Постанова

від 01.07.2010 по справі 2/164-2/165

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА

01025,  м. Київ,  вул. Десятинна,  4/6, тел. 278-43-43

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

01 липня 2010 року           12.05           № 2/164-2/165

  Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді  Келеберди В.І. при секретарі судового засідання  Погрібніченко Ю. М.  розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом

ОСОБА_1, ОСОБА_2

до

Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві

про

бездіяльність Головного  управління пенсійного фонду України в м.Києві

Обставини справи:

Позивачі звернулися до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (надалі Відповідач) про зобов'язання відповідача провести перерахунок пенсії.

Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно з положеннями Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб”, Пстанови Кабінету Міністрів України від 28 березня 2007 року № 594  "Деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу у 2007 році", наказу Міністра оборони України від 14.04.2007 року № 175 "Про встановлення граничних розмірів премії військовослужбовцям Збройних сил України" позивачам, як військовим пенсіонерам, повинна бути перерахована пенсія, однак Відповідач відмовив їм у цьому, чим порушив їхні законні права.

Відповідач проти задовлення позовних вимог заперечував, виходячи з того, що  згідно із положеннями чинного законодавства України підстав для перерахунку пенсії Позивачу немає, а тому відмова у такому перерахунку прийнята правомірно. Крім того, відповідач просив справу розглядати без участі представника відповідача.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

                                                   ВСТАНОВИВ:

Частиною 2 ст.19 Конституції України закріплено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Указом Президента України від 01 березня 2001 року №121/2001 затверджено Положення про Пенсійний фонд України. Відповідно до п.2 цього Положення Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України та цим Положенням.

Як встановлено в судовому засіданні, позивачі знаходяться на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в місті Києві і отримують пенсію відповідно до чинних законодавчих актів України як військові пенсіонери.

Станом на 01.04.2007 року ч.  ст.43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" передбачала, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством (у редакції Закону України  від 04.04.2006 р. N 3591-IV)

Разом з тим, дію частини третьої статті 43 було зупинено на 2007 рік  згідно із Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.2006 р. N 489-V.

Відповідно до частин третьої статті 43 із змінами, внесеними  згідно із Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів" від 28.12.2007 р. N 107-VI, пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії   в розмірах, установлених законодавством, та у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

При цьому зміни, внесені підпунктом 4 пункту 29 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. N107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008.

Згідно із ч. 3 ст. 63  цього Закону в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців"  від 16.12.2004 р. N 2255-IV,  із змінами, внесеними згідно із  Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деякихінших осіб" від 03.04.2007 р. N 857-V, усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством.   Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені частиною другою статті 51 цього Закону.

Статтею 105 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” установлено, що умови оплати праці працівників підприємств, установ та організацій, що фінансуються чи дотуються з бюджету, керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, а також умови грошового забезпечення військовослужбовців (осіб рядового і начальницького складу) затверджуються виключно Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 105 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" та з метою підвищення рівня соціального захисту військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу Кабінет Міністрів України 28.03.2007 року прийняв постанову N594 “Деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу у 2007 році”, згідно із якою дозволено, зокрема, Міністерству оборони здійснювати у поточному році, починаючи з 1 квітня, преміювання військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу (насамперед осіб рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, осіб рядового, молодшого та середнього начальницького складу та осіб молодшого офіцерського складу) понад встановлений законодавством розмір у межах видатків, передбачених для грошового забезпечення у 2007 році.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.03.2007 року № 594 “Деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу у 2007 році” Міністром оборони України прийнято наказ “Про встановлення граничних розмірів премії військовослужбовцям Збройних Сил України”. Даним наказом введено в дію з 01.04.2007 року граничні розміри премії, яка може бути виплачена у відсотках від грошового забезпечення військовослужбовцям.

У пункті 1 наказу Міністра оборони України  від 14.04.2007 року №175 "Про встановлення граничних розмірів премії військовослужбовцям Збройних Сил України" передбачено, що з 1 квітня 2007 року введені в дію граничні розміри премії, яка може бути виплачена у відсотках від грошового забезпечення військовослужбовцям рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, які проходять військову службу за контрактом у Збройних Силах України, виходячи з посадових окладів і стажу безперервної військової служби.

Таким чином, враховуючи вищезазначені правові норми, постанова Кабінету Міністрів України від 28.03.2007 року № 594 та наказ Міністра оборони України від 14.04.2007 року №175 дозволяли, зокрема, Міністерству оборони здійснювати у поточному році, починаючи з 1 квітня, преміювання військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу (насамперед осіб рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, осіб рядового, молодшого та середнього начальницького складу та осіб молодшого офіцерського складу) понад встановлений законодавством розмір у межах видатків, передбачених для грошового забезпечення у 2007 році.

Як з’ясовано судом під час розгляду та вирішення справи, постанова Кабінету Міністрів України від 28.03.2007 року № 594 та наказ Міністра оборони України від 14.04.2007 року №175 втратили чинність. Так, зокрема, постанова Кабінету Міністрів України від 28.03.2007 року № 594 втратила чинність згідно з постановою Кабінету Міністрів України “Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу” від 7 листопада 2007 року N 1294.

Разом з тим, в пункті 1 Указу Президента “Про державну реєстрацію нормативно-правових актів та інших органів виконавчої влади” від 03.10.1992 року № 493/92, передбачено, що з 1 січня 1993 року нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації

В суді не підтвердилося, що на час розгляду справи наказ Міністра оборони України  від 14.04.2007 року №175 "Про встановлення граничних розмірів премії військовослужбовцям Збройних сил України" зареєстрований згідно із вищезазначеним Указом Президента України.

З огляду на пункт 5 Положення  про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 р. N731, відповідний наказ Міністра оборони не підлягає державній реєстрації  як нормативно-правовий акт.

Згідно із Указом Президента України “Про опублікування актів законодавства України в інформаційному бюлетені "Офіційний вісник України" від 13 грудня 1996 року  N1207/96 у інформаційному бюлетені публікуються державною мовою: закони України; укази і розпорядження Президента України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, що мають нормативний характер; акти Конституційного Суду України; нормативно-правові акти Національного банку України; міжнародні договори України, що набрали чинності; нормативні акти міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, зареєстровані Міністерством юстиції України.

Тож у інформаційному бюлетені "Офіційний вісник України" публікуються закони та інші нормативно-правові акти України, акти Конституційного Суду України.

Окрім того, у п.п.1 пункту 8 Порядку оприлюднення у мережі Інтернет інформації про діяльність органів виконавчої влади, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 4 січня 2002 р. N 3, передбачено, що на веб-сайті міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади розміщується така інформація, зокрема, нормативно-правові акти з питань, що належать до компетенції органу. Даний Порядок не передбачає розміщення на веб-сайті міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади усіх правових актів, виданих відповідним органом влади.

Підстав вважати, що даний наказ повинен пройти державну реєстрацію у Міністерстві юстиції України та бути офіційно оприлюднений немає.

Отже, вбачається, що відповідний наказ Міністра оборони України не має ознак нормативно-правового акта.

У рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Київської міської ради  професійних спілок щодо офіційного тлумачення частини третьої  статті 21 Кодексу законів про працю України  (справа про тлумачення терміну "законодавство") від 9 липня 1998 року N 12-рп/98 зазначається, що термін "законодавство", зокрема, треба розуміти так, що ним охоплюються закони України, чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також постанови Верховної Ради України, укази Президента України, декрети і постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їх повноважень та відповідно до Конституції України і законів України. З цього випливає, що наказ Міністра оборони України у тлумаченні Конституційного Суду України не є законодавством.

За таких обставин, суд вважає, що відповідач як суб’єкт владних повноважень, діючи в межах наданих йому повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України, не має достатніх підстав для виконання наказу Міністра оборони України №175 від 14.04.2007 року "Про встановлення граничних розмірів премії військовослужбовцям Збройних Сил України" і проведення перерахунку пенсії позивачів.

При цьому, з метою однакового застосування судами загальної юрисдикції положень Конституції та законів України, судом враховується позиція адміністративних судів у даній категорії справ. Зокрема, береться до уваги ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2009 року у справі №22-а-9884/08 за позовом гр. ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про скасування рішення та зобов’язання вчинити певні дії,  ухвала Вищого адміністративного суду від 28.04.2009 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Військового комісаріату АР Крим, Головного управління Пенсійного фонду АР Крим про перерахунок пенсії.

Таким чином, аналізуючи вищезазначені норми законодавства та досліджуючи докази по справі, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами  встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           В.І. Келеберда

  Дата склдаення тексту рішення у повному обсязі - 05.07.2010р.