Рішення

від 18.08.2022 по справі 905/2341/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.08.2022 Справа №905/2341/21

Суддя - Говорун О.В.

Секретар судового засідання - Блохіна Ю.В.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Біотрейд ЛТД".

Відповідач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 .

Про стягнення 37400 грн.

Представники учасників справи:

від позивача - не з`явився;

від відповідача - не з`явився.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Біотрейд ЛТД" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення 37400 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем договору поставки, який був укладений у спрощений спосіб (шляхом оплати рахунку-фактури №СФ-0000002 від 11.05.2021), у зв`язку з чим просить стягнути заборгованість, що становить суму попередньої оплати за товар.

До суду надійшов відзив на позов в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог з посиланням на виконання ним своїх зобов`язань перед позивачем, а саме встановлення паркану за адресою АДРЕСА_1 у повному обсязі, що підтверджується фотознімками які додані до відзиву та заявою свідка ОСОБА_2 .

До суду надійшла відповідь на відзив в якій представник позивача зазначила, що відповідач пропустив строк на подання відзиву, просила відмовити відповідачу у долученні до матеріалів справи заяви свідка ОСОБА_2 та не враховувати викладене при вирішенні справи. Також надала пояснення щодо обставин, які зазначені у відзиві на позов, та просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник позивача в судове засідання не з`явилась, про місце, дату та час розгляду справи була повідомлена належним чином, подала заяву про розгляд справи без її участі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про місце, дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином, подав заяву про розгляд справи без його участі.

Суд, дослідивши письмові докази у справі, встановив наступні факти та відповідні ним правовідносини.

Як зазначає позивач, у травні 2021 року ним було замовлено у відповідача металевий паркан у кількості 1 (однієї) штуки за ціною 37400 грн.

Відповідачем позивачу виставлений рахунок-фактура №СФ-0000002 від 11.05.2021 на вказану суму (а.с.18).

Оплата виставленого відповідачем рахунку-фактури №СФ-0000002 від 11.05.2021 за товар підтверджується наданими банківськими виписками АТ КБ «ПриватБанк», 13.05.2021 здійснений авансовий платіж за товар в розмірі 18700 грн, що становило 50% від вартості товару, 16.07.2021 здійснена оплата залишку від вартості товару, на суму 18700 грн (а.с.19-21).

Вказане відповідачем не заперечується.

В свою чергу, відповідачем зобов`язання з поставки металевого паркану виконані не були.

22.11.2021 позивач направив відповідачу вимогу щодо виконання зобов`язань із поставки товару, в якій вимагав протягом семи календарних днів з моменту пред`явлення вимоги поставити на адресу позивача замовлений товар. У разі неможливості виконати свої зобов`язання із поставки товару з будь-якої причини просить в цей же строк повернути отримані в якості оплати кошти у сумі 37400 грн. Вказана вимога отримана відповідачем 27.11.2021 (а.с.22-25).

Станом на час прийняття рішення у справі, доказів поставки замовленого та оплаченого позивачем товару на суму 37400 грн, відповідачем не надано.

Частиною 1 ст.202 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом ч.2 ст. 184 Господарського Кодексу України (далі - ГК України), укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу.

Статтею 181 ГК України встановлено, що господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Додані позивачем до позовної заяви документи, а саме виставлення відповідачем позивачу рахунку на оплату, здійснення позивачем за ним оплати та прийняття такої оплати відповідачем, є достатніми для висновку суду про досягнення згоди між сторонами поставки товару в спрощений спосіб.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч.1 ст.193 ГК України, яка кореспондується з ч.1 ст.526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти цей товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.265 ГК України).

Відповідно до ч.1 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з статтею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи, що сторонами не був погоджений строк поставки товару, приймаючи до уваги отримання 27.11.2021 відповідачем вимоги позивача, надісланої згідно з статтею 530 ЦК України, суд дійшов висновку про виникнення у відповідача зобов`язання з поставки товару в строк до 04.12.2021.

Відповідно до ч.1,2 ст.693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

В порушення вказаних вище вимог законодавства, відповідач зобов`язання щодо поставки товару не виконав, кошти, які були отримані від позивача як передоплата та оплата за товар, не повернув, а отже вимога позивача про стягнення з відповідача вказаної суми є такою, що підлягає задоволенню повністю.

На час прийняття рішення у справі, доказів виконання відповідачем зобов`язання з поставки позивачу товару на суму 37400 грн не надано. Не надано також доказів повернення відповідачем позивачу сплаченим ним суми., а отже вимога позивача підлягає задоволенню повністю.

Щодо доказів виконання відповідачем поставки товару суд зазначає наступне.

Згідно з ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Належними доказами, які підтверджують здійснення господарської операції, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Так, за змістом ч.2 вказаної статті первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати зокрема такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В той же час, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару (висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.01.2020 у справі №916/922/19).

Як зазначалось вище, відповідачем на підтвердження здійснення поставки товару були надані фотографії.

Проте з наданих фотографії не можливо встановити наявність обставин (фактів), якими відповідач обґрунтовує свої заперечення та становлять предмет доказування у справі, зокрема чи була здійснена поставка саме позивачу замовленого товару у відповідній кількості та якості, чи була вона здійснена саме відповідачем, чи була вона в строк, визначений судом виходячи з приписів ч.2 ст.530 ЦК України, тощо.

Будь-яких документів, зокрема видаткової накладної, акту приймання передачі товару, транспортних документів тощо, зміст яких обґрунтовано свідчив би про здійснення відповідачем поставки замовленого позивачем товару, надано не було.

Щодо поданої відповідачем заяви свідка - ОСОБА_2 .

Суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст.87 ГПК України, на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Законом можуть бути визначені інші обставини, які не можуть встановлюватися на підставі показань свідків.

Як було зазначено вище, виконання укладеного сторонами договору, має підтверджуватись первинними документами бухгалтерського обліку, як-то: акти виконаних робіт, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, тощо.

Згідно з ч.1,2 ст. 89 ГПК України, свідок викликається судом для допиту за ініціативою суду або за клопотанням учасника справи у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти. Суд має право зобов`язати учасника справи, який подав заяву свідка, забезпечити явку свідка до суду або його участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції. Якщо свідок без поважних причин не з`явився в судове засідання або не взяв участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції, суд не бере до уваги його показання.

Судом було зобов`язано відповідача забезпечити явку свідка до суду або його участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

В той же час, відповідачем участь свідка в судовому засіданні в режимі відеоконференції забезпечено не було, а відтак суд не приймає до уваги показання свідка, що викладені у відповідній заяві.

Щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

На підтвердження надання позивачу правничої допомоги до суду надано договір про надання правової допомоги від 17.11.2021 №2021/11/04, банківську виписку про отримання оплати від ТОВ «Біотрейд ЛТД» за послуги надання правової допомоги АО «Роланд», копію рахунку на оплату №70 від 17.11.2021 та акт №2 від 13.01.2022 про надання правової допомоги за договором 17.11.2021 №2021/11/04 на загальну суму 7000 грн (а.с.10-16, 36-38).

Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу, витрати пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з положеннями статті 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Виходячи зі змісту положень частин 5, 6 статті 126 ГПК України обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що узгоджується з принципом змагальності сторін.

Разом з тим, поряд зі згаданим принципом змагальності сторін, іншими основними засадами (принципами) господарського судочинства також є: верховенство права та пропорційність.

Відшкодуванню підлягають лише ті витрати, які мають розумний розмір та є необхідними у зв`язку з розглядом справи в суді.

Згідно з статтею 15 Господарського процесуального кодексу України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Крім того, відповідно до п.3 ч.5 ст.129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Отже, з врахуванням викладеного, виходячи зі змісту норм статей 3, 11, 15 ГПК України, питання про співмірність заявлених позивачем до стягнення витрат на професійну правничу допомогу має вирішуватись із застосуванням критеріїв пропорційності та розумності, керуючись принципом верховенства права (висновок щодо застосування норм права, викладеній у додатковій постанові Верховного суду від 25.06.2019 у справі №909/371/19).

Дослідивши наданий представником позивача акт №2 від 13.01.2022 про надання правової допомоги за договором №2021/11/04 від 17.11.2021, судом встановлено, що адвокатом були виконані наступні послуги:

- опрацювання первинних документів, наявної у клієнта щодо господарських операцій з ФОП ОСОБА_1 для формування підстав позову та визначення ціни позову;

-підготовка і подання до Господарського суду Донецької області позовної заяви у справі;

- підготовка та подання до суду клопотання про розподіл судових витрат та додатків до цього клопотання;

-відправлення документів учасникам справи;

- моніторинг стану розгляду справи (ресурс.court.gov.ua) (а.с.38).

Враховуючи предмет спору, ціну позову у цій справі, значення справи для сторін, обсяг наданих адвокатом послуг, суд вважає розумними, пропорційними та обґрунтованими витрати на правову допомогу в розмірі 7000 грн.

Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судові витрати, за приписами статті 129 ГПК України, покладаються на відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 129, 236-238 ГПК України, господарський суд

В И Р I Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Біотрейд ЛТД» (63304, Харківська область, м.Красноград, вул..Пушкіна, б.177, кв.7, ідентифікаційний код юридичної особи - 39757523) заборгованість у розмірі 37400 (тридцять сім тисяч чотириста) грн, витрати по сплаті судового збору у розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 (сім тисяч) грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 28.09.2022.

Суддя О.В. Говорун