Рішення

від 06.09.2006 по справі 4/1434-18/10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/1434-18/10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

06.09.06                                                                                           Справа№ 4/1434-18/10

Суддя Господарського суду Львівської області Мартинюк В.Я.

розглянувши справу за позовомДочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” (надалі ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України”)

доКомунального підприємства (надалі КП) „Довіра” Оброшинської сільської ради

простягнення заборгованості

з участю представники:

від позивача  - [.....]. –головний юрисконсульт (довіреність за №233/102 від 04.09.2006 року);

від відповідача –[...]. –керівник,

В С Т А Н О В И В :

що ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України” звернулась до господарського суду з позовом про стягнення з КП „Довіра” Оброшинської сільської ради 26738 грн. 63 коп. –основного боргу, 7346 грн. 95 коп. –пені, 1871 грн. 70 коп. –штрафу, 9761 грн. 62 коп. - витрат від інфляційних процесів та 2616 грн. 09 коп. –трьох відсотків річних за несвоєчасні розрахунки.

Підставами вимог, як зазначено в позовній заяві є прострочення оплати за отриманий  згідно договору від 31.12.2003 року за №06/03-3410ТЕ-21 природний газ відповідачем.

Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав в частині неоплаченого природного газу та нарахованих штрафних санкцій, витрат на інфляційні процеси, 3% річних, просить їх задоволити.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, проти позовних вимог щодо нарахованих штрафних санкцій заперечив, подав докази часткового погашення заборгованості, а саме платіжне доручення № 133 від 13.07.2006 року про сплату на користь позивача  500 грн. 00 коп. заборгованості.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

31.12.2003 року між КП „Довіра” (покупець) та ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України” (постачальник) було укладено договір купівлі-продажу природного газу №06/03-3410ТЕ-21.

Згідно з цим договором та додаткових угод до нього за №1 від 31.12.2003 року, за №2 від 31.12.2003 року, за №3 від 30.09.2004 року, постачальник зобов‘язується продати в січні-травні 2004 року, жовтні-грудні 2004 року, а покупець – купити природний газ для вироблення теплової енергії виключно для потреб населення, бюджетних установ та організацій.

Позивачем на протязі січня-травня 2004 року, жовтня-грудня 2004 року було поставлено покупцю 730,862 тисячі м куб. природного газу на загальну суму 153481 грн. 05 коп., підтвердженням чого є акти передачі-приймання природного газу від 27.01.2004 року, від 31.01.2004 року, від 29.02.2004 року, від 31.03.2004 року, від 31.04.2004 року, від 31.05.2004 року, від 31.10.2004 року, від 30.11.2004 року, від 30.12.2004 року.

У відповідності до п.6.1 даного договору, оплата за газ здійснюється покупцем грошовими коштами шляхом поточного перерахування щодекадно на рахунок постачальника протягом місяця поставки 100% вартості фактично спожитих та про транспортованих обсягів газу. Остаточний розрахунок за газ здійснюється до 10 числа наступного за звітним місяця.

Покупцем, як зазначено в позовній заяві та підтверджено в судовому засіданні поясненнями повноважного представника позивача і доданими платіжними дорученнями, було здійснено проплати за отриманий природний газ в розмірі 126742 грн. 42 коп., що не заперечується відповідачем.  

Окрім того, згідно платіжного доручення, за №133 від 13.07.2006 року відповідачем проплачено ще 5000 грн. 00 коп. після подання позовної заяви.

У відповідності до вимог ст.526 ЦК України та аналогічних положень ч.1 ст.193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з наведеного відповідач взяті на себе обов‘язки щодо оплати товару виконав не в повній мірі, а тому, позов в частині стягнення основної суми боргу підлягає до задоволення в сумі 21738 грн. 63 коп. –різниця між сумою ціни за отриманий природний газ та сумою проплати, а в частині вимог про стягнення 5000 грн. 00 коп. –оплаченої суми заборгованості після подання позовної заяви –провадження у справі належить припинити з підстав відсутності предмету спору.

Згідно ч.2 ст.9 ЦК України, законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Штрафні санкції, частиною 1 статті 231 ГК України,   визначені як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Із змісту норм Глави 26 ГК України, вбачається, що пеня повинна передбачатись умовами договору

Щодо вимог позивача про стягнення пені, то господарський суд виходив з наступних міркувань.

У відповідності до вимог ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як передбачено п.7.5 згаданого договору, штраф та пеня нараховуються постачальником протягом одного року, що передує моменту звернення з вимогою, претензією, позовом.

А тому, позивачем у відповідності до п.7.5 договору та на підставі положень Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов‘язань”, якими передбачено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, правомірно нараховано пеню в сумі 7346 грн. 95 коп. за період з 03.07.2005 року по 03.07.2006 року.

Щодо вимог позивача про стягнення штрафу.

У відповідності до ч.2 ст.231 ГК України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах, зокрема, за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.03.2005 року за №64-р позивач включений до Переліку підприємств державного сектору економіки.

Пунктом 7.2 згаданого договору, передбачено, що за прострочення виконання зобов‘язання понад 30 днів, покупець додатково сплачує на користь постачальника штраф у розмірі 7% від суми заборгованості.

Отже, позивачем правомірно визначено суму штрафу в розмірі 1871 грн. 70 коп.

Щодо нарахованих витрат внаслідок інфляційних процесів –9761 грн. 99 коп. та 3% річних –2616 грн. 09 коп., то такі на думку господарського суду визначені правомірно у відповідності до вимог п.2 ст.625 ЦК України.

Однак, господарський суд врахувавши ступінь виконання грошового зобов‘язання відповідачем (82,58% сплачено від суми поставленого природного газу); господарський статус відповідача –комунальне підприємство сільської ради, яке бере участь в Національній програмі енергозбереження „Рідний дім”; заборгованість перед відповідачем сільського бюджету в сумі 80220 грн. 00 коп.,  підтвердженням чого є витяг з рішення №27 від 30.06.2006 року, та заборгованість населення понад 60000 грн. 00 коп.; надміру великий розмір застосованих штрафних санкцій та витрат внаслідок інфляційних процесів і 3% річних (21596 грн. 36 коп., в той час як основна сума боргу становить 26738 грн. 63 коп.)., вважає за необхідне, у відповідності до вимог ч.ч.1 та 2 ст.233 ГК України, та на підставі п.3 ст.83 ГПК України, зменшити розмір штрафу та пені.

Таким чином, позовні вимоги щодо пені належить задоволити в сумі 200 грн. 00 коп., а щодо штрафу –100 грн. 00 коп.

За викладених обставин, господарський суд вважає, що позовні вимоги є підставними та підлягають до задоволення в частині 21738 грн. 63 коп. –основний борг за поставлений природний газ, 200 грн. 00 коп. –пені, 100 грн. 00 коп. –штрафу, 9761 грн. 99 коп. –витрат внаслідок інфляційних процесів та 2616 грн. 09 коп. –3% річних. В частині вимог про стягнення 5000 грн. 00 коп. провадження належить припинити у відповідності до вимог п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України. В іншій частині в позові слід відмовити.

У відповідності до вимог ст.49 ГПК України судові витрати покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, п.1-1 ч.1 ст.80, ст.ст. 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.      Позов задоволити частково.

2.  Стягнути з Комунального підприємства „Довіра”, Львівська область, с.Оброшине, вул.Грушевського, 3, (Рах. 26005301322 в Пустомитівському ВОБ №6381, МФО 385231, код ЄДРПОУ 31773925) на користь Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”, м.Київ, вул.Шолуденко, 1, (Рах. 260083013814 в ГОУ ПІБ України, МФО -300012, код ЄДРПОУ 31301827) 21738 грн. 63 коп. –основний борг за поставлений природний газ, 200 грн. 00 коп. –пені, 100 грн. 00 коп. –штрафу, 9761 грн. 99 коп. –витрат внаслідок інфляційних процесів, 2616 грн. 09 коп. –3% річних, 427 грн. 42 коп. судових витрат.

3.      Провадження у справі про стягнення з Комунального підприємства „Довіра” на користь Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” 5000 грн. 00 коп. припинити.

4.      В іншій частині в позові відмовити.

5.      Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя                                                                                                       Мартинюк В.Я.