № 520/7331/21) тощо Верховний Суд вказував, що підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України передбачає альтернативні підстави проведення фактичної перевірки, які можуть застосовуватися як у сукупності, так і кожна окремо, а саме:

- наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення платником податків вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками;

- здійснення функцій, визначених законом у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Тобто, здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального є самостійною обставиною, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства. У даному випадку достатньо самого факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин (виробництво і обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального), як правильно зазначив і суд першої інстанції.

Разом з тим, у постановах від 11 червня 2019 року (справа № 1440/2045/18), від 8 вересня 2020 року (справа № 640/21536/19) та від 17 грудня 2020 року (справа № 520/12028/18) Верховний Суд зауважив, що для зазначення підстави для проведення перевірки недостатньо вказати номер підпункту статті ПК України, особливо, якщо вказаний підпункт містить декілька обґрунтувань для проведення перевірки, а тому, окрім звичайного посилання на норму, що регулює питання її призначення, податковий орган повинен зазначити і конкретні фактичні підстави її призначення.

Отже, податковий орган має право проводити фактичну перевірку відповідно до пп. 80.2.5 п. 80.2 статті 80 Податкового кодексу України лише з підстав наявності у нього повноважень на здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин (виробництво і обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального), проте повинен зазначити безпосередньо в наказі, що перевірка проводиться саме з цих підстав, а не у зв`язку з наявністю другої підстави відповідної податкової інформації.

Крім того, Верховний Суд також сформулював правову позицію, що при призначенні фактичної перевірки за підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК контролюючий орган повинен зазначити одну із підстав, визначених цим підпунктом, й у разі, якщо такою підставою є наявність та/або отримання інформації про порушення платником податків вимог законодавства, конкретизувати останню.

Разом з тим, наказ не містить жодних посилань на те, що саме є підставою для проведення перевірки податкова інформація чи покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин. Призначаючи перевірку, податковий орган у спірному наказі обмежився лише посиланням на пп. 80.2.5 п. 80.2 статті 80 Податкового кодексу України і не конкретизував, у зв`язку з чим саме проводиться перевірка позивача.

Навпаки, як зазначалось вище, наказ про проведення перевірки взагалі не містить обґрунтування жодної з можливих підстав перевірки, визначених підпунктом 80.2.5 пункту 80.5 статті 80 Податкового кодексу України.

За таких обставин апеляційний суд погоджується з доводами апелянта про відсутність в наказі будь-яких посилань на конкретні фактичні підстави призначення перевірки, крім посилання на норми, що їх регулюють, у зв`язку з чим такий наказ не може вважатися правомірним, а з огляду на приписи пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу не мали право приступати до проведення фактичної перевірки без наявності підстав для її проведення.

Зазначені висновки апеляційним судом здійснені з урахуванням застосування зазначених норм права в постановах Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справах № 120/5729/20-а та № 120/5229/20-а, та від 11 липня 2022 року у справі № 120/5728/20-а.

З цього приводу апеляційний суд також додатково зазначає, що відповідач у спірних правовідносинах не дотримався вимог пункту 81.1 статті 81 ПК України, відповідно до якого посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, зокрема, копії наказу про проведення перевірки, в якому, окрім іншого, зазначаються підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом.

Водночас судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду в постанові від 21 лютого 2020 року у справі № 826/17123/18 сформулювала правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Отже, у разі якщо контролюючим органом була проведена перевірка на підставі наказу про її проведення і за наслідками такої перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення чи інші рішення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому належним способом захисту порушеного права платника податків у такому випадку є саме оскарження рішення, прийнятого за результатами перевірки.

Колегія суддів також зазначає, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України.

Порушення вимог Податкового кодексу України щодо неможливості проведення перевірки без наявності підстав для її проведення, які повинні бути зазначені у відповідному наказі, має наслідком визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом.

За таких обставин рішення, прийняте за наслідками перевірки та на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатися правомірним і підлягає скасуванню. Встановлені судом обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржене рішення про застосування до позивача фінансових санкцій, є достатніми для висновку про протиправність такого рішення.

Зазначені висновки апеляційним судом здійснені з урахуванням застосування зазначених норм права в постанові Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 520/8836/18.

З огляду на вказане колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції про те, що відсутність у наказі про проведення перевірки фактичної підстави для її призначення та інформації, яка свідчить про порушення законодавства з боку позивача, не впливає на правильність встановлених під час перевірки висновків відповідача.

Водночас колегія суддів зауважує, що зазначені вище обставини та порушення контролюючим органом приписів пункту 81.1 статті 81 ПК України є самостійною підставою для задоволення позову, визнання протиправним і скасування оскарженого рішення і не потребують перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства по суті цих порушень.

ВИСНОВОК АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Позивачем в цій частині апеляційна скарга на рішення суду не подавалась, проте за приписами ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово у своїх рішеннях, зокрема у справах у справах № 265/6582/16-ц, № 487/10128/14-ц, № 487/10132/14-ц, № 924/1473/15 звертала увагу на те, що відповідно до принципу juranovitcuria («суд знає закони») навіть неправильна юридична кваліфікація сторонами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм.

На зазначене звернув увагу судів і Верховний Суд у постанові від 15 квітня 2022 року, скасовуючи постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2021 року та змінюючи в частині мотивів рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 1 червня 2021 року у справі № 160/5267/21 за позовом ТОВ «Імпульс-Компані» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним і скасування наказу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 26 березня 2021 року № 1506-п про призначення документальної планової виїзної перевірки позивача.

За таких обставин, враховуючи наведені норми законів та застосування норм права Верховним Судом, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись статтями 242, 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 червня 2021 року в адміністративній справі № 160/4947/21 скасувати.

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровський пивзавод № 2» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним і скасування рішення задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати рішення від 17 березня 2021 року № 003139/04-36-07-02/41086110, прийняте Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області, яким до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровський пивзавод № 2» застосовані фінансові санкції в розмірі 527 000 гривень.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровський пивзавод № 2» (код ЄДРПОУ 41086110) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 44118658) сплачений за подачу позову судовий збір в розмірі 7 905 (сім тисяч дев`ятсот п`ять) гривень.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з тієї ж дати.

Суддя - доповідачС.Ю. Чумак

суддяС.В. Чабаненко

суддяІ.В. Юрко