Ухвала

від 29.08.2022 по справі 2-603/11

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 2-603/11

Провадження № 4-с/761/191/2022

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2022 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Мальцев Д.О., вививши матеріали справи за скаргою ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця ВДВС у м. Ужгороді ПЗМУНЮ Секерні Є.М. та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, стягувач ОСОБА_2 ,

В С Т А Н О В И В:

До Шевченківського районного суду м. Києва надійшла вказана скарга.

Разом з тим, проаналізувавши зміст скарги, вивчивши матеріали, додані до неї, суддя вважає, що скарга підлягає залишенню без розгляду виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Конституційний Суд України у рішенні №9-зп від 25 грудня 1997 року офіційно розтлумачив цю норму та зазначив, що ч. 1 ст. 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі ст. 64 Конституції України не може бути обмежене.

Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Але при цьому Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 §1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Однак суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 §1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (див. Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany).

За таких обставин, конституційне право на доступ до правосуддя не є безмежним. Метою правосуддя є захист порушених прав, свобод та інтересів, належних безпосередньо особі, яка звертається за їх відновленням.

Так, згідно з ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У відповідності до вимог ст.19Закону України«Про виконавчепровадження» сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Положеннями ч. 1 ст.74вказаного Закону передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 74 Закону, рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

За загальним правилом, право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ст. 126 ЦПК України).

Згідно положень ст.449Цивільного процесуальногокодексу України (надалі - ЦПК України) скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав або свободи. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Так вказана скарга направлена до суду за допомогою підсистеми «Електронний суд» 25.08.2022.

Звертаючись зі скаргою до суду, заявник просить визнати незаконними дії державного виконавця в частині прийняття до виконання виконавчого листа № 2-603/2011 від 10.09.2012 та скасувати постанову головного державного виконавця ВДВС у м. Ужгороді ПЗМУНЮ Секерні Є.М. від 18.05.2013 про відкриття виконавчого провадження № 37962270.

При цьому, вказує, що десятиденний строк для звернення до суду із вказаною скаргою не пропустила, оскільки не отримувала від державного виконавця жодної постанови. Про існування вказаної постанови дізналась 15.08.2022.

Разом з тим, жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували зазначені скаржницею обставини, а саме те, що про існування самої постанови скаржниці стало відомо лише 15.08.2022, матеріали справи не містять.

Клопотання про поновлення пропущеного строку для звернення до суду із вказаною скаргою скаржниця також не надала.

Пунктом першимстатті 6Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

При цьому, суд не в праві безпідставно поновлювати строк для вчинення процесуальної дії без наявності поважних причин, обґрунтованих та підтверджених скаржником у своїй заяві.

За наведених обставин суддя дійшов висновку, що оскільки строк на вчинення процесуальної дії сплинув, а клопотання про поновлення вказаного строку не подано, скарга ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця ВДВС у м. Ужгороді ПЗМУНЮ Секерні Є.М. та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, стягувач ОСОБА_2 , - підлягає залишенню без розгляду, що не позбавляє заявника можливості повторно звернутися до суду з вказаною скаргою, одночасно подавши клопотання про поновлення строку для звернення до суду.

При цьому, суддя вважає за можливе залишити скаргу без розгляду на стадії прийняття її до розгляду, що відповідає положенням ст. 13, 126ЦПК України щодо диспозитивності цивільного судочинства.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 19, 57, 72 Закону України «Про виконавче провадження», ст.13, 126, 259-261, 449 ЦПК України,суддя

У Х В А Л И В :

Скаргу ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця ВДВС у м. Ужгороді ПЗМУНЮ Секерні Є.М. та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, стягувач ОСОБА_2 , - залишити без розгляду.

Ухвала суду може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 261 ЦПК України.

Суддя: