Рішення

від 29.09.2022 по справі 910/106/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.09.2022Справа № 910/106/22

Суддя Господарського суду міста Києва Босий В.П., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом Громадської організації «Товариство любителів водномоторного спорту «Рибак»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Реал-Агент»

про стягнення 124 300,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Громадська організація «Товариство любителів водномоторного спорту «Рибак» (надалі ГО «ТЛВС «Рибак») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Реал-Агент» (надалі ТОВ «Реал-Агент») про стягнення 124 300,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач має відшкодувати позивачеві збитки у розмірі 124 300,00 грн., які були завдані джерелом підвищеної небезпеки, який належить відповідачу на праві власності.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.01.2022 відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу надано строк для подання відповіді на відзив.

Зазначена ухвала направлена на адресу місцезнаходження ТОВ «Реал-Агент» поштовим відправленням за №0105491903739, проте відправлення повернулось до суду із зазначенням причини повернення «адресат відсутній за вказаною адресою».

Вказаний лист було направлено за офіційною адресою місця реєстрації відповідача, яка міститься у ЄДР, та надавалась у ЄДР самим відповідачем, а відтак, неотримання відповідачем поштового відправлення за вказаною ним самим адресою є свідомим діянням (бездіяльністю) самого відповідача, тому всі несприятливі наслідки такого неотримання покладаються на нього самого.

В силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою відповідача, вважається днем вручення йому відповідної ухвали суду.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою суду від 11.01.2022 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Натомість, відзив на позовну заяву відповідачем не подано, будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.

Положеннями ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

11.08.2021 близько 10 год. 30 хв. буксир-штовхач «Інгулець» (прапор Україна, реєстраційний номер SRU 010574) під час буксирування суховантажної трюмної баржі УДП-1227, рухаючись по річці Коштова, в районі Херсонського залізничного мосту через рукав Кошова (12,9 річковий кілометр), здійснив навал на огородження бази для стоянки маломірних (малих) суден та приміщення охорони, що належить ГО «ТЛВС «Рибак».

За твердженням позивача, в результаті вказаної події було пошкоджено майно ГО «ТЛВС «Рибак», чим останньому спричинено збитки у розмірі 124 300,00 грн., які підлягають відшкодуванню ТОВ «Реал-Агент», оскільки саме йому належить судно, водієм якого спричинено таку шкоду.

Згідно зі статтею 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Для застосування такої відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

При цьому саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №910/6657/16, від 07.02.2018 у справі №917/1651/16, а також у постановах Верховного Суду України від 09.11.2016 у справі №3-1071гс16, від 28.01.2015 у справі №3-210гс14.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Відповідно до висновку Міжрегіонального управління Державної служби морського та річкового транспорту України від 28.08.2021 близько 10 год. 30 хв. 11.08.2021 буксир-штовхач «Інгулець» (прапор Україна, реєстраційний номер SRU 010574) під час буксирування суховантажної трюмної баржі УДП-1227, рухаючись по річці Коштова, в районі Херсонського залізничного мосту через рукав Кошова (12,9 річковий кілометр), здійснив навал на огородження бази для стоянки маломірних (малих) суден та приміщення охорони, що належить ГО «ТЛВС «Рибак».

Вказаним висновком встановлено, що судноводій буксира-штовхача «Інгулець» порушив вимоги правил судноплавства на внутрішніх водних шляхах України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 16.02.2004 №91, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.07.2004 за №872/9471.

Також, висновком Міжрегіонального управління Державної служби морського та річкового транспорту України від 28.08.2021 встановлено, що судновласником буксира-штовхача «Інгулець» (прапор Україна, реєстраційний номер SRU 010574) є ТОВ «Реал-Агент».

Відповідно до звіту про оцінку майна №260821-1УН від 13.09.2021, складеного суб`єктом оціночної діяльності Товариством з обмеженою відповідальністю «Експерт Трейдинг» 13.09.2021, розмір завданих позивачу збитків складає 124 300,00 грн., що не заперечується відповідачем.

Згідно із ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Отже, судноводієм буксира-штовхача «Інгулець», який належить відповідачу, скоєно правопорушення, що призвело до пошкодження майна позивача, тобто наявність вини, протиправної поведінки відповідача та причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою вважаються встановленими в межах даної справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Як унормовано приписами частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов`язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Згідно з приписами частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Зважаючи на встановлені обставини, наведенні норми та беручи до уваги, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України наявності обставин, які б у своїй сукупності дали б змогу дійти протилежного висновку, то позовні вимоги про стягнення з відповідача суми збитків в розмірі 124 300,00 грн. є правомірним та обґрунтованими.

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі та стягнення з ТОВ «Реал-Агент» на користь ГО «ТЛВС «Рибак» збитків у розмірі 124 300,00 грн.

Також, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати, які складаються з судового збору, витрат на проведення експертиз та витрат на оплату гонорару адвокату.

Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів (ч. 4 ст. 127 Господарського процесуального кодексу України).

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем було долучено до матеріалів справи звіт про оцінку майна №260821-1УН від 13.09.2021, складеного суб`єктом оціночної діяльності Товариством з обмеженою відповідальністю «Експерт Трейдинг» 13.09.2021, який було враховано судом під час винесення рішення у даній справі. На підтвердження понесення витрат на оплату такого висновку позивачем долучено до матеріалів справи належним чином завірені копії акту приймання-передачі №260821-1АП та платіжного доручення №2 від 27.08.2021 на суму 3 000,00 грн.

За таких обставин, беручи до уваги висновки суду про задоволення позовних вимог у повному обсязі, витрати по сплаті судового збору та витрати на проведення експертизи відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Стосовно витрат на правничу допомогу адвоката суд зазначає наступне.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача; у разі відмови в позові на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Частиною 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Позивач всупереч приписам ч. 3 ст. 126 та п. 1) абз. 2 ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України не подав до суду жодного документу (ні детального опису робіт (наданих послуг), ні складеного клієнтом та адвокатським об`єднанням акту наданих послуг, ні виставленого рахунку із переліком виконаних робіт, наданих послуг), з якого було б можливо встановити які саме роботи були виконані (послуги були надані) адвокатом та в якому обсязі з метою захисту та представництва інтересів позивача. Також, позивачем не було подано до суду заяву про надання відповідних доказів на підтвердження понесених судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

З огляду на відсутність будь-якої інформації з приводу видів виконаних робіт та кількості витраченого адвокатом часу на їх виконання, у суду відсутня можливість визначити та розподілити судові витрати між сторонами з огляду на неможливість оцінити їх дійсність; необхідність; розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Ненадання переліку послуг (робіт), наданих (виконаних) адвокатом, є однією із підстав для відмови у розподілі витрат на професійну правничу допомогу в заявленій сумі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №904/8308/17.

З огляду на наведене, враховуючи, що в матеріалах справи відсутні договір про надання правничої допомоги, відповідні докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, а також позивачем не було заявлено про подання таких доказів протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, суд відмовляє ГО «ТЛВС «Рибак» в покладенні на ТОВ «Реал-Агент» витрат на оплату професійної правничої допомоги.

Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов Громадської організації «Товариство любителів водномоторного спорту «Рибак» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Реал-Агент» (01054, м. Київ, вул. Рейтерська, будинок 6-А; ідентифікаційний код 30810651) на користь Громадської організації «Товариство любителів водномоторного спорту «Рибак» (73000, м. Херсон, вул. Причальна, будинок 25, причал №3 на річці Кошевій; ідентифікаційний код 23131472) збитки у розмірі 124 300 (сто двадцять чотири тисячі триста) грн. 00 коп., судовий збір у розмірі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. та витрати на проведення експертизи у розмірі 3 000 (три тисячі) грн. 00 коп. Видати наказ.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

4. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.П. Босий