Постанова

від 21.09.2022 по справі 504/3532/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

21 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 504/3532/20

провадження № 61-13721св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач- ОСОБА_1 ,

відповідачі: Трояндівська сільська рада Лиманського району Одеської області, секретар та виконуюча обов`язки голови Трояндівської сільської ради Лиманського району Одеської області Чеботарьова Ольга Миколаївна, Фермерське господарство «Назари», керівник Фермерського господарства «Назари» Назаренко Віктор Павлович,

третя особа - Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Комінтернівського районного суду Одеської області від 30 жовтня 2020 року

у складі судді Сафарової А. Ф. та постанову Одеського апеляційного суду від

25 травня 2021 року у складі колегії суддів: Погорєлової С. О.,

Таварткіладзе О. М., Князюка О. В.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Трояндівської сільської ради Лиманського району Одеської області (далі - Трояндівська сільська рада), секретаря та виконуючої обов`язки голови Трояндівської сільської ради Лиманського району Одеської області Чеботарьової Ольги Миколаївни (далі - секретар та виконуюча обов`язки голови Трояндівської сільської ради Чеботарьова О. М.), Фермерського господарства «Назари» (далі - ФГ «Назари»), керівника Фермерського господарства «Назари» Назаренка Віктора Павловича (далі - керівник ФГ «Назари» ОСОБА_2), третя особа - Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, про визнання протиправними дій щодо затвердження реєстру землекористувачів, визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання не вчиняти певних дій та стягнення моральної шкоди.

ОСОБА_1 просив:

визнати протиправними дії Трояндівської сільської ради в особі виконуючої обов`язки голови Трояндівської сільської ради Чеботарьової О. М. щодо затвердження реєстру землекористувачів (юридичні, фізичні особи), які використовують земельні ділянки сільськогосподарського призначення із земель запасу, запроєктованих доріг, не витребуваних та без належного оформлення документів у частині їх затвердження за ФГ «Назари» в особі ОСОБА_2 ;

визнати протиправним та скасувати рішення Трояндівської сільської ради від 02 березня 2020 року № 469-VII «Про затвердження реєстру землекористувачів (юридичні, фізичні особи), які використовують земельні ділянки сільськогосподарського призначення із земель запасу, запроєктованих доріг, не витребуваних та без належного чину оформлених паїв за межами населених пунктів Трояндівської сільської ради без належного чину оформлених документів» в частині затвердження паїв, загальною площею 40,48 га, які складаються із земель запасу розміром 21,86 га, запроєктовані дороги розміром 1,2 га, не витребувані та без належним чином оформлених паїв розміром 17,42 га за ФГ «Назари» в особі ОСОБА_2 ;

зобов`язати Трояндівську сільську раду не вчиняти дій, пов`язаних із можливістю використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення із земель запасу, запроєктованих доріг, не витребуваних та без належного оформлення паїв за межами населених пунктів Трояндівської сільської ради без належного оформлення документів, загальною площею

40,48 га, які складаються із земель запасу розміром 21,86 га, запроєктовані дороги розміром 1,2 га, не витребуваних та без належним чином оформлених паїв розміром 17,42 га за іншим цільовим призначенням ніж пасовиська;

зобов`язати ФГ «Назари» привести земельні ділянки сільськогосподарського призначення із земель запасу, запроєктованих доріг, не витребуваних та без належного оформлення паїв за межами населених пунктів Трояндівської сільської ради без належно оформлених документів, загальною площею 40,48 га, які складаються із земель запасу розміром 21,86 га, запроєктовані дороги розміром 1,2 га, не витребуваних та без належним чином оформлених паїв розміром 17,42 га до попереднього стану з можливістю їх використання за цільовим призначенням пасовиська;

заборонити ФГ «Назари» використовувати земельні ділянки сільськогосподарського призначення із земель запасу із запроєктованих доріг, не витребуваних та без належно оформлених паїв за межами населених пунктів Трояндівської сільської ради без належного оформлення документів, загальною площею 40,48 га, які складаються із земель запасу розміром 21,86 га, запроєктовані дороги розміром 1,2 га, не витребуваних та без належним чином оформлених паїв розміром 17,42 га за іншим цільовим призначенням ніж пасовиська;

заборонити засновнику ФГ «Назари» ОСОБА_2 використовувати земельні ділянки сільськогосподарського призначення із земель запасу із запроєктованих доріг, не витребуваних та без належно оформлених паїв за межами населених пунктів Трояндівської сільської ради без належно оформлених документів, загальною площею 40,48 га, які складаються із земель запасу розміром 21,86 га, запроєктовані дороги розміром 1,2 га, не витребуваних та без належним чином оформлених паїв розміром 17,42 га за іншим цільовим призначенням ніж пасовиська;

стягнути з Трояндівської сільської ради, ФГ «Назари», керівника ФГ «Назари» ОСОБА_2 на користь позивача по 50 000,00 грн з кожного на відшкодування моральної шкоди.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області від 30 жовтня

2020 року відмовлено ОСОБА_1 у відкритті провадження у справі.

Суд першої інстанції виходив з тих підстав, що спірні правовідносини не мають приватно-правового характеру, а спір є публічно-правовим, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Постановою Одеського апеляційного суду від 25 травня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Комінтернівського районного суду Одеської області від 30 жовтня 2020 року - без змін.

Апеляційний суд дійшов висновку, що позивач не порушує питання про захист його речового права на землю, або іншого приватного права, а оспорює дії посадових осіб Трояндівської сільської ради щодо здійснення ними владних повноважень, у зв`язку з чим цей спір є публічно-правовим і підлягає розгляду в порядку адміністративного, а не цивільного судочинства.

Короткий зміст вимог та доводи касаційної скарги

У серпні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, передати справу для продовження її розгляду до суду першої інстанції.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди не надали належної оцінки нормам процесуального законодавства щодо розмежування цивільної і адміністративної юрисдикцій. Крім того, суди не врахували, що після укладення між землекористувачем та органом місцевого самоврядування договору оренди землі припиняються адміністративні відносини між цими суб`єктами, а надалі виникають договірні відносини, які характеризуються рівністю їх учасників та свободою договору.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 18 серпня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху, надано йому строк для усунення недоліків касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 01 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 12 липня 2022 року справу призначено досудового розгляду у порядку письмового провадження у складі колегії із п`яти суддів.

Ухвалою Верховного Суду від 10 серпня 2022 року справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 31 серпня 2022 року справу повернуто на розгляд колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 01 жовтня 2021 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права).

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів доходить висновку про задоволення касаційної скарги з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України загальні суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

За змістом частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до справ адміністративної юрисдикції віднесені публічно-правові спори, ознакою яких є не лише спеціальний суб`єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб`єктом владних повноважень публічно-владних управлінських функцій.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 638/14011/16-ц зазначено, що «судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного. Це і компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції. При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, що виникають із індивідуальних, цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб`єкта звернення та предмета позовних вимог, а право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві. Ці позиції викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20), від 16 червня 2020 року у справі № 756/3456/19 (провадження № 14-543цс19), від 26 лютого 2020 року у справі № 210/5659/18 (провадження № 14-632цс19) та інших».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі

№ 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) вказано, що «предмет позову -

це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу».

Крім того, в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у цій справі зазначено, що «Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне зазначити, що неодноразово висловлювала правові позиції, якими визначала юрисдикційність спорів у земельних правовідносинах. Зокрема, такі позиції висловлені у постановах Великої Палати Верховного Суду:

від 4 квітня 2018 року у справі № 539/1957/16-а (провадження

№ 11-210апп18): «З моменту укладення між землекористувачем та органом місцевого самоврядування договору оренди землі припиняються адміністративні відносини між цими суб`єктами, та в подальшому виникають договірні відносини, які характеризуються рівністю їх учасників та свободою договору. Такі ознаки не притаманні адміністративним правовідносинам, натомість - притаманні цивільним правовідносинам, які з урахуванням суб`єктного складу можуть бути предметом судового розгляду у відповідному суді загальної юрисдикції або господарському суді»;

від 5 червня 2018 року у справі № 826/13628/16 (провадження

№ 11-538апп18): «[…]у разі прийняття суб`єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації) оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки, а також правомірності надання іншій особі дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне»;

від 28 листопада 2018 року у справі № 2107/5039/2012/13-а (провадження № 11-1166апп18): «Виникнення спірних правовідносин обумовлено незгодою позивача з рішенням відповідача щодо передачі третій особі земельної ділянки та видачі акта на право власності на земельну ділянку, оскільки її частина перебуває в користуванні позивача. Отже, у цій справі існує невирішений спір про право на земельну ділянку, що унеможливлює його розгляд за правилами адміністративного судочинства, адже адміністративний суд позбавлений правових (законодавчих) можливостей установлювати (визнавати) належність права власності (постійного користування) на земельну ділянку».

За змістом позовної заяви, якою визначено суб`єктний склад спору, його предмет і підстави, позивачем є фізична особа ( ОСОБА_1 ), а відповідачами - суб`єкти владних повноважень (Трояндівська сільська рада, секретар та виконуюча обов`язки голови Трояндівської сільської ради Чеботарьова О. М.), юридична особа (ФГ «Назари») і фізична особа (керівник

ФГ «Назари» ОСОБА_2).

Разом з цим, за своїм предметом зазначений спір не підпадає під визначення публічно-правового спору, у зв`язку з чим висновок судів про належність розгляду цього спору за усіма його вимогами до адміністративної юрисдикції є помилковим.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 до секретаря та виконуючої обов`язки голови Трояндівської сільської ради Чеботарьової О. М.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частини перша та третя статті 13 ЦПК України).

Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Відповідно до статті 89 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.

Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді (стаття 80 ЦК України).

Юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення.

Згідно зі статтею 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов`язків і здійснювати їх через своїх учасників. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов`язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.

Посадові особи юридичної особи представляють її інтереси у відносинах з іншими особами, тобто уособлюють саму юридичну особу у правовідносинах з іншими особами.

У постанові Верховного Суду від 29 вересня 2021 року у справі № 661/2744/19 (провадження № 61-77св21) вказано, що «позивач заявила позовні вимоги про визнання дій директора ЗОШ № 10 Новокаховської МР ОСОБА_6 та в. о. директора ЗОШ № 10 Новокаховської МР ОСОБА_5 у ненаданні ґрунтовної відповіді на запити профспілки, непогодження з профспілкою умов праці: графіка відпусток, тарифікації, розподілу обов`язків, такими, що перешкоджають законній діяльності ПО ВПП ЗОШ № 10 Новокаховської МР та МО ВППОН м. Нова Каховка, передбаченої Законом України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності». Аналіз змісту указаних вимог свідчить про те, що вони спрямовані до директора ОСОБА_6 та в.о. директора ОСОБА_5 , як до посадових осіб ЗОШ № 10 Новокаховської МР, та стосуються їхньої професійної діяльності. Жодних позовних вимог до ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , як фізичних осіб, позовна заява МО ВППОН м. Нова Каховка не містить. Таким чином, оскільки ЗОШ № 10 Новокаховської МР є юридичною особою - самостійним суб`єктом у цивільних правовідносинах, позовні вимоги у цій справі пред`явлені до її посадових осіб, то саме вона має відповідати за цим позовом. Директор ЗОШ № 10 Новокаховської МР ОСОБА_6 і виконуюча обов`язки директора ЗОШ № 10 Новокаховської МР- заступник директора з навчально-виховної роботи ОСОБА_5 не можуть бути відповідачами у цій справі, як фізичні особи, наділені процесуальною дієздатністю, оскільки є посадовими особами ЗОШ № 10 Новокаховської МР, тобто юридичної особи, від імені якої вони діяли у відносинах з позивачем. Суди першої та апеляційної інстанцій, розглядаючи справу, на вказане уваги не звернули та дійшли помилкового висновку про можливість розгляду позовних вимог МО ВППОН м. Нова Каховка в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до директора ЗОШ № 10 Новокаховської МР ОСОБА_6, виконуючої обов`язки директора ЗОШ № 10 Новокаховської МР - заступника директора з навчально-виховної роботи ОСОБА_5 про перешкоджання законній діяльності профспілки».

У справі, що переглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що, звертаючись до суду із цим позовом, ОСОБА_1 зазначив відповідачемсекретаря та виконуючої обов`язки голови Трояндівської сільської ради Чеботарьову О. М. і пред`явив вимоги про визнання протиправними дій щодо затвердження реєстру землекористувачів.

Аналіз змісту позовних вимог свідчить про те, що вони спрямовані до Чеботарьової О. М. як до посадової особи секретаря та виконуючої обов`язки голови Трояндівської сільської ради, та стосуються її професійної діяльності. Жодних позовних вимог до Чеботарьової О. М. як фізичної особи, позовна заява ОСОБА_1 не містить. При цьому спір у позивача виник із органом місцевого самоврядування. Таким чином, оскільки Трояндівська сільська рада є юридичною особою - самостійним суб`єктом у цивільних правовідносинах, а позовні вимоги у цій справі пред`явлені до її посадової особи, то саме вона має відповідати за цим позовом.

Секретар та виконуюча обов`язки голови Трояндівської сільської ради Чеботарьова О. М. не може бути відповідачем у цій справі як фізична особа, наділена процесуальною дієздатністю, оскільки є посадовою особою Трояндівської сільської ради, тобто юридичної особи, від імені якої вона діяла у спірних правовідносинах.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, на вказане уваги не звернув та відмовив у відкритті провадження у справі. За таких обставин ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в частині позовних вимог, які пред`явлені до секретаря та виконуючої обов`язки голови Трояндівської сільської ради Чеботарьової О. М. необхідно змінити, виклавши мотивувальні частини судових рішень у цій частині позовних вимог у редакції цієї постанови.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржувані ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції прийняті з порушенням норм процесуального права.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу належить задовольнити частково; ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в частині позовних вимог ОСОБА_1 до секретаря та виконуючої обов`язки голови Трояндівської сільської ради Чеботарьової О. М. змінити, виклавши їх мотивувальні частини у цій частині позовних вимог у редакції цієї постанови; в іншій частині позовних вимог ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Керуючись статтями 400, 406, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Комінтернівського районного суду Одеської області від 30 жовтня

2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 25 травня 2021 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Трояндівської сільської ради Лиманського району Одеської області, Фермерського господарства «Назари», керівника Фермерського господарства «Назари» Назаренка Віктора Павловича про визнання протиправними дій щодо затвердження реєстру землекористувачів, визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання не вчиняти певних дій та стягнення моральної шкоди скасувати, справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Ухвалу Комінтернівського районного суду Одеської області від 30 жовтня

2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 25 травня 2021 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до секретаря та виконуючої обов`язки голови Трояндівської сільської ради Лиманського району Одеської області Чеботарьової Ольги Миколаївни про визнання протиправними дій щодо затвердження реєстру землекористувачів змінити, виклавши їх мотивувальні частини у редакції цієї постанови.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції ухвала Комінтернівського районного суду Одеської області від 30 жовтня 2020 року та постанова Одеського апеляційного суду від 25 травня 2021 року в скасованих частинах втрачають законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук