печерський районний суд міста києва
Справа № 757/16482/19-ц
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 грудня 2020 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Новака Р.В.,
при секретарі судового засідання - Пітей О.Д.,
справа № 757/16482/19-Ц
сторони:
позивач: ОСОБА_1
відповідач: АТ КБ «Приватбанк»
треті особи: ТОВ «Торговельно-транспортна компанія «ПРОВАТО», всеукраїнська ГО «Фінансова грамота України»
вимоги позивача: визнання договору поруки недійсним
ВСТАНОВИВ:
позивач звернувся до суду з позовом до АТ КБ «Приватбанк», треті особи: ТОВ «Торговельно-транспортна компанія «ПРОВАТО», всеукраїнська ГО «Фінансова грамота України» про визнання договору поруки недійсним. В обґрунтування позову зазначає, що 25.12.2014 між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк», було укладено договір поруки № POR1419509445120. Згідно п. 1.2 договору поруки, поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за «Угодою 1» та «Угодою 2» в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Вказує на те, що перед підписанням договору поруки, уповноваженим працівником банку було повідомлено позивачу про те, що умови та правила надання банківських послуг - це фактично ті умови, які були зазначені в тексті саме договору поруки, увівши тим самим позивача в оману щодо зазначених обставин. Фактично із змістом зазначених умов та правил надання банківських послуг банку позивач ознайомлений не був. Також банк, користуючись правовою необізнаністю позивача, вніс до змісту договору поруки умови, що є відверто дискримінаційними по відношенню до позивача, порушують баланс прав та обов`язків сторін договору поруки, та такими, що встановлюють фактично необмежену відповідальність позивача, як поручителя за кредитними зобов`язаннями товариства, солідарну відповідальність за якими було покладено також і на позивача. На думку позивача, договір поруки було укладено з грубим порушенням вимог Закону України «Про захист прав споживачів», він має ознаки недійсного правочину, а недійсність договору свідчить про недійсність правочину щодо його забезпечення, а саме договору поруки. За цих підстав, просить визнати недійсним договір поруки № POR1419509445120, що був укладений 25.12.2014 між позивачем та відповідачем з моменту його укладення.
Представник позивача в судовому засіданні просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість.
Треті особи в судове засідання не з`явилися. Про день та час розгляду справи повідомлялися у встановлений законом строк. Причини неявки суду не відомі.
Суд, заслухавши думку представника позивача та представника відповідача, в межах заявлених позовних вимог та наданих сторонами доказів по справі, встановив наступні обставини та правовідносини.
Судом встановлено, що 31.12.2013 ТОВ «Торговельно-транспортною компанією «Провато», підписано заяву про відкриття поточного рахунку № НОМЕР_1 , та приєднання до умов та правил надання банківських послуг.
У заяві про відкриття поточного рахунку зазначено, що клієнт, підписавши цю заяву, погоджується з умовами та правилами надання банківських послуг, що розташовані на сайті банку, тарифами банку, які разом із цією заявою складають договір банківського обслуговування.
Крім того, в заяві вказано, що своїм підписом клієнт приєднується та зобов`язується виконувати умови, викладені в умовах та правилах надання банківських послуг, тарифах Приватбанку - договорі банківського обслуговування в цілому. Відносини між банком та клієнтом можуть вирішуватися як шляхом підписання окремих угод або додаткових угод до договору, так і шляхом обміну інформацією відносно банківського обслуговування з клієнтом через web-сайти банку чи інший інтернет SMS-ресурс, зазначений банком.
Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Відповідно до п. 3.18.1.16 умов - при укладанні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання клієнта до «Умов і правил надання банківських послуг» (або у формі «Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки», або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк /інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформації, або в будь-якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом першого підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.
Таким чином, заява третьої особи ТОВ «Провато» про відкриття поточного рахунку та приєднання до умов та правил надання банківських послуг від 31.12.2013, а також «Умови та правила надання банківських послуг» і «Тарифи банку», розміщені в мережі Інтернет на сайті http:privatbank.ua, разом складають договір банківського обслуговування та в їх сукупності визначають його істотні умови змішаного типу договору, в тому числі відкриття поточного рахунку для ведення господарської діяльності ТОВ «Провато» і умови кредитування рахунку позивача, що свідчить про дотримання сторонами письмової форми правочину при укладенні договору.
ТОВ «Провато» користувалося кредитним лімітом протягом тривалого періоду. При цьому, кредитування ТОВ «Провато» банком відповідно до умов та правил полягало в проведенні його платежів понад залишок коштів на його поточному рахунку у межах встановленого кредитного ліміту.
На виконання умов кредитного договору, відповідач у період з 22.06.2017 по 07.07.2017 надав ТОВ «Провато» кредитний ліміт у розмірі 400000,00 грн. шляхом оплати виставлених платіжних доручень, проте останній вказані кошти АТ КБ «ПриватБанк» не повернув.
Відповідно до ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.
25.12.2014 ПАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк», та ОСОБА_1 , як директор боржника, уклали договір поруки № POR1419509445120, за змістом п. 1.1 якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ТОВ «Торгівельно-транспортна компанія «Провато» зобов`язань за угодами-приєднання.
Беручи до уваги, що позивач поручився за виконання товариством зобов`язань за послугою «Кредитний ліміт», та враховуючи те, що товариство скористалось саме цією послугою, договором поруки забезпечується виконання ТОВ «Торгівельно-транспортна компанія «Провато» банківського обслуговування від 31.12.2013.
За змістом п. 1.1.1 договору поруки, якщо під час виконання угоди 1 (кредитний ліміт) зобов`язання боржника, що забезпечені цим договором збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя, поручитель при укладанні цього договору дає свою згоду на збільшення зобов`язань за Угодою 1 (кредитний ліміт) в розмірі таких збільшень. Додаткових узгоджень про такі збільшення з поручителем не потрібні.
За таких обставин, після збільшення кредитного ліміту товариству до 400000,00 грн., порука за договором № POR1419509445120 залишається дійсною.
Відповідно до п. 1.2 договору поруки, поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за угодою 1 та угодою 2 в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту, поручитель відповідає перед кредиторами всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.
Враховуючи вищевикладене, договір поруки містить всі істотні умови кредитування, за виконання яких поручився позивач, зокрема розміри відсоткових ставок, комісійних винагород, пені.
Статтею 203 ЦК України встановлено вичерпний перелік підстав, за яких правочин може бути визнаний недійсним. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до положень ч. 3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За змістом ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною 4 цієї статті передбачено, що у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Згідно положень ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства
Відповідно до ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
З договору поруки вбачається, що сторони досягли всіх істотних умов договору та погодилися з його умовами, про що свідчать їх особисті підписи на вказаному договорі. Укладаючи оспорюваний договір, сторони діяли вільно, на власний розсуд, вибираючи контрагента та визначаючи його умови, підписавши договір поруки, поручитель погодився з усіма його умовами.
У відповідності до вимог ст. 638 ЦК України сторонами договору було досягнуто згоди з приводу усіх істотних умов договору, про що свідчать підписи на договорі.
Матеріали справи свідчать, що з моменту укладення та протягом дії договору поруки позивач не звертався до банку з пропозицією щодо внесення будь-яких змін до нього або роз`яснень щодо окремих його положень, які на думку позивача укладені з порушенням істотних умов, що не породжує юридичних наслідків, були йому не зрозумілі, тим самим погоджувався з усіма умовами договору.
Отже, з огляду на вищевикладене, договір поруки, укладений між сторонами, не суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особи, які вчиняли правочин, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасників правочину були вільним і відповідали його внутрішній волі; правочин вчинявся у формі, встановленій законом; оспорюванні пункти договору узгоджувалися сторонами; правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Виходячи із встановлених фактичних обставин справи, умов договору та вимог чинного законодавства, суд приходить до висновку про те, що сторони врегулювали свої відносини на свій розсуд, узгоджено з вимогами закону, позивач погодився зі всіма умовами договору, про що свідчать його дії щодо підписання договору, а тому відсутні правові підстави для визнання вищезазначеного договору недійсним.
За таких обставин, позовні вимоги не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні та задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 16, 203, 215, 217, 256, 261, 267, 536, 629, 638, 1054 ЦК України, Законом України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 3-5, 7-13, 17, 43, 49, 60, 76-81, 211, 223, 258, 263, 264, 265, 268, 352 ЦПК України, -
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» в особі філії «Розрахунковий центра» Приватбанку відділення № 45 про визнання недійсним договору - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Апеляційного суду м. Києва або через Печерський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15.12.2017.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Р.В.Новак
Суд | Печерський районний суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 08.12.2020 |
Оприлюднено | 04.10.2022 |
Номер документу | 106536598 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них |
Цивільне
Печерський районний суд міста Києва
Новак Р. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні