Рішення

від 22.09.2022 по справі 914/1399/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.09.2022 Справа № 914/1399/22

За позовом: Львівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі

Позивача: Стрийської міської ради, м.Стрий, Львівська область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Стрий Солар, с.Підгірці, Стрийський район, Львівська область

про: розірвання договору оренди землі від 30.07.2019 та зобов`язання повернути земельну ділянку площею 4,32га (кадастровий номер 4625385200:08:000:0704)

Суддя У.І. Ділай

Секретар О.Старостенко

За участі представників:

Від прокуратури: С.С.Максимовська - прокурор

Від позивача: Т.В.Кобко представник

Від відповідача: не з`явився

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.06.2022, справу №914/1399/22 розподілено судді У.І.Ділай.

Ухвалою від 01.07.2022 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 21.07.2022.

Ухвалою від 21.07.2022 підготовче засідання відкладено на 08.09.2022.

Ухвалою від 08.09.2022 підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.09.2022.

15.09.2022 від прокуратури до суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копії акту обстеження земельної ділянки від 08.08.2022. За змістом зазначеного акту на момент обстеження на земельній ділянці відсутні об`єкти забудови.

Представники прокуратури та позивача в судовому засіданні 22.09.2022 підтримали позов, з підстав наведених у позовній заяві та з посиланням на матеріали справи.

У судове засідання 22.09.2022 відповідач повторно явку повноважного представника не забезпечив, причин неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

В процесі розгляду матеріалів справи суд

встановив:

30.07.2019 між Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області та ТзОВ «Стрий Солар» (відповідач) на підставі наказів Головного управління Держгеокадастру у Львівській області № 13- 1982/16- 19-СГ від 17.04.2019 та № 13-4269/16- 19-СГ від 12.07.2019 укладено договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення зі зміною цільового призначення - для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель та споруд об`єктів енергогенеруючих підприємств, установ, організацій з кадастровим номером 4625385200:08:000:0704 площею 4,3200га, яка розташована за межами населених пунктів на території Підгірцівської сільської ради Стрийського району Львівської області.

На земельній ділянці відсутні об`єкти нерухомого майна (п. 2.2 Договору).

Пунктом 3.1 договору визначено, що такий укладено на 25 років.

На підтвердження факту передачі відповідачу спірної земельної ділянки до позову долучено акт приймання-передачі земельної ділянки до договору оренди землі від 30.07.2019.

31.07.2019 зареєстровано право державної власності на вказану земельну ділянку за Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області та право оренди за ТзОВ «Стрий Солар».

21.10.2021 державним реєстратором зареєстровано право комунальної власності на вказану земельну ділянку за Стрийською міського радою (код ЄДРПОУ 26256903) (номер запису про право власності: 44605152) та одночасно внесено запис про припинення права державної власності в особі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області. Підставою для здійснення реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку став Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин».

Також 21.10.2021 внесено зміни до відомостей про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди до 30.07.2044 ТзОВ «Стрий Солар» на вказану земельну ділянку, змінено орендодавця - Головне управління Держгеокадастру у Львівській області на Стрийську міську раду (номер запису 32682310).

Інші відомості про спірну земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні.

Згідно з п. п. 2.3, 4.1 - 4.4 договору орендна плата за користування земельною ділянкою вноситься у розмірі річної орендної плати 4% від нормативної грошової оцінки- 5841487 грн у грошовій формі, що становить 233659грн 48 коп. та підлягає сплаті на розрахунковий рахунок шляхом безготівкового перерахування коштів щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Згідно з п. п. 8.1.1, 8.4.6 договору, орендодавець має право вимагати від Орендаря, а Орендар зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі вносити орендну плату.

Відповідно до п. 11.3 Договору, дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених цим Договором, а також внаслідок несплати, несвоєчасної або неповної сплати Орендарем орендної плати, та з інших підстав, визначених чинним законодавством України.

Згідно з інформацією ГУ ДПС у Львівській № 14081/5/13-01-04-02-13 від 29.11.2021, №61/5/13-01-04-02-13 від 06.01.2022 та №2806/5/13-01-0402-11 від 08.04.2022 ТзОВ «Стрий Солар» допускається систематична заборгованість з орендної плати за спірну земельну ділянку.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17.05.2021 у справі № 380/735/21 підтверджено факти систематичної несплати орендної плати відповідачем, в тому числі і за спірним Договором.

Також, з метою погашення податкового боргу органами податкової служби сформовано та надіслано поштою податкову вимогу, зареєстровано податкову заставу згідно з актом опису майна № 28 від 19.08.2020. Більше того, 17.02.2022 № 51/30 прийнято рішення про стягнення коштів платника податків з банківських рахунків у рахунок погашення податкового боргу, що вважається позасудовою процедурою стягнення податкового боргу.

На думку прокуратури у зв`язку із тим, що відповідачем постійно допускається заборгованість з орендної плати за землю, плата вноситься несвоєчасно та не в повному обсязі, а з березня 2020 року по даний час не вноситься взагалі, що є порушенням п. 8.4.6 договору і ч. 1 ст. 24 Закону, то відповідно до п. 11.3 договору, ч. 1 ст. 32 Закону та ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України це є підставою для припинення Договору шляхом його розірвання за рішенням суду.

Відповідно до п. 12.1 договору, за невиконання або неналежне виконання умов Договору сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства та умов договору.

З урахуванням наведеного, у зв`язку з тривалою несплатою Відповідачем орендної плати за спірну земельну ділянку (з березня 2020 року), що спричиняє ненадходження до місцевого бюджету коштів, призводить до невиконання дохідної частини бюджету територіальної громади та є істотним порушенням умов Договору, вбачаються достатні підстави для розірвання договору та повернення земельної ділянки.

Спір виник внаслідок неналежного виконання відповідачем в повному обсязі взятих зобов`язань. Відтак, прокуратура подала позов до відповідача про розірвання договору оренди землі від 30.07.2019 та повернення земельної ділянки.

В обґрунтуванні наявності підстав для представництва та необхідність захисту інтересів держави прокуратура зазначила, що орендодавець, як сторона договору, незважаючи на очевидний характер порушень з боку відповідача, володіючи інформацією про допущені порушення, не вживав жодних заходів на припинення його права користування земельною ділянкою. Здійснюючи моніторинг судових рішень у Єдиному державному реєстрі судових рішень встановлено відсутність будь-яких рішень суду за позовними заявами позивачів до ТзОВ Стрий Солар щодо спірної ділянки, що вказує на невжиття заходів до відповідача, спрямованих на стягнення заборгованості, розірвання договору та повернення земельної ділянки за наявності для цього підстав.

Разом з тим, у запитах прокуратури до позивача зазначено про наявність порушень щодо прав комунальної власності та необхідність вжиття заходів реагування. Проте ця обставина залишились поза увагою позивачів. Прокуратура вважає, що зазначені обставини свідчать про пасивну поведінку позивача щодо захисту порушених державних інтересів, як наслідок наявність передбачених ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» підстав для їх представництва.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Щодо права прокуратури на звернення до суду з даним позовом, суд враховує наступне.

Як встановлено судом та не заперечено сторонами, Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області (Стрийська міська рада правонаступник), за наявності підстав, не вжито заходів щодо захисту інтересів держави з метою надходження коштів до місцевого бюджету.

Відповідно до частин третьої - п`ятої статті 53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Підставою для звернення з даним позовом до суду прокурором вказано те, що наслідком несплати коштів є ненадходження коштів до місцевого бюджету України, що, на думку прокуратури, суттєво порушує інтереси держави, а тому є підставою для звернення до суду з позовом на захист інтересів держави.

При цьому, судом встановлено, що до моменту звернення прокурора з даним позовом, а також після подання прокурором позову, позивач не звертався до суду з позовом з аналогічним предметом.

Таким чином, дії позивача свідчать саме про пасивність його поведінки, розуміючи порушення інтересів держави та маючи відповідні повноваження для їх захисту, за відповідним захистом не зверталися.

У цій справі орган прокуратури не здійснює повноважень щодо управління майном, звертаючись до суду з позовом в інтересах держави, Натомість просить розірвати спірний договір та повернути земельну ділянку міській раді, і не з чужого незаконного володіння, а внаслідок порушення умов договору оренди.

Відповідно до частини третьої статті 23 цього Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 зі справи № 806/1000/17).

У справі, що розглядається, прокурор обґрунтував наявність "інтересів держави" несплатою коштів відповідачем та ненадходженням коштів до місцевого бюджету.

Водночас пункт 3 частини першої статті 131-1 Конституції передбачає можливість представництва прокурором інтересів держави у виключних випадках.

Аналіз частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Оцінюючи підстави для звернення прокурора з даним позовом, судом проаналізовано поведінку органу місцевого самоврядування, у повноваженнях якого володіння, ефективне користування і розпорядження на свій розсуд і в своїх інтересах належним майном. Про порушення умов договору оренди орендодавець - міська рада знала, ще до того, як орган прокуратури звертався з запитами та листами для встановлення підстав для представництва, оскільки не отримувала орендної плати значний період.

Отже, протягом досить тривалого часу (розумного строку) позивач знав про порушення своїх прав та не звертався до суду за захистом таких, що є підставою вважати, що ними не здійснено захисту інтересів держави.

За таких обставин, господарський суд приходить до висновку, що в даному випадку прокурор правомірно звернувся до суду в інтересах держави в особі Стрийської міської ради та належним чином обґрунтував порушення інтересів держави, необхідність їх захисту та неналежного здійснення такого захисту позивачами.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Як підтверджено матеріалами справи, Головне управління Держгеокадастру у Львівській області (Стрийської міської ради) та відповідач уклали договір оренди землі від 30.07.2019, у зв`язку з чим набули взаємних прав і обов`язків.

У частині 1 статті 2 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно з положеннями статті 1 Закону України "Про оренду землі", яка кореспондується із частиною 1 статті 93 ЗК України, орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати (частина 1 статті 24 Закону України "Про оренду землі").

За змістом статті 25 зазначеного Закону орендар земельної ділянки зобов`язаний: приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку; виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; у п`ятиденний строк після державної реєстрації договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності надати копію договору відповідному органу доходів і зборів.

Згідно із частинами 3, 4 статті 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

У частині 1 статті 32 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

У статті 141 ЗК України передбачено таку підставу припинення права користування земельною ділянкою, як систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Разом із тим за змістом частини 2 статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Виходячи із системного аналізу наведених положень законодавства та враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що під час вирішення судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини 2 статті 651 ЦК України.

Аналогічну правову позицію, щодо застосування положень частини 2 статті 651 ЦК України під час вирішення судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, викладено Верховним Судом України у постанові від 11.10.2017 у справі № 6-1449цс17 та Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27.11.2018 у справі № 912/1385/17.

Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

З урахуванням викладених вище норм законодавства, у разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки, дана обставина може бути підставою для розірвання такого договору.

При цьому сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена заборгованість в подальшому (після звернення з позовом про розірвання договору), оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 02.05.2018 у справі № 925/549/17, від 22.10.2019 у справі № 923/826/18, від 10.02.2021 у справі 923/1001/19 та від 23.03.2021 у справі № 922/2754/19.

За обставинами цієї справи згідно із інформацією органу місцевого самоврядування протягом дії договору орендна плата не сплачувалась.

Відповідач не надав належних доказів на спростування систематичної несплати орендних платежів, обставин справи не заперечив, не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового розгляду.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17.05.2021 у справі № 380/735/21 підтверджено факти систематичної несплати орендної плати відповідачем, в тому числі і за спірним Договором. Вказане рішення суду набрало законної сили 23.06.2021.

Щодо вимоги про розірвання спірного договору оренди від 30.07.2019 укладеного на 25 років слід зазначити таке.

Розірвано може бути лише чинний (такий, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення) договір. Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду у справах № 910/16750/18 від 18.11.2019, №911/991/19 від 12.05.2020 та № 911/1442/19 від 14.07.2021.

Відповідно до частини першої статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Згідно із частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації (частина перша статті 210 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов`язані з орендою землі, є Закон України «Про оренду землі». За змістом статей 18, 20 цього Закону договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.

Отже, строк дії договору оренди землі, умовами якого передбачено, що відлік строку оренди настає з моменту державної реєстрації цього договору, починається після набрання ним чинності, а не з моменту його укладення.

Для визначення початку перебігу та закінчення строку дії договору має значення не момент його підписання, а момент вчинення реєстраційних дій, тобто внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень як єдиної державної інформаційної системи, яка містить відомості про речові права на нерухоме майно, їх обтяження, суб`єктів речових прав, технічні характеристики об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо), кадастровий план земельної ділянки, а також відомості про правочини, вчинені щодо таких об`єктів нерухомого майна, з якими закон пов`язує набрання чинності договору, а саме можливість реалізації сторонами своїх суб`єктивних прав та обов`язків.

Таким чином, правове значення державної реєстрації полягає в тому, що правочин (договір), який підлягає державній реєстрації, є вчиненим (укладеним) з моменту її проведення. Як наслідок, за відсутності державної реєстрації правочин (договір) слід вважати невчиненим (неукладеним).

Такий правовий висновок складений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15 січня 2020 року у справі № 322/1178/17.

Як встановлено судом спірний договір підписаний 30.07.2019, державна реєстрація здійснена 05.08.2019. Отже, дія договору припиняється 30.07.2044. Відтак, станом на дату звернення прокуратури до суду та дату прийняття цього рішення спірний договір є чинний.

З огляду на викладене, вищезазначені вимоги чинного законодавства та умови укладеного договору, які регулюють правовідносини між сторонами у справі, та несплату орендарем орендної плати за користування земельною ділянкою протягом 2019-2022 років, господарський суд доходить висновку про доведеність факту систематичного порушення орендарем умов спірного договору оренди земельної ділянки щодо повного та своєчасного внесення орендних платежів, безумовно свідчить, що орендодавець значною мірою позбавляється того, на що він розраховував при укладенні спірного договору.

Як встановлено судом, власником спірної земельної ділянки на даний час є Стрийська міська рада (докази подані прокуратурою).

Таким чином, господарський суд вважає, що сам факт систематичного порушення умов договору оренди земельної ділянки в частині невнесення орендних платежів, з огляду на положення чинного законодавства та умов пункту 33 спірного договору, є підставою для розірвання договору.

Відповідно до статті 782 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Зважаючи на встановлені факти систематичної несплати орендних платежів, вимога про розірвання спірного договору та повернення міській раді земельної ділянки (кадастровий номер 4625385200:08:000:0704) площею 4,3200га є підставною та підлягає задоволенню.

Судовий збір покладається на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Керуючись статтями 4, 7, 13, 14, 73, 74, 76-79, 129, 233, 236, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити.

2.Розірвати договір оренди землі від 30.07.2019, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області та Товариством з обмеженою відповідальністю Стрий Солар.

3.Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю Стрий Солар (82440, Львівська область, Стрийський район, с.Підгірці, вул.Стрийська, 1, ідентифікаційний код 42398672) земельну ділянку площею 4,3200га кадастровий номер: 4625385200:08:000:0704, яка розташована в с.Підгірці на території Сколівської територіальної громади Стрийського району Львівської області повернути Стрийській міській раді (82400, Львівська область, м.Стрий, вул.Шевченка, 71, ідентифікаційний код 26256903).

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Стрий Солар (82440, Львівська область, Стрийський район, с.Підгірці, вул.Стрийська, 1, ідентифікаційний код 42398672) на користь Львівської обласної прокуратури (отримувач: Львівська обласна прокуратура, ідентифікаційний код 02910031, банк платника Державна казначейська служба України, м. Київ, розрахунковий рахунок № UА138201720343140001000000774) 4962,00 грн судового збору.

5.Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст.ст. 241, 256, 257 ГПК України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повне рішення складено 29.09.2022.

Суддя Ділай У.І.