Постанова

від 29.09.2022 по справі 910/2499/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" вересня 2022 р. Справа№ 910/2499/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Владимиренко С.В.

суддів: Демидової А.М.

Ходаківської І.П.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення учасників справи) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Фрактал

на рішенняГосподарського суду міста Києва від 07.06.2022

у справі№910/2499/22 (суддя Картавцева Ю.В.)

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю УМТК Трейд

доТовариства з обмеженою відповідальністю Компанія Фрактал

простягнення 57 280,00 грн..

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «УМТК Трейд» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Фрактал» про стягнення 57 280,00 грн безпідставно отриманих коштів.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем не було виконано роботи оплачені згідно рахунку №158 від 21.05.2021, з огляду на що позивач просить суд стягнути з відповідача 57 280,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.06.2022 у справі №910/2499/22 позов Товариства з обмеженою відповідальністю УМТК Трейд до Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Фрактал задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Фрактал на користь Товариства з обмеженою відповідальністю УМТК Трейд грошові кошти у розмірі 57 280,00 грн. та судовий збір у розмірі 2 481,00 грн.

Ухвалюючи вказане судове рішення місцевий господарський суд зазначив, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази виконання відповідачем робіт згідно рахунку №158 від 21.05.2021. Судом першої інстанції було встановлено, що платіжними дорученнями №385 від 24.05.2021 та №412 від 02.06.2021 ТОВ «УМТК Трейд» сплатило ТОВ «Компанія Фрактал» 40 000,00 грн та 17 280,00 грн за виставленим рахунком №158 від 21.05.2021. Також, суд зазначив, що позивач направив відповідачу претензію про розірвання договору та про повернення коштів вих. №12/28 від 14.12.2021, тобто, позивач скористався правом передбаченим ст. 849 ЦК України. Відповідач на момент розгляду справи не надав суду доказів виконання обов`язку щодо повернення коштів позивачу, сплачених згідно рахунку №158 від 21.05.2021, а тому суд першої інстанції дійшов висновку про застосування до спірних правовідносин положень ст.ст. 849, 1212 ЦК України.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія Фрактал звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2022 у справі №910/2499/22 та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, судові витрати в розмірі 19 721,50 грн. покласти на позивача. Також в апеляційній скарзі скаржник просить долучити до матеріалів справи докази, зазначені в додатку до апеляційної скарги, та просить суд вважати ці докази не подані до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги щодо скасування судового рішення апелянт посилається на те, що між позивачем та відповідачем укладено договір підряду у спрощеній формі, шляхом акцептування позивачем рахунку. Скаржник зазначає, що зафіксовані у додатку «Viber» та ауді фіксації телефонних розмов між представниками сторін свідчать, що позивач отримував певну роботу від відповідача, та виконав умови договору, усунув недоліки робіт та повернув виконану роботу, а саме нанесення логотипу. Також, скаржник в обґрунтування не можливості подання додаткових доказів до суду першої інстанції зазначив, що не отримував позовну заяву позивача та ухвали суду про відкритті провадження у даній справі.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.07.2022, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Фрактал передано на розгляд колегії суддів у складі: головуюча суддя Владимиренко С.В., судді Демидова А.М , Ходаківська І.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.07.2022 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/2499/22. Відкладено розгляд питання про відкриття, повернення, залишення без руху або відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія Фрактал на рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2022 у справі №910/2499/22.

Матеріали справи надійшли на адресу Північного апеляційного господарського суду 25.07.2022.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.08.2022 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Фрактал про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2022 у справі №910/2499/22. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Фрактал на рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2022 у справі №910/2499/22. Вирішено розгляд апеляційної скарги здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).

16.08.2022 позивач на адресу Північного апеляційного господарського суду надіслав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2022 у справі №910/2499/22 залишити без змін, посилаючись на те, що судом першої інстанції правильно встановлено всі обставини справи та ухвалено законне судове рішення, з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Щодо клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, зазначених в додатку до апеляційної скарги, також скаржник просить суд вважати ці докази не подані до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього, колегія суддів зазначає наступне.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов`язок доказування у господарському процесі покладений виключно на сторони спору, кожна з яких несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 80 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту - ГПК України), врегульовано порядок та строки подання доказів учасниками справи. Так, за частиною 3 цієї статті, відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Згідно частини 4 цієї статті, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Частина 5 цієї статті визначає, що у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Апеляційний господарський суд розглядає справу повторно. Тобто метою суду є перевірка правильності й законності рішення суду першої інстанції, а способом досягнення цієї мети розгляд справи по суті повторно.

За загальним правилом апеляційний господарський суд переглядає справу за наявними у справі доказами, тобто тими доказами, що були зібрані місцевим господарським судом, піддані оцінці і за результатами оцінки покладені в основу рішення цього суду або відхилені судом. Водночас суд переглядає справу також і за додатково поданими апеляційному суду доказами. Однак подання сторонами додаткових доказів апеляційному суду обмежено. Додаткові докази приймаються судом, якщо особа, яка подає докази, обґрунтує неможливість подання цих доказів місцевому господарському суду під час розгляду справи у першій інстанції. Обґрунтовуючи неможливість подання доказів суду першої інстанції, особа, яка бажає подати нові докази, має довести обставини, що об`єктивно перешкоджали їй подати ці докази місцевому господарському суду.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

В обгрунтування даного клопотання апелянт зазначає, що докази які надані до апеляційної скарги, не були подані ним, оскільки скаржник не отримував копію позовної заяви позивача та ухвали суду про відкритті провадження у даній справі, та не був обізнаний про розгляд справи.

Колегією суддів встановлено, що відповідно до інформації з Єдиного реєстру судових рішень ухвала Господарського суду м. Києва від 22.02.2022 у справі № 910/2499/21 була оприлюднена 24.02.2022.

24.02.2022 відбулася військова агресія Російської Федерації проти України.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України введено воєнний стан в Україні, та продовжено строк дії воєнного стану в Україні (Указами Президента України № 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022).

було закрито для загального доступу 24.02.2022, у день, коли почалась збройна агресія російської федерації проти України.

Державна судова адміністрація України з 20.06.2022 року відновила загальний доступ до Єдиного державного реєстру судових рішень та роботу сервісу "Стан розгляду справ"

Відповідно до інформації з Єдиного реєстру судових рішень рішення Господарського суду м. Києва від 07.06.2022 у справі № 910/2499/21 було оприлюднена 08.06.2022.

Як вбачається з матеріалів справи представник відповідача ознайомився з матеріали справи 21.06.2022, (т, а.с. 59).

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, оскільки відповідач довів об`єктивну неможливость їх подання до суду першої інстанції, що не залежало від нього, оскільки дана справа розглядалася судом в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін.

За змістом ч. 3 ст. 270 ГПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Частиною 10 статті 270 ГПК України унормовано, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Клопотань про розгляд апеляційної скарги з повідомленням (викликом) учасників справи не заявлялось, а необхідності призначення справи до розгляду у відкритому засіданні судом не встановлено, ця постанова Північного апеляційного господарського суду прийнята за результатами дослідження наявних в матеріалах справи документів в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, з огляду на викладені скаржником доводи та вимоги апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом, між Товариством з обмеженою відповідальністю «УМТК Трейд» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Фрактал» (відповідач) було досягнуто домовленості щодо проведення робіт з нанесення логотипу на продукцію, що не заперечується учасниками судового процесу.

Відповідачем було виставлено позивачу рахунок № 158 від 21.05.2021 на оплату робіт з нанесення логотипу на загальну суму 57 280,00 грн, з ПДВ.

Судом встановлено, що платіжними дорученнями № 385 від 24.05.2021 та № 412 від 02.06.2021 ТОВ «УМТК Трейд» сплатило ТОВ «Компанія Фрактал» 40 000,00 грн та 17 280,00 грн, з призначенням платежу: «Сплата за нанесення логотипу згідно рах. №158 від 21.05.2021, у т.ч. ПДВ 20%».

Згідно ч. 1 ст. 6 Цивільного кодексу України (далі по тексту ЦК України) сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Частинами 1 ст. 180 ГК України (далі по тексту ГК України) визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем з приводу виставлення відповідачем рахунку на оплату робіт з нанесенням логотипу на продукцію та його оплату позивачем, свідчать про укладення сторонами договору підряду.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно ч. 1 ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача з претензією щодо повернення попередньої оплати за договором підряду вих. №12/28 від 14.12.2021, в якій повідомив про односторонню відмову від договору підряду та вимагав повернути кошти внесені як попередню оплату у розмірі 57 280,00 грн, з ПДВ, протягом трьох банківських днів з дня отримання претензії (докази надіслання містяться в матеріалах справи).

Однак, як стверджує позивач, викладені у претензії вимоги відповідачем виконані не були.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не було виконано роботи оплачені позивачем згідно рахунку №158 від 21.05.2021, договір підряду розірвано, з огляду на що позивач просить суд стягнути з відповідача 57 280,00 грн.

Як зазначалось вище, ТОВ «Компанія Фрактал» виставило ТОВ «УМТК Трейд» рахунок № 158 від 21.05.2021 на оплату робіт з нанесення логотипу на загальну суму 57 280,00 грн з ПДВ.

Судом першої інстанції встановлено, що платіжними дорученнями №385 від 24.05.2021 та №412 від 02.06.2021 ТОВ «УМТК Трейд» сплатило ТОВ «Компанія Фрактал» 40 000,00 грн та 17 280,00 грн, з призначенням платежу: «Сплата за нанесення логотипу згідно рах. №158 від 21.05.2021, у т.ч. ПДВ 20%».

22.12.2021 позивач звернувся до відповідача з претензією вих. №12/28 від 14.12.2021 щодо повернення коштів попередньої оплати за договором підряду, якою повідомив про односторонню відмову від договору підряду та вимагав повернути кошти попередньої оплати у розмірі 57 280,00 грн, з ПДВ, протягом трьох банківських днів з дня отримання претензії (докази надіслання якої 22.12.2022 згідно цінного листа № 0411107802010 містяться в матеріалах справи).

Враховуючи Нормативи пересилання поштових відправлень, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 28.01.2014 за № 173/24950, надіслання претензії позивачем відповідачу цінним листом з описом вкладення № 0411107802010 - 22.12.2021 в 19:02:40, знаходження сторін у межах міста Києва, рекомендована дата доставки зазначена в квитанції - 24.12.2021, з урахуванням Нормативів пересилання поштових відправлень свідчить про розірвання договору підряду шліхом відмови від договору підряду 25.12.2021.

За твердженням відповідача, на виконання умов Договору, після здійснення позивачем оплати на суму 57 280,00 грн робити з нанесення логотипу були виконані, на підтвердження чого відповідачем до апеляційної скарги, долучені до матеріалів справи, копії переписки в додатку «Viber»; листування засобами електронної пошти; аудіо записи телефонних перемовин між представниками позивача та відповідача; акту надання послуг від 14.06.2021 № 110; нотаріально посвідчена заява свідка Терещенко В.В.

Відповідач стверджує, що ці докази підтверджують виконання ним спірного договору.Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Однак, надані відповідачем роздруківки електронних листів та переписки з месенжеру Viber, не засвідчені електронними підписами, а тому згідно ст.ст. 76, 77 ГПК України не є належними та допустимими доказами виконання відповідачем оплачених позивачем робіт з нанесення логотипу на продукцію.

Відповідно до частин першої, другої статті 6 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписування електронного документа іншим суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Водночас у постанові Верховного Суду від 11.06.2019 у справі № 904/2882/18 зазначено, що роздруківка електронної переписки не може вважатись електронними документами (копіями електронних документів) в розумінні частини 1 статті 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", відповідно до якої електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Відповідно до частин 1, 2 статті 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписування електронного документа іншим суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Надана відповідачем роздруківка електронної переписки та переписки в месенжері Viber не може бути використана як доказ у справі, оскільки не відповідає вимогам Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", не містить електронного підпису, який є обов`язковим реквізитом електронного документа, що унеможливлює ідентифікацію відправника повідомлення, зміст такого документу не захищений від внесення правок та викривлення.

Поряд з цим, в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 14.02.2019 року у справі № 9901/43/19 зазначено, що саме електронний цифровий підпис є головним реквізитом подання електронного документа. Відсутність такого реквізиту в електронному документі виключає підстави вважати його оригінальним.

З урахуванням вищевикладеного, надані відповідачем до апеляційної скарги копії переписки в додатку «Viber»; листування засобами електронної пошти не є належними та допустимими доказами згідно ст.ст. 76,77 ГПК України виконання робіт відповідачем для позивача, згідно рахунку № 158 від 21.05.2021.

Крім того, в наведених аудіозаписах неможливо ідентифікувати осіб, які проводили розмови, відповідно, такі розмови не можуть доводити виконання обумовлених сторонами робіт та не є належними та допустимими доказами згідно ст.ст. 76,77 ГПК України

Надана відповідачем копія акту надання послуг від 14.06.2021 № 110 не відповідає вимогам, що пред`являються законом до первинних документів, оскільки вказаний документ було складено Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Фрактал» в односторонньому порядку, не погоджено позивачем, та не містить підписів уповноважених осіб ТОВ "УМТК ТРЕЙД" та ТОВ «Компанія Фрактал».

Тоді як, відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р., визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити та містити дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Аналіз наведених норм дає підстави дійти висновку про те, що у спірних правовідносинах доказами реального здійснення господарської операції є документи, які підтверджують виконання робіт відповідачем, а саме належним чином підписаний акт виконаних робіт.

Посилання відповідача на показання свідка ОСОБА_1 , викладені в нотаріальній заяві в обґрунтування виконання робіт відповідачем позивачу згідно рахунку № 158 від 21.05.2021, не заслуговують на увагу, оскільки згідно ч.2 ст.87 ГПК України на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Законом можуть бути визначені інші обставини, які не можуть встановлюватися на підставі показань свідків.

Таким чином відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження доводів, які викладені в апеляційній скарзі щодо виконання робіт відповідачем для позивача відповідно до рахунку № 158 від 21.05.2021.

Як зазначалось вище, позивач звернувся до відповідача з претензією щодо повернення попередньої оплати за договором підряду з виконання робіт з нанесення логотипу на продукцію, відповідно до рахунку № 158 від 21.05.2021, в якій повідомив про односторонню відмову від договору підряду та вимагав повернути кошти попередньої оплати у розмірі 57 280,00 грн, з ПДВ, протягом трьох банківських днів з дня отримання претензії (докази надіслання які містяться в матеріалах справи).

Згідно з ч. 2 ст. 849 ЦК України, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору (ч. 4 ст. 849 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно ч. 2 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

Відповідно до ч. 2 ст. 570 ЦК України, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона є авансом. Однак, з припиненням дії договору підряду така грошова сума втрачає ознаки авансу та стає майном (грошовими коштами), набутими підрядником без достатньої правової підстави.

Згідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні.

Відтак, зазначена норма застосовується за наявності в сукупності таких умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав; або коли така підстава згодом відпала. Випадок, коли зобов`язання було припинено на вимогу однієї із сторін відповідно до закону чи умов договору належить до таких підстав.

Аналіз статті 1212 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов:1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.

Великою палатою Верховного суду у постанові від 26.06.2018 у справі №910/9072/17 викладено правовий висновок щодо застосування ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про застосування до спірних правовідносин положень ст.ст. 849, 1212 ЦК України та стягнення з відповідача на користь позивача 57 280,00 грн безпідставно отриманих коштів на підставі ст. 1212 ЦК України, оскільки, в матеріалах справи відсутні належні докази виконання відповідачем робіт для позивача, а усний договір підряду розірвано 25.12.2021 за ініціативою позивача (замовника) внаслідок відмови від договору підряду на підставі ч. 4 ст. 849 ЦК України шляхом надіслання претензії позивачем відповідачу про розірвання договору та про повернення коштів вих.№12/28 від 14.12.2021.

Схожих правових висновків щодо застосування положень частини 4 статті 849 та статті 1212 ЦК України та можливість стягнення з відповідача на користь позивача внесеної передоплати після припинення дії договору підряду дійшов Верховний Суд у постановах від 10.05.2018 у справі №916/1591/17, від 11.11.2018 у справі №910/13332/17, від 14.06.2018 у справі №912/2709/17 та від 15.02.2019 у справі № 910/21154/17.

Обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Так, за змістом положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі №04/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи № 902/761/18, від 20.08.2020 зі справи № 914/1680/18).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування вірогідність доказів, на відміну від достатності доказів, підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Частиною 5 статті 236 ГПК України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

В п. 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

При ухваленні даної постанови судом апеляційної інстанції були надані вичерпні відповіді на доводи апелянта, із посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду м. Києва від 07.06.2022 у справі №910/2499/22 прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Фрактал задоволенню не підлягає.

Згідно ст. 129 ГПК України судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Фрактал на рішення Господарського суду м. Києва від 07.06.2022 у справі №910/2499/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 07.06.2022 у справі №910/2499/22 залишити без змін.

3. Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія Фрактал.

4. Матеріали справи № 910/2499/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст.ст. 287, 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 29.09.2022

Головуючий суддяС.В. Владимиренко

СуддіА.М. Демидова

І.П. Ходаківська