Рішення

від 22.09.2022 по справі 902/580/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" вересня 2022 р. Cправа № 902/580/22

Господарський суд Вінницької області у складі судді Шамшуріної Марії Вікторівни,

за участю секретаря судового засідання Шейгець І.В.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Приватного виробничого підприємства "Енергопромснаб", 09109, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Мережна, буд. 6, ідентифікаційний код юридичної особи 30664750

до Приватного підприємства "Добротех", 24400, Вінницька обл., Гайсинський р-н, м. Бершадь, вул. Миколаєнка, буд. 6, кв. 31, ідентифікаційний код юридичної особи 42966809

про стягнення 709 785, 87 гривень

за участю представників:

від позивача - адвокат Борисенко А.М., згідно ордеру;

від відповідача - не з`явився

В С Т А Н О В И В :

До Господарського суду Вінницької області 05.07.2022 року надійшла позовна заява №72 від 29.06.2022 (вх.№582/22 від 05.07.2022) Приватного виробничого підприємства "Енергопромснаб" до Приватного підприємства "Добротех" про стягнення 709 785,87 гривень заборгованості, що виникла внаслідок невиконання відповідачем зобов`язань за договором № 22/07-П від 22.07.2021 року.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.07.2022 справу розподілено судді Шамшуріній М.В.

Ухвалою суду від 11.07.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 902/580/22 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 04.08.2022 року о 10:00 год.

01.08.2022 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву № б/н від 29.07.2022 (вх. № 01-34/6228/22 від 01.08.2022) у якому відповідач проти позову заперечує з підстав зазначених у відзиві, у задоволенні позову просить відмовити.

Ухвалою суду від 04.08.2022 закрито підготовче провадження у справі № 902/580/22, призначено справу № 902/580/22 до судового розгляду по суті у судовому засіданні 01.09.2022 о 14:30 год.

25.08.2022 до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив № б/н від 19.08.2022 (вх. № 01-34/7030/22 від 25.08.2022).

01.09.2022 до суду від представника позивача надійшла заява № б/н від 01.09.2022 (вх. № 01-34/7243/22 від 01.01.2022) з додатками, у якій представник позивача просить відшкодувати позивачу за рахунок відповідача витрати пов`язані з професійною правничою допомогою адвоката у розмірі 14 500,00 гривень.

01.09.2022 від відповідача надійшло клопотання № б/н від 01.09.2022 (вх. № 01-34/7245/22 від 01.09.2022) у якому директор ПП "Добротех" просить відкласти розгляд справи у зв`язку з наявними у нього ознаками респіраторного захворювання та неможливістю прийняти участь у судовому засіданні.

На визначену судом дату у судове засідання з`явився представник позивача.

Представник відповідача не з`явився. Про дату, час та місце судового засідання відповідач повідомлений ухвалою суду від 04.08.2022 року.

У судовому засіданні 01.09.2022 року в межах розгляду справи по суті суд постановив ухвалу про задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, відкладення розгляду справи по суті до 22.09.2022 року о 15:00 год., яку занесено до протоколу судового засідання.

22.09.2022 до суду від представника позивача надійшла заява про долучення доказів надіслання заяви від 01.09.2022 відповідачу та лист про готовність позивача відгрузити відповідачу котельню.

На визначену судом дату у судове засідання з`явився представник позивача, який позовні вимоги, заяву про стягнення судових витрат на правничу допомогу підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся ухвалою суду від 01.09.2022, яку було надіслано відповідачу за адресою його місцезнаходження та на відому суду електронну адресу відповідача.

Згідно пункту 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Приймаючи до уваги, що відповідно до вимог статті 242 ГПК України відповідача було належним чином повідомлено про судове засідання у справі та на засадах відкритості і гласності судового процесу учасникам справи створено всі необхідні умови для захисту їх прав та охоронюваних законом інтересів, а відповідач не скористався наданим йому правом участі у розгляді справи і його неявка у судове засідання не є перешкодою для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача.

За наслідками розгляду справи, у судовому засіданні 22.09.2022 року, відповідно до частини 1 статті 240 ГПК України, після виходу з нарадчої кімнати, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору:

Приватне виробниче підприємство "Енергопромснаб" звернулось до Господарського суду Вінницької області із позовною заявою про стягнення з Приватного підприємства "Добротех" 709 785, 87 гривень заборгованості, посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором № 22/07-П від 22 липня 2021 року, у тому числі: 559378,00 гривень - основного боргу, 52918,69 гривень - пені, 86 591,71 гривень - інфляційних втрат та 10897,47 гривень 3% річних.

На обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що згідно укладеного договору № 22/07-П від 22.07.2021 року ПВП "Енергопромснаб" зобов`язалося надати у встановлений договором строк у власність ПП "Добротех" блочно-модульну котельню серії ENERDGY (1.09 МВт) (далі- обладнання), а покупець зобов`язався прийняти та оплатити вартість обладнання.

На виконання пункту 3.1.1. договору ПП "Добротех" перерахувало ПВП "Енергопромснаб" кошти першого платежу за договором в сумі 2 000 000, 00 гривень за платіжними дорученнями № 16 від 23.07.2021 року в розмірі 1000000,00 грн., № 25 від 02.09.2021 року в розмірі 1000000,00 грн.

Відповідно до пункту 3.1.2. договору другий платіж у розмірі 568 751,00 грн. покупець ПП "Добротех" мав перерахувати постачальнику ПВП "Енергопромснаб" по факту повідомлення готовності обладнання до відвантаження.

Позивач зазначає, що 02.10.2022 року у передбачений договором спосіб електронною поштою ПВП "Енергопромснаб" повідомило ПП "Добротех" про готовність обладнання до відвантаження.

04.11.2021 року ПВП "Енергопромснаб" передало ПП "Добротех" обладнання, а ПП "Добротех" прийняло у власність обладнання, проте оплату за другим платежем, визначеним договором не здійснило та з 04.11.2021 року прострочило оплату другого платежу за договором в розмірі 559 378,00 гривень. У зв`язку із простроченням виконання грошового зобов`язання відповідачу відповідно до умов договору нарахована пеня, інфляційні втрати та 3% річних.

Відповідач у поданому до суду відзиві підтвердив укладення між сторонами договору № 22/07-П від 22 липня 2021 року та зазначив, що доводи наведені позивачем в позовній заяві є необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не проведено пуско-налагоджувальних робіт поставленої котельні, проектна документація не відповідає чинному законодавству, тому відповідач відмовляється оплатити решту коштів до виконання позивачем у повній мірі умов договору по здійсненню монтажних та пуско -налагоджувальних робіт по котельні.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що враховуючи пункт 4.2 договору, який регламентує, що позивач здійснює поставку обладнання протягом 75 календарних днів після здійснення передоплати відповідачем згідно п. 3.1.1. договору, 04.11.2021 року постачальник ПВП "Енергопромснаб" передало покупцеві ПП "Добротех" обладнання, а покупець ПП "Добротех" прийняв у власність обладнання за видатковими накладними: № 38, № 39 від 04.11.2021 року.

Відповідно до п. 4.2. договору монтаж та пуско-налагоджувальні роботи обладнання позивач зобов`язується виконати протягом 15 календарних днів після поставки обладнання та оплати згідно п. 3.1.2. договору. Відповідач не оплатив позивачу другий платіж відповідно до п. 3.1.2. договору, а тому обов`язок провести пуско-налагоджувальні роботи у позивача не виник, водночас позивач провів монтажні та пуско-налагоджувальні роботи, шо підтверджують додані до відповіді на відзив фототаблиці, з яких вбачається, що блочно-модульна котельня серії ENERDGY (1,09 МВт) повністю змонтована, готова до експлуатації та перебуває на території відповідача.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

22.07.2021 року між Приватним виробничим підприємством "Енергопромснаб" (далі - постачальник, позивач) та Приватним підприємством "Добротех" (далі - покупець, відповідач) укладено договір № 22/07-П (далі - договір).

Положеннями пункту 1.1 договору сторони передбачили, що постачальник зобов`язується передати у встановлений даним договором строк у власність покупця Блочно-модульну котельню серії ENERDGY (1,09МВт) (надалі - «обладнання»), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити його на умовах даного договору згідно додатку № 1 (специфікації).

Згідно пунктів 2.1, 2.2. договору ціна обладнання за цим договором складає 2 843 753 гривень. Ціна обладнання включає в себе вартість монтажних, пуско-налагоджувальних робіт по котельні на твердому паливі та вартість доставки за місцем призначення.

Порядок розрахунків за договором сторони врегулювали у розділі 3 договору.

Згідно пункту 3.1., підпунктів 3.1.1.-3.1.3 договору покупець проводить розрахунок за обладнання на підставі виставлених постачальником рахунків-фактур у наступному порядку:

п. 3.1.1. 70% Перший платіж - попередня оплата в розмірі 1 990 627 грн 00 коп (один мільйон дев`ятсот дев`яносто тисяч шістсот двадцять сім гривень 00 коп.) в т.ч. ПДВ, покупець перераховує постачальнику після підписання даного договору.

п. 3.1.2 20% Другий платіж - 568 751 грн 00 коп (п`ятсот шістдесят вісім тисяч сімсот п`ятдесят одна гривень 00 коп) в т.ч. ПДВ, покупець перераховує постачальнику по факту повідомлення готовності обладнання до відгрузки.

п. 3.1.3. 10% Третій платіж - остаточний розрахунок в розмірі 284 375 грн 00 коп. (двісті вісімдесят чотири тисячі триста сімдесят п`ять гривень 00 коп), в т.ч. ПДВ покупець перераховує постачальнику після виконання монтажних і пуско - налагоджувальних робіт на підставі акту виконаних робіт.

Строки і порядок передачі обладнання сторони врегулювали у розділі 4 договору.

Відповідно до пункту 4.2. договору постачальник здійснює поставку обладнання протягом 75 (семидесяти п`яти) календарних днів після здійснення передоплати покупцем, згідно п. 3.1.1. Монтаж та пуско - налагоджувальні роботи обладнання постачальник зобов`язується виконати протягом 15 (п`ятнадцяти) календарних днів після поставки обладнання та оплати згідно п. 3.1.2.

Згідно пунктів 4.3., 4.4. договору постачальник у письмовій формі, по факсу, електронній пошті або у інший спосіб повідомляє покупця про готовність обладнання.

Разом з обладнанням постачальник передає покупцю товаросупроводжувальні документи:

- видаткову накладну;

- рахунок-фактуру;

- проектну документацію.

Поставка обладнання вказаного в п. 1, п. 2 специфікації здійснюється на підставі видаткових накладних (пункт 4.5. договору).

Відповідно до пункту 4.6. договору право власності на обладнання, а також всі пов`язані з ним ризики, переходять від постачальника до покупця з моменту передачі обладнання покупцю. Моментом передачі обладнання є підписання уповноваженим представником покупця (вказаним у виданій покупцем довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей) видаткової накладної, яка має бути скріплена печаткою покупця.

Пунктом 6.2. договору сторони погодили, що у випадку порушення строку оплати другого та третього платежу за цим договором покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Згідно пункту 10.1. договору даний договір вступає в дію з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Перелік обладнання, що є предметом поставки за договором сторони визначили у специфікації, що є додатком № 1 до договору.

Договір та специфікація підписані представниками сторін та скріплені їх печатками.

На виконання умов договору відповідачем згідно платіжного доручення № 16 від 23 липня 2021 року, № 25 від 02 вересня 2021 року здійснено передоплату у сумі 2 000 000,00 гривень.

Згідно видаткової накладної від 04 листопада 2021 року № 38 позивач передав, а відповідач отримав блочно-модульну котельню серії ENERDGY (1,09МВт) вартістю 2 557 555,00 гривень.

Згідно видаткової накладної від 04 листопада 2021 року № 39 позивач передав, а відповідач отримав димову трубу вартістю 225 698,00 гривень.

У позовній заяві та під час розгляду справи позивач зазначив, що взяті на себе зобов`язання за договором виконав належним чином, поставивши відповідачу обладнання на умовах та у порядку, визначеному договором, натомість відповідач свої зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати за другим платежем згідно пункту 3.1.2 договору не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, яке станом на день звернення до суду не виконане.

У зв`язку із невиконанням відповідачем грошового зобов`язання за договором позивач звернувся до суду із позовом до відповідача про стягнення 709 785,87 гривень заборгованості, у тому числі: 559 378,00 гривень - основного боргу, 52 918,69 гривень - пені, 86 591,71 гривень - інфляційних втрат та 10 897,47 гривень - 3% річних.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Предметом спору у цій справі є матеріально - правова вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки № 22/07-П від 22.07.2021 року у розмірі 709 785, 87 гривень заборгованості, у тому числі: 559 378,00 гривень - основного боргу, 52918,69 гривень - пені, 86 591,71 гривень - інфляційних втрат та 10 897,47 гривень - 3% річних.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом частини 1 статті 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно частини 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно положень статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 11 ЦК України договір є однією з підстав виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 626 ЦК України).

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Згідно частини 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Положеннями статті 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Проаналізувавши умови укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою укладений сторонами договір є договором поставки, правовідносини за яким врегульовано відповідними положеннями Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

За змістом частини 1 статті 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Згідно зі статтею 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).

Як передбачено пунктом 2 частини 1 статті 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (статті 632 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Судом встановлено, що умовами укладеного між позивачем та відповідачем договору передбачено, що покупець проводить розрахунок за обладнання з розбивкою платежів на три етапи.

Пунктом 3.1.1. договору сторони погодили, що покупець здійснює перший платіж у розмірі 70% від вартості обладнання шляхом здійснення попередньої оплати в сумі 1 990 627, 00 гривень у т.ч. ПДВ після підписання договору.

Згідно пункту 3.1.2 договору другий платіж у розмірі 20% від вартості обладнання в сумі 568 751,00 гривень у т.ч. ПДВ, покупець перераховує постачальнику по факту повідомлення готовності обладнання до відвантаження.

У свою чергу, третій платіж у розмірі 10 % від вартості обладнання в сумі 284 375,00 гривень у т.ч. ПДВ покупець перераховує постачальнику після виконання монтажних і пуско - налагоджувальних робіт на підставі акту виконаних робіт.

Судом встановлено, що на виконання умов договору, згідно платіжного доручення № 16 від 23 липня 2021 року, № 25 від 02 вересня 2021 року відповідачем здійснено передоплату у сумі 2 000 000,00 гривень.

З урахуванням суми здійсненої передоплати за першим платежем, відповідач повинен був здійснити оплату за договором за другим платежем у сумі 559 378,00 гривень після отримання повідомлення про готовність обладнання до відвантаження.

Позивач стверджує, що 02 жовтня 2021 року на адресу відповідача електронною поштою направив повідомлення про готовність до відвантаження котельні.

На підтвердження цієї обставини позивачем додано до позову скріншот з електронної пошти, з якого вбачається, що відправником листа за темою "лист на ПП "Добротех" про відгрузку котельні" від 02.10.2021 року є ПП "Енергія зв`язку". Змісту листа, яке є вкладенням до вказаного електронного листа із наданого скріншоту встановити неможливо.

З метою встановлення змісту відправленого листа, позивачем 22.09.2022 року подано суду копію листа від 01.10.2021 року № 57 Приватного виробничого підприємства "Енергопромснаб" адресованого ПП "Добротех" про готовність обладнання до відвантаження.

Суд вважає, що електронний лист направлений не позивачем, а іншою юридичною особою та окремо лист позивача без належних доказів відправлення відповідачу не є належними доказами та не доводять обставин повідомлення відповідача про готовність обладнання до відвантаження.

Частиною 1 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем згідно видаткових накладних від 04 листопада 2021 року № 38, № 39 передано відповідачу визначене пунктами 1, 2 специфікації обладнання: блочно-модульну котельню серії ENERDGY (1,09МВт) та димову трубу загальною вартістю 2 783 253,00 гривень.

Видаткові накладні містять підписи уповноважених представників сторін, які скріпленні печатками сторін.

Господарська операція з постачання відповідачу обладнання за договором підтверджується виписаними та зареєстрованими позивачем (за датою першої події) податковими накладними № 3 від 23.07.2021, № 2 від 02.09.2021, № 1 від 04.11.2021, № 2 від 04.11.2021.

Оскільки позивачем не надано належного доказу повідомлення про готовність обладнання до відвантаження, суд приходить до висновку, що остаточний розрахунок за отриманий товар відповідач зобов`язаний був здійснити у строк, встановлений ч. 1 ст. 692 ЦК України. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.02.2018 у справі №910/9075/17).

Судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів пред`явлення відповідачем позивачу претензій щодо неналежного виконання умов договору, а також доказів повернення позивачу товару.

За отримане обладнання відповідач у строки передбачені договором оплату не здійснив.

Таким чином, предметом спору є вимога про стягнення з відповідача основного боргу, що виник у зв`язку із несплатою відповідачем другого платежу за договором та нарахованих на суму невиконаного грошового зобов`язання пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Зобов`язання відповідача за договором з оплати обладнання за другим платежем в сумі 559 378,00 гривень станом на дату звернення позивача з позовом залишились не виконаними.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно вимог статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що позовні вимоги позивача є безпідставними та у їх задоволенні слід відмовити з огляду на те, що позивачем не проведено пуско-налагоджувальних робіт поставленої котельні, тому відповідач відмовляється оплатити решту коштів до виконання позивачем у повній мірі умов договору по здійсненню монтажних та пуско - налагоджувальних робіт по котельні.

Надаючи оцінку вказаним доводам відповідача, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення грошових коштів за другим платежем, який повинен був здійснити відповідач згідно пункту 3.1.2 договору.

Зобов`язання з оплати за другим платежем не ставиться у залежність від виконання позивачем монтажних та пуско -налагоджувальних робіт по котельні.

Наразі, за умовами договору такі роботи з боку позивача мали бути виконані після отримання від відповідача оплати за другим платежем. Приймаючи до уваги, що відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання за другим платежем, твердження відповідача про відсутність обов`язку з оплати до проведення позивачем монтажних та пуско -налагоджувальних робіт не відповідають умовам укладеного сторонами договору, тому відхиляються судом як безпідставні.

Відповідно до вимог статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 202 ГК України та статті 599 ЦК України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов`язання за договором в частині поставки обладнання виконав належним чином, в той же час відповідач свої зустрічні зобов`язання щодо здійснення другого платежу за отримане обладнання належним чином не виконав, внаслідок чого було допущено прострочення у виконанні грошового зобов`язання.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно пункту 5 частини 1 статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов`язку в натурі.

Враховуючи, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за договором щодо сплати заборгованості за поставлене обладнання, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено умови договору поставки в частині повної та своєчасної сплати заборгованості, а тому позивач обґрунтовано звернувся з позовом про стягнення суми основного боргу.

Приймаючи до уваги, що розмір заявленої до стягнення суми основного боргу відповідає фактичним обставинам справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 559 378,00 гривень є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 52 918,69 гривень - пені, 86 591,71 гривень - інфляційних втрат та 10 897,47 гривень 3% річних, нарахованих відповідачу у зв`язку із несвоєчасною оплатою за договором.

Щодо позовних вимог про стягнення пені суд враховує таке.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.

Відповідно до положень статей 546, 548 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов`язання.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до вимог частини 1 статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

У свою чергу, статтею 230 ГК України передбачено обов`язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

При цьому штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно частини четвертої статті 231 ГК України якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Наведеною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане.

Положеннями пункту 6.2. договору сторони погодили, що у випадку порушення строку оплати другого та третього платежу за цим договором покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Зважаючи на встановлене судом прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, вимога про стягнення пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від суми боргу за другим платежем відповідає чинному законодавству, положенням договору та заявлена правомірно.

Як вбачається із розрахунку пені здійсненого позивачем, розрахунок пені здійснено з дати поставки обладнання на суму заборгованості за період з 04.11.2021 по 07.05.2022 у розмірі подвійної облікової ставки НБУ. Сума нарахованої позивачем пені складає 52 918, 69 гривень.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, що нарахована в межах визначеного позивачем періоду прострочення, суд дійшов висновку, що при розрахунку пені позивачем допущено помилку з огляду на неврахування положень статей 253, 255 ЦК України та частини 6 статті 232 ГК України.

Приймаючи до уваги, що поставка обладнання відбулася 04.11.2021 року, прострочення з його оплати виникло 05.11.2021 року. Таким чином, період нарахування пені починається з 05.11.2021 року та закінчується з урахуванням приписів частини 6 статті 232 ГК України 05.05.2022 року.

Висновок суду щодо визначення дати, з якої починається відлік прострочення сплати грошових зобов`язань відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 14.08.2018 року у справі № 909/227/16, від 25.04.2018 року у справі № 815/4720/16.

За розрахунком суду сума пені за період з 05.11.2021 по 05.05.2022 у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості складає 52 888, 04 гривень.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення пені підлягає задоволенню частково в сумі 52 888,04 гривень, у задоволенні вимоги про стягнення пені в сумі 30,64 гривень слід відмовити у зв`язку із безпідставністю заявлених вимог у цій частині.

Щодо позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова КГС ВС від 14.01.2020 року № 924/532/19).

Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах N 703/2718/16-ц, № 646/14523/15-ц.

До правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених у статті 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (стаття 257 цього Кодексу).

Невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову (постанова ВП ВС від 08.11.2019 № 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19).

Враховуючи встановлене судом прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, нараховані позивачем до стягнення інфляційні втрати та 3% річних від простроченої суми заборгованості відповідають вимогам чинного законодавства та заявлені правомірно.

Як вбачається із розрахунку інфляційних втрат здійсненого позивачем, розрахунок втрат від інфляції здійснено з дати поставки обладнання на суму заборгованості за період з 04.11.2021 по 31.05.2022. Сума нарахованих позивачем інфляційних втрат 86 591,71 гривень.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат в межах визначеного позивачем періоду прострочення, суд дійшов висновку, що при розрахунку інфляційних втрат позивачем допущено помилку з огляду на неврахування положень статей 253, 255 ЦК України.

Як уже було зазначено судом прострочення з оплати отриманого відповідачем обладнання за другим платежем виникло 05.11.2021 року. Таким чином, період нарахування інфляційних втрат починається з 05.11.2021 року.

За розрахунком суду інфляційні втрати від суми заборгованості за період з 05.05.2021 по 31.05.2022 року складають 86 592, 15 гривень.

Приймаючи до уваги, що відповідно до приписів статті 14 ГПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог, а також те, що сума інфляційних втрат визначена позивачем є меншою ніж сума інфляційних втрат визначена судом, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат є обгрунтованими та підлягають задоволенню у розмірі 86 591,71 гривень.

Як вбачається із розрахунку 3% річних здійсненого позивачем, розрахунок 3% річних здійснено з дати поставки обладнання на суму заборгованості за період з 04.11.2021 по 29.06.2022. Сума нарахованих позивачем 3% становить 10897, 47 гривень.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних, що нараховані в межах визначеного позивачем періоду прострочення, суд дійшов висновку, що при розрахунку 3% річних позивачем допущено помилку з огляду на неврахування положень статей 253, 255 ЦК України.

Як уже було зазначено судом прострочення з оплати отриманого відповідачем обладнання за другим платежем виникло 05.11.2021 року. Таким чином, період нарахування 3% річних починається з 05.11.2021 року.

За розрахунком суду сума 3% річних за період з 05.05.2021 по 29.06.2022 року від суми заборгованості складає 10 896,38 гривень.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення 3% річних підлягає задоволенню частково в сумі 10 896,38 гривень, у задоволенні вимоги про стягнення 3% річних в сумі 1,09 гривень слід відмовити у зв`язку із безпідставністю заявлених вимог у цій частині.

Положеннями частин 1-4 статті 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно вимог 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).

Згідно статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. (частини 1-2 статті 86 ГПК України).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Судом враховано, що контрозрахунку, доказів, які спростовують розмір заявленої до стягнення заборгованості або доказів щодо повної оплати заборгованості відповідачем суду не надано.

Дослідивши фактичні обставини справи, що входять до предмету доказування у цій справі та стосуються кваліфікації спірних відносин, суд дійшов висновку, що відповідачем не спростовано позовних вимог, а судом не виявлено на підставі наявних доказів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню частково у розмірі 559 378,00 основного боргу, 52 888,04 гривень - пені, 86 591,71 інфляційних втрат, 10 896,38 гривень -3 % річних, в іншій частині позову слід відмовити.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно вимог статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно частини 2 статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

При зверненні до суду позивачем згідно платіжного доручення № 1998 від 29.06.2022 сплачено судовий збір у сумі 10 646,79 гривень.

В силу приписів пункту 2 частини 1 статті 129 України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги, що позовні вимоги задоволені частково, судові витрати зі сплати судового збору в сумі 10 646,31 гривень покладаються на відповідача, судові витрати в сумі 0,48 гривень слід залишити за позивачем.

До винесення рішення у справі, 01 вересня 2022 року представником позивача у порядку статті 126 ГПК України подано заяву про відшкодування за рахунок відповідача витрат на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 14 500 гривень.

Розглянувши заяву про стягнення понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, судом враховане таке.

Частиною 3 статті 123 ГПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Право на правову допомогу в Україні гарантовано статтею 59 Конституції України.

Відповідно до положень статей 16, 58 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога). Представником у суді може бути адвокат.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Статтею 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що видами адвокатської діяльності, зокрема є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Положеннями Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (частина перша статті 26 Закону).

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За приписами частини 3 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Згідно із частинами 1-3 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до вимог частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно ордеру серії АI № 1260267 від 02.08.2022 року представництво інтересів позивача Приватного виробничого підприємства "Енергопромснаб" у справі № 902/580/22 здійснював адвокат Борисенко Анатолій Миколайович.

01.09.2022 року на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу представником позивача подано суду заяву про відшкодування за рахунок відповідача витрат на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 14 500 гривень. До вказаної заяви додано договір про надання правничої допомоги від 01.06.2022 року та акт приймання-передачі виконаних робіт від 01.09.2022 року до цього договору.

Відповідно до пункту 1 договору про надання правничої допомоги клієнт доручає, а адвокат зобов`язується виконати роботу по наданню правничої допомоги щодо стягнення суми заборгованості з основного боргу, пені, інфляційних та 3 % річних по другому платежу ПП "Добротех" (код ЄДРПОУ: 42966809) за невиконання договору № 22/07-П від 22.07.2021 року на досудовому етапі, підготовці позовної заяви та на стадії підготовчого засідання та розгляду справи по суті в справі, що розглядатиметься в Господарському суді Вінницької області за позовною заявою ПВП "Енергопромснаб" до ПП "Добротех" в об`ємі та на умовах, передбачених цим договором.

Згідно пунктів 2, 2.1, 2.2. цього договору адвокат бере на себе виконання наступних послуг по наданню правничої допомоги: представляти інтереси клієнта та проводити комплекс дій по захисту його інтересів щодо стягнення суми заборгованості з основного боргу, пені, інфляційних та 3 % річних по другому платежу з ПП "Добротех" (код ЄДРПОУ: 42966809) за невиконання договору № 22/07-11 від 22.07.2021 року на всіх стадіях такого стягнення коштів, проводити комплексну підготовку всіх необхідних документів для захисту інтересів клієнта.

Розмір та порядок оплати правничої допомоги визначено сторонами у розділі 4 договору.

Відповідно до пунктів 4.1.-4.3. договору надання правничої допомоги адвоката клієнт сплачує на підставі актів виконаних робіт. Обрахування вартості наданої правничої допомоги проводиться з розрахунку затраченого часу на виконання певних видів робіт про що складається акт виконаних робіт. Сторони погодили та встановили, що вартість однієї години роботи адвоката по наданню правничої допомоги становить 1000,00 грн. Участь адвоката у судових засіданнях по справі за позовом ПВП "Енергопромснаб" до ПП "Добротех" оплачується клієнтом з розрахунку 3000,00 грн. за одне судове засідання про, що сторонами підписується акт виконаних робіт.

01.09.2022 року між адвокатом Борисенко Анатолієм Миколайовичем та Приватним виробничим підприємством "Енергопромснаб" підписано акт приймання - передачі виконаних робіт за договором про надання правничої допомоги від 01.06.2022 року.

Як вбачається із цього акту, сторони засвідчили, що адвокатом Борисенко А.М.виконано наступний обсяг робіт:

- підготовлено та відправлено поштою лист вимогу від 10.06.2022 року до ПП «Добротех» про сплату суми основного боргу, пені, інфляції та 3 % річних - витрачено 2 години, до сплати 2000,00 грн.

- підготовлено позовну заяву та направлено поштою до Господарського суду Вінницької області про стягнення з ПП «Добротех» суми заборгованості з основного боргу, пені, інфляційних та 3 % річних по другому платежу за невиконання договору № 22/07-П від 22.07.2021 року- витрачено 5 годин, до сплати 5000,00 грн.

- Адвокат Борисенко А. М. 04.08.2022 року прийняв участь в підготовчому судовому засіданні по справі № 902/580/22, що відбулося в Господарському суді Вінницької області - 1 судове засідання, до сплати 3000.00 грн.

- Адвокатом Борисенко А. М. підготовлено по справі № 902/580/22 відповідь на відзив від 19.08.2022 року та направлено поштою до господарського суду Вінницької області та до ПП «Добротех» - витрачено 1,5 години, до сплати 1500,00 грн.

- Адвокат Борисенко А.М. 01.09.2022 року прийняв участь в судовому засіданні по розгляду по суті в справі № 902/580/22, що відбулося в господарському суді Вінницької області -1 судове засідання, до сплати 3000,00 грн.

Надані послуги відповідають вимогам, що передбачені в договорі про надання правничої допомоги від 01.06.2022 року. Всього сума до оплати 14 500 гривень.

Акт приймання - передачі виконаних робіт за договором про надання правничої допомоги від 01.06.2022 року підписано сторонами та скріплено їх печатками.

Відповідно до вимог статті 86 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Дослідивши докази понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає, що обставина надання адвокатом правничої допомоги на суму 14500,00 гривень та отримання цієї допомоги позивачем у справі доведена належними та допустимими доказами.

Частинами 4-6 статті 126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Вказана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі N 755/9215/15-ц, у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі N 922/445/19, від 22.11.2019 у справі N 902/347/18 та від 06.12.2019 у справі N 910/353/19.

У разі недотримання заявником вимог щодо співмірності розміру заявлених до відшкодування витрат, суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, лише за клопотанням сторони.

Наразі, відповідного клопотання відповідачем не заявлено та не спростовано вимог позивача в цій частині.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 ГПК України).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позивачем доведено, документально обґрунтовано, що витрати на правничу допомогу у сумі 14 500,00 гривень пов`язані з розглядом справи № 902/580/22. Обсяг наданих послуг і виконаних робіт під час розгляду цього спору підтверджується матеріалами справи. Розмір таких витрат відповідає критерію реальності, співмірності та розумної необхідності таких витрат.

Відповідно до положень частини 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи (зокрема - витрати на професійну правничу допомогу) у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням наведеного, оскільки позовні вимоги у цій справі задоволено частково, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягають стягненню витрати позивача на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених вимог у сумі 14 999,35 гривень. В іншій частині такі витрати залишаються за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 86, 123, 126, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Добротех" (24400, Вінницька обл., Гайсинський р-н, місто Бершадь, вул. Миколаєнка, будинок 6, квартира 31, ідентифікаційний код юридичної особи 42966809) на користь Приватного виробничого підприємства "Енергопромснаб" (09109, Київська обл., місто Біла Церква, вулиця Мережна, будинок 6, ідентифікаційний код юридичної особи 30664750) 559 378,00 гривень (п`ятсот п`ятдесят дев`ять тисяч триста сімдесят вісім гривень) основного боргу, 52 888,04 гривень (п`ятдесят дві тисячі вісімсот вісімдесят вісім гривень 04 копійки) пені, 86 591,71 гривень (вісімдесят шість тисяч п`ятсот дев`яносто одну гривню 71 копійку) втрат від інфляції, 10 896,38 гривень (десять тисяч вісімсот дев`яносто шість гривень 38 копійок) 3% річних, 10 646,31 гривень (десять тисяч шістсот сорок шість гривень 31 копійку) витрат на сплату судового збору та 14 499,35 гривень (чотирнадцять тисяч чотириста дев`яносто дев`ять гривень 35 копійок) витрат на професійну правничу допомогу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. У задоволенні позовних вимог про стягнення 30,64 гривень пені, 1,09 гривень 3% річних відмовити.

5. Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 0,48 гривень та 0,65 гривень витрат на професійну правничу допомогу залишити за позивачем.

6. Згідно з приписами статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

7. Відповідно до положень частини 1 статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

8. Копію судового рішення направити сторонам рекомендованим листом та засобами електронного зв`язку на відомі суду електронні адреси: 6004478@ukr.net, ppdobrotex@gmail.com.

Повний текст рішення складено та підписано 29 вересня 2022 р.

Суддя Шамшуріна М.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу, 09109, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Мережна, буд. 6; 6004478@ukr.net;

3 - відповідачу, 24400, Вінницька обл., Гайсинський р-н, м. Бершадь, вул. Миколаєнка, буд. 6, кв. 31 ; ppdobrotex@gmail.com.