Постанова

від 27.09.2022 по справі 600/833/20-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 600/833/20-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Григораш В.О.

Суддя-доповідач - Капустинський М.М.

27 вересня 2022 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Капустинського М.М.

суддів: Сапальової Т.В. Смілянця Е. С. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Довганюк В.В.,

представників сторін,розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернівецькій області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 22 липня 2022 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СОКОВИЙ ЗАВОД СОКИРЯНСЬКИЙ» до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернівецькій області, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернівецькій області №0000230404 від 06.03.2020; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернівецькій області №0000550404 від 13.05.2020.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 22 липня 2022 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Соковий завод Сокирянський" до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернівецькій області №0000230404 від 06.03.2020.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернівецькій області №0000550404 від 13.05.2020.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернівецькій області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Соковий завод Сокирянський" судовий збір в сумі 8375,03грн, сплачений згідно платіжних доручень за №1261 від 18.06.2020 та за №1271 від 22.06.2020.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Головне управління ДПС у Чернівецькій області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Соковий завод Сокирянський" (код ЄДРПОУ 39761131) зареєстроване 23.04.2015 за юридичною адресою вул. Мандриківська, буд. 66, м. Дніпро, Дніпропетровська область. Назва англійською JUICE PLANT SOKIRYANSKIY LIMITED LIABILITY COMPANY (JP SOKIRYANSKIY LTD). Керівник ОСОБА_1 . Основний вид діяльності: виробництво фруктових і овочевих соків.

Контрагент позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Т.А.Т. ГРУПП" зареєстровано 05.11.2015 за юридичною адресою вул. Дороша Ю., буд. 7, кв. 3, м. Львів, Львівська область. Керівник ОСОБА_2 . Основний вид діяльності: неспеціалізована оптова торгівля.

Контрагент позивача - DOHLER Sp. Z o.o., 05-640, Kozietule Nowe, м. Mogleinica Polska, SWIFT Code: BREXPLPW.

27.08.2019 між ТОВ "Т.А.Т. ГРУПП" (Постачальник) та ТОВ "Соковий завод Сокирянський" (Покупець) укладено Договір поставки №270819-П за умовами якого Постачальник зобов`язується, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, передати у власність Покупцю сільськогосподарську сировину (яблука), а Покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах цього Договору.

Походження товару підтверджується наступними письмовими доказами:

- Договір оренди багаторічних насаджень (біологічних активів) №4/2019 від 01.05.2019, укладений між ТОВ "Т.А.Т. ГРУПП" як Орендарем та Приватним акціонерним товариством "БОНДАРІВСЬКЕ" як Орендодавцем. Додатком №1 до вказаного Договору визначено характеристики об`єкта оренди (зокрема, сади зерняткові яблуня загальною площею 152 га, що розташовані в с. Бондарівка Марківського району Луганської області (а.с. 230-233 т. 1);

- Договір оренди багаторічних насаджень (біологічних активів) №2101/19 від 21.01.2019, укладений між ТОВ "Т.А.Т. ГРУПП" як Орендарем та Фермерським господарством "ОЛЬГІНО-ОВ" як Орендодавцем. Додатком №1 до вказаного Договору визначено характеристики об`єкта оренди, загальною кількістю 10050 дерев сортів Айдаред, Голден, Семиренко, що розташовані на площі 40 га в с. Юрківка, Тульчинський район, Вінницька область;

- Договір оренди нежитлового приміщення №7/2019 від 01.06.2019;

- Договір суборенди №01-19 нежитлового приміщення від 01.06.2019;

Перевезення товару здійснювалась транспортними засобами ТОВ "Т.А.Т. ГРУПП", які останній отримав у користування від ТОВ "ВЕЙВ ТРАНС" на підставі Договору найму транспортних засобів №1504/19 від 15.04.2019.

Відповідно до заяви гр. ОСОБА_3 , засвідченої 16.06.2020 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Горбачук Г.Б., гр. ОСОБА_3 повідомив, що він дійсно є власником транспортного засобу, тип спеціалізований вантажний - спеціалізований сідловий тягач-Е марка DAF модель FTP XF 105.410, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 . На даному транспортному засобі він постійно здійснював перевезення вантажів, у тому числі восени 2019 року, перевозив яблука з Луганської області до с. Коболчин у Чернівецькій області. Завантаження відбувалось в ТОВ "Т.А.Т. ГРУПП", розвантаження - в ТОВ "Соковий завод Сокирянський", претензій до його роботи не було. При кожному перевезенні підписувались та передавались документи відповідно до вимог чинного законодавства, в тому числі, але не виключно, видаткові накладні та товарно-транспортні накладні.

Позивач отримав від ТОВ "Т.А.Т. ГРУПП" на підставі видаткових накладних №625-699 товар (яблука) на загальну суму 2692564,05 грн.

Товар оплачено позивачем, що підтверджується виписками на загальну суму 2692563,97 грн.

Товар прийнято відповідальним працівником складу ТОВ "Соковий завод Сокирянський", про що виписано прибуткові складські накладні.

За результатам виконання умов договору, сторонами Договору поставки №270819-П складено податкові накладні, які належним чином зареєстровані в Єдиному державному реєстрі податкових накладних.

Крім того, судом встановлено, що 08.10.2019 між "JP Sokiryanskiy LTD" (Продавець) та DOHLER Sp. Z o.o. (Покупець) укладено Контракт №1063652 за умовами якого Продавець зобов`язується продати Товар (сік яблучний концентрований), а покупець прийняти та оплатити його за умовами даного Контракту.

Позивачем відвантажено сік яблучний концентрований DOHLER Sp. Z o.o. на загальну суму 3614160,00 грн., що підтверджується відповідними Вантажними митними деклараціями та Інвойсами.

Якість відвантаженого товару підтверджується якісними посвідченнями ТОВ "Соковий завод Сокирянський".

Крім того, судом встановлено, що позивач у відповідності до вимог ст. 200 ПК України подав відповідачу декларацію з ПДВ за жовтень 2019 року з урахуванням уточнюючих розрахунків №9286572218 від 29.11.2019, №9315375223 від 28.12.2019 №9003881721 від 22.01.2020, а також декларації з ПДВ за січень-лютий 2020 року.

Представниками відповідача 16.01.2020 року було проведено камеральну перевірку ТОВ "Соковий завод Сокирянський" з питань законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та від`ємного значення з моменту його виникнення по декларації з ПДВ за жовтень 2019 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт за №121/24-13-04-04/09/39761131, яким зафіксовано завищення податкового кредиту з податку на додану вартість по декларації з ПДВ за жовтень 2019 року на загальну суму 418201,83 грн. на порушення п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України (із змінами та доповненнями).

Позивач, не погоджуючись з висновками зазначеного акта перевірки від 16.01.2020, подав до ДПС у Чернівецькій області заперечення на нього.

В подальшому, відповідач за результатами розгляду заперечень, у зв`язку з необхідністю з`ясування обставин, що не були досліджені під час проведення перевірки, 06.02.2020 прийняв рішення про проведення позапланової документальної перевірки позивача.

За результатами проведеної перевірки ТОВ "Соковий завод Сокирянський" з питань законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та від`ємного значення з моменту його виникнення по декларації з ПДВ за жовтень 2019 року складено акт від 03.03.2020 №713/24-13-04-04/09/39761131, яким зафіксовано завищення податкового кредиту з податку на додану вартість по декларації з ПДВ за жовтень 2019 року на загальну суму 418201,83 грн. на порушення п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України (із змінами та доповненнями).

Відповідач, на підставі акту перевірки від 16.01.2020 №121/24-13-04-04/09/39761131 виніс податкове повідомлення-рішення форми "В4" від 06.03.2020 №0000230404 на суму завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду 418202,00 грн.

Позивач, не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням від 06.03.2020 №0000230404 оскаржив його до Державної податкової служби України.

Державна податкова служба України рішенням від 19.05.2020 №10481/6/99-00-08-05-03-06 "Про результати розгляду скарги" залишила без змін податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Чернівецькій області від 06.03.2020 №0000230404, а скаргу без задоволення.

В період з 23.03.2020 по 16.04.2020 відповідачем було проведено камеральну перевірку ТОВ "Соковий завод Сокирянський" з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за лютий 2020 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 16.04.2020 №1250/24-13-04-04/09/39761131, яким зафіксовано завищення податкового кредиту з податку на додану вартість та від`ємного значення по деклараціям з ПДВ за січень - лютий 2020 року на загальну суму 30559 грн. на порушення п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України (із змінами та доповненнями).

Відповідач, на підставі зазначеного акту перевірки виніс податкове повідомлення-рішення форми "В4" від 13.05.2020 №0000550404 на суму завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду 30559,00 грн.

Позивач, вважаючи дії відповідача щодо винесення податкових повідомлень-рішень протиправними, звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог та наявності підстав для їх задоволення.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

У відповідності до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства 1 січня 2011 року регулюються Податковим кодексом України.

Згідно статті 62 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до п.75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Порядок проведення документальних планових перевірок встановлений статтею 77 Податкового кодексу України.

Пунктом 77.9 статті 77 ПК України порядок оформлення результатів документальної планової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

Нормами пункту 86.1. ст. 86 ПК України передбачено, що результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов`язаний його підписати.

У разі незгоди платника податків з висновками акта (довідки) такий платник зобов`язаний підписати такий акт (довідку) перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта (довідки) або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV визначено правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Так, статтею 1 Закону №996-XIV господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Нормами п.п.14.1.178, 14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу; податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку (п. 187.1 ст. 187 ПК України).

За правилами п.134.1 ст.134 ПК України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об`єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Суд зазначає, що для віднесення платником податку до податкового кредиту суми податку на додану вартість необхідно підтвердити відповідними бухгалтерськими документами факти отримання товару та його оплати, а також наявність мети отримання товару, пов`язаної із подальшим використанням отриманих товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Під час розгляду справи відповідачем не надано суду доказів встановлення порушення позивачем національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку при формуванні податкового кредиту не на підставі податкової накладної зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Твердження податкового органу про відсутність у контрагентів позивача необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників, технічних, транспортних, інших виробничих ресурсів, не свідчить про безтоварність угод з позивачем; відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.01.2018 у справі №826/1398/14, від 06.02.2018 №804/4940/14, від 30.01.2018 по справі №2а/1770/3360/12, від 19.06.2018 по справі №826/7704/16.

Відповідно до висновків Верховного Суду, які викладені в постанові від 04 вересня 2018 року у справі №826/17796/16, не підтвердження операцій контрагентів за ланцюгом постачання, так само як і відсутність у контрагентів матеріально-технічних та трудових ресурсів, не є достатніми підставами для визнання операцій нереальними.

Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його безпосереднім контрагентом.

Навіть якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) і порушив вимоги податкового законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ за правочином з таким контрагентом у разі, якщо платник податку виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування, сплатив за виконані послуги і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту та здійснених витрат.

Жодною нормою законодавства України не передбачається обов`язку платників податків - одержувачів товарів вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей щодо повноти сплати ними податків за окремою операцією придбання товарів, відомостей щодо третіх осіб (постачальників у ланцюгу), перевіряти додержання чи порушення ними законодавчих приписів, а також наявність у цих контрагентів умов для належного здійснення господарської діяльності, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність додатковий облік певного платника податків від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, а також від господарських та виробничих можливостей контрагента.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 11.08.2018 по справі №804/4787/16.

Правовідносини контрагентів із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин

Не підтвердження операцій за ланцюгом постачання, так само як і можливі інші порушення податкової дисципліни, допущені контрагентом платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентом, не є свідченням нереальності господарських операцій за умови її підтвердження іншими належним і допустимими первинними документами податкового та бухгалтерського обліку. Такі необхідні та достатні первинні документи податкового та бухгалтерського обліку позивачем були надані перевіряючим на перевірки та до суду.

Щодо висновку податкового органу про нереальність здійснення господарських операцій, зробленого на підставі аналізу узагальненої податкової інформації слід зазначити наступне.

Так, співставлення даних податкової звітності з даними внутрішніх баз даних контролюючого органу, як етапу контрольно-перевірочної роботи, не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства і аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов`язаних з нарахуванням і сплатою податку. Записи у інформаційних базах податкового органу до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, не відносяться. А тому нарахування податків не може ґрунтуватися тільки на даних, які містяться в інформаційних базах контролюючого органу, без врахування даних первинних документів.

Отже. такий висновок податкового органу про нереальність здійснення господарських операцій є безпідставним.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 14.06.2016 в справі №К/800/39786/15.

Відтак, спірні господарські операції позивача з контрагентами є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними первинними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Всі суми податкового кредиту підтверджені належним чином оформленими та зареєстрованими в установленому порядку податковими накладними постачальника.

Згідно норм п.198.6. ст.198 КП України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.10. ст.201 ПК України встановлено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Датою та часом надання податкової накладної в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції .

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних. Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період .

Факт реєстрації постачальником податкових накладних, на кожну партію отриманої позивачем сировини (яблук) в Єдиному реєстрі податкових накладних, підтверджений дослідженими судом квитанціями з Єдиного реєстру податкових накладних, що доводить дотримання постачальником та позивачем вимог ст. ст. 200, 201 ПК України та правомірність включення позивачем до складу податкового кредиту ПДВ, що сплачений контрагенту ТОВ "Т.А.Т ГРУПП" в ціні придбання товару (яблук).

Отже, доводи скаржника про безтоварність операцій з постачання яблук ТОВ "Т.А.Т ГРУПП" спростовується доказами про наявність у позивача виробничих потужностей, дозвільними документами на здійснення виробництва продукції, наявністю штатного персоналу, виготовленням товарної продукції та її реалізацію з повним відображенням результатів такої діяльності в бухгалтерському та податковому обліку, сплатою податків з отриманих доходів.

Крім того, зазначені докази доводять відсутність в позивача мети на отримання необґрунтованої податкової вигоди при укладенні договорів з ТОВ "Т.А.Т ГРУПП" та DOHLER Sp. Z o.o. та не надають підстав для покладання на позивача відповідальності за можливе неналежне ведення податкового та бухгалтерського обліку його контрагентами.

Позивач є добросовісним учасником господарської діяльності і добросовісною стороною у договорі, що був укладений ним з контрагентами - ТОВ "Т.А.Т ГРУПП" та DOHLER Sp. Z o.o. Намагання податкового органу зменшити позивачу суму бюджетного відшкодування та у такий спосіб покласти на позивача обов`язок сплати до бюджету податку на додану вартість є прямим порушенням вимог ст. 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Отже, з наявних матеріалах справи доказів доводиться факт безпосереднього використання отриманої від ТОВ "Т.А.Т. ГРУПП" сировини в господарській діяльності позивача, виготовленні з неї готової продукції та отримання доходу від її реалізації на адресу DOHLER Sp. Z o.o.

Щодо тверджень скаржника про відсутність у позивача достатньої кількості працівників для здійснення господарської операції, суд зазначає, що діяльністю позивача полягає у виробництві соку яблучного концентрованого, який у рідкому стані автоматизовано за допомогою насосного обладнання перекачується після виготовлення на зберігання у герметичні ємності (танки) з харчової нержавіючої сталі. З огляду на таку специфіку, вказаний процес не потребує участі людей у прийманні готової продукції на склад.

Яблука (вихідну сировину) позивач приймає з вантажних автомобілей і, не зберігаючи, одразу подає на переробку. Приймання та зважування у період, що перевірявся, проводив комірник ОСОБА_4 .

Щодо твердження скаржника про ненадання позивачем до перевірки Журналів реєстрації договорів та довіреностей, слід зазначити наступне.

У додатку 4 до Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 червня 2015 року № 1000/5, договори зазначено серед документів, що не підлягають реєстрації в службі діловодства, а відтак зазначені журнали не ведуться.

Крім того, виписка та реєстрація податкових накладних здійснюється з 2017 року у Єдиному реєстрі податкових накладних виключно в електронній формі, тож не можуть реєструватися у журналі. Виписка та реєстрація видаткових накладних здійснюється автоматизовано в електронній формі за допомогою програмного забезпечення "1С", де ведеться бухгалтерський облік.

Враховуючи встановлені у справі обставини та відповідні їм правовідносини, суд вважає протиправними висновки відповідача про порушення позивачем п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України та про завищення податкового кредиту з податку на додану вартість по деклараціях з ПДВ за жовтень 2019 року на загальну суму 418201,83 грн., за січень 2020 року на суму 15270 грн. та за лютий 2020 року - 15289 грн. внаслідок включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за податковими накладними та первинними документами, не оформленими належним чином, та в яких наявні неправдиві відомості щодо змісту проведених операцій.

Отже, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а тому такі є протиправними та підлягають скасуванню.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернівецькій області залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 22 липня 2022 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 28 вересня 2022 року.

Головуючий Капустинський М.М. Судді Сапальова Т.В. Смілянець Е. С.