Ухвала

від 29.09.2022 по справі 711/3198/22

ПРИДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Номер провадження 1-кс/711/977/22

Справа № 711/3198/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2022 року слідчий суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участі прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси клопотання прокурора відділу Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна, подане у № 12020250000000273 від 04.11.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України,-

встановив:

Прокурор Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси з клопотанням про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні за № 12020250000000273 від 04.11.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.

Клопотання обгрунтоване тим, що досудовим розслідування у кримінальному провадженні встановлено, що в період часу з 2011 по 2019 рік, група невстановлених осіб, діючи умисно та з корисливих мотивів, шахрайським шляхом, використовуючи директора ДП «Уманський консервний комбінат», що розташований за адресою: Черкаська область м. Умань, вул. Дерев`янка, 3 - ОСОБА_5 уклали іпотечний договір № 60 від 26.11.2012 з ПАТ «Державний ощадний банк України» , відповідно до якого дане підприємство всім своїм майном, взяло на себе грошові зобов`язання перед Банком, за раніше укладеним договором № 26-15-09/11 від 05.08.2011 кредитної лінії з ТОВ «Торгівельна компанія» Урожай», якими у подальшому заволоділи, а грошові зобов`язання взяті на себе не виконали до тепер, в результаті чого було спричинено матеріальної шкоди державним інтересам у великих розмірах.

Встановлено, що група невстановлених осіб в невстановлений час та місці внесла до нотаріального бланку серії ВТА №413438 завідомо недостовірну інформацію, з приводу того, що нібито генеральним директором ДП «Уманський консервний комбінат» ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було укладено договір купівлі-продажу від 30.10.2012 року частини нежитлових приміщень ДП «Уманський консервний комбінат», а саме його частки в розмірі 537/1000, який розташований на земельній ділянці площею 13,5135 га за кадастровим номером 7110800000:04:004:0044, та який нібито нотаріально посвідчував державний нотаріус Сніжнянської державної нотаріальної контори Донецької області ОСОБА_7 . Підписи в даному нотаріальному бланку ймовірно виконано невстановленими особами.

У подальшому, 29.11.2019 року невстановлена особа звернулася до державного реєстратора виконавчого комітету Іванівської сільської ради Уманської міської ради ОСОБА_8 , з метою здійснення державної реєстрації права власності щодо виробничих будинків з господарськими будівлями та спорудами ДП «Уманський консервний комбінат», та який на підставі поданих йому завідомо підроблених документів здійснив поділ комплексу будівель на три окремі будівлі розташованих за адресами: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 та зареєстрував право власності на них за ОСОБА_6 , зазначивши підставою виникнення права власності договір купівлі-продажу № 1-1648 від 30.10.2012 року та № 1-1658 від 31.10.2012 року, відкривши розділи в Державному реєстрі № 49932158, № 49928959, № 49927086.

Однак право власності на вказаний комплекс відповідно до договору купівлі-продажу від 30.10.2012, зареєстровано за ДП «Уманський консервний комбінат».

АТ «Державний ощадний банк України» є кредитором ДП «Уманський консервний комбінат», який перебуває у процесі ліквідації та якому на праві власності належить комплекс виробничих будівель та споруд, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Право власності на комплекс будівель 25.01.2017 зареєстровано за ДП «Уманський консервний комбінат», на підставі свідоцтва про право власності від 27.10.2009 року.

Відповідно до Державного реєстру речових прав відомості щодо державної реєстрації права власності на підставі вищевказаних договорів за ОСОБА_6 відсутні до 01.01.2013 року.

26.11.2019 року державний реєстратор виконавчого комітету Іванівської сільської ради Уманського району Черкаської області ОСОБА_8 на підставі договору купівлі-продажу від 30.10.2012 року, договору про поділ нежитлових будівель від 31.10.2012 року і довідки Відділу архітектури, містобудування та кадастру Уманської міської ради від 10.01.2018 № 40 провів державну реєстрацію за ОСОБА_6 права власності на нерухоме майно, розташоване за адресами: АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_1 , про що на підставі прийнятих цим державним реєстратором рішень про державну реєстрацію права та їх обтяжень № 49932158, № 49928959 і № 49927086 від 29.11.2019 року вніс записи про право власності до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідно № 34381419, № 34380929 і № 34377733.

В грудні 2019 року ОСОБА_6 за актом приймання-передачі майна від 27.12.2019 року передала ТОВ "Полтавська НПК" в його статутний фонд нерухоме майно, розташоване за адресами: АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_1 .

03.01.2020 року державний реєстратор Уманської районної державної адміністрації ОСОБА_9 на підставі акту приймання-передачі майна від 27.12.2019 року провів державну реєстрацію за ТОВ "Полтавська НПК" права власності на нерухоме майно, розташоване за адресами: АДРЕСА_4 , про що на підставі прийнятих цим державним реєстратором рішень про державну реєстрацію права та їх обтяжень № 50612519, № 50612856 від 11.01.2020 року, вніс записи про право власності до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідно № 35000469 і № 35000765.

АТ «Державний ощадний банк України» оскаржив рішення державного реєстратора виконавчого комітету Іванівської сільської ради Уманського району Черкаської області ОСОБА_8 про державну реєстрацію права та їх обтяжень № 49932158, № 49928959 і № 49927086 від 29.11.2019 року та рішення державного реєстратора Уманської районної державної адміністрації ОСОБА_9 про державну реєстрацію права та їх обтяжень № 50612519 та № 50612856 від 11.01.2020 року до Міністерства юстиції України, яке наказами № 176/5 від 20.01.2020 та № 285/5 від 28.01.2020 року скарги Банку задовольнило і оскаржені рішення цих державних реєстраторів скасувало.

Черкаський окружний адміністративний суд рішенням суду від 14.04.2020 року у адміністративній справі № 580/470/20, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.06.2020 року, визнав протиправними і скасував наказ Міністерства юстиції України № 176/5 від 20.01.2020 року про скасування рішення державного реєстратора виконавчого комітету Іванівської сільської ради Уманського району Черкаської області ОСОБА_8 про державну реєстрацію права та їх обтяжень № 49932158, № 49928959 і № 49927086 від 29.11.2019 року.

26.06.2020 року державний реєстратор Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України ОСОБА_10 , у зв`язку з поновленням відомостей, внесених до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі прийнятих державним реєстратором виконавчого комітету Іванівської сільської ради Уманського району Черкаської області ОСОБА_8 рішень про державну реєстрацію права та їх обтяжень № 49932158, № 49928959, № 49927086 від 29.11.2019 року вніс до цього реєстру нові записи про право власності ОСОБА_6 на нерухоме майно, розташоване за адресами: АДРЕСА_4 , відповідно № 37076902, № 37075763 і № 37075025.

АТ «Державний ощадний банк України» повторно оскаржив рішення державного реєстратора виконавчого комітету Іванівської сільської ради Уманського району Черкаської області ОСОБА_8 про державну реєстрацію права та їх обтяжень № 49932158, № 49928959 та № 49927086 від 29.11.2019 року до Міністерства юстиції України, яке наказом № 2420/5 від 15.07.2020 року скаргу банку задовольнило і оскаржені рішення цього державного реєстратора скасувало.

На підставі наказу Міністерства юстиції України № 2420/5 від 15.07.2020 із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про право власності ОСОБА_6 на нерухоме майно були видалені.

31.05.2016 року Господарським судом Черкаської області за заявою ГУ ДПС у Черкаській області порушено провадження у справі № 925/308/16 про банкрутство ДП «Уманський консервний комбінат» (код ЄДРПОУ 05305810), що розташований за адресою: Черкаська область м. Умань, вул. Дерев`янка, 3.

10.09.2019 року постановою Господарського суду Черкаської області у справі про банкрутство ДП «Уманський консервний комбінат» - дане підприємство було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

16.07.2021 року до Господарського суду Черкаської області надійшла позовна заява ОСОБА_6 до ДП «Уманський консервний комбінат», до АТ «Державний ощадний банк України» про визнання права власності на нерухоме майно ДП «Уманський консервний комбінат», що розташоване за адресою: м. Умань, вул. Дерев`янка 3, для її розгляду в межах справи № 925/308/16 про банкрутство ДП «Уманський консервний комбінат».

23.12.2021 року рішенням Господарського суду Черкаської області, позивачі ОСОБА_6 в задоволенні позову було відмовлено повністю.

Окрім цього встановлено, що група невстановлених осіб в невстановлений час та місці внесла до нотаріального бланку серії ВТА №418439 завідомо недостовірну інформацію, з приводу того, що, нібито, між генеральним директором ДП «Уманський консервний комбінат» ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було укладено договір купівлі-продажу №1-1654 від 30.10.2012 року об`єкта житлової нерухомості - незавершеного будівництва бойлерної, який розташований за адресою: АДРЕСА_5 , та який, нібито, нотаріально посвідчував державний нотаріус Сніжнянської державної нотаріальної контори Донецької області ОСОБА_7 ..

У подальшому, 02.11.2018 року невстановлена особа звернулася до державного реєстратора виконавчого комітету Іванівської сільської ради Уманської міської ради ОСОБА_8 , з метою здійснення державної реєстрації права власності щодо об`єкта житлової нерухомості - незавершеного будівництва бойлерної, який розташований на земельній ділянці за кадастровим номером № 7110800000:04:002:0939, що розташована за адресою: АДРЕСА_5 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 16866392171108) та який на підставі поданих йому завідомо підроблених документів, здійснив державну реєстрацію права власності на них за ОСОБА_6 , зазначивши підставою виникнення права власності є договір купівлі-продажу №1-1654 від 30.10.2012 року, відкривши розділи в Державному реєстрі №43890009.

Відповідно до протоколу установчих зборів б/н від 13.12.2018 ТОВ «Інвестиції та Права» та акту приймання-передачі нерухомого майна від 28.12.2018 року, ОСОБА_6 передала даний об`єкт житлової нерухомості - незавершеного будівництва бойлерної, який розташований за адресою: АДРЕСА_5 на баланс ТОВ «Інвестиції та Права» (код ЄДРПОУ 42721214), де являлась одним із засновників.

30.01.2019 року вказане право на об`єкт незавершеного будівництва було зареєстровано КП «Реєстраційний центр» за ТОВ «Інвестиції та Права».

Досудовим розслідуванням проведено тимчасові доступи до документів, в ході яких вилучено заяви про реєстрація прав та їх обтяжень, які заповнені та підписані від імені ОСОБА_6 . Зокрема, підписи на вказаних заявах вірогідно підроблені та ОСОБА_6 не належать.

Враховуючи вище викладене в органу досудового розслідування є достатньо підстав вважати, що комплекс виробничих будівель та споруд за адресою, АДРЕСА_6 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1155780071108) та об`єкт житлової нерухомості - незавершеного будівництва бойлерної, який розташований на земельній ділянці за кадастровим номером № 7110800000:04:002:0939, що розташована за адресою: АДРЕСА_5 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 16866392171108) повністю відповідають вимогам ст. 98 КПК України та являються об`єктами кримінально протиправних дій тому являються речовими доказами.

Зазначене нерухоме майно на теперішній час визнане речовим доказом у кримінальному провадженні, так як являється об`єктом кримінально-протиправних дій відповідно до ст. 98 КПК України.

Враховуючи, що ОСОБА_6 чи інші не встановлені в ході досудового розслідування особи, мють можливість відчужити вказане майно, чи повторно спробувати здійснити його перереєстрацію в результаті чого воно може перейти у власність добросовісного набувача, що позбавить можливості накладення на нього арешту та повернення його власнику, виникла необхідність у накладенні арешту на вище вказане нерухоме майно, із забороною відчуження та розпорядження даним майном.

На підставі наведеного просить суд накласти арешт у кримінальному провадженні № 12020250000000273 від 04.11.2020 на об`єкт житлової нерухомості - незавершеного будівництва бойлерної, який розташований на земельній ділянці за кадастровим номером № 7110800000:04:002:0939, що розташована за адресою: АДРЕСА_5 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 16866392171108), що на праві приватної власності належить ТОВ «ІНВЕСТИЦІЙ ТА ПРАВА» (код ЄДРПОУ: 42721214), із забороною відчуження та розпорядження даним майном. Накласти арешт у кримінальному провадженні № 12020250000000273 від 04.11.2020 на комплекс виробничих будівель та споруд за адресою, м. Умань, вул. Дерев`янка, 3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1155780071108), що на праві приватної власності належить ДП «Уманський консервний комбінат» (код ЄДРПОУ: 05305810), із забороною відчуження та розпорядження даним майном.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, просив задовольнити його повністю.

Представник ТОВ «Інвестицій та права» в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечував.

Представник ДП «Уманський консервний комбінат» в судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Дослідивши матеріали клопотання, заслухавши сторін, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

Так, положеннями ст.ст. 2, 7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

При розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст.ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні слідчого та відповідати вимогам закону.

Відповідно до положень з ч.1 ст.131 КПК України захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до положень ч.ч.3-5 ст.132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;

3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя або суд зобов`язаний врахувати можливість без застосованого заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні.

Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.

Відповідно до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження..

Арешт може бути накладено на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права, які перебувають у власності у підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, і перебувають у нього або в інших фізичних, або юридичних осіб, а також які перебувають у власності юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, з метою забезпечення можливої конфіскації майна, спеціальної конфіскації або цивільного позову.

Арешт майна допускається з метою забезпечення:1) збереження речових доказів;2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У відповідності до ч.3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Виходячи з аналізу положення ч.1 ст.98 КПК випливає, що лише після того, як слідчий, прокурор встановить належність певних матеріальних об`єктів до кримінального провадження (вони були знаряддям вчинення злочину, зберегли або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій), він складає вмотивовану постанову про визнання їх та приєднання до кримінального провадження як речових доказів.

Відповідно ч.2 ст. 171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 КПК України та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 КПК України.

До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Згідно приписів ч.1 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

У відповідності до п. п. 1, 2, 5, 6 ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Так, згідно матеріалів провадження, 04.11.2020 року до ЄРДР внесено відомості за № 12020250000000273 за ч.3 ст. 190 КК України стосовно того, що в період часу з 2012 року по теперішній час група невстановлених осіб, діючи умисно та з корисливих мотивів, шахрайським шляхом, шляхом підроблення офіційних документів, заволоділа нежитловими приміщеннями, які розташовані на територіях Черкаської області, які перебували у державній власності, в результаті чого було спричинено матеріальної шкоди державним інтересам у великих розмірах.

Досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні здійснюється слідчими СУГУНП в Черкаській області. Процесуальне керівництво у вказаному кримінальному провадженні здійснюються групою прокурорів Черкаської обласної прокуратури, до якої входить ОСОБА_3 .

Так, обґрунтовуючи клопотання про арешт, прокурор вказує, що підставою для арешту стало те, що зазначене нерухоме майно на теперішній час визнане речовим доказом у кримінальному провадженні, так як являється об`єктом кримінально-протиправних дій відповідно до ст. 98 КПК України. Також вказує на те, що ОСОБА_6 чи інші не встановлені в ході досудового розслідування особи, мають можливість відчужити вказане майно, чи повторно спробувати здійснити його перереєстрацію в результаті чого воно може перейти у власність добросовісного набувача, що позбавить можливості накладення на нього арешту та повернення його власнику, виникла необхідність у накладенні арешту на вище вказане нерухоме майно, із забороною відчуження та розпорядження даним майном.

Постановою заступника начальника відділу СУГУНП в Черкаській області ОСОБА_11 від 15.07.2022 року об`єкт житлової нерухомості - незавершеного будівництва бойлерної, який розташований на земельній ділянці за кадастровим номером № 7110800000:04:002:0939, що розташована за адресою: АДРЕСА_5 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 16866392171108) визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 12020250000000273 від 04.11.2020; комплекс виробничих будівель та споруд за адресою, АДРЕСА_6 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1155780071108) визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 12020250000000273 від 04.11.2020 року.

Як вбачається з Інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №30842039 від 16.06.2022 року за адресою: АДРЕСА_6 знаходиться комплекс виробничих будівель та споруд до складу якого входить певна кількість об`єктів нерухомого майна, перелік яких зазначений у вказаній довідці. Вказані об`єкти нерухомого майна належать ДП «Уманський консервний комбінат».

Як вбачається з Інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №302903299 від 16.06.2022 року за адресою: м. Умань, вул. Незалежності, 57б знаходиться незавершене будівництво, бойлерної.

Слідчий суддя вважає, що прокурором не зазначений перелік майна, який знаходиться за адресою: м. Умань, вул. Дерев`янка,3, що належить арештувати. Також прокурор просить накласти арешт на об`єкт житлової нерухомості - незавершеного будівництва бойлерної, який розташований на земельній ділянці за кадастровим номером № 7110800000:04:002:0939, що розташована за адресою: АДРЕСА_5 , хоча вказаний об`єкт нерухомості знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 .

Окрім того, прокурором, всупереч п. 3 ч. 3 ст. 132 КПК України, не було доведено, що арешт майна може виконати будь-яке завдання, для виконання якого він звернувся з клопотанням.

Також, у випадку збереження речових доказів арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Незважаючи на те, що в постанові від 15.07.2022 року про визнання та приєднання до справи речових доказів, слідчий вказує що вказане нерухоме майно у кримінальному провадженні є речовими доказами, так як являються об`єктом кримінально-протиправних дій, однак, не було обґрунтовано та доведено, що вказане майно відповідає вказаному критерію.

Слідчий суддя, застосовуючи такий вид обтяження, як арешт майна, повинен неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

На підставі вимог ч. 5 ст. 9 КПК України, слідчий суддя враховує, що виходячи з положень Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства.

Так, у ст. 1 Першого протоколу до Конвенції зазначено, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року).

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

Зокрема, як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 р.), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 р.), ЄСПЛ зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним.

Так, і у справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 р.) ЄСПЛ встановив, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар» для особи. У судовому засіданні слідчим суддею встановлено, що клопотання не містить законних правових підстав для арешту майна, вказівок на розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, не є пропорційним, тобто не відповідає тяжкості можливого правопорушення і становить особистий і надмірний тягар для власника майна, адже однозначно порушує «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав власників майна»

Також слідчий суддя зазначає, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).що слідчий не довів, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи власників майна, що такий арешт є необхідним.

За таких обставин, слідчий суддя, враховуючи вказану у клопотанні правову підставу для арешту майна, наслідки арешту майна для інших осіб, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження приходить до висновку, що клопотання не підлягає задоволенню.

На підставі вищевикладеного і керуючись ст.ст.132, 169, 170, 173 КПК України, слідчий суддя,-

ухвалив:

В задоволенні клопотання прокурора відділу Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна, подане у № 12020250000000273 від 04.11.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України

Ухвала підлягає негайному виконанню, але може бути оскаржена безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя: ОСОБА_1