Постанова

від 28.09.2022 по справі 560/3911/22

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/3911/22 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Драновський Я.В.

Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю.

28 вересня 2022 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сторчака В. Ю.

суддів: Полотнянка Ю.П. Граб Л.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Головного управління ДПС у Хмельницькій області, Державної податкової служби України на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 травня 2022 року у справі за адміністративним позовом Приватно-орендної агрофірми "ВЕСЕЛА" до Головного управління ДПС у Хмельницькій області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду у справі №560/3911/22 від 23.05.2022 адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області №3609594/23839395 від 31 грудня 2021 року про відмову в реєстрації податкової накладної. Зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну приватно-орендної агрофірми "ВЕСЕЛА" №1 від 13 вересня 2021 року. Стягнено на користь приватно-орендної агрофірми "ВЕСЕЛА" судовий збір у розмірі 2481 грн 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Хмельницькій області.

25.05.2022 до суду від представника позивача до Хмельницького окружного адміністративного суду надійшло клопотання про підтвердження судових витрат на правову допомогу: акт виконаних робіт від 18.05.2022 до договору про надання правової допомоги №20/22-ас від 24.01.2022, рахунок на оплату №1 від 24.01.2022 та платіжне доручення від №52 від 25.01.2022.

Додатковим рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 травня 2022 року заяву Приватно-орендної агрофірми "ВЕСЕЛА" про стягнення витрат на правову допомогу у справі №560/3911/22 задоволено частково та стягнуто судові витрати за надання правничої допомоги в сумі 3 000 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Хмельницькій області. В іншій частині вимог заяви - відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим додатковим рішенням, відповідачі - Головне управління ДПС у Хмельницькій області, Державна податкова служба України подали апеляційні скарги, у яких просять скасувати додаткове рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційних скарг скаржники посилаються на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Скаржники наголошують на неспівмірності розміру гонорару адвоката з категорією та складністю справи.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог ст. 311 КАС України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційних скарг, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Пунктом 1 ч.3 ст.132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

При цьому, положеннями ч. 6 та ч. 7 ст. 132 КАС України визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частинами першою та другою статті 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. При цьому, даною статтею передбачено цілі розподілу, визначення розміру та розмір судових витрат.

Зокрема, згідно з пунктом 1 частини третьої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат-розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Витрати на правничу допомогу адвоката в порядку ст.143 КАС України, можуть бути відшкодовані після постановлення судового рішення лише за наявності умови, що особа, яка понесла судові витрати до закінчення судових дебатів подасть суду заяву.

Приписами п. 4 ч. 1ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року № 5076-VI передбачено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

За визначенням, що міститься у статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, вказані положення процесуального закону дають підстави для висновку, що для включення усієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що не тільки ухвалено рішення на користь сторони, яка користувалася послугами адвоката, а також що за цих обставин такі витрати сторони були необхідними, а розмір розумним та виправданим.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, усі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Верховний Суд у постанові від 17.09.2019 (справа № 810/3806/18) зазначив, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

У постанові від 01.10.2018 року у справі №569/17904/17, Верховний Суд зауважив, що на підтвердження надання правової допомоги необхідно долучати у тому числі розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.

Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Так, здійснивши системний аналіз норм чинного процесуального законодавства, враховуючи фактичні обставини справи та процесуальний хід її розгляду, суд першої інстанції погодився з доводами відповідача, що судові витрати позивача на професійну правничу допомогу не є співмірними зі складністю вирішеного спору і підлягають зменшенню.

На підтвердження витрат на правову допомогу позивач надав: договір про надання правової допомоги №20/22-ас від 24.01.2022; ордер на надання правничої (правової) допомоги серії ВХ №1023932; акт виконаних робіт від 18.05.2022 до договору про надання правової допомоги №20/22-ас від 24.01.2022, рахунок на оплату №1 від 24.01.2022 та платіжне доручення від №52 від 25.01.2022.

Згідно з умовами договору про надання правової допомоги №20/22-ас від 24.01.2022, укладеного між адвокатським бюро "Михайла Вонсовича" та приватно-орендною агрофірмою "ВЕСЕЛА": за надання правової допомоги у Хмельницькому окружному адміністративному суді клієнт зобов`язується виплатити адвокатському бюро винагороду у формі гонорару в розмірі 7000,00 гривень (що включає вчинення адвокатом всіх необхідних процесуальних дій передбачених Кодексом адміністративного судочинства України і цим договором) (пункт 6.1);

Розмір гонорару визначається сторонами у фіксованій сумі, яка вираховується виходячи із врахуванням складності та терміновості виконуваної роботи (послуги), її обсягу, часу, який необхідно витратити адвокату для виконання доручення клієнта та інших особливостей виконуваної роботи, який оплачується в розмірі встановленому п.6.1 та 6.2 в триденний термін з дня укладення даного договору відповідно до виставленого рахунку.

Відповідно до акта виконаних робіт від 18.05.2022 до договору про надання правової допомоги №20/22-ас від 24.01.2022 адвокатське бюро надало, а позивач прийняв такі послуги: підготовлено позовну заяву, виготовлено копії доказів доданих до позовної заяви, позовну заяву з додатками в кількості відповідно до сторін у справі та направлено до Хмельницького окружного адміністративного суду, вивчено відзив на позовну заяву, складено відповідь на відзив та направлено до Хмельницького окружного адміністративного суду та сторонам у справі. У цьому акті також зазначено, що вартість правничої допомоги за договором №20/22-ас від 24.01.2022 становить 7000,00 грн.

Натомість в рахунку на оплату №1 від 24.01.2022 зазначено, що вартість професійної правничої допомоги за договором №20/22-ас від 24.01.2022 становить 10000,00 грн.

Позивач сплатив 5000 грн згідно з платіжним дорученням №52 від 25.01.2022.

Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що сума, зазначена в рахунку на оплату №1 від 24.01.2022 і, відповідно, в платіжному дорученні №52 від 24.01.2022, не відповідає сумі, яка вказана в договорі про надання правової допомоги №20/22-ас від 24.01.2022 та в акті виконаних робіт від 18.05.2022. Водночас, вказаною різницею між фіксованою сумою гонорару та фактичною його сплатою спростовуються доводи позивача щодо сплати останнім фіксованої суми гонорару, визначеної в договорі №20/22-ас від 24.01.2022.

Колегія суддів звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені: договором на правову допомогу, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документи про оплату таких послуг та розрахунком таких витрат.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що витрати на правову допомогу позивача були пов`язані саме із розглядом цієї справи та документально підтверджуються матеріалами справи.

Водночас, при оцінці розміру витрат суд застосовує ряд критеріїв (дійсність, обґрунтованість, розумність, реальність, пропорційність, співмірність) та факти на підтвердження таких критерії (складність справи, значення справи для сторін, фінансовий стан сторін, ринкові ціни адвокатських послуг і т.п.)

Здійснивши системний аналіз норм чинного процесуального законодавства, враховуючи фактичні обставини справи та процесуальний хід її розгляду, колегія суддів вважає, що судові витрати позивача на професійну правничу допомогу не є співмірними зі складністю вирішеного спору і підлягають зменшенню.

Предмет спору в цій справі не є складним та не потребує вивчення великого обсягу різноаспектних фактичних даних. Обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними. Тобто, підготовка позову у цій справі не вимагала від адвоката значного обсягу юридичної та технічної роботи.

Відтак, беручи до уваги складність справи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що визначена адвокатом сума компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу позивачем, за результатами розгляду справи не є належним чином обґрунтованою у контексті дослідження обсягу фактично наданих адвокатом послуг із урахуванням складності справи, кількості витраченого на ці послуги часу, та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг та витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.

Оскільки, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку наявним у справі доказам та зробив вірний висновок щодо часткового задоволення заявлених позивачем вимог та стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 2500,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань кожного відповідача.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не встановлено.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги Головного управління ДПС у Хмельницькій області, Державної податкової служби України залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 травня 2022 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Сторчак В. Ю. Судді Полотнянко Ю.П. Граб Л.С.