Ухвала

від 29.09.2022 по справі 160/3703/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

29 вересня 2022 року

м. Київ

справа №160/3703/20

адміністративне провадження № К/9901/27923/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гімона М.М.,

суддів: Усенко Є.А., Яковенка М.М.,

під час розгляду в порядку письмового провадження як судом касаційної інстанції справи №160/3703/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Довіра Дніпро» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 травня 2020 року (суддя Ільков В.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року (головуючий суддя - Божко Л.А., судді: Дурасова Ю.В., Лукманова О.М.),-

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Довіра Дніпро» (далі - позивач, ТОВ «Довіра Дніпро») звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - відповідач, ГУ ДПС), в якому просило, з урахуванням уточнень, визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 20 березня 2020 року №0006280501, №0009933307.

Позов вмотивовано тим, що враховуючи наявність належним чином складених первинних документів та положення принципу індивідуальної відповідальності за порушення правил оподаткування, висновки податкового органу про заниження позивачем у періоді, що перевірявся, податку на прибуток внаслідок реалізації товарів на адресу СВК «Велика Рідня» та ТОВ «Агроспектр Захід» є помилковими. Вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 09 серпня 2018 року у справі №199/5543/18, на який посилається відповідач, стосується СВК «Молочна країна», з яким позивач ніколи не мав господарських відносин. Вирок Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 вересня 2018 року у справі №203/3015/18, яким затверджено угоду про визнання винуватості ОСОБА_1 , не може автоматично свідчити про безтоварність господарських операцій між ТОВ «Довіра Дніпро» та ТОВ «Агроспектр Захід». Позивач наголошував, що відповідно до змісту вказаного вироку, суд не досліджував реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Агроспектр Захід».

Також позивач вказував, що у розумінні приписів підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 ПК України він не виступав податковим агентом для ФОП ОСОБА_2 , тому вважав помилковим висновок відповідача про застосування до ТОВ «Довіра Дніпро» штрафних санкцій у розмірі 510 грн за невідображення у звіті за формою 1ДФ за відповідний період нарахувань та виплат на користь зазначеного контрагента.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 травня 2020 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року, адміністративний позов задоволено.

Вирішуючи спір, суди встановили, що посадові особи ГУ ДПС провели планову документальну виїзну перевірку ТОВ «Довіра Дніпро» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2016 року по 30 вересня 2019 року, за результатами якої складено акт від 10 лютого 2020 року № 6724/04-36-05-01/39355560.

Перевіркою встановлено порушення:

- підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 982980 грн, у т.ч. за 2017 рік - 838980 грн, за 2018 рік - 144000 грн;

- пункту 176.2 статті 176 ПК України та розділу 3 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13 січня 2015 року №4 (далі - Порядок №4), а саме подання не в повному обсязі податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків за IV квартал 2016 року та І квартал 2017 року, що призвело до невідображення доходів фізичної особи-підприємця з ознакою доходу « 157», нарахованих за IV квартал 2016 року - 363418 грн, виплачених у І кварталі 2017 року - 363418 грн.

Такі висновки контролюючого органу вмотивовані тим, що в ході перевірки не підтвердилась реальність відвантаження позивачем продуктів харчування в асортименті контрагентам - СВК «Велика Рідня» та ТОВ «Агроспектр Захід». Відповідач вказав про відсутність у вказаних суб`єктів основних засобів для зберігання придбаного товару та його транспортування, хоча зі змісту договорів поставки і товарно-транспортних накладних слідує, що указані контрагенти здійснювали перевезення придбаної продукції власними силами. Крім того, СВК «Велика Рідня» є фігурантом кримінального провадження №4208040000000793, за яким ухвалено вирок від 09 серпня 2018 року (справа №199/5543/18) за частиною першою статті 205 КК України відносно посадової особи підприємства, що було постачальником зазначеного контрагента. Вироком Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 вересня 2018 року (справа №203/3015/18) посадову особу ТОВ «Агроспектр Захід» визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 28, частиною першою статті 205 КК України. Враховуючи викладене, контролюючий орган дійшов висновку, що позивач не міг реалізувати товар на адресу СВК «Велика Рідня» та ТОВ «Агроспектр Захід», проте, отримав від них кошти, які слід було враховувати у складі інших доходів відповідного звітного періоду. Відтак, позивач занизив дохід від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку, на 5460998 грн, з яких за 2017 рік - 4661000 грн (СВК «Велика Рідня»), за 2018 рік - 800000 грн (ТОВ «Агроспектр Захід»), що призвело до заниження податку на прибуток на 982980 грн.

Крім того, в порушення пункту 176.2 статті 176 ПК України позивач у звіті за формою 1ДФ за IV квартал 2016 року не відобразив суми нарахування ФОП ОСОБА_2 363418 грн за макаронні вироби, а у звіті за формою 1ДФ за І квартал 2017 року - виплати на цю ж суму.

ТОВ «Довіра Дніпро» скористалось правом на подання заперечення на зазначений акт, проте, відповідно до листа від 17 березня 2020 року №28541/04-36-05-01-17 ГУ ДПС залишило без змін викладені у акті.

На підставі вказаного акта перевірки 20 березня 2020 року ГУ ДПС прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0006280501, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на прибуток на 1228725 грн, з яких 982980 грн - за податковим зобов`язанням, 245745 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- №0009933307, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 510 грн.

Задовольняючи вимоги адміністративного позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що первинні документи, складені між позивачем і СВК «Велика рідня» та ТОВ «Агроспектр Захід», містять усі необхідні реквізити, передбачені вимогами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Крім того, суд дослідив долучені позивачем до матеріалів справ первинні документи, що підтверджують факт придбання товару, в подальшому реалізованого СВК «Велика рідня» та ТОВ «Агроспектр Захід». Суд відхилив довід ГУ ДПС, що СВК «Велика рідня» є фігурантом в кримінальному провадженні за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого статтею 205 КК України, а посадову особу ТОВ «Агроспектр Захід» визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 28, частиною першою статті 205 КК України, відповідно до вироку Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 вересня 2018 року у справі №203/3015/18. Посилаючись на позицію Верховного Суду, викладену в постановах від 17 квітня 2018 року (справа №808/2459/17), від 26 червня 2018 року (справа №826/24815/15), суд вказав, що сам факт наявності вироку, ухваленого на підставі угоди у кримінальному провадженні не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з урахуванням обставин, встановлених вироком, що набрав законної сили. За висновком суду першої інстанції, відсутність у контрагентів позивача достатньої кількості основних засобів, транспорту, трудових ресурсів не може бути підставою для визнання господарських операцій нереальними.

Суд першої інстанції також визнав помилковим висновок ГУ ДПС про порушення позивачем приписів пункту 176.2 статті 176 ПК України, оскільки ОСОБА_2 є фізичною особою-підприємцем, а ТОВ «Довіра Дніпро» у даному випадку не виступає податковим агентом.

Апеляційний суд підтримав указані висновки суду першої інстанції та залишив без змін рішення суду першої інстанції.

Не погодившись з судовими рішеннями, ГУ ДПС подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення судів та ухвалити нове про відмову в позові.

За змістом касаційної скарги підставою касаційного оскарження відповідач вказує пункти 1 і 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

На переконання скаржника, суди попередніх інстанцій не врахували висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 20 серпня 2020 року (справа №826/5743/14), відповідно до якого статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, а відтак господарські операції такого підприємства не можуть бути легалізовані навіть за формального їх підтвердження документами бухгалтерського обліку. ГУ ДПС наголошує, що ТОВ «Агроспектр Захід» вже з моменту реєстрації було створене як фіктивне, що встановлено у вироку Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 вересня 2018 року (справа №203/3015/18), а первинні документи від імені зазначеного контрагента підписано ОСОБА_1 , якого визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 205 КК України.

Обґрунтовуючи визначену за пунктом 3 частини першої статті 328 КАС України підставу касаційного оскарження, ГУ ДПС вказує про відсутність висновку щодо застосування пункту 176.2 статті 176 ПК України, пункту 1.3 Порядку №4 щодо необхідності подання та відображення у податковому розрахунку сум доходу фізичній особі, навіть якщо з доходу не нараховується, не утримується та не сплачується податок на доходи фізичних осіб. Скаржник вважає, що наявна у пункті 1.3 Порядку №4 конструкція «та/або» вказує, що приписи вказаного Порядку розповсюджуються на юридичних осіб, які: 1) нараховують (виплачують, надають) доходи фізичній особі; 2) нараховують (виплачують, надають) доходи фізичній особі та зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок; 3) або зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок. Враховуючи викладене, скаржник вважає, що Порядок №4 розповсюджується і на тих юридичних осіб, які нараховують (виплачують, надають) доходи фізичній особі, але можуть бути і не зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок.

Верховний Суд ухвалою від 05 листопада 2020 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС з метою перевірки доводів щодо неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадку, передбаченому пунктами 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просив залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін як законні та обґрунтовані. Позивач вважає, що постанова Верховного Суду від 20 серпня 2020 року (справа №826/5743/14), на яку посилається скаржник, ухвалена не у подібних правовідносинах. У наведеній постанові фіктивність господарської діяльності контрагента була встановлена вироком суду. У справі ж №203/3015/18, за наслідками розгляду якої ухвалено вирок від 21 вересня 2018 року, господарські операції між позивачем та ТОВ «Агроспектр Захід» не досліджувались, не надавалась правова оцінка первинним бухгалтерським документам, тому прийняття судом зазначеного вироку не може бути підставою для висновку про нереальність спірних у цій справі господарських операцій. Аналогічний підхід висловлювався Верховним Судом у постановах від 29 березня 2018 року (справа №826/3498/15), від 18 грудня 2019 року (справа №826/10951/18). Наголошує, що у спірному випадку він є постачальником, а ТОВ «Агроспектр Захід» - покупцем, внаслідок чого саме ТОВ «Довіра Дніпро» задекларувало та сплатило податкові зобов`язання та не отримало жодних податкових преференцій. Окремо позивач звертає увагу на те, що касаційна скарга не містить належних та обґрунтованих доводів щодо наявності підстав для скасування судових рішень в частині господарських відносин з СВК «Велика Рідня».

Позивач також вважає правильним висновок судів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20 березня 2020 року №0009933307, оскільки згідно з приписами чинного законодавства ТОВ «Довіра Дніпро» не виступає податковим агентом для ФОП ОСОБА_2 .

Ухвалою Верховного Суду від 29 липня 2021 року касаційне провадження у справі №160/3703/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Довіра Дніпро» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, зупинено до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції у справі № 160/3364/19.

Верховний Суд ухвалою від 28 вересня 2022 року поновив касаційне провадження у справі №160/3703/20 та призначив справу до розгляду в порядку письмового провадження з 29 вересня 2022 року.

Перевіряючи доводи ГУ ДПС про наявність підстав для скасування судових рішень в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20 березня 2020 року №0006280501 з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, колегія суддів виходить з такого.

У підтвердження своїх доводів про безтоварний характер спірних господарських операцій і, відповідно, правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення скаржник наводить посилання на постанову Верховного Суду від 20 серпня 2020 року у справі №826/5743/14, в якій зроблено висновок, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю; господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за їх формального підтвердження документами бухгалтерського обліку. Цей висновок відповідав висновку Верховного Суду України, викладеного, зокрема у постанові від 01 грудня 2015 року (справа №826/15034/17, провадження №21-3788а15).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 липня 2022 року у справі №160/3364/19 відступила від такого висновку, викладеного Верховним Судом України у постанові від 01 грудня 2015 року у справі №826/15034/17 (провадження №21-3788а15). Велика Палата Верховного Суду зазначила, що формулювання Верховного Суду України - «статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю» - не ґрунтується на чинних нормах матеріального права, оскільки статус у юридичному розумінні - це перелік прав та обов`язків певного суб`єкта. Водночас жоден нормативно-правовий акт в Україні не містив визначення статусу фіктивного підприємства.

За висновком Великої Палати Верховного Суду стаття 205 КК України охоплювала лише дефекти створення/придбання юридичної особи і вказувала на мету діяльності - прикриття незаконної діяльності. Однак ця норма не вказувала на наслідки такої діяльності для третіх осіб - тих, які мали (свідомо чи несвідомо) господарські відносини з підприємством, створеним з метою прикриття незаконної діяльності. Наслідки для третіх осіб мають кваліфікуватися окремо за наявності відповідного складу злочину в їх діях. Тому Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що суб`єкт господарювання з ознаками фіктивності є правосуб`єктним, незважаючи на дефекти при його створенні чи мету діяльності.

Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок про те, що вирок щодо посадової особи контрагента за статтею 205 КК України, а також ухвала про звільнення особи від кримінальної відповідальності за цією статтею КК України у зв`язку із закінченням строків давності не можуть створювати преюдицію для адміністративного суду, якщо тільки суд кримінальної юрисдикції не встановив конкретні обставини щодо дій чи бездіяльності позивача. Такі вирок чи ухвала суду за результатами розгляду кримінального провадження мають оцінюватися адміністративним судом разом з наданими первинними документами та обставинами щодо наявності первинних документів, правильності їх оформлення, можливості виконання (здійснення) спірних господарських операцій, їх зв`язку з господарською діяльністю позивача та можливого використання придбаного товару (робіт, послуг) у подальшій діяльності.

Також Велика Палата Верховного Суду підтримала правову позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 06 листопада 2018 року у справі № 822/551/18, про те, що до постановлення вироку в межах кримінального провадження протокол допиту під час досудового розслідування не може вважатися належним доказом в адміністративному судочинстві. При цьому апеляційний суд урахував висновок Верховного Суду в указаній вище постанові про те, що частиною четвертою статті 95 КПК України передбачено, що суд може обґрунтувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 255 цього Кодексу; суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

У пункті 103 цієї постанови Велика Палата сформулювала висновок про те, що платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов`язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Отже, якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом.

Сам собою факт використання первинних документів з недостовірними даними для підтвердження обставин здійснення господарської операції не повинен автоматично вказувати на безпідставність даних податкового обліку. Натомість контролюючий орган має довести, що платник податків, приймаючи від контрагентів та використовуючи певні документи для цілей податкового обліку, діяв нерозумно, недобросовісно або без належної обачності. А це також пов`язано з фактичною можливістю й економічною доцільністю перевірки самим платником податків достовірності відомостей, які були включені до первинних документів. Мають бути наявні докази того, що розумними заходами добросовісний платник податків міг перевірити правдивість відповідних документів, а також мав достатні підстави, діючи з належною обачністю, для обґрунтованих сумнівів у їх змісті (пункт 109 постанови).

Водночас Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про не застосовність у справі № 160/3364/19 висновків Верховного Суду України викладених у постанові від 05 березня 2012 року у справі №21-421а11, оскільки такі висновки було зроблено у справі на підставі встановлених фактичних обставин, які є відмінними від обставин цієї справи, а також про відсутність підстав для відступу від висновків Верховного Суду України, викладених у постановах від 22 вересня 2015 року у справі № 810/5645/14 (провадження № 21-887а15) та від 03 листопада 2015 року у справі № 826/3477/13-а (провадження № 21-4471а15), оскільки висновки Верховного Суду України в указаних справах ґрунтуються на необхідності перевірки та встановлення судами попередніх інстанцій обставин, що мають значення для правильного вирішення спорів, що обумовило скасування постановлених у справах судових рішень з направленням цих справ на новий розгляд до судів першої інстанції без вирішення Верховним Судом України спорів по суті заявлених позовних вимог.

Тобто, висновок Великої Палати Верховного Суду полягає у тому, що з огляду на положення статті 90 КАС України обставини підлягають встановленню адміністративними судами під час розгляду відповідних спорів по суті на підставі всіх належних і допустимих доказів, причому жоден з доказів не має наперед установленої сили, у тому числі будь-які дані, отримані в межах кримінальних проваджень. Ці дані підлягають ретельній перевірці безпосередньо судом, що розглядає справу, в силу офіційності з`ясування обставин справи, а також якщо платник податків обґрунтовано заперечує достовірність відповідних даних.

Отже, визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі: лише наявність вироку щодо контрагента платника податків; лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів (окремо) - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

У цій справі (№160/3703/20) суди за наслідками дослідження змісту відповідні вироків, на які посилався контролюючий орган, дійшли висновку, що у їх межах господарські операції між позивачем та ТОВ «Агроспектр Захід», СВК «Велика Рідня» не досліджувались. Окремо суди зауважили на тому, що господарські операції між позивачем та його контрагентами здійснювались у період з 21 квітня 2017 року по 27 червня 2017 року, тоді як вироки судів ухвалені 09 серпня 2018 року та 21 вересня 2018 року відповідно, тому позивач не міг знати про протиправність дій його контрагентів. Крім того, зазначені вироки не містять відомостей, що ТОВ «Агроспектр Захід» та СВК «Велика Рідня» утворювались в інтересах позивача та про те, що з ним укладались фіктивні договори.

Колегія суддів не може не погодитись з такими висновками судів попередніх інстанцій та зазначає, що такий підхід до оцінки ухвалених за результатами кримінального провадження вироків в повній мірі відповідає викладеній вище позиції Великої Палати Верховного Суду.

Суди зауважили, що до перевірки позивач на підтвердження договорів, укладених з ТОВ «Агроспектр Захід» та СВК «Велика Рідня», надав відповідні первинні документи, до яких у податкового органу не було зауважень. З приводу доводів контролюючого органу про відсутність у контрагентів позивача трудових ресурсів, основних фондів, в тому числі виробничих і складських активів, суди попередніх інстанцій вказали, що такі висновки зроблені на припущеннях, оскільки податковий орган не вжив заходів щодо проведення відповідних зустрічних звірок, перевірки первинних та бухгалтерських документів вказаних контрагентів, встановлення наявності у них договорів оренди основних засобів, складських приміщень, транспортних засобів, цивільно-правових угод із іншими суб`єктами господарювання.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року відповідає висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07 липня 2022 року у справі №160/3364/19, оскільки судом здійснено дослідження сукупності встановлених у справі обставин та наявних в матеріалах справи доказів, яким дана правова оцінка відповідно правил, установлених статтею 90 КАС України.

Оскільки касаційне провадження в цій частині доводів було відкрито на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, однак, після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку, і колегія суддів не вважає за необхідне відступити від такого висновку, наявні підстави для закриття касаційного провадження у цій частині доводів відповідно до пункту 4 частини першої статті 339 КАС України.

Перевіряючи доводи ГУ ДПС про наявність підстав для скасування судових рішень в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20 березня 2020 року №0009933307 з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, колегія суддів виходить з такого.

Колегією суддів встановлено, що в межах визначеної скаржником підстави касаційного оскарження спірним питанням є наявність у платника податків обов`язку із подання Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, за ознакою доходу «157» у разі виплати доходу на користь такої фізичної особи-підприємця.

У постанові від 19 травня 2020 року (справа №910/719/19) Велика Палата Верховного Суду вказала, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Верховний Суд вже зробив висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, зокрема, але не виключно, у постановах від 19 лютого 2019 року (справа №825/809/16), від 20 квітня 2018 року (справа №805/1136/17-а), від 23 червня 2020 року (справа №500/39/19).

У наведених судових рішеннях Верховний Суд, проаналізувавши норми підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14, пункту 18.1 статті 18, пункту 176.2 статті 176, пункту 177.8 статті 177 дійшов висновку, що у разі надання фізичною особою-підприємцем, яка отримує дохід, копій документів, що підтверджують її державну реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності, платник податків не виступає податковим агентом щодо такої фізичної особи-підприємця. Обов`язок щодо подання інформації про виплату доходу відповідній фізичній особі-підприємцю також відсутній.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд також в постановах від 29 вересня 2021 року (справа №640/10685/20), від 14 грудня 2021 року (справа №826/15134/17).

У розглядуваній справі суди попередніх інстанцій встановили, і це не заперечується скаржником, що ФОП ОСОБА_2 був зареєстрований як фізична особа-підприємець з 02 березня 1994 року, відповідні документи були надані позивачу. Враховуючи ці обставини, суди дійшли висновку про помилковість застосування до ТОВ «Довіра Дніпро» штрафних санкцій у розмірі 510 грн за неподання Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку.

Відтак, колегія суддів зазначає, що Верховним Судом вже викладено висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку, що є підставою для застосування наслідків, визначених пунктом 4 частини першої статті 339 КАС України, а саме закриття касаційного провадження у справі.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 339 КАС України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові вже викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку). Якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом.

Відповідно до статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Здійснення касаційного перегляду судових рішень в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, є неможливим. Порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 КАС України, колегією суддів не встановлено, а тому касаційне провадження у цій справі належить закрити.

Керуючись статтями 339, 341, 345, 355, 359 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 травня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року у справі №160/3703/20, відкрите на підставі пунктів 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України - закрити.

Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її підписання, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіМ.М. Гімон Є.А. Усенко М.М. Яковенко