Рішення

від 29.09.2022 по справі 153/1955/21

ЯМПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" вересня 2022 р. Справа153/1955/21

Провадження2/153/444/21-ц

Ямпільський районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Любинецької-Онілової А.Г

секретар судового засідання Сарафімовська Т.О .

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ямпіль

цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства «САКЕВИЧ», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору управління «Центр надання адміністративних послуг» Ямпільської міської ради Могилів-Подільського району Вінницької області про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 заявив позов до Фермерського господарства «САКЕВИЧ», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Центр надання адміністративних послуг Ямпільської міської ради Могилів-Подільського району Вінницької області про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки.В своєму позові позивач зазначив, що він є власником земельної ділянки площею 1.9164 га., кадастровий номер 0525687700:02:003:0042, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Цекинівської сільської ради Ямпільського району Вінницької області. 21.05.2021 із отриманої офіційно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (індексний номер 257712555) йому стало відомо, що відповідач отримав в оренду належну на праві власності земельну ділянку строком на 10 років, з правом пролонгації, згідно умов договору оренди землі № 12 від 15.12.2017, з орендною платою з розрахунку 4,5 % від нормативної грошової оцінки землі, що не відповідає дійсності та його волі, оскільки договору оренди землі із відповідачем із строком дії на 10 років, з орендною платою з розрахунку 4,5 % від нормативної грошової оцінки землі та з правом пролонгації я не укладав, і такого договору із відповідачем не підписував. Із Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 21.05.2021 (індексний номер 257712555) йому також стало відомо, що право оренди належної йому земельної ділянки зареєстровано за відповідачем 13.02.2018, номер запису 24855426 на підставі оскаржуваного Договору оренди землі №12 від 15.12.2017. Вказав, що він особисто не підписував із відповідачем оскаржуваного Договору оренди землі №12 від 15.12.2017 і це свідчить про те, що він не виявляв свого волевиявлення передати в оренду належну йому земельну ділянку відповідачеві строком на 10 років, з орендною платою з розрахунку 4,5 % від нормативної грошової оцінки землі з правом пролонгації та відповідно не погоджувався з усіма істотними умовами такого договору. Зазначив, що в рамках судового розгляду іншої цивільної справи №153/1014/21 за його позовом до ФГ «САКЕВИЧ» про скасування запису державної реєстрації речового права оренди земельної ділянки, 23.07.2021 на адресу суду, державним реєстратором, були надані витребувані з ЦНАП виконавчого комітету Ямпільської міської ради Вінницької області скановані копії електронної реєстраційної справи, що стали підставою для державної реєстрації оскаржуваного Договору оренди землі №12 від 15.12.2017, з яким він ознайомився вперше та побачив, що у цьому договорі відсутній розмір нормативно грошової оцінки земельної ділянки (п.2.4. Договору) та не зазначений чіткий розмір орендної плати у грошовому виразі, лише міститься друкований напис 4,5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки(п.4.1. Договору), що є порушенням істотних умова договору, та підтверджує мої доводи, що він такого договору з відповідачем не укладав та не підписував, та розмір орендної плати із відповідачем у Договорі оренди землі №12 від 15.12.2017 не погоджував і такий розмір орендної плати 4,5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка у договорі не зазначена, не відповідає вимогам закону, та дозволяє відповідачу за власним волевиявленням визначати орендну плату, розмір якої не може бути меншим від зазначеної межі, проте щороку може бути різним й залежить від волі відповідача. Вказав, що до моменту витребування судом в рамках цивільної справи №153/1014/21 копій електронної реєстраційної справи із оскаржуваним Договором про оренду землі №12 від 15.12.2017, йому не був відомий зміст цього оскаржуваного договору та відсутність у ньому нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Зазначив, що у пункті 2.4 Договору оренди землі №12 від 15.12.2017 не зазначена нормативна грошова оцінка земельної ділянки. У пункті 4.1 Договору оренди землі №12 від 15.12.2017 зазначено, що орендна плата вноситься Орендарем у грошовій або натуральній формі за вибором Орендодавця з розрахунку 4,5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, однак не визначено точний розмір орендної плати. В той же час, відповідно до умов оскаржуваного договору, базою (прив`язкою) для розрахунку розміру орендної плати є нормативна грошова оцінка земельної ділянки, а вона в договорі не визначена, відповідно визначити розмір орендної плати є неможливим. Окрім цього, вказав, що такий розмір орендної плати з прив`язкою «з розрахунку 4,5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки» є незрозумілим та не чітко визначеним, оскільки в договорі (п.2.4.) не зазначена чітка сума нормативно грошової оцінки земельної ділянки. Тобто із вказаних положень оскаржуваного договору неможливо визначити чітку суму орендної плати, щодо якої сторони досягли згоди, що свідчить про невідповідність договору вимогамстатті 15, 21, 22 Закону України «Про оренду землі». Інші положення оскаржуваного договору також не дають підстав дійти розуміння такої істотної умови як розмір орендної плати. Розмір орендної плати, який в силу вимог законодавства має бути погоджений сторонами та чітко визначений у договорі. Обов`язок зі сплати орендної плати є нормативно врегульованим і не може визначатися чи змінюватися сторонами договору на власний розсуд. У пункті 4.4 Договору оренди землі №12 від 15.12.2017 зазначено, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням коефіцієнту індексації. Відповідно до умов оскаржуваного договору, індексація розраховується відповідно до нормативної грошової оцінки землі, а оскільки нормативна грошова оцінка земельної ділянки сторонами в договорах не визначена, а розмір орендної плати ув`язується з нормативною грошовою оцінкою земельної ділянки, то відповідно не можна визначити і розмір індексації. Однак, відсутність в оскаржуваному Договорі оренди землі №12 від 15.12.2017 грошової оцінки унеможливлює проведення індексації, визначення її розміру та відповідної виплати, що також є порушенням його права як орендодавця. Відсутність в оскаржуваному договорі нормативної грошової оцінки та невизначеність чіткого відсоткового розміру орендної плати унеможливлює проведення індексації, визначення її розміру та відповідної виплати, що є порушенням його прав, як орендодавця та підставою для визнання такого договору недійсними відповідно до положень, передбачених статтями203,215 ЦК України. Вважаючи свої права порушеними, позивач просить Визнати недійсним Договір оренди землі №12 від 15 грудня 2017 року на земельну ділянку, площею 1,9164 га., кадастровий номером 0525687700:02:003:0042, речове право оренди зареєстрованого 13.02.2018 державним реєстратором Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Ямпільської міської ради Вінницької області за Фермерським господарством «Сакевич», код ЄДРПОУ 33980536, номер запису про інше речове право 24855426, індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень: 39698609 від 15 лютого 2018 року. Скасувати державну реєстрацію речового права оренди земельної ділянки, площею 1,9164 га., за кадастровим номером 0525687700:02:003:0042, зареєстрованого 13.02.2018 державним реєстратором Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Ямпільської міської ради Вінницької області за Фермерським господарством «Сакевич», код ЄДРПОУ 33980536, номер запису про інше речове право 24855426, індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень: 39698609 від 15 лютого 2018 року. Судові витрати стягнути з відповідача на користь позивача.

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Вітвіцький О.Ю., який діє на підставі ордеру серії АВ №1026413 від 19.01.2022, подав заяву за вх.№3220 від 28.06.2022 про розгляд справи без його участі та без участі позивача. Обставини викладені в позові підтримує в повному обсязі, просив позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача ФГ «САКЕВИЧ» - адвокат Снітко В.А., який діє на підставі ордеру серії ВН №193615 від 19.01.2022, подав заяву за вх.№5306 від 29.09.2022 про розгляд справи без його участі та без участі відповідача. Зазначив, що позивач строк позовної давності вийшов 15.12.2020. При підписанні договору оренди землі ОСОБА_1 був обізнаний про предмет договору, строки та умови виконання договору, а також орендну плату, яка становила 4,5 % від нормативно-грошової оцінки землі. Позивач отримував орендну плату. Просив застосувати до вказаних правовідносин позовну давність.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору управління «Центр надання адміністративних послуг» Ямпільської міської ради Могилів-Подільського району Вінницької області 21.09.2022 за вх..№5066 подала заяву про розгляд справи без участі їхнього представника. Зазначила, що управління «Центр надання адміністративних послуг» Ямпільської міської ради Могилів-Подільського району Вінницької області не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Заяви, клопотання: клопотання позивача про витребування доказів; заява представника третьої особи про розгляд справи без участі їхнього представника; заява представника позивача про припинення врегулювання спору за участю судді; заява представника позивача про проведення підготовчого засідання без його участі та без участі позивача; заява представника відповідача про проведення підготовчого засідання без його участі; заява представника відповідача про відкладення судового засідання; заява представника третьої особи про розгляд справи без участі їхнього представника; заява представника відповідача про відкладення судового розгляду; клопотання представника позивача про відкладення судового розгляду; заява представника позивача про розгляд справи без його участі; клопотання представника позивача про розгляд справи без його участі; заява представника відповідача про відкладення судового розгляду справи; заява представника відповідача про відкладення судового засідання; заява представника третьої особи про розгляд справи без участі їхнього представника; заява представника відповідача про розгляд справи без його участі та застосування позовної давності.

Судом вчинено такі процесуальні дії у справі: відкриття провадження у справі, призначення підготовчого судового засідання та витребування доказів; призначено проведення процедури врегулювання спору; припинення врегулювання спору за участі судді та сторін з їх представниками у формі спільних нарад; прийняття до свого провадження, призначення підготовчого засідання; закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду, про що постановлено ухвали окремими процесуальними документами.

Судом встановлені такі фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

Із копії державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №433915, виданого 28.10.2010 встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, площею 1,9154 га., яка розташована на території Цекинівської сільської ради Ямпільського району Вінницької області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Із копії інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 21.05.2021 встановлено, що право власності на земельну ділянку, площею 1,9154 га., яка розташована на території Цекинівської сільської ради Ямпільського району Вінницької області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва зареєстровано за ОСОБА_1 .

Із копії договору оренди землі №12 від 15.12.2017 встановлено, що між ОСОБА_1 та ФГ «Сакевич» укладено вказаний договір. Згідно договору земельна ділянка, площею 1,9164 га. передана ФГ «Сакевич» в строкове платне користування. Договір укладено на 10 років.

Із загальних відомостей про земельну ділянку встановлено, що ОСОБА_1 на підставі державного акту ЯЛ №433915, виданого 28.10.2010 є власником земельної ділянки, площею 1,9154 га., яка розташована на території Цекинівської сільської ради Ямпільського району Вінницької області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Із копії відомостей із бази даних про реєстрацію заяв та запитів Державного реєстру речових прав від 15.02.2018 встановлено, що заяву про державну реєстрацію іншого речового права зареєстровано Центром надання адміністративних послуг виконавчого комітету Ямпільської міської ради Вінницької області 13.02.2018 №26736268.

Із копії рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 15.02.2018 №39698609 встановлено, що державним реєстратором Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Ямпільської міської ради Вінницької області винесено рішення про державну реєстрацію на земельну ділянку, що розташована на території Цекинівської сільської ради Ямпільського району Вінницької області, кадастровий номер 0525687700:02:003:0042 за ФГ «Сакевич».

Із копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 16.02.2018 встановлено, що земельна ділянка, площею 1,9154 га., яка розташована на території Цекинівської сільської ради Ямпільського району Вінницької області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва передана в оренду ФГ «Сакевич» на 10 років, з правом пролонгації, орендна плата складає 4,5% від нормативної грошової оцінки землі.

Суд, з`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Сторонами не заявлено клопотань про витребування інших доказів, виклик свідків чи призначення судових експертиз, а тому суд розглянув справу на підставі наявних у ній доказів, відповідно до ст.ст.12, 13 ЦПК України.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст.12ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків,передбачених законом.

Відповідно доч.1ст. 13ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Вимогами ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК Українипередбачено, що кожна сторона повинна довеститі обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно дост. 16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Приписами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Так, Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-яку заяву, що стосується його прав і обов`язків цивільного характеру (п. 36 рішення ЄСПЛ від 21.02.1975 року у справі «Голден проти Сполученого королівства» та кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту (ст.13 Конвенції).

Згідно положень ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до положень ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч.ч.1, 3 ст.203 ЦПК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу,іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно з положеннямистатті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5 та 6ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі,відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Статтею 13 Конституції Українипередбачено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цієюКонституцією.

За змістом статей 1-6 Закону України «Про оренду землі», оренда земліце засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюютьсяЗемельним кодексом України,Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі. Об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом. Орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою. Орендарями земельних ділянок можуть бути, зокрема громадяни і юридичні особи України, іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи, міжнародні об`єднання та організації, а також іноземні держави. Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України,Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Частиною четвертоюстатті 124 ЗК Українивизначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Відповідно до ч. 1ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору та умови, що визначені законодавством як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною другоюстатті 792 ЦК України, передбачено, що майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, найму регулюються актами земельного законодавстваЗК України,Законом України «Про оренду землі».

У статті 14Закону України«Про орендуземлі» зазначено, що договір оренди землі укладається в письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Ст. 204 ЦК Українирегламентує принцип презумпції правомірності правочину, за змістом якого правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

З урахуванням цих норм, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Отже, у справі про визнання недійсним договору оренди землі з указаних підстав суд повинен установити: чи дійсно порушуються права орендодавця у зв`язку з відсутністю в договорі оренди умов, передбачених статтею 15 Закону України «Про оренду землі», визначити істотність цих умов, а також з`ясувати, у чому саме полягає порушення його законних прав.

Згідно зіст. 15 Закону України «Про оренду землі»,в редакціїчинній начас укладенняоспорюваного договору,істотними умовамидоговору орендиземлі були:об`єкт оренди(кадастровийномер,місце розташуваннята розмірземельної ділянки); строкдії договоруоренди; оренднаплата іззазначенням їїрозміру,індексації,способу таумов розрахунків,строків,порядку їївнесення іперегляду тавідповідальності заїї несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, є підставою для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 20.09.2021 у справі №506/132/20 та постанові Верховного Суду від 28.10.2021 у справі №282/422/20.

У п.2.4 р. 2 «Об`єкти оренди» зазначено, що «Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить», однак грошова оцінка земельної ділянки не зазначена.

У п. 4.1 р. 4 «Орендна плата» оспорюваного договору оренди землі №12 від 15.12.2017 укладеного між ОСОБА_1 та ФГ «Сакевич», зазначено, що «Орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі, або натуральній формі за вибором Орендодавця з розрахунку 4,5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки». Тобто, в даному пункті не визначено точний розмір орендної плати.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що зазначені у п. 2.4 р. 2 та п. 4.1 р. 4 договору оренди землі №12 від 15.12.2017 нормативна грошова оцінка земельної ділянки та розмір орендної плати з прив`язкою до «4,5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки» є незрозумілим та нечітко визначеним, оскільки сторони не зазначили конкретний розмір, який повинен сплачувати орендар. Тобто, із вказаних положень договору оренди землі №12 від 15.12.2017 неможливо визначити суму орендної плати, щодо якої сторони досягли згоди, що свідчить про невідповідність угоди вимогамстатті 15 Закону України «Про оренду землі». Інші положення цього договору також не дають підстав дійти розуміння такої істотної умови як розмір орендної плати.

Таким чином, умови оспорюваного договору викладені з порушенням вимогстатті 15 Закону України «Про оренду землі».

Позивачем в позовній заяві заявлено декілька підстав для визнання оспорюваного договору недійсним, а саме: в договорі оренди землі №12 від 15.12.2017 відсутня істотна умова щодо розміру орендної плати; позивач не підписував із відповідачем оскаржуваного договору.

Крім цього, ні позивачем, ні відповідачем не заявлено клопотання про призначення почеркознавчої експертизи договору оренди землі №12 від 15.12.2017.

Відповідно до ч. 1ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивач не довів та не надав жодного доказу, що він помилився щодо природи правочину.

Представником відповідача було подано заяву про застосування строків давності.

Згідно зі ст.ст. 256, 257 ЦК України, позовна давністьце строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до положень ч. ч. 3, 4ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

При цьому відмовити в позові через пропуск без поважних причин строку звернення до суду можливо лише в тому разі, коли позов є обґрунтованим. У разі безпідставності позовних вимог при пропуску строку звернення до суду в позові належить відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Відповідно до пункту 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення», встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем. Саме такої позиції дотримуються суди під час розгляду спорів (зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі №369/6892/15-ц, від 31.10.2018 у справі №367/6105/16-ц, від 07.11.2018 у справі № 575/476/16-ц).

Суд погоджується з твердженням представника відповідача, що строк позовної давності позивачем пропущено з таких підстав.

Так, під час укладання договору оренди землі №12 від 15.12.2017 позивач ОСОБА_1 був обізнаний, що вказаним договором встановлюється орендна плата за земельну ділянку 4,5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, тобто, довідався про порушення свого права, про що свідчить власноручний підпис останнього. Крім того, ФГ «Сакевич» протягом багатьох років користувався земельної ділянкою, сплачуючи орендну плату. Позивач не надав доказів, що підпис на договорі оренди землі №12 від 15.12.2017 йому не належить.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц зазначила, що порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», вжитих устатті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості й обов`язку особи знати про стан її майнових прав. Тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення його цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести те, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права.

В момент підписання договору оренди землі №12 від 15.12.2017, в якій не було зазначено розмір орендної плати, ОСОБА_1 знав, що конкретна сума орендної плати не зазначена. Тому суд не бере до уваги посилання позивача на те, що про порушення свого права він дізнався лише 23.07.2021, коли ознайомлювався із витребуваними доказами, в рамках розгляду цивільної справи №153/1014/21.

Позивач звернувся до суду з позовом 20.12.2021 за вх.№8368, тобто, поза межами строку позовної давності, клопотання про поновлення строку до суду не подавав, тому суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити у зв`язку з пропуском строку позовної давності.

Суд дійшов висновку про доцільність застосування строку позовної давності за заявою представника відповідача та про відмову у задоволенні позовних вимог з підстав його спливу.

При вирішенні питання щодо судових витрат, суд керується вимогами ст.141 ЦПК України. Оскільки в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю, суд не має підстав для присудження судових витрат за рахунок відповідача.

Норми права, які застосував суд при вирішенні спору - ст.55 Конституції України, ст.ст. 203, 207, 215, 627 ЦК України, ст.ст. 14, 15 Закону України «Про оренду землі».

Керуючись ст. ст.4,12,18,19,76-82,89,95,211,245,247,256-257,259,263-265,267,268,354 ЦПК України, і на підставі ст.55 Конституції України, ст.ст. 203, 207, 215, 627 ЦК України, ст. 15 Закону України «Про оренду землі», суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Вінницького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий А.Г. Любинецька-Онілова