Рішення

від 29.09.2022 по справі 240/2176/22

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2022 року м. Житомир справа № 240/2176/22

категорія 109020100

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Капинос О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Любарської селищної ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Любарської селищної ради № 574 від 27.10.2021 року "Про відмову у наданні дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок комунальної власності ОСОБА_1 ".

зобов`язати Любарську селищну раду на найближчому пленарному засіданні надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки розміром 2 гектари для ведення особистого селянського господарства із масиву земельної ділянки комунальної власності кадастровий номер 1823184600:03:003:1003.

надатидозвілна розроблення проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки розміром 2 гектари для ведення особистого селянського господарства із масиву земельної ділянки комунальної власності кадастровий номер 1823181500:04:001:0029.

надатидозвілна розроблення проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки розміром 2 гектари для ведення особистого селянського господарства із масиву земельної ділянки комунальної власності кадастровий номер 1823180400:04:002:0026.

надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки розміри 2 гектари для ведення особистого селянського господарства із масиву земельної ділянки комунальної власності кадастровий номер 1823184600:04:006:0101.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач протиправно відмовляє у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок розміром по 2 гектари із земель комунальної власності з кадастровими номерами 1823184600:03:003:1003,1823181500:04:001:0029,1823180400:04:002:0026,1823184600:04:006:0101, оскільки вказані земельні ділянки не перебувають в оренді чи іншому користуванні фізичних або юридичних осіб, будь-які речові права, як то оренда чи інше право користування не зареєстровані у встановленому порядку.

Провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач надав відзив на позов, в якому зазначив, що земельні ділянки з кадастровими номерами 1823184600:03:003:1003, 1823181500:04:001:0029, 1823180400:04:002:0026, 1823184600:04:006:0101 перебувають в оренді інших осіб, відтак, підстави для надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення зазначених земельних ділянок у власність відсутні. Просить у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 13 травня 2021 року звернувся до Любарської селищної ради Житомирської області із клопотаннями за вх.№№4222, 4242, 4234, 4194 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею по 2 га:

-за кадастровим номером 1823184600:03:003:1003 розташованої в с.Мотовилівка Мотовилівського старостинського округу Любарського району Житомирської області;

-за кадастровим номером 1823181500:04:001:0029 розташованої в Великоволицькому старостинському округу Любарського району Житомирської області;

-за кадастровим номером 1823180400:04:002:0026 розташованої в с.Березівка Березівського старостинського округу Любарського району Житомирської області ;

-за кадастровим номером 1823184600:006:0101 розташованої в с.Мотовилівка Мотовилівського старостинського округу Любарського району Житомирської області.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 23.09.2021 визнано протиправною бездіяльність Любарської селищної ради Житомирської області щодо неналежного розгляду клопотань ОСОБА_1 від 13 травня 2021 року за вхідним №4222, №4242, №4234 та №4194 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Зобов`язано Любарську селищну раду Житомирської області на найближчому пленарному засіданні розглянути клопотання ОСОБА_1 від 13 травня 2021 року за вхідним №4222, №4242, №4234 та №4194 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та прийняти рішення за результатами їх розгляду, з урахуванням висновків суду у даній справі.

На виконання судового рішення, відповідачем розглянуто клопотання та прийнято рішення № 574 від 27.10.2021 "Про відмову у наданні дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок комунальної власності ОСОБА_1 ".

Позивач вважає таке рішення протиправним, тому звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Частиною другою статті 4 Земельного кодексу України встановлено, що завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

За змістом пункту "б" частини першої статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2,0 гектари.

Відповідно до пункту "б" частини першої статті 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Частинами шостою та сьомою статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (частина 1 статті 122 ЗК України).

Повноваження відповідних органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 118, 122, 123 Земельного кодексу України, статтями 26, 33, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі- Закон N 280/97-ВР).

Відповідно до пункту 34 частини першої статті 26 Закону N 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин. Відповідно до статті 59 Закону N 280/97-ВР рішення місцевої ради приймаються у формі відповідних рішень, прийнятих на сесії місцевої ради та рішень виконавчого комітету.

Суд зауважує, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а саме, відмова може бути визнана обґрунтованою лише тоді, коли компетентним суб`єктом владних повноважень встановлюється невідповідність місця розташування об`єкта вимогам, зазначеним у Земельному кодексі Україні, які повинні бути затверджені у встановленому законом порядку або вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно - правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко - економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно - територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Судом встановлено, що спірним рішенням позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок комунальної власності площею по 2,00 га з метою передачі їх у власність для ведення особистого селянського господарства:

із масиву за кадастровим номером 1823184600:05:003:1003;

із масиву за кадастровим номером 1823181500:04:001:0029;

із масиву за кадастровим номером 1823181500:04:002:0026;

із масиву та кадастровим номером 1823184600:04:006:0101.

На території Любарської селищної ради Житомирського району у зв"язку з тим, що що на зазначені у клопотаннях земельні ділянки укладено договори оренди землі із громадянами для випасання громадської худоби, зокрема:

- ОСОБА_2 - договір оренди від 10.06.2019 № 49 та договір оренди від 05.05.2021 №310 (масив за кадастровим номером 1823181500:04:001:0029);

- ОСОБА_3 - договір оренди від 07.06.2021 №350 (масив за кадастровим номером 1823181500:04:002:0026);

- ОСОБА_4 - договір оренди від 07.06.2021 3372 (масив за кадастровим номером 1823184600:04:006:0101);

-земельна ділянка за кадастровим номером 1823180600:03:003:1003 перебуває у постійному користуванні селянського (фермерського) господарства "Леся" відповідно до державного акту па право постійного користування землею №000010 (масив за кадастровим номером 1823180600:03:003:1003).

Отже , підставою для відмови у наданні позивачу дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок комунальної власності з кадастровими номерами 1823184600:03:003:1003, 1823181500:04:001:0029, 1823180400:04:002:0026, 1823184600:04:006:0101, є їх перебування в оренді інших осіб.

Суд з такими висновками відповідача не погоджується, з огляду на таке.

Вказана підстава для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою є необґрунтованою та не відповідає приписам частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України.

Згідно з приписами статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. При цьому документи, що посвідчують право на земельну ділянку, визначені у статті 126 ЗК України.

Аналіз положень статей 116, 118 Земельного кодексу України дає підстави стверджувати, що правові наслідки отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не є тотожними наслідкам передачі вказаної земельної ділянки у власність, що фактично вказує про відсутність обтяжень земельної ділянки у такому випадку.

Відповідачем не надано доказів, які б підтверджували існування оформленого права власності третіх осіб на обрані позивачами для відведення земельні ділянки.

Зокрема, до матеріалів справи позивачем надано інформацію Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельні ділянки з кадастровими номерами 1823184600:03:003:1003,1823181500:04:001:0029,1823180400:04:002:0026,1823184600:04:006:0101 станом на 19.01.2022.

Згідно інформації з Державного земельного кадастру :

-Земельна ділянка кадастровий номер 1823184600:03:003:1003 має загальнуплощу 25,5827 га, єкомунальноювласністю, місце розташування: Житомирська область, Любарський район, Любарська ОТГ (Мотовилівський старостинський округ); категорія земель - землі сільськогосподарського призначення.

- Земельна ділянка кадастровий номер 1823181500:04:001:0029має загальнуплощу64,4515 га, є комунальноювласністю, місце розташування: АДРЕСА_1 ; категорія земель - землі сільськогосподарського призначення; цільове використання - землі, не надані у власність або користуваннябудь-яким особам. Вказана земельна ділянка не перебуває в оренді чи іншому користуванні фізичних або юридичних осіб, будь-які речові права, як то оренда чи інше право користування не зареєстровані.

- Земельна ділянка кадастровий номер 1823180400:04:002:0026має загальнуплощу16,1134 га, є комунальною власністю, місце розташування: Житомирська область, Любарський район, Любарська селищна рада; категорія земель - землі сільськогосподарського призначення; цільове використання - землі, не надані у власність або користування будь-яким особам. Вказана земельна ділянка не перебуває в оренді чи іншому користуванні фізичних або юридичних осіб, будь-які речові права, як то оренда чи інше право користувач зареєстровані.

- Земельна ділянка кадастровий номер 1823184600:04:006:0101 загальну площу 32,8807 га, є комунальною власністю, місце розташування: АДРЕСА_2 ; категорія земель - землі сільськогосподарського призначення; цільове використання - землі, не надані у власність або користування будь-яким особам. Вказана земельна ділянка не перебуває в оренді чи іншому користуванні фізичних або юридичних осіб, будь-які речові права, як то оренда чи інше право користування не зареєстровані.

Отже, з викладеного слідує, що на земельні ділянки з з кадастровими номерами 1823184600:03:003:1003,1823181500:04:001:0029,1823180400:04:002:0026,1823184600:04:006:0101 не оформлено речове право користування третіх осіб у встановленому порядок.

Долучені до відзиву відповідачем копії договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1823181500:04:002:0026, укладений між Любарською селищною радою та ОСОБА_3 07.06.2021 №350 та договір оренди від 07.06.2021 № 3372 укладений між Любарською селищною радою та ОСОБА_4 (масив за кадастровим номером 1823184600:04:006:0101), суд до уваги не приймає, оскільки зазначені договори не зареєстровані у встановленому законом порядку.

Тобто, вказані земельні ділянки не перебувать в оренді чи іншому користуванні фізичних або юридичних осіб, будь-які речові права, як то оренда чи інше право користувач не зареєстровані.

Зазначені обставини підтверджуються інформаційними довідками з Державного земельного кадастру.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідач надав договори оренди лише на земельні ділянки з кадастровими номерами 1823181500:04:002:0026, 1823184600:04:006:0101.

Докази того, що на земельну ділянку з кадастровим номером 1823181500:04:001:0029 укладено договір оренди , як вказує відповідач, а земельна ділянка за кадастровим номером 1823180600:03:003:1003 перебуває у постійному користуванні селянського (фермерського) господарства "Леся" відповідно до державного акту па право постійного користування землею №000010 (масив за кадастровим номером 1823180600:03:003:1003), відповідач, як суб"єкт владних повноважень до відзиву не надав. Ці доводи взагалі нічим не підтверджені.

З огляду на викладене, суд відмічає, що відповідачем не надано суду доказів на підтвердження реєстрації у встановленому порядку речового права користування третіми особами земельними ділянками з кадастровими номерами 1823184600:03:003:1003, 1823181500:04:001:0029,1823180400:04:002:0026,1823184600:04:006:0101, з огляду на що рішення Любарської селищної ради № 574 від 27.10.2021 року "Про відмову у наданні дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок комунальної власності ОСОБА_1 " є протиправним та підлягає скасуванню.

Крім того, суд звертає увагу на те, що отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ще не гарантує подальшого позитивного рішення про надання її у власність.

Слід зазначити, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Зазначена правова позиція повністю узгоджується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02).

Так, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

Згідно з положеннями Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта.

На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Відтак, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Поряд із цим, як вже зазначалося, умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями, а тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду викладеною у постанові від 28.10.2020 у справі № 808/2625/17.

При цьому застосування такого способу захисту у цій справі вимагає з`ясування судом, чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для одержання дозволу на розробку проекту землеустрою.

Оцінка правомірності відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою стосувалася лише тих мотивів, які наведені відповідачем у оскаржуваному рішенні. Однак судом не досліджувалося у повній мірі, чи ці мотиви є вичерпними і чи дотримано позивачем усіх інших умов для отримання ним такого дозволу.

Така позиція суду ґрунтується на правовій позиції ВП ВС у постанові від 06.11.2019 у справі №590/1350/17.

З огляду на вказане позовні вимоги щодо зобов"язання відповідача надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою земельної ділянки є дискреційними повноваженнями відповідача.

Однак, з метою належного захисту порушеного права, суд вважає за можливе зобов`язати Любарську селищну раду Житомирської області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 13 травня 2021 року за вхідним №4222, №4242, №4234 та №4194 та прийняти рішення, з урахуванням висновків суду у справі.

Покладення такого обов`язку на відповідача не є перебиранням функції іншого суб`єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб`єкта та зобов`язанням його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу, з огляду на обов`язковість ефективного механізму захисту порушеного права.

Частинами 1 та 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З огляду на викладене, враховуючи досліджені матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково.

Керуючись статтями 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Любарської селищної ради (вул.Незалежності, 38, смт.Любар, Житомирська область,13101, код ЄРПОУ 04345664) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Любарської селищної ради № 574 від 27.10.2021 року "Про відмову у наданні дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок комунальної власності ОСОБА_1 ".

Зобов"язати Любарську селищну раду Житомирської області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 13 травня 2021 року за вхідним №4222, №4242, №4234 та №4194 та прийняти рішення, з урахуванням висновків суду у справі та встановлених обставин справи.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Любарської селищної ради на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3969,60 грн. (три тисячі дев"ятсот шістдесят дев"ять гривень шістдесят копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Капинос