Ухвала

від 21.09.2022 по справі 758/4617/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 11-cc/824/2898/2022 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: ОСОБА_2

Єдиний унікальний номер: № 758/4617/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2022 року місто Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу прокурора Подільської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 07 липня 2022 року,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 07.07.2022 року відмовлено у задоволенні клопотання слідчого СВ Подільського УП ГУ НП в м. Києві лейтенанта поліції ОСОБА_7 , погоджене заступником керівника Подільської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_8 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42022102070000063 від 28.03.2022 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 321-1, ст. 28 ч.2, ст. 111-1 КК України.

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого суді, прокурор у кримінальному провадженні подав апеляційну скаргу ОСОБА_6 , у якій просив скасувати ухвалу слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 07.07.2022 року та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги прокурор зазначає, що у ході досудового розслідування перевірялися обставини щодо причетності ОСОБА_9 до вчинення протиправних дій з передачі матеріальних ресурсів збройним чи воєнним формуванням держави агресора, а також протиправних дій з перевезення, пересилання, зберігання з метою збуту та збут завідомо фальсифікованих лікарський засобів на території Подільського району м. Києва і у м. Києві в цілому.

В рамках досудового розслідування було проведено обшук 29.03.2022 року за адресою: АДРЕСА_1 в складських приміщеннях підконтрольної йому ТОВ «Ла Мед» в ході якого виявлено та вилучено, визнано речовими доказами, що арештовані речі мають суттєве значення для кримінального провадження.

В подальшому 17.06.2022 року було проведено огляд складських приміщень ТОВ «Ла Мед» на підставі ухвали слідчого судді та вилучено 670 пунктів речей та документів, які мають суттєве значення для даного кримінального провадження, а відмовивши у задоволенні клопотання про накладення арешту на майно слідчий суддя постановив необґрунтовану та незаконну ухвалу.

В судове засідання у справі представник власника майна та прокурор не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату та час призначеного судового розгляду.

Крім того, апеляційний суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана бути зацікавленою провадженням у її справі, добросовісно виконувати процесуальні обов`язки.

За таких обставин колегія суддів вирішила за можливе розглянути дане провадження за відсутністю прокурора та представника власника майна, оскільки це не суперечить положенням ч. 1 ст. 172 та ч. 4 ст. 405 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів, що у провадженні слідчого відділу Подільського УГІ ГУНИ в м. Києві перебуває кримінальне провадження за номером №42022102070000063 від 28.03.2022 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.321-1, ст. 28 ч.2, ст. 111-1 ч.4 КК України.

Орган досудового розслідування зазначає, що ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за попередньою змовою групою осіб, використовуючи реквізити ряду СГД, які розташовані на території Подільського району м. Києва, вчиняють протиправні дії з передачі матеріальних ресурсів збройним чи воєнним формуванням держави-агресора, а також протиправні дії з перевезення, пересилання, зберігання з метою збуту та збут завідомо фальсифікованих лікарських засобів на території Подільського району м. Києва та у м. Києві в цілому.

Крім того, за оперативними даними громадянин РФ ОСОБА_9 , у власності якого на території Подільського району м. Києва знаходиться близько 35 вантажівок з медичними препаратами та обладнанням, має намір перемістити частину вказаних ТМЦ в райони проведення активних бойових дій на території Україні з метою їх передачі військовим З С РФ, а іншу частину вивести за кордон для подальшої реалізації.

Орган досудового розслідування зазначає, що до вчинення вказаних правопорушень може бути причетний громадянин Російської Федерації ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який за адресою: АДРЕСА_2 , в складських приміщеннях підконтрольної йому ТОВ «Ла Мед», код ЄДРГІОУ 43652770, може зберігати речі та документи, що можуть містити докази про причетність останнього до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.321-1, ст. 28 ч.2, ст. 1 11-1 ч.4 КК України, а саме: паперові документи, електронні документи, що містяться на електронних носіях інформації - жорсткі диски, оптичні диски, флеш - пам`яті, чорнові записи, фальсифіковані лікарські засоби, обладнання за допомогою якого здійснюється їх виготовлення та фасування, грошові кошти отримані в якості винагороди за вчинення незаконних кримінально - караних діянь.

Так, в рамках досудового розслідування кримінального провадження 29.03.2022 проведено обшук за адресою: АДРЕСА_3 , в складських приміщеннях підконтрольної йому ТОВ «Ла Мед», код ЄДРПОУ 43652770, в ході якого виявлено, вилучено, визнано речовими доказами та арештовано речі, які мають суттєве значення для кримінального провадження.

В подальшому, ухвалою слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 27.05.2022 року № 758/3751/22, надано дозвіл на проведення огляду складських приміщень ТОВ «Ла Мед» (код ЄДРПОУ 43652770Х які знаходиться за адресою: м. Київ, вулиця Сирецька, 33III, з метою виявлення, ідентифікації та фіксації кількості товарно-матеріальних цінностей, що знаходяться у даному складському приміщенні, а також документів щодо їх походження, переміщення та зберігання.

17.06.2022 року в ході огляду складських приміщень ТОВ «Ла Мед» за адресою: м. Київ, вулиця Сирецька, 33Ш, виявлено та вилучені речі та документи, повний перелік яких зазначений у протоколі.

23.06.2022 року слідчий СВ Подільського УП ГУ НП в м. Києві лейтенанта поліції ОСОБА_7 за погодженням із заступником керівника Подільської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_8 звернувся до Подільського районного суду міста Києва із клопотанням про арешт майна у кримінальному провадженні № 42022102070000063 від 28.03.2022 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 321-1, ст. 28 ч.2, ст. 111-1 КК України.

Ухвалою слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 07.07.2022 року відмовлено у задоволенні клопотання слідчого.

Відмовляючи у задоволенні клопотання про накладення арешту на майно, слідчий суддя послався на те, що слідчим не доведено наявність правових підстав для накладення арешту на майно, які передбачені ч. 2 ст. 170 КПК України.

З такими висновками слідчого судді, колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимогКПК Українита судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст.94,132,173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

Відповідно до ч. 1ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ч. 2ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Слідчий, обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимог ст. 171 КПК України,зазначив мету відповідно до положень ст. 170 КПК України, з якою пов`язує необхідність у накладенні такого арешту збереження речових доказів.

Однак, колегія суддів приходить до висновку, що в клопотанні та долучених до нього матеріалах, не надано достатніх і належних доказів на підтвердження обставин, на які послався у клопотанні прокурор.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на вищевказане майно, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт, зокрема з`ясувати правову підставу для арешту, що має бути викладена у клопотанні та відповідати вимогам закону.

Колегія суддів вбачає, що наведені в клопотанні слідчим доводи про накладення арешту на вилучене під час проведення обшуку майно, перевірялись судом першої інстанції, досліджено матеріали судового провадження, а також з`ясовані обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна і приходить до висновку, що вказаних доводів недостатньо для підтвердження наявності підстав, передбачених ст. 167 КПК України для накладення арешту на майно.

Зокрема, посилаючись у клопотанні, що вилучене в ході проведення обшуку за майно є речовим доказом та відповідає критеріям майна, на яке може бути накладено арешт, визначеним ст. 170 КПК України, слідчий повинен був зібрати та надати слідчому судді достатні на даному етапі досудового розслідування докази на підтвердження такого висновку.

В той же час, органом досудового розслідування не доведено існування правових підстав для накладення арешту на майно, передбачених ч. 2ст. 170 КПК України, про які вказано у клопотанні, оскільки не надано доказів, що майно, на яке просив накласти арешт слідчий є предметом протиправної діяльності, об`єктом та знаряддям злочину та відповідає критеріям, зазначеним уст. 98 КПК України, а постанова, винесена керівником Подільської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_10 29.03.2022 року є необґрунтованою, без визначення переліку та конкретного виду майна, що свідчить про її формальність.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді, оскільки також не вбачає доведеності стороною обвинувачення у необхідності для накладення арешту на майно.

Наведені прокурором у клопотанні про арешт майна підстави, у зв`язку з якими майно відповідає критеріям, визначенимст. 98 КПК України, не може бути визнано достатнім для висновку, що це майно є речовим доказом, оскільки, згідно положень ст. 171 КПК України, наведені у клопотанні обставини мають бути доведені доказами, доданими до клопотання, тоді як саме клопотання не є доказом будь-яких обставин.

Колегія суддів погоджується з такими висновками та вважає, що слідчий суддя, встановлюючи наявність правових підстав для арешту вищевказаного майна, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність останніх у даному кримінальному провадженні, а слідчий, обґрунтовуючи подане клопотання про арешт майна, не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні.

Крім того, представниками ТОВ «Ла Мед» були надані документи на підтвердження законності походження вилученого майна, а саме: копії вантажно митних декларацій, відповідність вимогам якості, стандартам виробництва, документи щодо сплати податкових та митних платежів, цілі виготовлення, придбання, зберігання та подальшого використання і збуту, декларації про відповідність та дозвільну документації МОЗ України.

З огляду на викладене, зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави,з яких прокурор просить скасувати ухвалу суду не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи і не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.

Істотних порушень нормКПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, як про це ставиться питання в апеляційній скарзі прокурора, не вбачається.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону. Слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту, встановив наслідки застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, правові підстави та мету, з якою прокурор просив накласти арешт на вилучені в ході проведення обшуку грошові кошти та прийшов до обґрунтованого висновку у недоведеності з боку сторони обвинувачення необхідності у накладенні арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 07 липня 2022 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання слідчого СВ Подільського УП ГУ НП в м. Києві лейтенанта поліції ОСОБА_7 , погоджене заступником керівника Подільської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_8 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42022102070000063 від 28.03.2022 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 321-1, ст. 28 ч.2, ст. 111-1 КК України, залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора Подільської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_6 , залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною і оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3