Рішення

від 27.09.2022 по справі 396/1097/19

НОВОУКРАЇНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 396/1097/19

Провадження № 2/396/2/22

РІШЕННЯ

Іменем України

27.09.2022 року м. Новоукраїнка

Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді Русіної Алли Анатоліївни

за участі секретаря судового засідання І.С.Андріяш,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в місті Новоукраїнка Кіровоградської області цивільну справу №396/1097/19 за позовом Фермерського господарства "Антей" до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача Фермерського господарства "Антей" - адвокат Усатенко В.Ю. звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів, обгрунтовуючи його тим, що між ФГ «Антей» та чоловіком відповідачки ОСОБА_2 укладено договір оренди землі б/н від 02.11.2012 року, згідно якого ним передано в оренду ФГ «Антей» земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 7,42 га, розташовану на території Кропивницької сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3524082800:02:000:2370, яка належить йому на праві власності на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії КР №096362, виданого 27.04.2005 року Новоукраїнським районним відділом земельних ресурсів. 02.11.2012 року ОСОБА_1 отримала замість свого чоловіка грошові кошти за оренду землі в сумі 40 000 грн, про що у видатковому касовому ордері особисто поставила підпис із зазначенням розміру отриманої суми, про що її попросив сам чоловік мотивуючи, що погано бачить і не може підписати ордер. ОСОБА_2 грошові кошти за оренду землі не отримував. ФГ «Антей» 02.06.2019 року було направлено вимогу відповідачці про повернення безпідставно отриманих коштів, яку вона отримала 06.06.2019 року, однак кошти не повернула.

23.07.2019 року відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено до підготовчого розгляду.

21.09.2019 року до суду надійшов відзив від відповідача.

10.09.20.2019 року до суду надійшла відповідь на відзив від позивача.

Ухвалою суду від 10.10.2019 року у справі призначено судову почеркознавчу експертизу. На час проведення експертизи провадження у справі зупинено.

15.01.2020 року за клопотанням експерта відновлено провадження у спарві для відібрання необхідних додаткових матеріалів для проведення експертизи.

Ухвалою від 21.02.2020 року провадження у справі зупинено до закінчення експертного дослідження.

21.04.2020 року до суду надійшов висновок експерта №21/22/20-27/1476/1477/20-27 від 03.04.2020 року.

Ухвалою від 28.04.2020 року відновлено провадження у справі та призначено до розгляду.

15.05.2020 року згідно ухвали суду закрито підготовче провадження у справі та призначено до судового розгляду. Клопотання представника відповідача про виклик в судове засідання свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_2 задоволено.

На підставі розпорядження керівника апарату суду від 15.01.2021 року у зв`язку з тривалим перебуванням на лікарняному судді Гарбуз О.А. та відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи, справу передано судді Русіній А.А.

Ухвалою Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 15.01.2021 року прийнято справу до свого провадження та призначено підготовче судове засідання.

08.04.2021 року до суду від представника відповідача надійшов відзив, разом з заявою про застосування строків позовної давності.

28.10.2021 року ухвалою судді закрито підготовче судове засідання та справу призначено до судового розгляду.

В судове засідання представник позивача адвокат Усатенко В.Ю. не з`явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, в матеріалах справи міститься заява про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Крім того, 31.08.2022 року від представника позивача до суду надійшло клопотання в якому представник надає пояснення обгрунтуванню позовних вимог, зокрема представником зазначено, що факт неотримання ОСОБА_2 орендної плати в розмірі 40000 грн. підтверджено самим ОСОБА_2 , який надав пояснення у справі про розірвання договору оренди. При цьому, відповідач ОСОБА_1 , також надала суду пояснення, при допиті в якості свідка в іншій справі, де вказала, що вони отримали від ФГ «Антей» 40 000 грн., тому позивач припускає, що вказані кошти відповідач не передала чоловікові. Також, отримання коштів відповідачкою, підтверджується письмовими показами свідка ОСОБА_3 , якою і були видані кошти за оренду землі. Просить при ухваленні рішення врахувати висновик експертизи. Крім того вважає, що строк позовної давності не пропущено, так як про вказані обставини позивачу стало відомо лише у 2018 році, під час розгляду справи № 396/447/18, коли орендодавець звернувся до суду з позовом до ФГ «Антей» про розірвання договору оренди з підстав невиплати орендної плати, у якій ОСОБА_2 повідомив, що грошові кошти у сумі 40 000 грн 02.11.2012 року не отримував. До того часу позивач не припускав, що дружина не віддала кошти чоловіку, та в подальшому також заперечила факт їх отримання. Отримання 02.11.2012 році відповідачкою грошових коштів за оренду землі в розмірі 40000 грн замість свого чоловіка, свідчить проставлений нею підпис із зазначенням їх розміру у видатковому ордері. Також зазначив, що ОСОБА_2 до подання позову про розірвання договору оренди, з вимогами до ФГ "Антей" про сплату оредної плати, не звертався. Крім того, разом з клопотанням, представник подав копію рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 15.05.2020 року та Постанову Кропивницького апеляційного суду від 08.12.2020 року по справі № 396/447/18 та просив долучити їх до матеріалів справи. Також подав докази на відшодування витрат на правничу допомогу та проведену експертизу.

01.09.2022 року представник позивача адвокат Усатенко В.Ю. надіслав до суду заяву разом з додатками та аналогічним обгрунтуванням позовних вимог, які зазначені в поданому ним раніше клопотанні.

Відповідач ОСОБА_1 та її представники ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у судове засідання не з`явилися, про розгляд справи повідомлялися належним чином, з заявами та клопотаннями про відкладення розгляду справи не зверталися. 08.04.2021 року представник відповідача ОСОБА_4 надіслав до суду відзив разом з заявою про застосування строку позовної давності. Відзив мотивував тим, що відповідачка з ФГ «Антей» договірних відносин не мала, розписок та довіреностей позивчу не надавала та кошти не отримувала. Зазначив, що позиція позивача є незрозумілою та суперечить справі № 396/447/18, в якій позивач стверджує, що здійснив проплату за оренду землі ОСОБА_2 , а в даній справі вказує, що такої проплати ОСОБА_6 не було здійснено. Просив застосувати строк позовної давності, оскільки згідно касового ордеру від 02.11.2012 року голова ФГ «Антей» ОСОБА_7. власноруч видав ОСОБА_2 орендну плату за земельний пай в розмірі 40000 грн. Тобто, позивач 02.11.2012 року довідався або міг довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

27.09.2022 року через канцелярію суду від представника відповідача ОСОБА_5 надійшла заява про розгляд справи в порядку письмового провадження, в якій представник зазначила, що позовні вимоги відповідачем не визнаються в повному обсязі, просила відмовити в їх задоволенні, вважає вимоги безпідставними посилаючись на рішення суду у справі № 396/447/18, в якому заявлена до стягнення сума знайшла своє відображення у складі отриманої чоловіком відповідача ОСОБА_2 орендної плати за укладеним із ФГ "Антей" договором оренди земельної ділянки. Також просила врахувати строк позовної давності, оскільки доводи позивача щодо необізнаності про те, що спірні грошові кошти в сумі 40000 грн отримані не ОСОБА_2 , а його дружиною є безпідставними на що також вказує рішення у справі № 396/447/18 щодо обставин видачі даних коштів ФГ "Антей".

За таких обставин, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи без участі сторін, на підставі наявних доказів у матеріалах справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши та оцінивши матеріали справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Стаття 41 Конституції України гарантує кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до ч. 1ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одними із способів захисту цивільних прав, передбачених ч. 2 ст. 16 ЦК України, є визнання права та визнання правочину недійсним.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Судом встановлено, що відповідачу на праві приватної власності на земелю належить земельна ділянка № НОМЕР_1 площею 7,42 га, розташовану на території Кропивницької сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3524082800:02:000:2370, яка належить йому на праві власності на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії КР №096362, виданого 27.04.2005 року Новоукраїнським районним відділом земельних ресурсів.

02 листопада 2012 року між ОСОБА_2 , який доводиться чоловіком відповідачу, та ФГ «Антей» було укладено договір оренди землі.

В матеріалах справи мається копія видаткового касового ордеру від 02.11.2012 року про видачу орендної плати за земельний пай ОСОБА_2 в сумі 40 000 грн. до 2023 року (а.с. 9).

Згідно ст. 531 ЦК України, боржник має право виконати свій обов`язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Таким чином, чинне цивільне законодавство про оренду землі не містить заборони сплати орендної плати за майбутні періоди користування земельною ділянкою. Умови договору оренди землі про сплату орендної плати за майбутні періоди можуть бути погоджені сторонами договору оренди у письмовій формі.

Також до матеріалів справи долучено письмові пояснення свідка ОСОБА_3 , відповідно до яких 02.11.2012 року відповідачка прийшла до ФГ «Антей» разом з чоловіком ОСОБА_2 , який є орендодавцем, та після отримання грошей в сумі 40000 грн. ОСОБА_2 , пояснив, що погано бачить і попрохав дружину (відповідачку) підписати видатковий касовий ордер (а.с.10).

Згідно висновоку експерта №21/22/20-27/1476/1477/20-27 від 03.04.2020 року,підпис у видатковому касовому ордері від 02.11.2012 року в графі «Підпис одержувача» виконаний самою ОСОБА_1 , та рукописний запис (сорок тисяч грв. 00 коп) у видатковому касовому ордері від 02.11.2012 року в графі «Одержувач» виконаний самою ОСОБА_1 (а.с.101-201).

Згідно рішення Новоукраїнського районного суду від 15.05.2020 року по справі № 396/447/18 за позовом ОСОБА_2 до ФГ «Антей» про розірвання договору оренди землі, в задоволені позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено, оскільки позивачем не було доведено факт неотримання ним грошових коштів від ФГ «Антей» за договором оренди, зокрема і орендної плати в розмірі 40000 грн.

Судом беззаперечно встановлено, та не заперечувалося учасниками, що між сторонами у справі жодних договірних відносин не існує.

Представником ФГ «Антей» було направлено відповідачу ОСОБА_1 вимогу про повернення 40000 грн протягом семи днів, (а.с.11).

Доказів виконання вимоги відповідач суду не надала, всупереч положенням ч. 2 ст. 530 ЦК України, згідно якої якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

За змістом ч. 1 ст. 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Згідно з ч. 1 ст. 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

При цьому відповідно до частин першої, другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Отже, для виникнення зобов`язання, передбаченого ст. 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події, тому відсутність довіреності у відповідачки на отримання орендної плати від імені її чоловіка не має правового значення в даній справі, так як дії видачі коштів та підпису видаткового касового ордеру відбувалися за його присутності, та на його прохання.

Відповідно до ст.1213 ЦК України, набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 30.08.2018 по справі №334/2517/16-ц, згідно якої набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але в подальшому відпала. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Суд касаційної інстанції, зокрема, зазначив, що у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, якщо така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена, або була відсутня взагалі.

Вказана правова позиція у силу ст. 417 ЦПК України є обов`язковою для усіх судів України та може бути застосована при розгляді цивільної справи про повернення безпідставно отриманих грошових коштів.

З урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу на відповідача покладено обов`язок спростування презумпції вини шляхом доведення відсутності його вини у завданні шкоди позивачу.

За правилами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, вирішуючи даний спір суд бере до уваги, висновок експерта №21/22/20-27/1476/1477/20-27 від 03.04.2020 року,яким підтверджено, що підпис у видатковому касовому ордері від 02.11.2012 року в графі «Підпис одержувача» виконаний самою ОСОБА_1 , та рукописний запис (сорок тисяч грв. 00 коп) у видатковому касовому ордері від 02.11.2012 року в графі «Одержувач» виконаний самою ОСОБА_1 .

Водночас суд звертає увагу, що висновок експерта №21/22/20-27/1476/1477/20-27 від 03.04.2020 рокупідтверджує факт проставлення підпису відповідачкою, проте не підтверджує факту отримання саме відповідачкою ОСОБА_1 грошових коштів за оренду землі в розмірі 40 000 грн.

Разом з тим, проставлення підпису у касовому ордері саме ОСОБА_2 стороною відповідача не заперечується та підтверджується поясненнями відповідачки наданими, як свідка в справі №396/447/18, на які посилається представник позивача в обрунтування позовних вимог.

Також, представник позивача посилається на пояснення свідка ОСОБА_3 , як свідка по справі №396/447/18 та її письмові пояснення, що містяться в матеріалах справи, як на підтвердження отримання відповідачкою грошових коштів замість свого чоловіка про що свідчить проставлений нею підпис у видатковому касовому ордері із зазначенням розміру грошових коштів.

Суд зазначає, що свідок ОСОБА_3 не була допитана в судовому засіданні, її явка стороною позивача, що наполягала на її допиті не була забезпечена, отже її письмові пояснення (а.с.10) не відповідають вимогам ст. 90, ч. 1 ст. 229, ст.230-234 ЦПК України, тому суд визнає їх на підставі ст.78 ЦПК України недопустимим доказом та не бере їх до уваги.

Судом встановлено, що Новоукраїнським районним судом Кіровоградської області рішенням від 15.05.2020 року по справі № 396/447/18, що набрало законої сили 08.12.2020 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ФГ «Антей», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача приватний нотаріус Новоукраїнського нотаріального округу Полякова Н.В. про розірвання договору оренди землі відмовлено.

Вказаним рішенням встановлені обставини, які є предметом розгляду даної справи, зокрема, було встановлено, що грошові кошти в розмірі 40 000 грн за договором оренди отримано ОСОБА_2 , а не його дружиною відповідачкою ОСОБА_1 , яка лише в його присутності, та з його згоди проставила свій підпис у видатковому касовому ордері.

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 08.12.2020 року рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області залишено в силі.

Згідно ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року в справі № 753/11000/14-ц(провадження № 61-11сво17) вказано, що «преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта».

Вказане рішення суду, набрало законної сили, тому суд може на нього зіслатися, як на доказ, при ухвалення рішення (а.с.171-176).

Таким чином, рішенням Новоукраїнського районного суду від 15.05.2020 року у цивільній справі №396/447/18, яке набрало законної сили, було встановлено, що саме ОСОБА_2 отримав від ФГ «Антей» орендну плату за користування земельною ділянкою в розмірі 40 000 грн, а його дружина ОСОБА_1 лише посталила свій підпис в касовому ордері. З огляду на це в задоволені позову ОСОБА_2 до ФГ «Антей» про розірвання договору оренди землі було відмовлено. Постановою від 08 грудня 2020 року Кропивницького апеляційного суду апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, а рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області - без змін (а.с.177-187).

Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, так як позивачем не доведено належними доказами, що відповідач збагатилася за рахунок позивача поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином,також позивачем не доведено, що грошові кошти в сумі 40 000 грн. було отримано саме відповідачем.

08.04.2021 року до суду від представника відповідача ОСОБА_4 надійшов відзив разом з заявою, в якій просив застосувати строки позовної давності.

Представник відповідача ОСОБА_5 у заяві від 27.09.2022 року також просила застосувати строки позовної давності.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Відповідно до правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 листопада 2016 року у справі № 6-2104цс16, початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Представник позивача стверджує, що раніше не звертались з даним позовом бо їм не була відома обставина, що дружина не передала кошти чоловікові, дізналися лише коли надійшов позов в суд про розірвання договору оренди через систематичну несплату орендної плати.

Дана обставина стороною відповідача не спростована та не доведена у відповідності до статті 76 ЦПК України щодо обов`язку сторони процесу довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Аргументи представника відповідача стосовно того, що відповідач 02.11.2012 року довідався або міг довідатися про порушення свого права, або про особу, яка його порушила, оскільки голова ФГ «Антей» ОСОБА_7. власноруч видав грошові кошти за оренду землі ОСОБА_2 згідно видаткового касового ордеру від 02.11.2012 року, спростовується висновком експертизи, який підтверджує, що саме відповідачка поставила свій підпис в касовому ордері про видачу коштів за оренду землі.

Крім того, сторона відповідача клопотання про допит свідка ОСОБА_7 , не заявляла.

Спір стосовно підстав набуття майна (грошових коштів) та його збереження без достатніх правових підстав виник між сторонами під час розгляду судового спору з приводу сплати орендної плати та виконання зобов`язань за договором оренди, тому саме у 2018 році у позивача виникло право на звернення з позовом про стягнення безпідставно набутих коштів до суду, оскільки саме з цього часу позивач дізнався про порушення свого права, так як він вважав, що надав кошти в розмірі 40000,00 грн. орендодавцю ОСОБА_2 за оренду землі, а у 2018 року він дізнався, що ці кошти не визнавалися ОСОБА_2 як сплата орендної плати. На думку суду строк позовної давності при зверненні ФГ «Антей» з позовом про стягнення безпідставно набутих грошових коштівне пропущений.

Враховуючи що суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову, у відповідності до положень статті 141 ЦПК України судові витрати позивача не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст. ст. 15, 16, 83, 531, 261, 256, ст. 1212 ЦК України, ст.ст.12,76,,78, 81, 82,223, 229-234, 263,265,352,354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог Фермерського господарства "Антей" до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів відмовити повністю.

Витрати, понесені позивачем під час розгляду справи, покласти на позивача ФГ «Антей».

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційного скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття.

Суддя: А. А. Русіна