Ухвала

від 03.09.2022 по справі 237/1755/22

МАР`ЇНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер справи 237/1755/22

Номер провадження 1-кс/237/448/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.09.22 року м.Курахове

Слідчий суддя Мар`їнського районного суду Донецької області ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Мар`їнського районного суду Донецької області клопотання прокурора Маріупольської окружної прокуратури Донецької області ОСОБА_3 , про визначення порядку зберігання речових доказів, шляхом виконання ухвали про арешт майна, по кримінальному провадженню № 12016050510001110, розпочатому 23.04.2016 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

До слідчого судді Мар`їнського районного суду звернувся прокурор Маріупольської окружної прокуратури Донецької області ОСОБА_3 , про визначення порядку зберігання речових доказів, шляхом виконання ухвали про арешт майна, по кримінальному провадженню № 12016050510001110, розпочатому 23.04.2016 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

В судовому засіданні встановлено, що на протязі тривалого часу службові особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Ситалл», шляхом несанкціонованого споживання природного газу спричинили збитки державі в особі Слов`янського управління газопостачання та газифікації ПАТ «Донецькоблгаз» на суму 96,6 млн. грн.

Зокрема встановлено, що на території України здійснює діяльність з виробництва керамічних плиток, плит, цегли та інших будівельних виробів ТОВ «Ситалл» (код ЄДРПОУ20349986, зареєстроване за адресою: Донецька область, м. Слов`янськ, вул. Комунарів, буд.14а, керівник ОСОБА_4 ).

Кінцевими бенефіціарнимвласником ТОВ«Ситалл» єгромадянин російськоїфедерації ОСОБА_5 ,який зареєстрованийза адресою: АДРЕСА_1 .

В рамках досудового розслідування встановлено, що, 01.01.2016 року, ПАТ «Донецькоблгаз» укладено договір на постачання природного газу №45 з ТОВ «Ситалл» (код ЄДРПОУ 20349986, м. Слов`янськ, вул. Комунарів, буд. 14а, адреса розміщення виробничих потужностей м. Слов`янськ, вул. Дарвіна, 25б), кінцевим бенефіціарним власником якого є громадянин Російської Федерації ОСОБА_5 .

Згідно отриманих даних, офіційні договірні обсяги постачання природного газу з боку Слов`янського УГГ для потреб ТОВ «Ситалл» в рамках договору №45 від 01.01.2016, за попереднім погодженням з директором ПАТ «Донецькоблгаз» ОСОБА_6 значно занижені в порівнянні з фактичним технологічними потужностями газового обладнання товариства.

Так, згідно додатку №1 до договору №45 від 01.01.2016, ТОВ «Ситалл» споживає у виробничій діяльності 62 тис. куб. м. на місяць, при цьому, згідно додатку №2 до вказаного договору місячні обсяги постачання природного газу з боку Слов`янського УГГ в адресу ТОВ «Ситалл» мають становити 15 тис. куб.м.

Таким чином, різниця між обумовленими договірними місячними обсягами споживання природного газу з боку ТОВ «Ситалл» за фактичними номінальними показниками газоспоживаючих приладів вказаного товариства становить майже 47 тис. куб. м. (понад 0,5 млн. куб. м. на рік на загальну суму понад 3 млн. грн.).

В рамках досудового розслідування встановлено, що 15.06.2016 року співробітниками ПАТ «Донецькоблгаз» за результатами проведеної перевірки встановлено несанкціоноване підключення внутрішніх газових мереж ТОВ «Ситалл» до зовнішнього газопроводу середнього тиску, чим завдано збитків державі на суму 96,6 млн. грн., про що складено відповідний акт про порушення №4 від 15.06.2016 року.

Несанкціоноване споживання ТОВ «Ситалл» природного газу з мереж Слов`янського, УГГ в обсязі близько 47 тис. куб. м. на місяць забезпечується шляхом незаконної врізки в газопровід, або використання товариством несправного вузлу обліку газу за попередньою домовленістю із службовими особами Слов`янського УГГ ПАТ «Донецькоблгаз».

В своєму клопотанні прокурор просить визначити порядок зберігання речових доказів шляхом передачі Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів ТОВ «Ситалл»

(код ЄДРПОУ 20349986), кінцевими бенефіціарним власником якого є громадянин Російської Федерації ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , для здійснення заходів з управління ними у порядку та на умовах, визначених статтею 100 КПК України, статей 19, 21 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів», активів, на які у кримінальному провадженні накладено арешт, та які визнані речовими доказами, а саме:

- нежитлова будівля (приміщення газомірного пункту), яке розташоване за адресою: Донецька обл., м. Слов`янськ, вул. Маркса Карла, буд. 77, реєстраційний номер майна: 12551845, загальною площею 92 кв. м.;

- нежитлова будівля (приміщення електропідстанції) яке розташоване за адресою: Донецька обл., м. Слов`янськ, вул. Маркса Карла, буд. 77, реєстраційний номер майна: 12551691, загальною площею 214,9 кв. м.;

- корпоративні права (статутний капітал підприємства ТОВ «СИТАЛЛ» код ЄДРПОУ 20349986) на суму 25750 грн.

Своє клопотання прокурор мотивує тим, що ухвалою слідчого судді Мар`їнського районного суду Донецької області накладено арешт на вищезазначені активи ТОВ «Ситалл»

(код ЄДРПОУ 20349986), які в ході досудового розслідування визнані речовими доказами постановою слідчого відділу СУ ГУНП в Донецькій області від 23.08.2022 року. Виходячи с того, що згідно ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення та враховуючи викладене з`явилась обґрунтована необхідність у визначенні порядку зберігання речових доказів, шляхом визначення порядку виконання ухвали слідчого судді про арешт майна.

В судове засідання прибув прокурор, який в судовому засіданні повністю підтримав соє клопотання та просив його задовольнити з підстав вказаних в ньому.

Слідчий суддя, перевіривши надані матеріали клопотання, включаючи витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, щодо кримінального провадження, у рамках якого було подано клопотання, заслухавши думку прокурора доходить до висновку, що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно постанови про групу слідчих від 14.07.2022 року, керівника органу досудового розслідування начальника відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності СУ ГУНП в Донецькій області ОСОБА_7 , проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні здійснюється групою слідчих СУ ГУНП в Донецькій області у складі: ОСОБА_8 (старший групи), ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , а місцем проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні визначено м. Курахове Донецької області, оскільки наказом начальника Головного управління Національної поліції в Донецькій області № 752 від 14.07.2022 року місцем дислокації органу досудового розслідування, а саме слідчих відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності СУ ГУНП в Донецькій області визначено за місцем розташування відділу поліції №2 Покровського РУП ГУНП в Донецькій області (вул. Мечникова, 16 м. Курахове).

Виходячи із наведеного слідчий суддя доходить висновку, що місце здійснення досудового розслідування перебуває в межах територіальної юрисдикції Мар`їнського районного суду Донецької області.

Ухвалою слідчого судді Мар`їнського районного суду Донецької області накладено арешт на нежитлову будівлю (приміщення газомірного пункту), яке розташоване за адресою: Донецька обл., м. Слов`янськ, вул. Маркса Карла, буд. 77, реєстраційний номер майна: 12551845, загальною площею 92 кв. м.; нежитлову будівлю (приміщення електропідстанції) яке розташоване за адресою: Донецька обл., м. Слов`янськ, вул. Маркса Карла, буд. 77, реєстраційний номер майна: 12551691, загальною площею 214,9 кв. м.; корпоративні права (статутний капітал підприємства ТОВ «СИТАЛЛ» код ЄДРПОУ 20349986) на суму 25750 грн.

Згідно з абзацом сьомим частини шостої статті 100 КПК України речові докази вартістю понад 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження, передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, для здійснення заходів з управління ними з метою забезпечення їх збереження або збереження їхньої економічної вартості, а речові докази, зазначені в абзаці першому цієї частини, такої самої вартості - для їх реалізації з урахуванням особливостей, визначених законом.

В частині сьомій статті 100 КПК України зазначено, що у випадках, передбачених пунктами 2, 4 та абзацом сьомим частини шостої цієї статті, слідчий за погодженням із прокурором або прокурор звертається з відповідним клопотанням до слідчого судді місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, або до суду під час судового провадження, яке розглядається згідно із статтями 171-173 цього Кодексу. Прокурор у випадку, передбаченому абзацом сьомим частини шостої цієї статті, не пізніше наступного робочого дня з моменту постановлення ухвали слідчого судді, суду надсилає копію цієї ухвали Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, із зверненням щодо прийняття активів, а також вживає невідкладних заходів щодо передачі цих активів Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі Національне агентство) є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері виявлення та розшуку активів, на які може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, та/або з управління активами, на які накладено арешт або які конфісковано у кримінальному провадженні (частина перша статті 2 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» (далі Закон).

Заснування Національного агентства є результатом:

імплементації у правову систему України положень Директиви ЄС від 03.04.2014 № 2014/42/EU про арешт та конфіскацію предметів злочинної діяльності і доходів від неї та Рішення Ради ЄС № 2007/845/JHA від 06.12.2007 про співробітництво в сфері повернення активів;

виконання Україною Плану дій з лібералізації візового режиму з ЄС (який наразі вважається виконаним);

дотримання вимог Конвенції про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом, Конвенції Організації Об`єднаних Націй проти корупції, Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією, Конвенції Ради Європи про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом, та про фінансування тероризму;

впровадження 38 рекомендації Міжнародної групи з протидії відмиванню брудних грошей та Кращих практик щодо адміністрування арештованих активів, затверджених 27.04.2018 в межах підгрупи з кримінально-правових питань «Великої вісімки» (G8);

виконання приписів Закону України «Про засади державної антикорупційної політики (Антикорупційна стратегія)» на 2014 2017 роки та Державної програми щодо реалізації засад державної антикорупційної політики в Україні (Антикорупційної стратегії) на 2015 2017 роки.

Зокрема, «Великою вісімкою» (G8) в межах підгрупи з кримінально-правових питань 27 квітня 2005 року схвалено Кращі практики щодо адміністрування арештованих активів (G8 Best Practices for the Administration of Seized Assets). Як зазначається у відповідних рекомендаціях, вони спрямовані, зокрема, на допомогу державам у збереженні вартості арештованих активів. При цьому, однією з ключових рекомендацій є те, що в судовому провадженні, відповідно до національного законодавства, має бути дозволено продаж активів до винесення остаточного рішення суду по справі та застосування заходів конфіскації або стягнення активів в дохід держави стосовно тих активів, які швидко псуються або швидко знижуються у вартості, наприклад, судна, літаки, автомобілі, тварини, ферми з вирощуванням сільськогосподарських культур тощо. Держава має забезпечити розгляд питання про надання дозволу на продаж до винесення остаточного рішення суду по справі активів, які є надто обтяжливими для управління. В свою чергу, отримані від реалізації доходи повинні бути збережені відповідно до національного законодавства до винесення остаточного рішення суду та застосування заходів конфіскації або стягнення активів в дохід держави.

Основною метою заснування та діяльності Національного агентства є сприяння процесуальній діяльності слідчого, детектива, прокурора, слідчого судді, суду, спрямованій, зокрема, на забезпечення збереження речових доказів, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, а також збільшення їх вартості, особливо тих, які підлягають конфіскації, спеціальній конфіскації (стягненню в дохід держави в кримінальному провадженні).

Повноваження Національного агентства з управління арештованим (до конфіскації) майном визначені статтями 1, 9, 10, 19-24 Закону та статтею 100 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК України).

Так, в управління Національному агентству можуть передаватись лише активи, які відповідають наступним умовам:

вони визнані речовим доказом;

на них накладено арешт у кримінальному провадженні;

арешт має передбачати заборону розпорядження (обов`язково), або користування майном (бажано);

їх сукупна вартість становить понад 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

це не завдає шкоди кримінальному провадженню.

Управління активами за Законом є відповідальною діяльністю, що має на меті зберегти економічну вартість активу протягом кримінального провадження, а також примножити її (за можливості).

Закон та КПК України не містять обмежень щодо типів, видів активів, які можуть передаватись в управління Національному агентству, так само як і обмежень щодо видів злочинів, у кримінальних провадженнях з розслідування яких були арештовані відповідні активи.

Приймаючи активи в управління, Національне агентство самостійно не управляє ними (інакше як у спосіб їх реалізації шляхом передання відповідному реалізатору), натомість, обирає професійного управителя конкретним типом активу і передає йому актив в управління, контролює діяльність з управління, або ж передає актив на реалізацію, якщо він підлягає реалізації згідно з Законом та прийнятим на його виконання підзаконним актом.

У статті 19 Закону визначено дві альтернативні підстави передання активів в управління Національному агентству:

ухвала слідчого судді, суду про передання активів в управління Національному агентству;

згода власника активів на їх передання в управління Національному агентству.

За змістом статей 19-24 Закону Національне агентство самостійно не здійснює управління активами (інакше як у спосіб їх реалізації). У разі передання Національним агентством активу в управління професійному управителеві за договором, послуги з такого управління можуть бути оплачені виключно з доходів від управління (частини друга та третя статті 21 Закону).

Таким чином, за загальним правилом, управління за Законом у спосіб передання активу в управління за договором управителеві є можливим, якщо таке управління здатне приносити дохід.

За таких обставин, Закон не передбачає можливості управління майном, як Національним агентством самостійно, так і обраним ним управителем за договором, у спосіб суто його зберігання (оскільки зберігання призводить лише до витрат без одержання доходів). При цьому, Національне агентство може організувати деякі заходи зі зберігання арештованого майна, але лише для цілей подальшого передання такого майна в управління професійному управителеві і лише на строк, необхідний для організації такого передання в управління, а також, таке тимчасове (короткотермінове) зберігання не може передбачати витрачання коштів Державного бюджету України.

Згідно з Законом головна мета діяльності Національного агентства за напрямком управління майном забезпечувати (генерувати) надходження до Державного бюджету України, а не видатки з нього.

Саме тому, Національне агентство не має повноважень та прав витрачати кошти Державного бюджету України і самостійно організовувати охорону, відповідальне зберігання, обслуговування, підтримання у належному стані, оперативно управляти та вчиняти інші дії стосовно активів окрім їх передачі для реалізації або в управління за договором. Натомість, відповідні заходи можуть організовуватися управителем відібраним у порядку, встановленому Законом, і оплачуватися виключно з доходів від управління, які отримуються управителем в процесі комерційного використання активу.

Згідно з приписами частини першої статті 9 Закону Національне агентство здійснює заходи з проведення оцінки активів (пункти 3, 4). У зв`язку з чим, обов`язково отримавши в управління майно Національне агентство першочергово проводить його оцінку (встановлює ринкову вартість).

Частиною першою статті 21 Закону встановлено, що управління рухомим та нерухомим майном, цінними паперами, майновими та іншими правами здійснюється Національним агентством шляхом реалізації відповідних активів або передачі їх в управління.

Відповідно до абзацу сьомого частини шостої статті 100 КПК України речові докази вартістю понад 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження, передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності за рішенням слідчого судді, суду Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, для здійснення заходів з управління ними з метою забезпечення їх збереження або збереження їхньої економічної вартості, а речові докази, зазначені в абзаці першому цієї частини, такої самої вартості для їх реалізації з урахуванням особливостей, визначених законом.

Частиною четвертою статті 21 Закону передбачено, що майно, в тому числі у вигляді предметів чи великих партій товарів, зберігання якого через громіздкість або з інших причин неможливе без зайвих труднощів, або витрати із забезпечення спеціальних умов зберігання якого чи управління яким співмірні з його вартістю, або яке швидко втрачає свою вартість, а також майно у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню, підлягає реалізації за цінами щонайменше не нижче ринкових. Примірний перелік такого майна затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 13.09.2017 № 685 (далі Примірний перелік).

У частині п`ятій статті 21 Закону визначено, що активи, визначені частиною четвертою цієї статті, передаються для реалізації без згоди власника на підставі ухвали слідчого судді або суду, копія якої надсилається Національному агентству негайно після її винесення з відповідним зверненням прокурора. Передача для реалізації активів може також здійснюватися за згодою їх власника, копія якої надається Національному агентству з відповідним зверненням прокурора. Реалізація здійснюється визначеними на конкурсних засадах юридичними особами.

Порядок відбору таких юридичних осіб та порядок реалізації активів визначено постановами Кабінету Міністрів України «Про відбір на конкурсних засадах юридичних осіб, які здійснюють реалізацію арештованих активів» від 09.08.2017 № 558 та «Про затвердження Порядку реалізації арештованих активів на електронних торгах» від 27.09.2017 № 719.

Відповідно до частини першої статті 21 Закону управління рухомим та нерухомим майном, цінними паперами, майновими та іншими правами здійснюється Національним агентством шляхом реалізації відповідних активів або передачі їх в управління (за договором).

Активи прийняті Національним агентством в управління, підлягають оцінці, яка здійснюється визначеними за результатами конкурсу суб`єктами оціночної діяльності, та передачі в управління визначеним за результатами конкурсу юридичним особам або фізичним особам підприємцям у порядку, встановленому законодавством про публічні закупівлі.

Управління активами згаданими особами здійснюється на підставі договору, укладеного відповідно до глави 70 Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, визначених Законом.

Управління активами, зазначеними у частині першій статті 21 Закону, здійснюється на умовах ефективності, а також збереження та збільшення їх вартості.

Управитель має право на плату (винагороду), а також на відшкодування необхідних витрат, зроблених ним у зв`язку з управлінням активами, що відраховуються безпосередньо з доходів від використання прийнятих в управління активів.

Управитель не має права відчужувати активи, прийняті ним в управління.

За приписами статті 24 Закону надходження від здійснюваного Національним агентством управління активами, а також кошти, одержані на підставі міжнародних угод щодо розподілу та повернення активів в Україну, перераховуються до Державного бюджету України.

Таким чином, Закон, зокрема, у статті 21, встановлює дискреційні повноваження Національного агентства, які полягають у компетенції Національного агентства самостійно установлювати належність або неналежність активів до видів майна, визначених у Примірному переліку (затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 13.09.2017 року № 685), та в залежності від цього визначати, з урахуванням принципу верховенства права, який шлях управління активами є найбільш ефективний, тобто найбільше дозволяє забезпечувати збереження вартості активів, а також її збільшувати (за можливості).

Згідно з положеннями Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Абзацом другим частини першої статті 19 Закону передбачено дві альтернативні підстави управління Національним агентством арештованими активами:

ухвала слідчого судді або суду;

згода власника.

У зв`язку з чим, Національне агентство не має власної дискреції вирішувати, чим йому управляти, а чим ні.

Абзацом першим частини першої статті 19 Закону встановлено, що Національне агентство здійснює управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, у тому числі як захід забезпечення позову лише щодо позову, пред`явленого в інтересах держави, із встановленням заборони розпоряджатися та/або користуватися такими активами.

Управління активами діяльність із володіння, користування та/або розпорядження активами, тобто забезпечення збереження активів, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, та їх економічної вартості або реалізація таких активів чи передача їх в управління відповідно до цього Закону, а також реалізація активів, конфіскованих у кримінальному провадженні (пункт 4 частини першої статті 1 Закону).

Тобто, винесення відповідної ухвали, чи передання Національному агентству активу в управління за згодою власника, свідчить про появу в Національного агентства окремого майнового права управління арештованим активом. Це спеціальне строкове речове право на майно, подібне до інших майнових прав на чуже майно, визначених цивільним законодавством.

Національне агентство при виконанні відповідного судового рішення має керуватися нормами Закону з урахуванням того, що ним має бути забезпечено виконання цього судового рішення таким шляхом (реалізація або управління за договором), яким найбільше досягається мету управління указану в Законі.

При виконанні такого судового рішення з метою досягнення зазначеної в Законі мети управління, Національне агентство має право, зокрема, яке передбачено статтею 21 Закону, самостійно на власний розсуд обирати шлях управління активом (реалізація або передача в управління [за договором]), тобто діяти у межах своєї дискреції.

Під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення та вчиняючи дії, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин справи.

Однак, при здійсненні таких повноважень у будь-якому випадку Національне агентство має ураховувати при прийнятті рішення або вчиненні дії, у межах наявних дискреційних повноважень, зокрема, передбачених статтею 21 Закону, що має бути досягнута визначена Законом мета управління такими активами, з якою власне таке управління до них було застосовано.

Адже, першочерговим, є мета, а похідними до неї самі шляхи її досягнення.

Слідчий суддя вважає за доцільним розглянути це клопотання без повідомлення зацікавлених осіб та їх захисників, оскільки існує ризик того, що вказані особи, дізнавшись про внесення та розгляд цього клопотання, почнуть здійснювати перешкоди, що може унеможливить передачу в управління Національному агентству відповідного майна, та у подальшому створить додаткові перешкоди у відшкодуванні шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Враховуючи вищенаведене, беручи до уваги доводи сторони обвинувачення, які викладені у клопотанні та доводу прокурора, які він надав у судовому засіданні, зважаючи що вищевказане майно може бути відчужене на користь інших осіб, з урахуванням того, що у разі незастосування даного заходу забезпечення, майно може бути втрачене, з метою забезпечення конфіскації майна, як виду покарання, та з метою збереження речового доказу, проведення судових експертиз, керуючись положеннями статей 2, 36, 98, 100, 131, 132, 170-174 Кримінального процесуального кодексу України та статтями 1, 9, 19-24 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів»,

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора Маріупольської окружної прокуратури Донецької області ОСОБА_3 , про визначення порядку зберігання речових доказів, шляхом виконання ухвали про арешт майна, по кримінальному провадженню № 12016050510001110,розпочатому 23.04.2016року,за ознакамикримінального правопорушення,передбаченого ч.2ст.364КК України задовольнити. Визначити порядок зберігання речових доказів шляхом передачі Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів ТОВ «Ситалл» (код ЄДРПОУ 20349986), кінцевими бенефіціарним власником якого є громадянин Російської Федерації ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , для здійснення заходів з управління ними у порядку та на умовах, визначених статтею 100 КПК України, статей 19, 21 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів», активів, на які у кримінальному провадженні накладено арешт, та які визнані речовими доказами, а саме:

- нежитлової будівлі (приміщення газомірного пункту), яке розташоване за адресою: Донецька обл., м. Слов`янськ, вул. Маркса Карла, буд. 77, реєстраційний номер майна: 12551845, загальною площею 92 кв. м.;

- нежитлової будівлі (приміщення електропідстанції) яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер майна: 12551691, загальною площею 214,9 кв. м.;

- корпоративних прав (статутний капітал підприємства ТОВ «СИТАЛЛ» код ЄДРПОУ 20349986) на суму 25750 грн.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя Сергій Миколайович Ліпчанський