Ухвала

від 30.09.2022 по справі 500/1975/19

ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 500/1975/19

Провадження № 6/946/129/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2022 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Пащенко Т.П.

при секретарі - Топтигіній О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Ізмаїлі заяву ОСОБА_1 про видачу дублікату виконавчого листа №946/1975/19, виданого Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області 09 серпня 2019 року про стягнення аліментів на утримання дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 08.07.2019 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 на утримання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти щомісячно в розмірі ј частини від всіх видів його заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму встановленого законом для дитини відповідного віку, починаючи з 20.03.2019 року до досягнення дитиною повноліття, та стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судові витрати в розмірі 768,40 грн.

Додатковим рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 18.10.2019 року вирішено допустити негайне виконання щодо стягнення аліментів в межах платежу за один місяць.

29.07.2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою видачу дублікату виконавчого листа №946/1975/19, виданого Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області 09.08.2019 року про стягнення аліментів на утримання дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів, у зв`язку із його втратою.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, заяв чи клопотань по справі суду не надала.

ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, про час, дату та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, заяв чи клопотань по справі суду не надав.

Державний виконавець Ізмаїльського міськрайонного ВДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, заяв чи клопотань по справі суду не надав.

Вивчивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Згідно зістатті 18 ЦПК України, в редакції чинної на час звернення стягувача до суду з заявою, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішенняє підставою для відповідальності, встановленої законом

Частинами 1,2,3 статті 12 «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття. Виконавчий документ про стягнення періодичних платежів у справах про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок каліцтва чи іншого ушкодження здоров`я, втрати годувальника тощо може бути пред`явлено до виконання протягом усього періоду, на який присуджені платежі.

Пунктом 17.4 розділуXIIIПерехідні положення ЦПК Українив редакціївід 07 січня 2018 року передбачено, що у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви.

Судом встановлено, що рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 08.07.2019 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 на утримання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти щомісячно в розмірі ј частини від всіх видів його заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму встановленого законом для дитини відповідного віку, починаючи з 20.03.2019 року до досягнення дитиною повноліття, та стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судові витрати в розмірі 768,40 грн. (а.с.50).

Додатковим рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 18.10.2019 року вирішено допустити негайне виконання щодо стягнення аліментів в межах платежу за один місяць (а.с.57).

Як вбачається зі свідоцтва про шлюб, виданого Ізмаїльським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) 16.09.2020 року після реєстрації шлюбу 16.09.2020 року ОСОБА_4 змінила прізвище на ОСОБА_6 (а.с.59).

Відповідно до довідки Ізмаїльського міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 28.09.2022 року №36045 виконавчий лист по справі №500/1975/19 від 09.08.2019 року, виданий Ізмаїльським міськрайонним судом про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на виконанні в Ізмаїльському ВДВС в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м.Одеса) не перебуває.

Частиною 1 та 2статті 13 ЦПК Українипередбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом статей12та81 ЦПК України,цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Гарантуючи судовий захист з боку держави,Конституція Україниодночасно визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (частина 5статті 55 Конституції України). І це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (частина 2 статті22, стаття64 Конституції України).

Положення пункту 9 частини третьоїстатті 129 Конституції Українивизначає одну з основних засад судочинства - обов`язковість рішень суду.

Статтею 129-1 Конституції Українипроголошено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно із положеннямистатті 8 Конституції Українивизначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а нормиКонституції Україниє нормами прямої дії.

Виходячи з принципу верховенства права, положень статей21,22 Конституції Українищодо непорушності конституційних прав особи, положеньст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(Рим, 04.ХІ.50), яка гарантує права особи на доступ до суду і справедливий розгляд його справи судом, та положень статей3,15 ЦК України, статей1,3,4 ЦПК Українищодо права особи на судовий захист цивільного права та інтересу слід дійти висновку про пріоритетність права особи на судовий захист цивільних прав і інтересів, у тому числі шляхом виконання рішень суду.

Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом. Конституційний Суд України в абзаці одинадцятому підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 11 березня 2011 року № 2-рп/2011, посилаючись на позицію Європейського суду з прав людини, зазначив, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежене державою, якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права (абзац 2 п. 3 мотивувальної частиниРішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року №11-рп/2012, абзац 3 п.2 мотивувальної частиниРішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012року).

У пункті 1 постанови №6 Пленуму «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» від 07 лютого 2014 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначав, що відповідно до частини п`ятоїстатті 124 Конституції Українисудові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьоїстатті 129 Конституції Українидо основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і заїї межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбаченостаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року.

Згідно із частиною 4статті 10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Стаття 6 Конвенції поширює свою дію і на таку стадію цивільного процесу як виконання судового рішення. У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини вказує, що право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система Договірної Держави дозволила б, щоб остаточне та обов`язкове судове рішення залишалось невиконаним відносно однієї зі сторін, і що виконання рішення або постанови будь-якого органу судової влади повинне розглядатися як невід`ємна частина «процесу» в розумінні статті 6 Конвенції (рішення від 28 липня 1999 року в справі «Іммобільяре Саффі» проти Італії», рішення від 19 березня 1997 року в справі «Горнсбі проти Греції»).

Європейський суд з прав людини вказує, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, щосуперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалисяповажати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленогобудь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (HORNSBY v. GREECE, № 18357/91, § 40, ЄСПЛ, від 19 березня 1997 року).

Згідно із положеннями частини 1статті 2 ЦПК Українизавданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Отже, судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на виконання рішення суду, що є складовою частиною здійснення правосуддя, оскільки це буде порушенням права, передбаченогостаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий суд.

Відповідно до частини четвертоїстатті 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2019 року в справі № 2-1053/10 (провадження № 61-18169св18) зроблено висновок, що «при вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, подавши відповідні докази. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, викрадено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист».

У постанові від 13.03.2019 року у справі №2-6725/10 (провадження №61-61-42795св18 виходив з того, що, «аналізуючи зміст пунктом 17.4 розділуXIIIПерехідні положення ЦПК України, єдиною підставою для видачі судом дублікату виконавчого листа є його втрата. Дублікатом називається документ, який видається замість втраченого оригіналу і має силу первісного акту. Від останнього його відрізняє спеціальна позначка «Дублікат». При розгляді питання про видачу дубліката перевіряється чи не виконано рішення, чи не втратило воно законної сили. Змінювати в дублікаті виконавчого документа учасників справи, загальну суму стягнення, навіть у разі часткового виконання рішення суду, не можна, це враховується під час подальшого виконавчого провадження».

На теперішній час примусове стягнення аліментів з ОСОБА_3 за виконавчим листом №500/1975/19 не здійснюється, що підтверджується довідкою Ізмаїльського міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 28.09.2022 року №36045, рішенням суду аліменти стягнено до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 , отже виконавчий документ підлягає подальшому примусовому виконанню.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).

За таких обставин, суд приходить до висновку щодо задоволення заяви ОСОБА_4 про видачудублікату виконавчоголиста №946/1975/19,виданого Ізмаїльськимміськрайонним судомОдеської області09.08.2019року простягнення аліментівна утриманнядитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 щомісячно в розмірі ј частини від всіх видів його заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму встановленого законом для дитини відповідного віку, починаючи з 20.03.2019 року до досягнення дитиною повноліття, для пред`явлення до виконання.

Керуючись статтями 2, 5, 10-13, 18, 76-81, 258-260, 263, 433 Цивільно-процесуального кодексу України, п.17.4 Розділу ХII Перехідних Положень ЦПК України, ст.12 Закону України «Про виконавче провадження», суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про видачу дублікату виконавчого листа №946/1975/19, виданого Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області 09 серпня 2019 року про стягнення аліментів на утримання дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 простягнення аліментів - задовольнити.

Видати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків « НОМЕР_1 », дублікат виконавчого листа №946/1975/19, виданого Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області 09 серпня 2019 року про стягнення аліментів на утримання дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 , щомісячно в розмірі ј частини від всіх видів його заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму встановленого законом для дитини відповідного віку, починаючи з 20.03.2019 року до досягнення дитиною повноліття, для пред`явлення до виконання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі в 15 ти денний строк з дня складення повного судового рішення апеляційної скарги.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: Т.П.Пащенко