Постанова

від 22.09.2022 по справі 280/8083/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

22 вересня 2022 року м. Дніпросправа № 280/8083/21Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Божко Л.А. (доповідач),

суддів: Лукманової О.М., Дурасової Ю.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19.11.2021 (суддя Стрельнікова Н.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

в с т а н о в и В:

У березні 2021р. ОСОБА_1 звернувся до Головного управління ДПС у Запорізькій області , в якому позивач просив суд визнати протиправними дії відповідача щодо автоматичного нарахування сум зі сплати єдиного внеску в інтегрованій картці платника податку ОСОБА_1 , та зобов`язати відповідача скасувати існуючу суму автоматичного нарахування сум зі сплати єдиного внеску в інтегрованій картці платника податку ОСОБА_1 , яка станом на 27.08.2021 за даними електронного кабінету становить 37 788,74 грн.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 19.11.2021 адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління ДПС у Запорізькій області щодо автоматичного нарахування сум зі сплати єдиного внеску в інтегрованій картці платника податку ОСОБА_1 у розмірі 29991, 50 грн. Зобов`язано Головне управління ДПС у Запорізькій області скасувати суму автоматичного нарахування сум зі сплати єдиного внеску в інтегрованій картці платника податку ОСОБА_1 у розмірі 29 991, 50 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати вищезазначене рішення, як незаконне та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що з 11.10.2006 по 03.08.2021 позивач перебував на обліку у Головному управлінні ДПС у Запорізькій області, Олександрівська ДПІ (Комунарський район м. Запоріжжя), як фізична особа - підприємець на загальній системі оподаткування 1 група. Нарахування в інтегрованій картці платника єдиного внеску фізичної особи-підприємця позивача проведені автоматично, відповідно програмного забезпечення розробленого на підставі діючого чинного законодавства.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 зареєструвався як фізична особа- підприємець, про що 11.10.2006 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань здійснено запис за номером: 21030000000027114, за адресою: АДРЕСА_1 .

За власним рішенням діяльність позивача як фізичної особи-підприємця припинено, про що 03.08.2021 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань здійснено запис за номером: 2001030060001027114, стан суб`єкта: припинено.

Відповідно до даних інтегрованої картки платника за 2017-2021 роки по єдиному внеску позивачу здійснено автоматичні нарахування на загальну суму 37 788,74 грн.

За даними інтегрованих карток ІТС Податковий блок у ФОП ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п НОМЕР_1 ) обліковується борг по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 37788, 74 гри.

Згідно із трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 ., останній з 08.07.2016 по 30.06.2017 позивач працював водієм у ФОН ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ); з 12.02.2018 по 27.06.2018 позивач працював водієм- експедитором у АТ Мелітопольский м`ясокомбінат (код ЄДРПОУ 00443513); з 14.07.2018 по 28.09.2018 позивач працював водієм автотранспортних засобів у ФОН ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_4 ); з 01.10.2018 по 03.06.2019 та з 27.09.2019 по 26.11.2019 позивач працював водієм автотранспортних засобів у ТОВ ЗММ-АВТО (код ЄДРПОУ 42451641); з 20.01.2020 по 31.01.2020 позивач працював водієм автотранспортних засобів у ТОВ АЛЕКС ТРАНС КОМПАНІ (код ЄДРПОУ 41255987); з 01.02.2020 по 31.12.2020 позивач працював водієм автотранспортних засобів у ТОВ БЕЙКЕРІ СЕРВІС (код ЄДРПОУ 40343913); з 02.01.2021 по теперішній час позивач працює водієм автотранспортних засобів у ТОВ ТРАНС КАРГО ЕКСПЕДИЦІЯ (код ЄДРПОУ 43690673), що підтверджується копією трудової книжки.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно статті 2 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Відповідно до п.п. 4 п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування платниками єдиного внеску є: фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування. на загальнообов`язкове державне соціальне страхування єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5 1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі, якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Зі змісту зазначених правових приписів вбачається, що необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Наведене правове регулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

При цьому, особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 04.12.2019 року по справі № 440/2149/19, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Судом встанолвено, що ОСОБА_1 з 11.10.2006 по 03.08.2021 був зареєстрований як фізична особа-підприємець, про що сторони не заперечили.

Крім того, отримання заробітної плати позивачем від своїх роботодавців підтверджується відповідно до відомостей з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відповідно до Індивідуальних відомостей про застраховану особу форма ОК-5 від 27.08.2021

Враховуючи записи у трудовій книжці та довідку ОК-5 з пенсійного фонду, суд дійшов висновку, що у позивача виникло зобов`язання щодо сплати ЄСВ за себе, як за фізичну особу - підприємця на загальній системі оподаткування 1 групи лише у періоди коли він не працівав як найманий працівник, а саме:

За 2017 рік за 6 місяців, а саме - у період з липня по грудень у розмірі 4224,00 грн. (мінімальна заробітна плата 2017 року 3200 х 22 відсотки = 704 грн. в місяць, за 6 місяців відповідно 4224,00 грн. загалом за 2017 рік).

За 2018 рік за один місяць, а саме січень - у розмірі 819,06 грн. (мінімальна заробітна плата 2018 року 3723 х 22 відсотки = 819,06 грн. в місяць,).

За 2019 рік за три місяці, а саме - у період з липня по серпень, та грудень місяць у розмірі 2754,18 грн. (мінімальна заробітна плата 2019 року 4173 х 22 відсотки = 918,06 грн. в місяць, за З місяці відповідно 918,06 грн. х 3 = 2754,18 грн).

Таким чином, судом першої інстанції віно дійшов висновку, про те, що дії відповідача щодо нарахування ОСОБА_1 заборгованості в сумі 29991, 50 грн. по сплаті єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є протиправними.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстави для зміни або скасування рішення суду відсутні.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області -залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19.11.2021 - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, за винятком наявності підстав передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддяЛ.А. Божко

суддяО.М. Лукманова

суддяЮ. В. Дурасова