Рішення

від 28.09.2022 по справі 910/5519/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.09.2022Справа № 910/5519/22

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІПІ ФОРВАРДІНГ»

(01021, м. Київ, Кловський узвіз, 7А, офіс 8-5)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦ-ДЕМОНТАЖ»

(03134, місто Київ, вул. Булгакова, буд. 5, кв. 77)

про стягнення 103 499,82 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІПІ ФОРВАРДІНГ» (далі позивач, ТОВ «ДІПІ ФОРВАРДІНГ») звернулось до Господарського суду міста Києва (далі суд) з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦ-ДЕМОНТАЖ» (далі відповідач, ТОВ «СПЕЦ-ДЕМОНТАЖ») про стягнення заборгованості у розмірі 103 499,82 грн, а також судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 2 481,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору ВВПТ №1011/21 про надання послуг великотоннажних та інших технологічних транспортних засобів, будівельних машин і механізмів від 10.11.2021 в частині своєчасної та повної оплати за надані позивачем послуги, у зв`язку з чим за відповідачем утворилась заборгованість, яку позивач просить стягнути з останнього.

Автоматизованою системою документообігу суду здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справі присвоєно єдиний унікальний номер 910/5519/22 та справу передано на розгляд судді Літвіновій М.Є.

Ухвалою суду від 11.07.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Вказаною ухвалою суду було зобов`язано відповідача протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов, в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

Також вказаною ухвалою, було попереджено відповідача, що у разі ненадання ним відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи відповідно до частини другої ст. 178 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України).

27.07.2022 представником позивача було надано клопотання/заява про відшкодування витрат на правову (професійну правничу) допомогу у розмірі 10 000,00 грн, з долученням відповідних документів.

Частиною п`ятою ст. 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст. 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої ст. 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини одинадцятої ст. 242 ГПК України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до частин другої та третьої ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Нормами частини четвертої ст. 89 Цивільного кодексу України передбачено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини першої ст. 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Згідно із частиною першою ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає (частина сьома ст. 120 ГПК України).

Так, на виконання приписів ГПК України, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи, ухвала від 11.07.2022 про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення (№ 0105492554215) на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0105492554215 зазначена ухвала суду вручена відповідачу 20.08.2022.

Крім того, відповідно до частини другої ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень», усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина перша ст. 4 цього Закону).

Відтак, відповідач мав право та не був позбавлений можливості ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 20.08.2022 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Однак, обґрунтованого письмового відзиву на позов відповідачем не подано, будь-яких доказів на підтвердження своїх заперечень проти заявлених позовних вимог також надано не було.

Відповідно до частини другої ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічні положення містяться у частині дев`ятій ст. 165 ГПК України.

Частиною першою ст. 252 ГПК України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно частини восьмої ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Частинами першою та другою ст. 161 ГПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

З огляду на вказані приписи ГПК України, оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву відповідно до частини першої ст. 251 ГПК України, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до приписів частини дев`ятої ст. 165 ГПК України та частини другої ст. 178 ГПК України.

Частиною четвертою ст. 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва.

ВСТАНОВИВ:

10.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «СПЕЦ-ДЕМОНТАЖ» (далі Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДІПІ ФОРВАРДІНГ» (далі Виконавець) було укладено Договір ВВПТ № 1011/21 про надання послуг великотоннажних та інших технологічних транспортних засобів, будівельних машин і механізмів (далі Договір), відповідно до умов п. 1.1. якого, в порядку та на умовах, передбачених цим Договором, Виконавець на власний ризик та власними засобами зобов`язується надавати Замовнику послуги великотоннажних та інших технологічних транспортних засобів, будівельних машин і механізмів (далі Техніки), а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити надані послуги.

Згідно з пп. 3.2.5. п. 3.2. Договору, Замовник зобов`язаний, у разі відсутності зауважень приймати надані послуги та підписувати оригінали Актів приймання-передачі наданих послуг великотоннажних та інших технологічних транспортних засобів, будівельних машин і механізмів (далі Акт приймання-передачі наданих послуг) або направляти Виконавцю відповідні заперечення щодо підписання відповідних Актів.

Замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі оплачувати послуги, надані Виконавцем Замовнику на підставі погоджених Сторонами замовлень, Актів приймання-передачі наданих послуг, рахунків-факту (пп. 3.2.6. п. 3.2. Договору).

Умовами пп. 3.3.4. п. 3.3. Договору передбачено, що Виконавець має право своєчасно та в повному обсязі отримувати оплату за надані послуги.

Відповідно до пп. 3.4.8. п. 3.4. Договору, Виконавець зобов`язаний після завершення надання послуг за відповідними Замовленнями складати та надавати Замовнику у двох автентичних примірниках оригінали Актів приймання-передачі наданих послуг.

Згідно з п. 4.1. Договору, ціна (загальна вартість) Договору визначається в національній валюті України гривні, що складається із ціни (загальної вартості) витрат Виконавця на мобілізацію/демобілізацію, монтаж/демонтаж Техніки та ціни (загальної вартості) наданих Технікою послуг, згідно з погодженими Актами приймання-передачі наданих послуг.

Витрати Виконавця на мобілізацію/демобілізацію, монтаж/демонтаж Техніки до вартості послуг Технікою не включаються та оплачується Замовником окремо, на підставі погодженого Сторонами Замовлення, протягом 10 (десяти) банківських днів з дати підписання Сторонами відповідного Акту приймання-передачі наданих послуг та виставлення Виконавцем рахунку-фактури (п. 4.2. Договору).

Умовами п. 4.5. Договору передбачено, що оплата наданих Технікою послуг здійснюється Замовником на умовах відстрочки платежу протягом 10 (десяти днів) на підставі погодженого Сторонами Замовлення та виставлених Виконавцем рахунків-фактур. При цьому рахунок-фактура не є первинним документом бухгалтерського обліку та його відсутність не звільняє Замовника від обов`язку щодо оплати наданих послуг. За погодженням Сторін може використовуватись інший порядок розрахунків.

Остаточний розрахунок за фактично надані послуги Техніки здійснюється Замовником протягом 10 (десяти) банківських днів з дня погодження Сторонам Акту приймання-передачі наданих послуг безпосередньо на підставі цього Акту, без необхідності виставлення окремого рахунку-фактури (п. 4.6. Договору).

Пунктом п. 4.7. Договору передбачено, що датою платежу вважається дата зарахування грошових коштів на банківський рахунок Виконавця.

Згідно з п. 5.1. Договору, надані послуги передаються Виконавцем та приймаються Замовником за Актом приймання-передачі наданих послуг великотоннажних та інших технологічних транспортних засобів, будівельних машин і механізмів.

Відповідно до п. 9.1. Договору, цей Договір набирає чинності з моменту його підписання належним чином уповноваженими представниками та скріплені печатками (за наявності) Сторін та діє до 31 грудня 2021 року. У випадку якщо за 30 (тридцять) календарних днів до закінчення строку дії цього Договору жодна зі Сторін не направить іншій Стороні письмове повідомлення з відмовою від продовження цього Договору то дія Договору автоматично продовжується на один рік на тих самих умовах. Кількість пролонгацій не обмежена.

На підтвердження виконання вищезазначених умов Договору та надання послуг, позивачем були надані копії рахунків на оплату № ГОФР0001106 від 21.12.2021 на суму 85 499,82 грн з ПДВ та № ГОФР0000034 від 15.01.2022 на суму 18 000,00 грн з ПДВ, всього на суму 103 499,82 грн з ПДВ, та копії Актів здачі-приймання робіт (наданих послуг) №ГОФР0001106 від 21.12.2021 на суму 85 499,82 грн з ПДВ та № ГОФР0000034 від 15.01.2022 на суму 18 000,00 грн з ПДВ, всього на суму 103 499,82 грн з ПДВ, підписані сторонами та скріплені печатками товариств.

Також позивачем були надані оборотно-сальдова відомість по рахунку 361 за 01.01.2022-22.06.2022 на суму 103 499,82 грн з ПДВ та Акт звірки взаємних розрахунків по стану за період: грудень 2021 року травень 2022 року на суму 103 499,82 грн з ПДВ не підписаний зі сторони ТОВ «СПЕЦ-ДЕМОНТАЖ».

Як зазначає позивач, ним були надані відповідачу послуги Техніки за Договором на загальну суму 103 499,82 грн з ПДВ, що підтверджується наданими в матеріали справи документами, однак, відповідач не здійснив оплату наданих йому позивачем послуг в строки та в розмірі, зазначених у Договорі, що і стало підставою звернення позивача з даною позовною заявою до суду за захистом своїх прав.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини першої ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, що кореспондується із положеннями ст. 173 Господарського кодексу України (далі ГК України).

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (частина друга ст. 509 ЦК України).

Зі змісту частини першої ст. 11 ЦК України вбачається, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини другої ст. 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Аналогічні положення містяться у ст. 174 ГК України.

Як встановлено судом договірні відносини сторін виникли на підставі Договору ВВПТ № 1011/21 про надання послуг великотоннажних та інших технологічних транспортних засобів, будівельних машин і механізмів від 10.11.2021.

Частиною першою ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

З аналізу зазначеної статті вбачається, що сторонами договору про надання послуг є замовник і виконавець. При цьому, замовником є особа, що зацікавлена в одержанні послуги відповідного роду, замовляє її надання на умовах, визначених договором, контролює надання послуги і оплачує її, якщо інше не встановлено договором. А виконавцем є особа, що виконує завдання замовника - надає відповідну послугу, та отримує оплату за надану послугу, якщо інше не встановлено договором.

Тобто, у розумінні ст. 901 ЦК України, у замовника виникають право замовити послугу та обов`язок з її оплати, якщо інше не встановлено договором, а у виконавця виникають обов`язок надати послугу та право отримати оплату наданої послуги, якщо інше не встановлено договором. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.03.2020 у справі № 911/2756/18.

Договір про надання послуг характеризується особливим об`єктом, який, по-перше, має нематеріальний характер, по-друге, нероздільно пов`язаний з особистістю послугонадавача. Тобто, у зобов`язаннях про надання послуг результат діяльності виконавця не має матеріального змісту, як це має місце при виконанні роботи, а полягає у самому процесі надання послуги. З урахуванням наведених особливостей слід зазначати, що ст. 177 ЦК України серед переліку об`єктів цивільних прав розглядає послугу як самостійний об`єкт, при цьому її характерною особливістю, на відміну від результатів робіт, є те, що послуга споживається замовником у процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності виконавцем. Тобто, характерною ознакою послуги є відсутність результату майнового характеру, невіддільність від джерела або від одержувача, синхронність надання й одержання послуги. При цьому, виникнення обов`язку здійснити оплату за договором законодавець пов`язує саме з її фактичним наданням у строки та в порядку, що встановлені договором; строк (термін) виконання обов`язку здійснити оплату також визначається у відповідності з умовами договору.

Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Умовами п. 4.5. Договору передбачено, що оплата наданих Технікою послуг здійснюється Замовником на умовах відстрочки платежу протягом 10 (десяти днів) на підставі погодженого Сторонами Замовлення та виставлених Виконавцем рахунків-фактур. При цьому рахунок-фактура не є первинним документом бухгалтерського обліку та його відсутність не звільняє Замовника від обов`язку щодо оплати наданих послуг. За погодженням Сторін може використовуватись інший порядок розрахунків.

Остаточний розрахунок за фактично надані послуги Техніки здійснюється Замовником протягом 10 (десяти) банківських днів з дня погодження Сторонам Акту приймання-передачі наданих послуг безпосередньо на підставі цього Акту, без необхідності виставлення окремого рахунку-фактури (п. 4.6. Договору).

Частиною першою ст. 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Умовами частини першої ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Частиною першої ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як зазначалось, на виконання умов Договору позивач виставив відповідачу рахунки на оплату № ГОФР0001106 від 21.12.2021 на суму 85 499,82 грн з ПДВ та № ГОФР0000034 від 15.01.2022 на суму 18 000,00 грн з ПДВ, всього на суму 103 499,82 грн з ПДВ.

Відповідно Актів здачі-приймання робіт (наданих послуг) № ГОФР0001106 від 21.12.2021 на суму 85 499,82 грн з ПДВ та № ГОФР0000034 від 15.01.2022 на суму 18 000,00 грн з ПДВ, підписаних сторонами та скріплених печатками товариств, позивач надав, а відповідач прийняв без заперечень послуги Техніки на загальну суму 103 499,82 грн з ПДВ.

Однак, відповідачем не були сплачені послуги Техніки, прийняті останнім відповідно вказаних Актів, докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

У відповідності до ст. 124, пунктів 2, 3, 4 частини другої ст. 129 Конституції України, ст. 2, 7, 13 ГПК України, основними засадами судочинства є, зокрема, рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У частині третій ст. 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у ст. 13 цього Кодексу.

Згідно із частинами другої ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частин третьої-четвертої ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.01.2021 по справі № 922/51/20).

Відповідно до частини першої ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21.01.1999 в справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», від 22.02.2007 в справі «Красуля проти Росії», від 05.05.2011 в справі «Ільяді проти Росії», від 28.10.2010 в справі «Трофимчук проти України», від 09.12.1994 в справі «Хіро Балані проти Іспанії», від 01.07.2003 в справі «Суомінен проти Фінляндії», від 07.06.2008 в справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії») свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

У рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Відповідно до п. 58 рішення ЄСПЛ Справа «Серявін та інші проти України» (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, № 303-A, п. 29).

При цьому, суд зазначає, що відповідно до частини першої ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Проте, відповідачем не було подано до суду жодних доказів, які спростовують позовні вимоги позивача чи підтверджують сплату відповідачем заборгованість.

Приймаючи до уваги викладене, оцінивши подані позивачем докази та наведені обґрунтування суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 частини першої ст. 123 ГПК України).

Положеннями ст. 16 ГПК України визначено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 частини третьої ст. 2 ГПК України).

Згідно із частинами першою та другою ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частина восьма ст. 129 ГПК України).

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в матеріали справи надано, зокрема, укладений між ТОВ «ДІПІ ФОРВАРДІНГ» (далі Клієнт) та адвокатом Трофимовим С.О. (далі Адвокат) Договір № 5 про надання правової допомоги від 15.01.2022 (далі Договір № 5), згідно п. 1.1. якого, Клієнт надає доручення, а Адвокат зобов`язується здійснювати захист, представництво та надавати інші види правової допомоги Клієнту на умовах і в порядку, що визначені цим Договором, при цьому Клієнт зобов`язується оплатити Адвокату винагороду (гонорар) за надання правової допомоги (послуг) та фактичні витрати, необхідні для виконання Договору.

Відповідно до пп. 2.1.2. п. 2.1. Договору № 5, надання правової допомоги Клієнту за цим Договором здійснюється у вигляді: представництва що полягає у забезпеченні Адвокатом реалізації прав і обов`язків Клієнта, зокрема, в господарському судочинстві та надання інших видів правової допомоги що полягає у забезпеченні Адвокатом надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань; правового супроводу діяльності Клієнта; складанні окремих заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру (пп. 2.1.3. п. 2.1. Договору № 5).

Умовами п. 4.1. Договору № 5 передбачено, що за надання правової допомоги (послуг) Клієнт (особа, яка діє за дорученням або за згодою Клієнта) сплачує Адвокату винагороду (гонорар). Розмір гонорару, якій підлягає оплаті Адвокату за надання правової допомоги визначається за домовленістю Сторін з урахуванням складеності справи, кваліфікації і досвіду Адвоката, фінансового стану Клієнта та інших істотних обставин. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений Адвокатом час.

Оплата гонорару здійснюється на умовах 100 (сто) відсоткової передплати. За домовленістю Сторін оплата гонорару може здійснюватись на умовах часткової передплати (авансу) або на умовах відстрочення платежу, що погоджується Сторонами у письмовому дорученні на надання конкретних видів правової допомоги або у додатковому договорі до цього Договору. У такому випадку остаточний розрахунок с оплати здійснюється Клієнтом не пізніше 10 (десяти) календарних днів з дати підписання Сторонами Акту приймання-передачі правових послуг (п. 4.2. Договору № 5).

Відповідно п. 4.5. Договору № 5, оплата гонорару та відшкодування витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, здійснюється в національній валюті України гривні, шляхом перерахування грошових коштів у безготівковій формі на поточний рахунок Адвоката, зазначений в реквізитах даного Договору або у відповідних рахунках-фактурах.

Згідно з п. 5.1. Договору № 5, приймання-передача наданих правових послуг та витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, здійснюється за Актом приймання-передачі наданих правових послуг, який складається Адвокатом в двох автентичних примірниках, по одному для кожної зі Сторін, підписується Адвокатом зі свої сторони та надається Клієнту для підписання.

Права, обов`язки та обмеження Адвоката зазначені у розділі 6 Договору № 5, зокрема, п. 6.15. передбачено, що Адвокат має право отримувати винагороду (гонорар) за надання правової допомоги (послуг) та авансування (відшкодування) за фактичні витрати, необхідні для виконання цього Договору.

Права, обов`язки та обмеження Клієнта зазначені у розділі 7 Договору № 5, зокрема, пп. 7.2.2. п. 7.2. передбачено, що Клієнт зобов`язаний оплатити Адвокату винагороду (гонорар) за надання правової допомоги (послуг) та фактичні витрати, необхідні для виконання цього Договору.

Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами або їх належним чином уповноваженими представниками та діє до 31 грудня 2022 року (п. 11.1. Договору № 5).

Статтею 131-2 Конституції України передбачено, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Відповідно до частини третьої статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 ЦК України. Зокрема, стаття 903 ЦК України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 ЦК України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 ЦК України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити такі висновки:

- договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині другій статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»);

- за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись Главою 52 ЦК України;

- як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;

- адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;

- адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. (Аналогічна позиція викладена у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 пункт 5.33., пункт 5.36.).

Відтак, розмір адвокатського гонорару, порядок його обчислення та сплати має бути чітко прописаний в Договорі про надання правової допомоги.

Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Як вбачається зі змісту наданого Договору № 5 він не містить ні фіксованого розміру, ні порядку обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), які обов`язково мають визначатись в договорі про надання правової допомоги.

У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

При цьому, умовами п. 4.1. Договору № 5 передбачено, що за надання правової допомоги (послуг) Клієнт (особа, яка діє за дорученням або за згодою Клієнта) сплачує Адвокату винагороду (гонорар). Розмір гонорару, якій підлягає оплаті Адвокату за надання правової допомоги визначається за домовленістю Сторін з урахуванням складеності справи, кваліфікації і досвіду Адвоката, фінансового стану Клієнта та інших істотних обставин. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений Адвокатом час.

Пунктом 4.2. Договору № 5 передбачено, що оплата гонорару здійснюється на умовах 100 (сто) відсоткової передплати. За домовленістю Сторін оплата гонорару може здійснюватись на умовах часткової передплати (авансу) або на умовах відстрочення платежу, що погоджується Сторонами у письмовому дорученні на надання конкретних видів правової допомоги або у додатковому договорі до цього Договору. У такому випадку остаточний розрахунок с оплати здійснюється Клієнтом не пізніше 10 (десяти) календарних днів з дати підписання Сторонами Акту приймання-передачі правових послуг.

Відповідно п. 4.5. Договору № 5, оплата гонорару та відшкодування витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, здійснюється в національній валюті України гривні, шляхом перерахування грошових коштів у безготівковій формі на поточний рахунок Адвоката, зазначений в реквізитах даного Договору або у відповідних рахунках-фактурах.

Представником позивача в матеріали справи був наданий рахунок на оплату № 04/07/22 від 25.07.2022 за послуги професійної правничої допомоги та процесуального супроводження у справі № 910/5519/22 на суму 10 000,00 грн без ПДВ.

Вказані послуги були оплачені ТОВ «ДІПІ ФОРВАРДІНГ» в повному розмірі на суму 10 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 1917 від 25.07.2022, копія якого долучена до матеріалів справи.

Також на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача було долучено до матеріалів справи: копію довіреності вих. № 47 від 15.01.2022, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 6891/10 від 05.09.2018.

Суд звертає увагу на те, що надані представником позивача документи на підтвердження понесених ним витрат на оплату професійної правничої допомоги, зокрема, на суму 10 000,00 грн, не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат (додаткова постанова Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 910/2170/18).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

На виконання Договору № 5 представником позивача було надано Акт № 04/07/22 приймання-передачі правничих послуг від 25.07.2022 на суму 10 000,00 грн без ПДВ, відповідно до пункту 1 якого, Адвокат надав, а Клієнт прийняв наступні правові послуги за Договором:

1. Надання юридичної консультації щодо стягнення основної заборгованості та штрафних санкцій за господарськими договорами в судовому порядку (1 год.) 1 000,00 грн;

2. Вивчення юридичних умов Договору ВВПТ № 1011/21 про надання послуг великотоннажних та інших технологічних транспортних засобів, будівельних машин і механізмів від 10.11.2021 та первинної документації до нього (1 год.) 1 000,00 грн;

3. Підготовка та подання позовної заяви щодо стягнення заборгованості за господарським договором (3 год.) 3 000,00 грн;

4. Комплексне супроводження провадження у справі № 910/5519/22 на всіх стадіях судового процесу (послуга) 5 000,00 грн.

За змістом частини четвертої статті 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За приписами частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, у рішеннях від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише у разі, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У постанові КГС ВС від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18 Верховний Суд звернув увагу, що визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити із встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

У цій же постанові ВС вказав, що суд визначає орієнтовну вартість послуг адвоката з урахуванням конкретних обставин справи, кваліфікації та досвіду адвоката, фінансового стану клієнта та інших істотних обставин.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо.

Як зазначив Верховний Суд в постанові від 14.11.2019 по справі № 826/15063/18, судам при вирішенні питання про розмір гонорару слід досліджувати факт підписання адвокатом процесуальних та інших документів, участь в судових засіданнях, надання консультацій по справі та інші обставини, наявність договорів та узгоджених сторонами актів виконаних робіт.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як зазначалось, в обґрунтування вимоги про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн було надано: Договір № 5 про надання правової допомоги від 15.01.2022, рахунок на оплату № 04/07/22 від 25.07.2022 за послуги професійної правничої допомоги та процесуального супроводження у справі № 910/5519/22, платіжне доручення № 1917 від 25.07.2022 та Акт № 04/07/22 приймання-передачі правничих послуг від 25.07.2022.

Слід зазначити, що судом при вирішенні питання про розмір гонорару досліджувались факти та було прийнято до уваги підписання Адвокатом позовної заяви на 6 арк. та клопотання/заяви про відшкодування витрат на правову допомогу на 2 арк.; надання юридичної консультації щодо стягнення основної заборгованості та штрафних санкцій за господарськими договорами в судовому порядку; вивчення юридичних умов господарського Договору та первинної документації до нього, що включає в собі два Акти здачі-приймання підписані відповідачем, два рахунки на оплату та оборотно-сальдова відомість по рахунку 361 та Акт звірки взаємних розрахунків не підписаний зі сторони відповідача; суму позовних вимог та складність справи.

Крім того, судом прийнято до уваги наявність підписаного Договору ВВПТ № 1011/21 про надання послуг великотоннажних та інших технологічних транспортних засобів, будівельних машин і механізмів від 10.11.2021 та підписаних зі сторони відповідача двох Актів здачі-приймання робіт (наданих послуг) № ГОФР0001106 від 21.12.2021 та № ГОФР0000034 від 15.01.2022, що підтверджує безспірність та прийняття відповідачем, наданих позивачем послуг у розмірі, що заявлений позивачем до стягнення.

Враховуючи наведене, судом встановлено доведеність надання правових послуг за Актом № 04/07/22 приймання-передачі правничих послуг від 25.07.2022 на суму 5 000,00 грн без ПДВ, а саме за послуги:

1. Надання юридичної консультації щодо стягнення основної заборгованості та штрафних санкцій за господарськими договорами в судовому порядку (1 год.) 1 000,00 грн;

2. Вивчення юридичних умов Договору ВВПТ № 1011/21 про надання послуг великотоннажних та інших технологічних транспортних засобів, будівельних машин і механізмів від 10.11.2021 та первинної документації до нього (1 год.) 1 000,00 грн;

3. Підготовка та подання позовної заяви щодо стягнення заборгованості за господарським договором (3 год.) 3 000,00 грн.

Таким чином, фіксований розмір гонорару, що міститься в Акті № 04/07/22 приймання-передачі правничих послуг від 25.07.2022, приймається судом як розрахунок наданих відповідачу адвокатом послуг та здійснених ним витрат часу по кожному із видів робіт. Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного суду від 19.11.2021 у справі № 910/4317/21.

При цьому, матеріали справи не містять документального підтвердження послуги комплексного супроводження провадження у справі № 910/5519/22 на всіх стадіях судового процесу (послуга) у розмірі 5 000,00 грн, враховуючи розгляд даної справи в суді першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, відсутність відзиву на позовну заяву, а також будь-яких заперечень щодо розміру заявлених до стягнення сум оплати за надані послуги, подачу лише позовної заяви на суму підписаних Актів приймання-передачі наданих послуг, а також відсутність розрахунків штрафних санкцій.

У зв`язку з цим суд дійшов висновку про необхідність зменшення витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, та наявністю підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000, 00 грн.

Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 74, 129, 236 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІПІ ФОРВАРДІНГ» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦ-ДЕМОНТАЖ» (03134, місто Київ, вул. Булгакова, буд. 5, кв. 77; ідентифікаційний код юридичної особи: 40662655) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІПІ ФОРВАРДІНГ» (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 7А, офіс 8-5); ідентифікаційний код юридичної особи: 36858306) заборгованість у розмірі 103 499,82 грн (Сто три тисячі чотириста дев`яносто дев`ять) грн 82 коп., а також витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 000 (П`ять тисяч) грн 00 коп. та судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 481 (Дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено та підписано 28.09.2022.

СуддяМ.Є. Літвінова