Постанова

від 28.09.2022 по справі 200/14542/19-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 200/14542/19-а

адміністративне провадження № К/990/9005/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І.В.,

суддів: Яковенка М.М., Шишова О.О.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21 липня 2021 року у складі судді Арестової Л.В. та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Казначеєва Е.Г., Геращенка І.В., Гаврищук Т.Г. у справі №200/14542/19-а за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

У грудні 2019 року Приватне акціонерне товариство «Металургійний комбінат «Азовсталь» (надалі - позивач, ПАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь») звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (надалі - відповідач, податковий орган), у якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 12 вересня 2019 року №0003154706 щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника у банку у розмірі 38 583 258, 00 грн та нарахування штрафних санкцій у розмірі 19 291 629, 00 грн.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 21 липня 2021 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2021 року, адміністративний позов ПАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь» задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 12 вересня 2019 року №0003154706 щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника у банку у розмірі 38 583 258, 00 грн та нарахування штрафних санкцій у розмірі 19 291 629, 00 грн.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на користь Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" суму судових витрат в розмірі 173 497 грн 36 коп., які складаються з суми судового збору в розмірі 19 210 грн 00 коп. та витрат на проведення експертизи в розмірі 154 287 грн 36 коп.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, указав, що позивачем були надані належним чином оформлені документи, передбачені законодавством про податки та збори, відповідач, навпаки, не надав належних та допустимих доказів порушення позивачем діючого податкового законодавства України щодо не підтвердження здійснення господарських операцій, у зв`язку з придбанням товару за договорами, укладеними з контрагентами. Крім того, певні дефекти в оформленні документів не позбавляють можливості ідентифікувати господарську операцію, обсяг товару, його вартість, тощо, і не повинні розглядатися як підстави для позбавлення платника податків права на формування податкового кредиту у разі реального здійснених господарських операцій. Також суди зазначили, що відповідачем не доведено, що договірна ціна продажу позивачем власної продукції не відповідала рівню звичайних (ринкових) цін, і така невідповідність була встановлена шляхом дотримання суб`єктом владних повноважень процедури та вчинення дій, що визначені законодавством України.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи установлено:

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що ПАТ "МК "АЗОВСТАЛЬ" зареєстровано 01.10.1996 Виконавчим комітетом Маріупольської міської ради, реєстраційний №12741050040000396, здійснює фінансово-господарську діяльність на підставі Статуту, код ЄДРПОУ 00191158. Види діяльності: виробництво чавуну сталі та феросплавів; виробництво коксу та коксопродуктів; виробництво чавуну сталі та феросплавів; виробництво коксу та коксопродуктів; виробництво пестицидів та іншої агрохімічної продукції; лиття сталі, інше.

ПАТ "МК "АЗОВСТАЛЬ" взято на податковий облік в органах державної фіскальної служби 04.10.1996 за 3835, станом на 11.04.2019 перебувало на обліку в Запорізькому управлінні Офісу великих платників податків ДФС. За витягом з Єдиного державного реєстру платників податків на додану вартість від 16.05.2016 № 1628034500095, виданого Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку МГУ ДФС, індивідуальний податковий номер 001911505191, зареєстровано платником ПДВ з 17.07.1997 по теперішній час.

З 24.07.2019 по 13.08.2019 було проведено документальну позапланову виїзну перевірку, за результатами якої складено Акт від 19.08.2019 №83/28-10-47-06/00191158 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПРАТ «МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ «АЗОВСТАЛЬ» (код ЄДРПОУ 00191158) з питань достовірності декларування суми від`ємного значення податку на додану вартість за травень 2019 року, уточнюючому розрахунку декларації з ПДВ № 9157079806, поданого 18.07.2019 (період, що уточнюється - квітень 2019 року)».

Перевіркою встановлено, що ПРАТ «МК «АЗОВСТАЛЬ» занижено базу оподаткування операцій з постачання продукції на території України за цінами, що є нижчими за її собівартість, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 35 485 751 грн.

Оскільки перевіркою встановлено юридичну залежність/пов`язаність позивача та ПАТ "ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТКОМБИНАТ", ПРАТ "АКХЗ", ПРАТ "ДКХЗ", ПРАТ «ЗАПОРІЖКОКС», ПРАТ "ММК ІМ.ІЛЛІЧА", ПРАТ "ПІВНГЗК", ТОВ "МЕТІНВЕСТ ХОЛДИНГ", ТОВ "МЕТНВЕСТ-СМЦ", відповідач дійшов висновку, що застосування договірних цін в якості ринкових/звичайних цін у даних фінансово-господарських операціях між позивачем та вказаними контрагентами-покупцями суперечить вимогам п. п. 14.1.71 п. п. 14.1.219 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України.

З урахуванням виявлених порушень в частині заниження податкових зобов`язань у зв`язку з реалізацією продукції власного виробництва по території України за цінами, що є нижчими ніж її собівартість ПРАТ «Азовсталь» порушено п 201.1, 201.10 статті 201 ПКУ, п.15 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 №1307 зі змінами та доповненнями, а саме, ПРАТ «МК «АЗОВСТАЛЬ» не складено та не зареєстровано в ЄРПН податкові накладні на перевищення звичайних цін над ціною реалізації продукції, всього на суму ПДВ 35 485 751 грн, у тому числі по періодам: за квітень 2019 року у сумі 11 226 625 грн, за травень 2019 року у сумі 24 259 126 грн.

У ході перевірки встановлено також, що позивачем завищено податковий кредит з податку на додану вартість по операціям з придбання товарів/послуг на суму 3 097 507 грн.

Контролюючий орган в цій частині виходив з того, що серед постачальників ПАТ "МК "АЗОВСТАЛЬ" виявлені суб`єкти господарювання, які здійснюють операції, не обумовлені економічними причинами. Указане підтверджується:

-по ТОВ "АМЗ ГРУП" - підприємство у перевіряємих періодах не мало можливості (враховуючи відсутність придбання сировини в достатній кількості) для самостійного виробництва Алюмінію АВ-87 - номенклатура, з якою були виписані податкові накладні ТОВ "АМЗ ГРУП" в адресу ПРАТ «МК АЗОВСТАЛЬ», виходячи з того, що, по-перше, за період з 01.01.2019 по 30.06.2019 ТОВ "АМЗ ГРУП" оформлено податкові накладні з номенклатурою алюмінієвий брухт загальною кількістю 716,39 т. (проте відсутнє реальне джерело походження брухту, постачальники брухту не є підприємствами, що отримують власні відходи алюмінію або підприємствами, що здійснюють заготівлю брухту. Згідно аналізу ЄРПН придбання брухту відсутнє). Реалізував, натомість (алюміній та вироби з алюмінію (алюмофлюси, алюміній АВ-87 (гранула), алюміній АВ-97 (чушка), чушка алюмінієва)) загальною кількістю 2 078,54 т., по-друге, для виробництва будь-якої продукції необхідна сировина. В даному випадку, основною сировиною для виробництва «Алюмінію АВ-87» є брухт алюмінію. Податковий кредит ж ТОВ "АМЗ ГРУП" сформовано за рахунок придбання переважно кухонних виробів та радіаторів. що ПРАТ «МК АЗОВСТАЛЬ» (код ЄДРПОУ 00191158) декларувало придбання у ТОВ "АМЗ ГРУП" (код ЄДРПОУ 39371603) алюміній - 87, який фактично відсутній, у зв`язку з не підтвердженням його придбання у ланцюгах постачання та неможливістю власного виробництва. Надані до перевірки ПРАТ «МК АЗОВСТАЛЬ» (код ЄДРПОУ 00191158) первинні документи по взаємовідносинам з ТОВ "АМЗ ГРУП" (код ЄДРПОУ 39371603), не є достатніми доказами фактичного придбання/реалізації зазначених вище товарів, господарські операції не підтверджені належними первинними документами, що в сукупності з виявленою схемою оформлення нереальних господарських операцій між ТОВ "АМЗ ГРУП" (код ЄДРПОУ 39371603) та ПРАТ «МК АЗОВСТАЛЬ» (код ЄДРПОУ 00191158), виключає правомірність їх відображення у податковому обліку ПРАТ «МК АЗОВСТАЛЬ» (код ЄДРПОУ 00191158).

-по ТОВ "ХІМТРЕЙД" - ТОВ "ХІМТРЕЙД", а також підприємства по ланцюгу руху сум ПДВ (ТОВ "ДОННЕР ІНКОМ" (код ЄДРПОУ 42154469) - ТОВ "МЕНТОЛ-К" (код ЄДРПОУ 42479410) - ТОВ "ШЕРІДАНС ГРУП" (код ЄДРПОУ 42479431)) не є виробниками продукції, що зазначена в податкових накладних виписаних в адресу ПрАТ «МК АЗОВСТАЛЬ», відсутність імпорту ідентичного товару у підприємств зазначених вище, відсутність в достатній кількості трудових та матеріальних ресурсів, та той факт, що податковий кредит підприємства по всім ланкам формують за рахунок придбання товарів широкого асортименту, зокрема продуктів харчування та сигарет, встановлено неможливість здійснення господарських операцій з придбання ПРАТ «МК АЗОВСТАЛЬ» (код ЄДРПОУ 00191158) товарів, зазначених в податкових накладних виписаних ТОВ "ХІМТРЕЙД" (код ЄДРПОУ 31548256) у зв`язку із відсутністю факту (джерела) його законного введення в обіг та/або реального задекларованого виробництва. До перевірки не було надано сертифікат якості на металорукава, що підтверджував би виробника товарів, які були реалізовані на адресу ПРАТ «МК АЗОВСТАЛЬ». ПАТ «МК АЗОВСТАЛЬ» (код ЄДРПОУ 00191158) декларувало придбання у ТОВ "ХІМТРЕЙД" (код ЄДРПОУ 31548256) металорукавів, які фактично є товаром невідомого походження, так як відсутнє його придбання або можливість виробництва у ланцюгах руху сум ПДВ. Надані до перевірки ПАТ «МК АЗОВСТАЛЬ» (код ЄДРПОУ 00191158) первинні документи по взаємовідносинам з ТОВ "ХІМТРЕЙД" (код ЄДРПОУ 31548256), не є достатніми доказами фактичного придбання/реалізації зазначених вище товарів, господарські операції не підтверджені належними первинними документами, що в сукупності з виявленою схемою оформлення нереальних господарських операцій між ТОВ "ХІМТРЕЙД" (код ЄДРПОУ 31548256) та ПАТ «МК АЗОВСТАЛЬ» (код ЄДРПОУ 00191158), виключає правомірність їх відображення у податковому обліку ПРАТ «МК АЗОВСТАЛЬ» (код ЄДРПОУ 00191158).

-по ТОВ "ФІРМА "АГРОПРОМТРАНС" - підприємство не є виробником реалізованої в адресу ПАТ «МК «АЗОВСТАЛЬ» (код ЄДРПОУ 00191158) продукції, враховуючи відсутність імпорту реалізованого зазначеного вище товарів у підприємства, відсутність в достатній кількості трудових та матеріальних ресурсів, та той факт, що податковий кредит підприємство формує за рахунок придбання товарів широкого асортименту без мети їх подальшої реалізації, а сформовано виключно з метою зменшення суми ПДВ до сплати, встановлено неможливість здійснення господарських операцій з придбання ПРАТ «МК «АЗОВСТАЛЬ» (код ЄДРПОУ 00191158) товарів, зазначених в податкових накладних складених ТОВ ФІРМА "АГРОПРОМТРАНС" у зв`язку із відсутністю факту (джерела) його законного введення в обіг та/або реального задекларованого виробництва. Надані до перевірки ПРАТ «МК «АЗОВСТАЛЬ» (код ЄДРПОУ 00191158) первинні документи по взаємовідносинам з ТОВ ФІРМА "АГРОПРОМТРАНС" (код ЄДРПОУ 21876943), не є достатніми доказами фактичного придбання/реалізації зазначених вище товарів, господарські операції не підтверджені належними первинними документами, що в сукупності з виявленою схемою оформлення нереальних господарських операцій між ТОВ ФІРМА "АГРОПРОМТРАНС" (код ЄДРПОУ 21876943) та ПРАТ «МК «АЗОВСТАЛЬ» (код ЄДРПОУ 00191158), виключає правомірність їх відображення у податковому обліку ПРАТ «МК «АЗОВСТАЛЬ» (код ЄДРПОУ 00191158).

-по ТОВ "ДАЗ" - не встановлено реального джерела походження товару реалізованого ТОВ «ДАЗ» в адресу ПАТ «МК «АЗОВСТАЛЬ», встановлено повне пересортування, в зв`язку з тим, що підприємства ТОВ «ДАЗ» (36306437) та ТОВ "УКРАЇНСЬКА ТОВАРНА ГРУПА "СИВАШ" (42534633) придбають одну групу товарів, а реалізують зовсім іншу, чим маніпулюють податковою звітністю. Згідно баз даних ДФС, підприємства ТОВ «ДАЗ» (36306437) та ТОВ "УКРАЇНСЬКА ТОВАРНА ГРУПА "СИВАШ" (42534633) не є виробниками реалізованої в адресу ПРАТ «МК «АЗОВСТАЛЬ» (191158) продукції. Також у підприємств відсутній імпорт задвижки. Документів, які б підтверджували виробника придбаних ПАТ «МК «АЗОВСТАЛЬ» (191158) у ТОВ «ДАЗ» (36306437) задвижки, під час перевірки надано не було. Враховуючи зазначене вище, та той факт, що ТОВ «ДАЗ» (36306437), а також підприємство по 2-й ланці ТОВ "УКРАЇНСЬКА ТОВАРНА ГРУПА "СИВАШ" (42534633) не є виробниками реалізованої в адресу ПРАТ «МК «АЗОВСТАЛЬ» (191158) продукції, відсутність імпорту реалізованого товару у підприємств зазначених вище, відсутність в достатній кількості трудових та матеріальних ресурсів, та той факт, що податковий кредит підприємства по всім ланкам формують за рахунок придбання товарів широкого асортименту, без мети подальшої реалізації, а сформовано виключно з метою зменшення суми ПДВ до сплати, встановлено неможливість здійснення господарських операцій з придбання ПАТ «МК «АЗОВСТАЛЬ» (191158) товарів, зазначених в податкових накладних, у ТОВ «ДАЗ» (36306437) у зв`язку із відсутністю факту (джерела) його законного введення в обіг та/або реального задекларованого виробництва. Надані до перевірки ПАТ «МК «АЗОВСТАЛЬ» (191158) первинні документи по взаємовідносинам з ТОВ «ДАЗ» (36306437), не є достатніми доказами фактичного придбання/реалізації зазначених вище товарів, господарські операції не підтверджені належними первинними документами, що в сукупності з виявленою схемою оформлення нереальних господарських операцій між ТОВ «ДАЗ» (36306437) та ПАТ «МК «АЗОВСТАЛЬ» (191158), виключає правомірність їх відображення у податковому обліку ПРАТ «МК «АЗОВСТАЛЬ» (191158).

-по ТОВ "МЛР" - не встановлено реального джерела походження товару, встановлено повне пересортування, в зв`язку з тим, що підприємство ТОВ «МЛР» (код 37546280), придбає одну групу товарів, а реалізує зовсім іншу, чим маніпулює податковою звітністю. Згідно з базами даних ДФС, підприємства ТОВ «МЛР» (код 37546280), не є виробником реалізованої в адресу ПАТ «МК «АЗОВСТАЛЬ» (код ЄДРПОУ 00191158) продукції. Також у підприємства відсутній імпорт роликів або їх придбання у підприємств реальних виробників або імпортерів. Документів, які б підтверджували виробника «придбаних» ПРАТ «МК «АЗОВСТАЛЬ» (код ЄДРПОУ 00191158) у ТОВ «МЛР» (код 37546280) товарів, під час перевірки надано не було. Враховуючи зазначене вище, та той факт, що ТОВ «МЛР» (код 37546280) не є виробником реалізованої в адресу ПРАТ «МК «АЗОВСТАЛЬ» (код ЄДРПОУ 00191158) продукції, відсутність імпорту власного зазначеного вище товару у підприємства, та той факт, що податковий кредит підприємство формує за рахунок придбання товарів широкого асортименту без мети подальшої реалізації, а сформовано виключно з метою зменшення суми ПДВ до сплати, встановлено неможливість здійснення господарських операцій з придбання ПРАТ «МК «АЗОВСТАЛЬ» (код ЄДРПОУ 00191158) товарів, зазначених в податкових накладних, у ТОВ «МЛР» (код 37546280) у зв`язку із відсутністю факту (джерела) його законного введення в обіг та/або реального задекларованого виробництва. Надані до перевірки ПРАТ «МК «АЗОВСТАЛЬ» (код ЄДРПОУ 00191158) первинні документи по взаємовідносинам з ТОВ «МЛР» (код 37546280), не є достатніми доказами фактичного придбання/реалізації зазначених вище товарів, господарські операції не підтверджені належними первинними документами, що в сукупності з виявленою схемою оформлення нереальних господарських операцій між ТОВ «МЛР» (код 37546280) та ПРАТ «МК «АЗОВСТАЛЬ» (код ЄДРПОУ 00191158), виключає правомірність їх відображення у податковому обліку ПРАТ «МК «АЗОВСТАЛЬ» (код ЄДРПОУ 00191158).

Відповідач зазначає, що згідно з наданими до перевірки первинних документів, поданої податкової звітності та даних Єдиного реєстру податкових накладних, установлено документальне оформлення ПРАТ «МК «АЗОВСТАЛЬ» нереальних господарських операцій з придбання товарів (послуг), оскільки відсутнє реальне (законне) джерело походження ідентифікованого товару (реальний надавач послуг), а відтак неможливий його рух за ланцюгом всіх платників податків, які брали участь у здійсненні взаємопов`язаних нереальних господарських операцій до ПРАТ «МК «АЗОВСТАЛЬ».

В акті зроблено висновок про порушення позивачем:

1) п. п. 14.1.71 п. 14.1 ст.14, п.188 1 ст.188 , п.198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, ст. 194, п.200.1, абз "б" п. 200.4 ст. 200, л.201.1, п.201.3, п.201 10, п.201.14, п.201.15 ст.201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI із змінами та доповненнями, пп. І, пп.2 п.З, пп. 1 пп.5 п.4 , пп. 4, пп 5 п. 5 Розділу V «Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 26.01.2016 № 21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 29.01.2016 за № 159/28289 (зі змінами та доповненнями), у результаті чого:

- завищено суму від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту (р. 19) на суму ПДВ 38 583 258 грн, у тому числі по періодах - квітень 2019 - 12 365 447 грн, травень 2019-26 217 811 грн.

- завищено суму від`ємного значення, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку (р. 20.2.1) на загальну суму ПДВ 38 583 258 грн, у тому числі по періодах: квітень 2019 - на 12 365 447 грн, травень 2019 - на 26 217 811 грн.

2) п. 201.1, 201.10 статті 201 ПК У, п.15 Порядку заповнення податкової накладної затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 №1307 зі змінами та доповненнями, ПРАТ «МК «АЗОВСТАЛЬ» не складено та не зареєстровано в ЄРПН податкової накладні на перевищення звичайних цін над ціною реалізації продукції, всього на суму ПДВ 35 485 751 грн, у тому числі по періодам: квітень 2019 року на 11 226 625 грн, травень 2019 року на 24 259 126 грн.

3) п. 12, п. 15 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Мінфіну від 31.12.2015, №1307 "Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповненні податкової накладної», в частині невірного зазначення обов`язкового реквізиту в податкових накладних складених на експорті операції з реалізації.

На підставі спірного Акту, 12 вересня 2019 року відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 0003154706 щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ на рахунок платника у банку в розмірі 38 583 258 грн та нарахування штрафних санкцій в розмірі 19 291 629 грн.

26 вересня 2019 року позивач звернувся до Державної податкової служби України зі скаргою №02-3909 від 25.09.2019, у якій просив скасувати вказане податкове повідомлення-рішення.

Рішенням Державної податкової служби України № 11151/6/99-00-08-05-02 від 28.11.2019 скарга позивача залишена без задоволення. Вказане рішення отримано позивачем 02.12.2019.

Не погоджуючись із указаним податковим повідомленням-рішенням № 0003154706 від 12 вересня 2019 року, позивач звернувся до суду.

У ході судового розгляду, ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 05 березня 2020 року за клопотанням позивача було призначено судово-економічну експертизу.

Згідно з висновком експерта № 238/26 від 27.04.2021 за результатами проведеного дослідження по першому питанню в обсязі наданих на дослідження документів та в межах компетенції судового експерта-економіста висновок податкового органу, викладений в Акті №83/28-10-47-06/00191158 від 19.08.2019 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПРАТ «МК «Азовсталь» з питань достовірності декларування від`ємного значення податку на додану вартість по декларації з податку на додану вартість за травень 2019 року, уточнюючого розрахунку декларації з ПДВ № 9157079806 поданого 18.07.2019 (період що уточнюється - квітень 2019 року) в частині порушень ПРАТ «МК «Азовсталь» вимог п.п.14.1.71 п. 14.1. ст. 14, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3., п. 198.6, п. 198, ст. 194, п. 200.1, абз.«б» п.200.1 ст. 200, п. 201.1, п. 201.3, п. 201.10, п.201.14, п. 201.15 ст. 201 Податкового Кодексу України; пп.1, пп.2, п.3, пп.1, пп.5, п.4, пп.4, пп.5 п. 5 Розділу V «Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України, в результаті чого:

1) завищено суму від`ємного значення між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту (р. 19) на суму ПДВ 38 583 258 грн, у тому числі по періодах: квітень 2019 року - 12 365 447 грн, травень 2019 року - 26 217 811 грн,

2) завищено суму від`ємного значення, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку (р. 20.2.1) на загальну суму ПДВ 38 583 258 грн, у тому числі по періодах: квітень 2019 року на 12 365 447 грн, травень 2019 року на 26 217 811 грн.

3) п. 201.1, 201.10 ст.201 ПКУ, п.15 Порядку заповнення податкової, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307, ПРАТ «МК «Азовсталь» не складено та не зареєстровано в ЄРПН податкові накладні на перевищення звичайних цін над ціною реалізації продукції, всього на суму ПДВ 35 485 751 грн, в тому числі по періодам: квітень 2019 року на 11 226 625 грн, травень 2019 року на 24 259 126 грн, про що зазначено у податковому повідомленні рішенні від 12 вересня 2019 року № 0003154706, документально не підтверджується.

По другому питанню в обсязі наданих на дослідження документів та в межах компетенції судового експерта-економіста висновок податкового органу, викладений в Акті № 83/28-10-47-06/00191158 від 19.08.2019 відносно реалізації ПРАТ «МК «Азовсталь» в періоді квітень-травень 2019 року, продукції власного виробництва за цінами, що нижче звичайних цін документально не підтверджується.

По третьому питанню в обсязі наданих на дослідження документів та в межах компетенції судового експерта - економіста, обсяги господарських операцій по взаємовідносинам ПрАТ «МК «АЗОВСТАЛЬ» з контрагентами, зазначеними в акті документальної позапланової виїзної перевірки № 83/28-10-47-06/00191158 від 19.08.2019, а саме з ТОВ «АМЗ Груп», ТОВ «Хімтрейд», ТОВ «Фірма «Агропромтранс», ТОВ «ДАЗ», ТОВ «МЛР», підтверджуються первинними документами, регістрами бухгалтерського та податкового обліку.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Відповідач зазначає, що суд апеляційної інстанції у своєму рішенні застосував норму права стосовно податкового обліку господарських операцій без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 12 березня 2021 року по справі №200/6316/19-а, а саме протиправність віднесення платником податку вартості придбаних товарів, послуг до витрат, сум ПДВ у складі вартості товарів, послуг до податкового кредиту по господарським операціям з підприємствами, які не підтверджені належними первинними документами (реальність вчинення господарських операцій між позивачем та його контрагентами не підтверджено), що є підставою для касаційного оскарження відповідно до п.1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Також відповідач указує на необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 05.01.2021 по справі №200/1718/20-а, оскільки указаною правовою позицією Верховного Суду не враховано, що однією з необхідних умов для застосування рівня ринкових цін (а також, відповідно, й рівня звичайних цін, від якого залежить визначення бази оподаткування) є взаємна юридична та фактична незалежність учасників господарської операції. В іншому ж випадку, слід звернутися до законодавчого визначення поняття «пов`язані особи». Проведеною перевіркою встановлено юридичну залежність/пов`язаність ПРАТ «МК «АЗОВСТАЛЬ» та: ПАТ "ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТКОМБИНАТ"; ПРАТ "АКХЗ"; ПРАТ "ДКХЗ"; ПРАТ «ЗАПОРІЖКОКС»; ПРАТ "ММК ІМ.ІЛЛІЧА»; ПРАТ «ПІВНІЧНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ»; ТОВ "МЕТІНВЕСТ ХОЛДИНГ"; ТОВ "МЕТІНВЕСТ-СМЦ".

Тому, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів, послуг, робіт не може бути нижче їх виробничої собівартості, оскільки обставини господарських операцій не дозволяють застосувати до них поняття «звичайна ціна» та «ринкова ціна».

Разом з тим, на думку скаржника, застосування судом апеляційної інстанції вищенаведеного правового висновку призвело до неправильного застосування норм матеріального права, зокрема пп.14.1.71 п. 14.1 ст.14, п.188.1 ст.188 ПКУ, п.15 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 №1307 зі змінами та доповненнями, пп.1, пп.2 п.З Розділу V «Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 26.01.2016 №21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 29.01.2016 за № 159/28289 (зі змінами та доповненнями).

Відповідач уважає, що судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції не було враховано, що з урахуванням норм підпункту 188.1 ст.188 ПКУ база оподаткування по господарським операціям не є заниженою, відповідно допущено неправильне тлумачення п.188.1 ст.188 ПКУ, пп.14.1.71. п.14.1 ст.14 ПКУ та пп.14.1.159 п.14.1 ст.14 ПКУ.

Верховний Суд ухвалою від 27.04.2022 відкрив касаційне провадження у цій справі з підстав неправильного застосування судами норм матеріального права у випадку, передбаченому пунктами 1, 2 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

У відзиві на каксаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, як такі, що є законними та обгрунтованими.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовано Податковим кодексом України.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 цього Кодексу об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. п. 200.1 - 200.4 ст. 200 вказаного Кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 вказаного Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 вказаного Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до абз. 1 та 2 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Тобто, з фактом реєстрації контрагентами (продавцями товарів/послуг) податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних у позивача виникло право на включення сум ПДВ до складу податкового кредиту.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, визначені ст. 44 Податкового кодексу України, відповідно до п. п. 44.1 та 44.2 якої для цілей оподатковування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів (документи, створені в письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозвіл адміністрації (власника) на їхнє проведення); регістрів бухгалтерського обліку (носії спеціального формату (паперові, електронні) у вигляді відомостей, ордерів, книг, журналів, машинограм і т.п., призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого нагромадження, групування й узагальнення інформації з первинних документів, прийнятих до обліку); фінансової звітності (бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період); інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених вищевказаними документами.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

На підтвердження здійснення господарських операцій по договорам, що укладені між позивачем та його контрагентами, судами попередніх інстанцій проаналізовано, зокрема, надані необхідні документи:

по взаємовідносинам з ТОВ "Хімтрейд":

типовий договір № 089ЛО/304/249 від 08.01.2019 поставки обладнання, підписаний з боку Постачальника - ТОВ «Хімтрейд» директором Бардічевським О.М., з боку Покупця - ПрАТ «МК «Азовсталь» комерційним директором Любичем Б.Б. та скріплено печатками сторін, Специфікація № 1 від 08.01.2019, рахунки за березень-квітень 2019 року, видаткові накладні за березень-квітень 2019 року, прибуткові ордери за березень-квітень 2019 року;

по взаємовідносинам з ТОВ "АМЗ ГРУП": договір № 089ЛС-02/730 від 08.11.2018 (Типовий договір з поставки матеріалів), підписаний з боку Постачальника - ТОВ «АМЗ Груп» директором Павловим О.М., з боку Покупця - ПрАТ «МК «Азовсталь» комерційним директором Любичем Б.Б. та скріплений печатками Сторін, специфікація до договору, рахунки на оплату за квітень-травень 2019 року, видаткові накладні за квітень-травень 2019, прибуткові ордери;

по взаємовідносинам з ТОВ ФІРМА «АГРОПРОМТРАНС»: типовий договір на придбання технологічного обладнання № 089ЛО/540 від 23.10.2017, підписаний з боку Постачальника - ТОВ Фірма «Агропромтранс» директором Науменко А.Г., з боку Покупця - ПрАТ «МК «Азовсталь» комерційним директором Любичем Б.Б. та скріплений печатками сторін, Додаткова угода № 1 від 04.02.2019, специфікація до договору № 089ЛО/540 від 23.10.2017, рахунки за травень 2019 року, накладні за травень 2019 року, прибуткові ордери за травень 2019 року;

по взаємовідносинам з ТОВ "ДАЗ": типовий договір № 089ЛО/435 від 05.04.2017, підписаний з боку Постачальника - ТОВ «ДАЗ» директором Драй А.А., з боку Покупця - ПрАТ «МК «Азовсталь» комерційним директором Топленіковим Є.С. та скріплений печатками торін, Додаткова угода № 1 від 22.01.2018, Сспецифікація до договору № 089ЛО/435 від 05.04.2017, рахунки за травень 2019 року, накладні за травень 2019 року, прибуткові ордери за травень 2019 року;

по взаємовідносинам з ТОВ «Метало-Літейний-Ресурс» (ТОВ «МЛР»): типовий договір № 088М-45 від 10.04.2017, підписаний з боку Постачальника - ТОВ «Метало-Літейний-Ресурс» директором Фаренбрух В.А., з боку Покупця - ПрАТ «МК «Азовсталь» комерційним директором Топленіковим Є.С., скріплений печатками сторін, Додаткова угода № 2 від 23.10.2018, специфікація до договору № 088М-45 від 10.04.2017, рахунок-фактура № 107 від 15.05.2019, видаткова накладна № 05/15-1 від 15.05.2019, прибутковий ордер б/н від 21.05.2019.

Так, статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 вказаного Закону бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч. ч. 1 та 2 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати обов`язкові реквізити, перелік яких визначений ч. 2 ст. 9 цього Закону.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, яке містить аналогічні норми.

Згідно з пунктом 2.4 Положення первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до пунктів 2.15, 2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам, а відтак, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Позивач сформував податковий кредит, щодо якого відповідач дійшов висновку про його завищення, на підставі господарський операцій за наслідками реєстрації податкових накладних наступними контрагентами:

ТОВ "АМЗ ГРУП" - № 65 від 17.04.2019 на суму 1 087 680,00 грн, в т.ч. ПДВ 181 280,00 грн; № 68 від 18.04.2019 на суму 1 087 680,00 грн, в т.ч. ПДВ 181 280,00 грн; № 69 від 19.04.2019 на суму 1 087 680,00 грн, в т.ч. ПДВ 181 280,00 грн; № 70 від 19.04.2019

13.05.2019 на суму 1 087 680,00 грн, в т.ч. ПДВ 181 280,00 грн; № 75 від 23.04.2019 на суму 1 087 680,00 грн, в т.ч. ПДВ 181 280,00 грн; № 80 від 28.04.2019 на суму 1 087 680,00 грн, в т.ч. ПДВ 181 280,00 грн; № 89 від 02.05.2019 на суму 1 087 680,00 грн, в т.ч. ПДВ 181 280,00 грн; № 93 від 07.05.2019 на суму 1 087 680,00 грн, в т.ч. ПДВ 181 280,00 грн; № 100 від 13.05.2019 на суму 1 087 680,00 грн, в т.ч. ПДВ 181 280,00 грн; № 102 від 14.05.2019 на суму 6,00 грн, в т.ч. 1,00 грн; № 104 від 15.05.2019 на суму 1 087 680,00 грн, в т.ч. ПДВ 181 280,00 грн; № 109 від 19.05.2019 на суму 1 050 720,00 грн, в т.ч. ПДВ 175 120,00 грн; № 115 від 26.05.2019 на суму 1 050 720,00 грн, в т.ч. ПДВ 175 120,00 грн; № 120 від 29.05.2019 на суму 1 050 720,00 грн, в т.ч. ПДВ 175 120,00 грн; № 121 від 29.085.2019 на суму 1 050 720,00 грн, в т.ч. ПДВ 175 120,00 грн.

ТОВ "ХІМТРЕЙД" - № 4 від 21.03.2019 на суму 262 822,80 грн, в т.ч. ПДВ 43 803,80 грн; № 6 від 26.03.2019 на суму 328 800,00 грн, в т.ч. ПДВ 54 800,00 грн; № 6 від 17.04.2019 на суму 306 853,20 грн, в т.ч. ПДВ 51 142,20 грн; № 10 від 26.04.2019 на суму 77 760,00 грн, в т.ч. ПДВ 12 960,00 грн;

ТОВ "ФІРМА "АГРОПРОМТРАНС" - № 1 від 02.05.2019 на суму 705 600,00 грн, в т.ч. ПДВ 117 600,00 грн; № 3 від 22.05.2019 на суму 1 248 000,00 грн, в т.ч. ПДВ 208 000,00 грн;

ТОВ "ДАЗ" - № 2 від 16.05.2019 на суму 168 000,00 грн, в т.ч. ПДВ 28 000,00 грн;

ТОВ "МЛР" № 8 від 15.05.2019 на суму 407 520,00, в т.ч. ПДВ 67 920,00 грн;

Як установлено судами, підтверджено матеріалами справи та висновком експертизи і не спростовано відповідачем, на підтвердження реальності господарських операцій та правомірності включення сум до складу податкового кредиту з ПДВ по укладеним договорам позивачем надані відповідні документи бухгалтерського та податкового обліку.

Видані контрагентами позивача документи бухгалтерської звітності щодо правовідносин, які виникли між ним та позивачем, є такими, що відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Таким чином, надані документи підтверджують факт здійснення реальних господарських операцій, що пов`язані з господарською діяльністю позивача, та правомірність включення сум до складу податкового кредиту з ПДВ.

Як вірно враховано судами, сертифікати якості чи походження товарів на товар не належать до документів, на підставі яких формується бухгалтерський і податковий облік, та не містить відомостей про господарську операцію. Тому ненадання позивачем у спірних правовідносинах сертифікатів якості товару не є доказом наявності складу податкового правопорушення.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, в постанові Верховного Суду від 05.02.2019 в справі № 813/123/16.

Крім цього, як обгрунтовано враховано судами попередніх інстанцій, законодавством України, зокрема Податковим кодексом України, на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладений обов`язок здійснювати контроль за дотриманням постачальником вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, подання звітності, сплати податків до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника. Не передбачено ні право, ні зобов`язання будь-якої із сторін правочину здійснювати контроль щодо показників податкової звітності однієї сторони правочину над показниками податкової звітності, що подана іншою стороною правочину. При цьому відповідно до законодавства кожний платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку, яка стосується кожного окремого платника податків і не може автоматично поширюватися на інших осіб, у тому числі на його контрагентів.

Статтею 61 Конституції України закріплений індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, відповідно до якого до відповідальності повинен бути притягнутий правопорушник. Притягнення ж до відповідальності добросовісного платника податків суперечить конституційним нормам та вимогам законодавства.

В рішеннях Європейського суду з прав людини, що прийняті в справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03), Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03) наголошено на індивідуальному характері відповідальності особи та відсутності підстав для притягнення платника податків до відповідальності у зв`язку з порушенням податкової дисципліни його контрагентами. Зокрема, зазначено, що платник податку на додану вартість не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо такий платник не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Аналогічна правова позиція щодо індивідуального характеру юридичної відповідальності платника податків міститься, зокрема, в постанові Верховного Суду від 27.03.2018 в справі № 816/809/17.

Відсутність або недостатність, на думку податкового органу, у контрагентів позивача (або контрагентів контрагентів позивача) матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати у постачальника на праві оренди або лізингу.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, в постанові Верховного Суду від 15.05.2018 в справі № 810/4391/16.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 838 Цивільного кодексу України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Отже, контрагенти-підрядники, в тому числі і субпідрядники, не позбавлені права для виконання відповідних робіт залучати інших осіб ніж працевлаштовані працівники, в тому числі шляхом укладення нових субпідрядних договорів з іншими підприємствами, фізичними особами-підприємцями, тощо.

Таке право надано укладеними позивачем як замовником з його контрагентами-підрядниками договорів.

Посилання відповідача на те, що висновки про нереальність здійснення господарських операцій зроблені на підставі аналізу баз даних АІС "Податковий блок" та податкової інформації щодо контрагентів позивача є неприйнятними, оскільки співставлення даних податкової звітності з даними внутрішніх баз даних контролюючого органу як етапу контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства і аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов`язаних з нарахуванням і сплатою податку. Записи у інформаційних базах податкового органу до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, не відносяться. А тому нарахування податків не може ґрунтуватися тільки на даних, які містяться в інформаційних базах контролюючого органу, без врахування даних первинних документів.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 14.06.2016 в справі № К/800/39786/15.

Податкова інформація, що надана іншими контролюючими органами, щодо контрагентів позивача, на яку посилався відповідач, не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального закону. Крім того, податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, в постановах Верховного Суду від 06.02.2018 в справі № 816/166/15-а (№ К/9901/8403/18), від 27.03.2018 в справі № 816/809/17, від 14.08.2018 року в справі № 815/3479/17.

Також, судами обгрунтовано спростовано посилання відповідача на те, що нереальність господарських операцій позивача підтверджена дослідженням ланцюга постачання між контрагентами позивача та його контрагентами, які не є контрагентами позивача, оскільки при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, внаслідок чого не є обов`язковою передумовою для визначення податковим органом грошових зобов`язань по господарським операціям, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Суд визнає, що у будь-якому випадку реалізуючи господарську компетенцію при укладенні та виконанні господарських договорів, сторони цього договору можуть вимагати від контрагента дотримання умов цих договорів, тією мірою якою дозволяють його (їх) умови. Перекладати на сторону договору обов`язки контролю свого контрагента за межами взаємовідносин, як того вимагає податковий орган, знаходиться за межами господарської компетенції суб`єкта господарювання та не входить до прав та обов`язків платника податку, зокрема на додану вартість. Це в свою чергу у межах спірних відносин позивача як платника податку покладає додаткове не передбачене законом обтяження, що є недопустимим.

Аналогічні висновки щодо застосування норм викладені, зокрема в постановах Верховного Суду від 11.12.2018 в справі № 803/2094/15, від 20.12.2018 в справі № 815/4992/16.

Водночас, Суд звертає увагу на те, що можливі порушення податкового законодавства з боку контрагентів позивача, як-то неподання звітності, недекларування податкових зобов`язань, за відсутності доказів протиправної змови учасників операцій з метою отримання позивачем (покупцем) необґрунтованої податкової вигоди, не є підставою для висновку про порушення саме покупцем вимог податкового законодавства та позбавлення покупця сформованих податкових вигод за фактично вчиненою операцією.

За вказаних обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про безпідставність висновку щодо завищення ПрАТ "МК "Азовсталь" податкового кредиту з податку на додану вартість по операціям з придбання товарів/послуг на суму 3 097 507 грн.

Стосовно заниження ПрАТ "МК "АЗОВСТАЛЬ" бази оподаткування операцій з постачання продукції на території України за цінами, нижчими за собівартість реалізованої продукції, у результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 35 485 751 грн слід зазначити про таке.

Як установлено судами, згідно з актом перевірки при співставленні показника, задекларованого в рядку 1 декларацій з ПДВ, первинних документів на реалізацію (податкові накладні, видаткові накладні, договори зі специфікаціями, рахунки, платіжні документи, тощо) та даних бухгалтерського обліку ПРАТ «МК «АЗОВСТАЛЬ» за квітень та травень 2019 року встановлено реалізацію окремих видів продукції підприємства за цінами, що є нижчими її собівартості, зокрема, наступним контрагентам - покупцям - квітень 2019 року:

ПАТ "ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТКОМБИНАТ" - сляби, блюми - перевищення вартості реалізованої продукції над собівартістю цієї продукції 1 233 968,48 грн, сума ПДВ від операцій з реалізації виготовлених товарів за цінами нижче звичайних 246 793,70 грн.

ПРАТ "АКХЗ" - сляби - перевищення вартості реалізованої продукції над собівартістю цієї продукції 15 468 966,82 грн, сума ПДВ від операцій з реалізації виготовлених товарів за цінами нижче звичайних 3 093 793,36 грн.

ПРАТ "ДКХЗ" - смола кам`яновугільна - перевищення вартості реалізованої продукції над собівартістю цієї продукції 680 004,11 грн, сума ПДВ від операцій з реалізації виготовлених товарів за цінами нижче звичайних 136 000,82 грн.

ПРАТ "ЗАПОРІЖКОКС" - смола кам`яновугільна - перевищення вартості реалізованої продукції над собівартістю цієї продукції 2 825 484,41 грн, сума ПДВ від операцій з реалізації виготовлених товарів за цінами нижче звичайних 565 096,88 грн.

ПРАТ "ММК ІМ.ІЛЛІЧА" - суміш рудна, лист - перевищення вартості реалізованої продукції над собівартістю цієї продукції 1 942 221,53 грн, сума ПДВ від операцій з реалізації виготовлених товарів за цінами нижче звичайних 388 444,31 грн.

ПРАТ "ПІВНГЗК" - сляби - перевищення вартості реалізованої продукції над собівартістю цієї продукції 8 705 846,84 грн, сума ПДВ від операцій з реалізації виготовлених товарів за цінами нижче звичайних 1 741 169,37 грн.

ТОВ "МЕТІНВЕСТ ХОЛДИНГ" - сляби - перевищення вартості реалізованої продукції над собівартістю цієї продукції 12 326 355,68 грн, сума ПДВ від операцій з реалізації виготовлених товарів за цінами нижче звичайних 2 590 055,42 грн.

ТОВ "МЕТІНВЕСТ-СМЦ" - лист, профіль, швелер. балка, шпали, чавун, кутик - перевищення вартості реалізованої продукції над собівартістю цієї продукції 12 950 277,08 грн, сума ПДВ від операцій з реалізації виготовлених товарів за цінами нижче звичайних 2 590 055,42 грн.

Травень 2019 року:

ПРАТ "АКХЗ" - сляби - перевищення вартості реалізованої продукції над собівартістю цієї продукції 80 253 436,14 грн, сума ПДВ від операцій з реалізації виготовлених товарів за цінами нижче звичайних 16 050 687,23 грн.

ПРАТ "ДКХЗ" - смола кам`яновугільна - перевищення вартості реалізованої продукції над собівартістю цієї продукції 441 030,43 грн, сума ПДВ від операцій з реалізації виготовлених товарів за цінами нижче звичайних 88 206,09 грн.

ПРАТ "ЗАПОРІЖКОКС" - смола кам`яновугільна - перевищення вартості реалізованої продукції над собівартістю цієї продукції 232 234,24 грн, сума ПДВ від операцій з реалізації виготовлених товарів за цінами нижче звичайних 46 464,85 грн.

ПРАТ "ПІВНГЗК" - сляби - перевищення вартості реалізованої продукції над собівартістю цієї продукції 35 939 447,70 грн, сума ПДВ від операцій з реалізації виготовлених товарів за цінами нижче звичайних 7 187 889,54 грн.

ТОВ "МЕТІНВЕСТ ХОЛДИНГ" - сляби - перевищення вартості реалізованої продукції над собівартістю цієї продукції 120 148,21 грн, сума ПДВ від операцій з реалізації виготовлених товарів за цінами нижче звичайних 24 029,64 грн.

ТОВ "МЕТІНВЕСТ-СМЦ" - профіль, швеллер, шпали - перевищення вартості реалізованої продукції над собівартістю цієї продукції 4 309 244,74 грн, сума ПДВ від операцій з реалізації виготовлених товарів за цінами нижче звичайних 861 848,95 грн.

Всього: перевищення вартості реалізованої продукції над собівартістю цієї продукції - 177 428 666,41 грн, сума ПДВ від операцій з реалізації виготовлених товарів за цінами нижче звичайних 35 485 751,30 грн.

Як уже зазначалось, перевіркою встановлено юридичну залежність/пов`язаність позивача та ПАТ "ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТКОМБИНАТ", ПРАТ "АКХЗ", ПРАТ "ДКХЗ", ПРАТ «ЗАПОРІЖКОКС», ПРАТ "ММК ІМ.ІЛЛІЧА", ПРАТ "ПІВНГЗК", ТОВ "МЕТІНВЕСТ ХОЛДИНГ", ТОВ "МЕТНВЕСТ-СМЦ".

Відповідно до п. п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.

Підпунктом 14.1.71 п. 14.1 ст. 14 визначено, що звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Це визначення не поширюється на операції, що визнаються контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу.

Згідно з п. п. 14.1.219 п. 14.1 ст. 14 Кодексу ринкова ціна - ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.

Відповідно до п. п. 14.1.159 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України пов`язані особи - юридичні та/або фізичні особи, відносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють, з урахуванням таких критеріїв, зокрема для юридичних осіб, як: одна юридична особа безпосередньо та/або опосередковано (через пов`язаних осіб) володіє корпоративними правами іншої юридичної особи у розмірі 20 і більше відсотків; одна і та сама юридична або фізична особа безпосередньо та/або опосередковано володіє корпоративними правами у кожній такій юридичній особі у розмірі 20 і більше відсотків; кінцевим бенефіціарним власником (контролером) таких юридичних осіб є одна і та сама фізична особа.

Собівартість - це витрати підприємства на виробництво (виробнича собівартість) та реалізацію (собівартість реалізації) власної продукції. Сума витрат на виробництво і реалізацію товару називається повною собівартістю. Собівартість формується безпосередньо на підприємстві і відображає індивідуальні витрати та умови виробництва, а також конкретні результати господарювання цього виробничого підприємства (постанова Верховного Суду від 16.12.2019 року в справі № 200/12345/18- а).

Статтею 10 Закону України "Про ціни і ціноутворення" визначено, що суб`єкти господарювання під час провадження господарської діяльності використовують: вільні ціни; державні регульовані ціни. Ціни на товари, які призначені для реалізації на внутрішньому ринку України, установлюються виключно у валюті України, якщо інше не передбачено міжнародними угодами, ратифікованими Україною, та постановами Кабінету Міністрів України.

Відповідно до ст. 11 вказаного Закону вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що суб`єкти господарювання реалізують продукцію за цінами, самостійно визначеними сторонами договору. Така ціна, якщо не доведено зворотне, вважається такою, що відповідає рівню ринкових цін.

Стосовно заниження позивачем бази оподаткування операцій з постачання продукції за цінами, що є нижчими за її собівартість суд зазначає, що пункт 188.1 статті 188 Податкового кодексу України був доповнений новим абзацом згідно із Законом № 71-VIII від 28.12.2014:

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче їх собівартості, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.

Проте дана норма зобов`язувала платника податків визначати базу оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг виходячи з розміру, який не може бути нижче їх собівартості лише до 31.12.2015.

Відповідно до Закону № 909-VIII від 24.12.2015 указана норми викладена в редакції, яка пов`язує базу оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг із звичайними цінами.

У зв`язку з чим, посилання відповідача на те, що при визначенні бази оподаткування має враховуватися розмір собівартості самостійно виготовлених товарів/послуг, не відповідає положенням податкового законодавства, які були чинними протягом періоду, що перевірявся.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.12.2019 у справі № 200/12345/18-а.

Отже, при визначенні бази оподаткування ПДВ операцій з постачання продукції власного виробництва враховується рівень звичайних цін на таку продукцію.

Відповідно до п. 13 Указу Президента України від 23.07.1998 № 817/98 "Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності" індикативні або звичайні ціни на товари (роботи, послуги) для застосування їх у податкових або митних цілях установлюються на підставі статистичної оцінки рівня цін реалізації таких товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України, яка проводиться уповноваженим державним органом у визначеному ним порядку. Індикативні або звичайні ціни не можуть встановлюватися органами виконавчої влади, які використовують їх для нарахування та стягнення податків і зборів (обов`язкових платежів) та неподаткових платежів, крім випадків відсутності статистичних даних про рівень цін на окремі види товарів (робіт, послуг).

З`ясування рівня звичайних цін має відбуватись відповідно до визначеної процедури, а необхідна інформація - надаватись уповноваженим державним органом.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постановах від 04.06.2019 в справі № 818/2186/14, від 12.09.2019 року в справі № 815/527/14.

Так, у постанові від 12.09.2019 у справі № 815/527/14 Верховний Суд зазначив, що податковим органом у порушення наведених вище нормативних приписів при визначенні звичайної ціни (…) не використовувалась інформація про укладені на момент придбання зазначених послуг договори з ідентичними (однорідними) послугами у співставних умовах, будь-яких запитів до уповноважених із цих питань органів не скеровувалось, аналіз ринку відповідних послуг не проводився.

Відсутність доказів звернення податкового органу до уповноваженого державного органу про отримання необхідної інформації свідчить про порушення відповідачем визначеної процедури з`ясування рівня звичайних цін.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 14.08.2018 в справі № 2а-3564/09/1970.

Крім того, як установлено судами, податковий орган при встановлені даного порушення взагалі не проводив порівняльного аналізу цін при реалізації ПрАТ "МК "Азовсталь" продукції власного виробництва, а тільки виходив з собівартості такої продукції.

Згідно з підпунктом 14.1.36 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу.

Відповідно до підпункту 14.1.231 Податкового кодексу України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Відповідач зазначає, що економічно обґрунтованою звичайною ціною у підприємств виробників є фактична собівартість.

Проте, як обгрунтовано ураховано судами, такий висновок не є однозначним, оскільки до факторів ціноутворення, крім рівня витрат, пов`язаних із виробництвом товару, належать: рівень попиту на продукцію, кон`юнктура ринку, платоспроможність покупця, обсяги виробництва та складські запаси продавця та інші умови, які об`єктивно впливають на формування ціни. При цьому, прибутковість кожної окремої операції не є обов`язковою ознакою господарської діяльності, яка може включати і окремі збиткові операції, здійснення яких викликано об`єктивними причинами, а відтак продаж позивачем продукції за ціною, нижчою собівартості, не можна розглядати операцією поза межами господарської діяльності позивача.

За поясненнями ПрАТ «МК «Азовсталь» № 02.03/1276 від 31.03.2021 за підписом головного бухгалтера підприємства: «Відповідно до затвердженої Облікової політики ПрАТ «МК «АЗОВСТАЛЬ» до складу собівартості виробленої продукції включено також постійні загальновиробничі витрати. Методика розподілу постійних загальновиробничих витрат викладена на у Розділі 6.6 «Запаси» Облікової політики.

Розподіл постійних загальновиробничих витрат здійснюється наступним чином:

- при наявності виробництва будь-якої продукції - на собівартість виробництва продукції пропорційно витратам на МВЗ (місце виникнення витрат) основного виробництва, що виробляють напівфабрикати і готову продукцію;

- в разі простою МВЗ основного виробництва - на собівартість реалізованої продукції, як витрати, не розподілені на продукт.

Тобто базою розподілу є витрати з МВЗ основного виробництва.

Таким чином, відсутність виробництва збиткових позицій готової продукції залишить не змінними суми постійних загальновиробничих витрат.

Так, з метою покриття суми постійних загальновиробничих витрат та збереження ринків збуту продукції комбінату та отримання прибутку у майбутньому, ПрАТ «МК «АЗОВСТАЛЬ» при укладенні угод купівлі-продажу виходить із оцінки ситуації на відповідному ринку та інформації про такі товари та ціни, які склалися на ринку ідентичних товарів.

Тому головною діловою метою господарювання для ПрАТ «МК «АЗОВСТАЛЬ» є отримання доходу для покриття постійних витрат, утримування позицій на ринках збуту, збереження персоналу, гідного рівня заробітної плати та існуючих виробничих потужностей».

Крім цього, як установлено судами попередніх інстанцій, в Акті перевірки відсутні заперечення щодо отримання ПрАТ «МК «АЗОВСТАЛЬ» доходу від здійснення господарських операцій з реалізації продукції власного виробництва ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат», ПАТ «Авдіївський коксохімічний завод», ПрАТ «Дніпровський коксохімічний завод», ПрАТ «ЗАПОРІЖКОКС», ПрАТ «ММК ІМ.ІЛЛІЧА», ПрАТ «ПІВНІЧНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ», ТОВ «МЕТІНВЕСТ ХОЛДИНГ», ТОВ «МЕТІНВЕСТ-СМЦ» у період квітень-травень 2019 року, декларування обсягів поставки за якими наведено у Таблиці № 28.

При цьому судами ураховано, що господарська діяльність ПрАТ «МК «АЗОВСТАЛЬ» не є постійно збитковою. Так, при збитковій діяльності за 1 півріччя 2019 року, ПрАТ «МК «АЗОВСТАЛЬ» за результатами фінансово-господарської діяльності за аналогічний період попереднього - 2018 року, отриманий прибуток складає у сумі 3 354 774 грн.

Ураховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про помилковість висновку контролюючого органу про заниження ПрАТ "МК "Азовсталь" податку на додану вартість на загальну суму 35 485 751 грн.

Стосовно завищення позивачем суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню, судами встановлено, що за висновками акту перевірки завищено суму від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту (р. 19) на суму ПДВ 38 583 258 грн у тому числі по періодах: квітень 2019 - 12 365 447 грн, травень 2019-26 217 811 грн; завищено суму від`ємного значення, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку (р. 20.2.1) на загальну суму ПДВ 38 583 258 грн, у тому числі по періодах: квітень 2019 року на 12 365 447 грн травень 2019 на 26 217 811 грн.

За нормами п. 44.1 ст. 44 ПКУ, платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених відповідними документами бухгалтерського обліку.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність " від 16.07.1999 № 996-XIV (далі по тексту - Закон України № 996-XIV), бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. 1.30 ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів" від 05.04.2001 № 2346-III, із змінами і доповненнями (далі Закон № 2346-III), платіжне доручення - це розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

За змістом п. 62 "Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України", затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту".

Судами попередніх інстанцій обгрунтовано прийнято до уваги висновок експерта № 238/26 від 27.04.2021, за даними виписок банку (додаткові матеріали), підтверджується документально перерахування грошових коштів на користь:

- ТОВ «Хімтрейд» на загальну суму з ПДВ - 1 140 396,00 грн;

- ТОВ «АМЗ Груп» на загальну суму з ПДВ - 15 079 686,00 грн;

- ТОВ Фірма «Агропромтранс» на загальну суму з ПДВ - 1 329 600,00 грн;

- ТОВ «ДАЗ» на загальну суму з ПДВ - 168 000,00 грн;

- ТОВ «Метало-Літейний Ресурс» на загальну суму з ПДВ - 407 520,00 грн, що відповідає відомостям переліку документів з розрахунків у безготівковій формі (додаткові матеріали).

Згідно з п. п. "б" п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації.

Розрахунок суми бюджетного відшкодування ПДВ у податкових деклараціях за квітень та травень 2019 року ПРАТ «МК «АЗОВСТАЛЬ» задекларовано на підставі права, що визначено п.п. 200.1, абз. б) п.п 200.4 ст. 200 Податкового Кодексу України, а саме:

п.200.1. - Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

п. 200.4. - при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200.1.3 статті 200.1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

Таким чином, ст. 200 ПКУ встановлено чіткі вимоги, при виконанні яких у сукупності платник податку має право на бюджетне відшкодування ПДВ у звітному (податковому) періоді, а саме:

від`ємне значенні суми, що визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду;

- відсутність податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди;

- залишок суми ПДВ на рахунку платника в СЕА ПДВ, обчислений відповідно до пункту 200.1.3 статті 200.1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку;

- фактично сплачена сума податку отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України в рамках суми залишку на спец рахунку платника в СЕА ПДВ на дату декларування.

Позивач зазначив, що ПРАТ «МК «АЗОВСТАЛЬ» при декларуванні суми бюджетного відшкодування у податкових деклараціях з ПДВ за квітень та травень 2019 року (з урахуванням уточнюючих розрахунків) було дотримано всіх вимог, встановлених п.п. 200.1, п.п.200.3, п.п. 200.4 ст. 200 ПКУ. Під час перевірки перевіряючим було надано реєстри платіжних документів за періоди, що перевірялися, та на підставі яких було сформовано додаток 3 «Розрахунок суми бюджетного відшкодування (ДЗ)» до податкових декларацій з ПДВ за квітень та травень 2019 року). Також під час перевірки ПРАТ «МК «АЗОВСТАЛЬ» було надано оригінали виписок банку за квітень та травень 2019 року з платіжними документами, що підтверджують оплату постачальникам відображеним у додатку 3.

Водночас, судами установлено, що у матеріалах справи відсутні документи (відомості) Офісу великих платників ДПС щодо визнання недійсними договорів, укладених ПрАТ «МК «Азовсталь» із контрагентами ТОВ «АМЗ Груп», ТОВ «Хімтрейд», ТОВ «Фірма «Агропромтранс», ТОВ «ДАЗ», ТОВ «МЛР», визнання недійсними (тощо) первинних документів, виписаних сторонами за такими договорами, з наведенням відповідних правових наслідків щодо такого визнання та впливу на об`єкти оподаткування; відомості щодо надання правової оцінки документів (у т.ч. накладних, податкових накладних, інш.), складених по вказаних СПД.

Також листом № 2541/9 від 09.10.2020 Офісу ВПП ДПС повідомлено про відсутність інформації щодо визнання недійсними договорів, укладених ПрАТ «МК «Азовсталь» із контрагентами ТОВ «АМЗ Груп», ТОВ «Хімтрейд», ТОВ «Фірма «Агропромтранс», ТОВ «ДАЗ», ТОВ «МЛР», визнання недійсними (тощо) первинних документів, виписаних сторонами за такими договорами.

Ураховуючи вищенаведене та установлені судами обставини, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.09.2019 № 0003154706 щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника у банку у розмірі 38 583 258,00 грн та нарахування штрафних санкцій у розмірі 19 291 629,00 грн.

Водночас, Верховний Суд зазначає, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 341 КАС України).

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частини 2, 3 статті 341 КАС України).

Оцінюючи посилання контролюючого органу у касаційній скарзі на те, що суд апеляційної інстанції застосував пункт п.44.1 статті 44, п.138.2 статті 138, п.п. 139.1.9 п.139.1 статті 139 та п.198.1, п.198.3, п.198.6 статті 198 Податкового кодексу України без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 12 березня 2021 року по справі №200/6316/19-а, колегія суддів зазначає, що аналіз висновків судів попередніх інстанцій у цій справі і у наведеному скаржником судовому рішенні суду касаційної інстанції, свідчить про те, що воно ґрунтується на конкретних фактичних обставинах справи, які розглянуто залежно від їх повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення у вказаній справі. Наведена скаржником постанова Верховного Суду була ухвалена за інших фактичних обставин справи, установлених судами, тому посилання заявника касаційної скарги на те, що постанова суду апеляційної інстанції у цій справі ухвалена без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду, є безпідставним.

Крім цього, відсутні правові підстави для відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 05 січня 2021 року у справі № 200/1718/20-а та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, оскільки доводи касаційної скарги зводяться до суб`єктивної переоцінки податковим органом встановлених судами фактичних обставин справи та власного бачення застосування норм чинного законодавства України. Безпідставність таких доводів встановлена під час касаційного розгляду справи.

У контексті оцінки доводів касаційної скарги Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, Верховний Суд уважає, що ключові аргументи касаційної скарги отримали достатню оцінку.

Отже, наведені скаржником підстави касаційного оскарження судових рішень у цій справі не знайшли свого підтвердження.

Решта доводів заявника касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовує, натомість зводиться виключно до переоцінки встановлених судами обставин справи, що виходить за межі повноважень касаційного суду, визначених статтею 341 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд, враховуючи норми Податкового кодексу України, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень.

З огляду на наведене, касаційна скарга Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21 липня 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2021 року у справі №200/14542/19-а - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Суддя-доповідач І.В. Дашутін

Судді О.О. Шишов

М.М. Яковенко