Постанова

від 29.09.2022 по справі 127/527/22

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 127/527/22

Провадження № 22-ц/801/1401/2022

Категорія: 80

Головуючий у суді 1-ї інстанції Бойко В. М.

Доповідач:Шемета Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2022 рокуСправа № 127/527/22м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої судді Шемети Т. М. ,

суддів БереговогоО.Ю., Якименко М. М.,

секретар судового засідання Михайленко А. В.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач (особа, яка подала апеляційну скаргу) Товариство з обмеженою відповідальністю «Термекс»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 4 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Термекс» на рішення Вінницького міського суду Вінницької області 31 травня 2022 року, ухвалене у складі судді Бойка В. М. у м. Вінниці, дата складення повного тексту рішення 09 червня 2022, -

в с т а н о в и в :

В січні 2022 року ОСОБА_1 , діючи через свого представника ОСОБА_2 , звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Термекс» про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку та висував вимогу стягнути з ТОВ «Термекс» на свою користь 377 623,10 грн.

Позов обґрунтовував тим, що він з грудня 2010 року перебував у трудових відносинах з ТОВ «Термекс». В них виникали спори про незаконність звільнення та судовими рішеннями його було неодноразово поновлено на роботі.

27.10.2020 року на підставі рішення суду відповідач повідомив позивача про необхідність вийти на роботу та приступити до виконання обов`язків, що, і було зроблено позивачем. Проте 30.10.2020 року відповідач видав наказ №30/10-К від 30.10.2020 року про скорочення штату, а саме посади, яку займав позивач, з цим наказом його ознайомили та 11.01.2021 року його було звільнено за скороченням штату.

Однак за період роботи з 20.10.2020 року по 11.01.2021 року ТОВ «Термекс» не платило йому заробітну плату, що стало причиною звернення до суду і рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 08.09.2021 року у справі № 127/7363/21, залишеним в силі Постановою апеляційного суду Вінницької області від 23.11.2021 року, позов було задоволено в повному обсязі та ухвалено стягнути з ТОВ «Термекс» на користь позивача заборгованість по заробітній платі за період з 20.10.2020 року до 11.01.2021 року в сумі 91 959 грн. 36 коп., та компенсацію за порушення строків виплати заробітної плати в сумі 2 154 грн. 81 коп.

Зазначене судове рішення було виконано 10.12.2021 року, коли на його картковий рахунок надійшли кошти. Відтак позивач зазначив, що, з огляду на приписи статті 117 КЗпП України, відповідач повинен сплатити йому середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні (за період з 11 січня 2021 року по 10 грудня 2021 року), сума якого становить 377623,10 грн.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 31 травня 2022 року позов задоволено: стягнуто з ТОВ «Термекс» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за період з 11.01.2021 року по 10.12.2021 року, за весь час затримки у виплаті належних ОСОБА_1 сум у розмірі 377623, 10 грн, та 3776 (три тисячі сімсот сімдесят шість) гривень 23 копійки судового збору. Рішення в частині стягнення заробітної плати за один місяць допущено до негайного виконання.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що з позивачем не було проведено розрахунку по заробітній платі в день його звільнення: 11.01.2021 року, а оскільки виплата належних йому сум бла здійснена 10 грудня 2021 року, то за цей період, в порядку статті 117 КЗпП України, роботодавець повинен сплатити на користь працівника середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, який становить 377623, 10 грн (суд погодився з наданим позивачем розрахунком).

Не погодившись з таким рішенням суду, відповідач ТОВ «Термекс» подав апеляційну скаргу, за результатами розгляду якої просить скасувати ухвалене у справі судове рішення та або передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, або постановити власне рішення, яким або відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог, або ж зменшити розмір відшкодування до ймовірних втрат працівника, які він вважає становлять 5529,33 грн.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що відповідач не був належним чином повідомлений про день та час судового розгляду: він лише отримав 15.02.2022 року ухвалу від 12.01.2022 року про відкриття провадження у справі і все, на жодне із судових засідань він не викликався, а про прийняте у справі рішення дізнався після того як було відновлено доступ до Єдиного державного реєстру судових рішень. Невірно суд вирішив і справу по суті, з огляду на наступне: позивач оскаржив наказ про звільненням його за скороченням штату від 11.01.2021 року та рішенням вінницького міського суду Вінницької області від 05.05.2021 року (справа № 127/4059/21) позивача було повновлено на роботі і стягнуто з ТОВ «Термекс» 129655,81 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 11.01.2021 року по 05.05.2021 року. Потім позивач подав заяву про звільнення за власним бажанням та його було звільнено з роботи з 26 травня 2021 року з виплатою нарахованої заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку.

Отже, на момент фактичного звільнення позивача 26 травня 2021 року існував спір про розмір належних працівнику сум при звільненні: рішення по справі № 127/7363/21 було прийнято 08 вересня 2021 року, а набрало законної сили після апеляційного перегляду 23 листопада 2021 року. А вже через 17 днів після набрання рішенням законної сили: 10 грудня 2021 року, всі присуджені суми були перераховані ОСОБА_1 на його картковий рахунок, тому відповідач вважає, що з моменту звільнення 26.05.2021 року до моменту виплати 10.12.20221 року пройшло 199 днів і саме за цей період слід стягувати суми, передбачені статтею 117 КЗпП України та їх розмір становить 5529,33 грн. Також просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу.

Від позивача ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає про безпідставність доводів апеляційної скарги, наголошує на тому, що відповідач фактично визнає, що позивач має право на компенсацію в порядку статті 117 КЗпП України, а його твердження про не співмірність є необґрунтованими, оскільки відповідач тривалий час та неодноразово порушував трудові права позивача, його поведінка є недобросовісною, а тому немає підстав для зменшення розміру стягнення. Заперечує проти наведених відповідачем витрат на правничу допомогу, зазначає про їх не співмірність, відсутність будь-яких розрахунків та доказів на їх підтвердження.

У судовому засіданні в суді апеляційної інстанції 15 вересня 2022 представник відповідача в ОСОБА_3 підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, представник позивача ОСОБА_2 просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. 29 вересня 2022 року у судове засідання з`явився представник позивача ОСОБА_2 , проти задоволення апеляційної скарги заперечував. Представник відповідача ОСОБА_3 до у суду не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Частинами 1, 2 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення не в повній мірі відповідає вимогам закону.

По справі встановлено та не оспорюються наступні обставини:

-ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ТОВ «Термекс» з 08.12.2010 року: запис № 10 в трудовій книжці (а.с. 76) та по 26.05.2021 року: запис № 19 в трудовій книжці (а.с. 76).

-Впродовж цього часу ОСОБА_1 був двічі звільнений та поновлений на роботі судовими рішеннями:

-рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 20.10.2020 року скасовано Наказ №17/7-1К від 17.07.2020 року про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника директора з продажу за прогул без поважних причин на підставі п.4 ст.40 КЗпП України та поновлено на роботі в ТОВ «Термекс» на посаді заступника директора з продажу з 17.07.2020 року, стягнуто з ТОВ «Термекс» на користь ОСОБА_1 316924,00 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, з 20.01.2020 року по 17.07.2020 року включно (сума визначена без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів) (а.с.9-22). Рішення набрало законної сили 09 лютого 2021 року (постанова Вінницького апеляційного суду від 09.02.2021 року на а.с.23-32).

-Наказом №11/1-1К від 11.01.2021 року ОСОБА_1 звільнено у зв`язку з скороченням штату працівників, а саме займаної посади заступника директора з продажу ТОВ «Термекс» (м. Вінниця), за п.1 ст. 40 КЗпП України (а.с.34).

-Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 05.05.2021 року (справа № 127/4059/21) скасовано Наказ ТОВ «Термекс» від 11.01.2021 року №11/1-1К про звільнення ОСОБА_1 , поновлено його на роботі в ТОВ «Термекс» на посаді заступника директора з продажу з 11.01.2021 року. Стягнуто з ТОВ «Термекс» на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 11.01.2021 року по 05.05.2021 року у розмірі 129655,81 грн. (без вирахування податків та обов`язкових платежів) (а.с.98-107).

-25.05.2021 року Наказом №25/5-1К ОСОБА_1 був звільнений з посади заступника директора з продажу за власним бажанням з 26.05.2021 року (а.с.110).

-рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 08.09.2021 року стягнуто з ТОВ «Термекс» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період з 20.10.2020 року по 11.01.2021 року в сумі 91959,36 грн. (сума визначена без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів) та компенсацію за порушення строків виплати заробітної плати в розмірі 2154,81 грн(а.с.35-43). Рішення набрало законної сили 23.11.2021 (постанова Вінницького апеляційного суду на а.с.44-49).

Заробітна плата, присуджена ОСОБА_1 виплачена 10.12.2021 року у розмірі 74027,29 грн. (з утриманням податків та обов`язкових платежів) (а.с.50).

Насамперед апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що дійсно справа розглянута судом першої інстанції без належного повідомлення відповідача про день та час судового розгляду: в матеріалах справи немає жодного повідомлення про доставку судової повістки на адресу відповідача, тому доводи апеляційної скарги в цій частині є підставними.

Тому, виходячи з положень пункту 3 частини 3 статті 376 ЦПК України, ухвалене у справі рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 31 травня 20022 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення.

Між сторонами виник спір з приводу стягнення з роботодавця середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника.

Частиною першоюстатті 47 КЗпП Українипередбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно достатті 116 КЗпП Українипри звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні встановленостаттею 117КЗпП України, згідно з приписами якої в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені встатті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що передбачений частиною першоюстатті 117 КЗпП Україниобов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені встатті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні, факт проведення з ним остаточного розрахунку та встановлення вини.

Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Отже, стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені встатті 116 цього Кодексу, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбаченийзакономстрок винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Аналіз статей 116, 117 КЗпП України дає підстави для висновку, що виплати за статтею 117 КЗпП України проводяться при правомірному припиненнітрудового договорута не проведенні при цьомуз працівником розрахунку в строки, визначені ст. 116 КЗпП України.

В справі що розглядається рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 08.09.2021 року по справі № 127/7363/21 (а.с. 35 43) встановлено, що в день звільнення за скороченням штату 11.01.2021 року Козловському не була виплачена заробітна плата за період з 20.10.2020 року по 11.01.2021 року та стягнено на його користь 91959, 36 грн заборгованості по заробітній платі та 2154,81 грн. компенсації за порушення строків виплати.

Проте суд першої інстанції, розглядаючи справу, не врахував того факту, що ОСОБА_1 було оскаржено наказ про звільнення його з роботи з 11.01.2021 року та рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 05.05.2021 року (справа № 127/4059/21) було скасовано Наказ ТОВ «Термекс» від 11.01.2021 року №11/1-1К про звільнення ОСОБА_1 , поновлено його на роботі в ТОВ «Термекс» на посаді заступника директора з продажу з 11.01.2021 року, стягнуто з ТОВ «Термекс» на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 11.01.2021 року по 05.05.2021 року у розмірі 129655,81 грн. (без вирахування податків та обов`язкових платежів) (а.с.98-107).

У положеннях статей117,235 КЗпП Українийдеться про відповідальність роботодавця у вигляді стягнення середнього заробітку за один і той же період після звільнення найманого працівника, оскільки такий період починається днем звільнення, який є і днем остаточного розрахунку відповідно достатті 116 КЗпП Україниі закінчується або днем поновлення на роботі, або днем фактичного розрахунку. Як уже зазначалося вище, рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 05.05.2021 року (справа № 127/4059/21) на користь ОСОБА_1 було стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 11.01.2021 року по 05.05.2021, а в справі яка розглядається позивач ставить питання про стягнення за цей період ще й середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, що не відповідає змістуКЗпП України, який не передбачає можливість стягнення подвійного заробітку.

НіКЗпП України, ніЗаконом України«Про оплатупраці» не передбачено відповідальності роботодавця за порушення термінів виплати заробітної плати у вигляді стягнення на користь працівника, що продовжує працювати на підприємстві, середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні.

Таким чином, оскільки ОСОБА_1 було поновлено на роботі з 11.01.2021 року рішенням Вінницького міського суду Вінницької області 05.05.2021 року, то ОСОБА_1 не має статусу звільненого працівника, а тому підстави покладення на роботодавця відповідальності застаттею 117 КЗпП Українине виникли, що узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного суду від 08 лютого 2022 року по справі № 755/12623/19, Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеним в постанові від 28 лютого 2018 року у справі № 761/1812/16-ц.

Проте трудові відносини між позивачем та відповідачем були припинені 26 травня 2021 року після написання ОСОБА_1 заяви про звільнення за власним бажанням (а.с. 109-110). На цей момент на розгляді у суді перебувала цивільна справа № 127/7363/21 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Термекс» про стягнення заробітної плати за період з 20.10.2020 року по 11.01 2021 року, рішення по якій було ухвалено Вінницьким міським судом Вінницької області 08.09.2021 року (справа № 127/7363/21) та яке набрало законної сили 23.11.2021 року за результатами апеляційного перегляду (Постанова Вінницького апеляційного суду на а.с. 44-49). Зазначене рішення було виконано відповідачем та перераховано стягнуту судом заробітну плату 10 грудня 2021 року, що підтверджується випискою з банку (а.с.50).

Отже, на момент звільнення 26 травня 2021 року виплата заробітної плати за період з 20.10.202 року по 11.01.2021 року не відбулася. Тому розрахунковий період для застосування положень статті 117 КЗпП України слід брати з 27.05.2021 року по 09.12.2021 року.

Порядок обчислення середнього заробітку за час вимушеного прогулу регламентовано Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100 (надалі Порядок)

Відповідно до абзацу 3 пункту 2 Порядку, у випадку розрахунку середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують звільненню.

Здійснюючи розрахунок середнього заробітку, апеляційний суд бере до уваги те, що посадовий оклад позивача становив 34845 грн, що встановлено рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 08.09.2021 року (справа № 127/7363/21) та рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 05.05.2021 року (справа № 127/4059/21).

Відповідно до пункту 8 Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадиться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів. При обчисленні середньої заробітної плати за два місяці, виходячи з посадового окладу, середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення суми, розрахованої відповідно до абзацу п`ятого пункту 4 цього Порядку, на число робочих днів за останні два календарні місяці, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою зв`язана відповідна виплата.

Отже, посадовий оклад ОСОБА_1 за березень - квітень 2021 року становив 34845 грн в місяць, за цей період було 44 робочих дні, тому середньоденна заробітна плата складає 1583,86 грн (34845 х 2/ 44).

За період затримки розрахунку при звільненні з 27 травня по 09 грудня 2021 року кількість робочих днів становить 137.

Отже, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні становить 216988,82 грн ( 1583,86 х 137).

Разом з тим. Апеляційний суд приходить до висновку, що в справі яка розглядається, є підстави для зменшення розміру відшкодування.

В Постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.09.2019 року по справі № 761/9584/15-ц зроблено висновок, що з урахуваннямконкретних обставин справи,які мають юридичне значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково. У цій же Постанові Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27 квітня 2016 року у справі № 6-113цс16 про те, щоправо суду зменшити розмір середнього заробітку залежить від прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України.

Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

Велика Палата вважає, що, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненнівідповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:

« 91.1. Розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором.

91.2. Період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

91.3. Ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника.

91.4. Інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах,співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні».

Апеляційний суд наводить мотиви застосування до обставин справи яка розглядається критеріївзменшення розміру відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України:

- на момент звільнення позивача (26.05.2021 року) між ним та роботодавцем існував спір про заробітну плату за період з 20.10.20202 року по 11.01.2021 року: справа № 127/7363/21, в ході розгляду якої відповідач заперечував проти права ОСОБА_1 на отримання заробітної плати за вказаний період, стверджуючи про невиконання ним своїх безпосередніх обов`язків, а тому сума заробітної плати (та компенсації за порушення строків її виплати) були встановлені лише під час судового розгляду;

-судове рішення про стягнення заборгованості по заробітній платі було виконано через 17 днів після набрання ним законної сили;

- сума заробітної плати за період з 20.10.20202 року по 11.01.2021 року, яку встановив суд (91959,36) без урахування податків та обов`язкових платежів, є більш ніж у 2 рази меншою ніж визначена сума середнього заробітку позивача за час затримки її виплати при звільненні (216988,82 грн);

- для приблизної оцінки розміру майнових втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, які розумно можна було би передбачити, на підставі даних Національного банку України про середньозважені ставки за кредитами в річному обчисленні за 2021 рік (12,2 %) можна розрахувати розмір сум, які працівник, недоотримавши належні йому кошти від роботодавця, міг би сплатити як відсотки, взявши кредит з метою збереження рівня свого життя.

Отже, з огляду на очевидну не співмірність сум середнього заробітку зі встановленим розміром заборгованості, характером цієї заборгованості, діями позивача та відповідача апеляційний суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат у сумі 100 000,00 грн. Зазначена сума не відображає дійсного розміру майнових втрат позивача, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, а є лише орієнтовною оцінкою тих втрат, які розумно можна було би передбачити з урахуванням статистичних усереднених показників.

Згідно з частинами 1-2 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Ураховуючи зазначене на підставі оцінених аргументів учасників справи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу відповідача необхідно задовольнити частково: скасувати рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 31 травня 2022 року, позов задовольнити частково: стягнути з відповідача на користь позивача 100000 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Щодо судових витрат.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частина восьма статті 141 ЦПК України).

За вимогами частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно квитанції від 21.12.2021 року, позивач сплатив при зверненні до суду 3776, 24 грн (а.с. 51).

Згідно платіжного доручення від 24.06.2022 року, відповідач сплатив за подання апеляційної скарги 5664,36 грн (а.с.176), доказів на понесення судових витрат у вигляді витрат на правничу допомогу ні позивач, ні відповідач не надали.

При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат (частина 10 статті 141 ЦПК України).

Оскільки загальна сума стягнення з відповідача на користь позивача за результатами розгляду апеляційної скарги зменшена з 377623,10 грн до 100 000 грн, що становить 26,5 % від заявленої суми, то відповідно з відповідача на користь позивача слід стягнути 1000,76 грн (3776,24 х 26,5%), а з позивача на користь відповідача слід стягнути 4163,30 грн (5664,26 грн х 73,5%).

Відтак з позивача на користь відповідача слід стягнути 3162,54 грн (4163,30 100,76).

Керуючись статтями 374, 376, 381- 384, 389, 390 ЦПК України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Термекс» задовольнити частково.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області 31 травня 2022 року скасувати та постановити нове:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Термекс» на користь ОСОБА_1 100000 (сто тисяч) гривень середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 27 травня 2021 року по 09 грудня 2021 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Термекс» 3162,54 грн понесених ним судових витрат.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ,РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Термекс», ідентифікаційний код юридичної особи 32652485, адреса: місто Чернівці, вулиця Головна, будинок 246.

Головуюча Т. М. Шемета

Судді О. Ю. Береговий

М. М. Якименко