Постанова

від 20.09.2022 по справі 905/732/21

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2022 року м. Харків Справа № 905/732/21

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Мартюхіна Н.О., суддя Шевель О.В.

за участю секретаря судового засідання Дзюби А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фермерського господарства "Армада-Д" (вх.№3788 Д/2) на рішення Господарського суду Донецької області від 15.11.2021 у справі №905/732/21, ухвалене у приміщенні Господарського суду Донецької області суддею Зекуновим Е.В., повний текст складено 22.11.2021,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг", м. Київ,

до Фермерського господарства "Армада-Д", Донецька область, Слов`янський р-н, село Богородичне,

про стягнення 223448,73 грн,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Донецької області від 15.11.2021 у справі №905/732/21 частково задоволено позов. Стягнуто з Фермерського господарства "Армада-Д" на користь ТОВ "Хімагромаркетинг" пеню у розмірі 25809,71 грн, 40% річних в розмірі 28710,52 грн, 96% річних в розмірі 7598,48 грн, штраф у розмірі 161310,13 грн та судовий збір у розмірі 3351,44 грн. В решті позовних вимог відмолено.

Не погодившись з вказаним рішенням місцевого господарського суду, Фермерське господарство "Армада-Д" звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 15.11.2021 у справі №905/732/21 повністю та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг" задовольнити частково у сумі 114185,61 грн.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.12.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства "Армада-Д" (вх.№3788 Д/2) на рішення Господарського суду Донецької області від 15.11.2021 у справі №905/732/21; повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться 01 лютого 2022 року о 12:00 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №104 (з урахуванням ухвали суду від 21.12.2021 про виправлення описки).

17.01.2022 до суду апеляційної інстанції від ТОВ "Хімагромаркетинг" надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. № 578), в якому позивач заперечує проти доводів апелянта, просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги Фермерського господарства "Армада-Д" та залишити рішення Господарського суду Донецької області від 15.11.2021 у справі №905/732/21 без змін. В обґрунтування своєї правової позиції посилається, зокрема, на те, що відповідачем здійснено невірні розрахунки штрафних санкцій, які не відповідають умовам договору. Також, зазначає про відмінність предметів спірних договорів поставки, а отже, необґрунтоване посилання апелянта на пункт 7.5 договору поставки щодо втрати чинності попередніх угод між сторонами внаслідок укладення нового договору.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.01.2022 у зв`язку з відпусткою судді Крестьянінова О.О. та тимчасовою непрацездатністю судді Шевель О.В., які входять до складу постійної колегії суддів, для розгляду справи, сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - доповідач Фоміна В.О., суддя Білоусова Я.О., суддя Мартюхіна Н.О.

Судове засідання Східного апеляційного господарського суду 01.02.2022 розпочалось в режимі відеоконференції за участю представника апелянта, який надав пояснення щодо обставин справи з урахуванням доводів та вимог апеляційної скарги, підтримав вимоги апеляційної скарги в повному обсязі. Представник позивача заперечував проти доводів апелянта, зазначив про законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду.

У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 01.02.2022 відповідно до вимог частини 2 статті 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 24.02.2022 до 16:00 години.

01.02.2022 на електронну адресу суду від представника Фермерського господарства "Армада-Д" Жеболенко Г.М. надійшла заява (вх. № 1242) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів системи відеоконференцзв`язку "EasyCon", яка задоволена ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.02.2022.

16.02.2022 через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи "Електронний суд" від керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг" Кравчук І.С. надійшло клопотання (вх. № 2011) про участь у судовому засіданні уповноваженого представника в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів-системи відеоконференцзв`язку "EasyCon", яке задоволено ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.02.2022.

Судова колегія зазначає, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

За таких обставин, судове засідання, призначене на 24.02.2022, не відбулось.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.06.2022, у зв`язку із відпусткою судді Білоусової Я.О. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Фоміна В.О., суддя Мартюхіна Н.О., суддя Шевель О.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.06.2022, із посиланням на вищевказані обставини, а також на перебування Харківської міської територіальної громади в районі проведення воєнних (бойових) дій згідно із відповідним Переліком територіальних громад, затвердженим Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України було повідомлено учасників справи, що дата наступного відкритого судового засідання з розгляду справи буде визначена після усунення обставин, що становлять загрозу та небезпеку для життя і здоров`я учасників судового процесу.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.07.2022, зокрема, повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги Фермерського господарства "Армада-Д" (вх.№3788 Д/2) на рішення Господарського суду Донецької області від 15.11.2021 у справі №905/732/21 відбудеться 20 вересня 2022 року о 10:00 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань № 132; доведено до відома учасників справи, що явка їх представників в судове засідання не є обов`язковою.

30.08.2022 до суду апеляційної інстанції через систему "Електронний суд" від представника ТОВ "Хімагромаркетинг" Кравчук Інни Сергіївни надійшла заява про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи відеоконференцзв`язку "EasyCon" (вх. № 4718), яка задоволена ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.09.2022.

З огляду на обставини, пов`язані з військовою агресією Російської Федерації, у тому числі введенням воєнного стану відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, та його продовження Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", справа розглядається у розумний строк.

У судове засідання Східного апеляційного господарського суду 20.09.2022 представники учасників справи не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлені, а саме: з довідки про доставку електронного листа, сформованого в програмі Діловодство спеціалізованого суду, вбачається, що ухвала Східного апеляційного господарського суду від 28.07.2022 доставлена до електронного кабінету представника апелянта адвоката Жеболенко Галини Миколаївни, позивача ТОВ "Хімагромаркетинг".

Враховуючи, що направлення поштової кореспонденції за поштовою адресою відповідача та його представника є неможливим, оскільки за даними сайту Укрпошта міське відділення поштового зв`язку 84100,84136 тимчасово не функціонує, про що Східним апеляційним господарським судом складено відповідний акт, судом апеляційної інстанції надіслано ухвалу суду апеляційної інстанції на електронну адресу відповідача та його представника. При цьому, представником відповідача надіслано лист про отримання вказаного відправлення.

Відповідно до частини сьомої статті 242 ГПК України, якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.

Судова колегія зазначає, що відеоконференцзв`язок із представником позивача встановити не вдалося у зв`язку з виникненням технічних проблем, а отже судове засідання проведено без застосування онлайн сервісу "EasyCon" через непрацездатність програмно-апаратного комплексу, про що Східним апеляційним господарським судом складено акт від 20.09.2022 №12-33/144.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до частини п`ятої статті 197 ГПК України ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.

Згідно з пунктом 3 частини 2 статті 202 ГПК України, підставою для відкладення розгляду справи може бути виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи.

Частинами 11, 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає порядок розгляду апеляційної скарги, встановлено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Згідно з частиною 13 статті 270 ГПК України якщо суд апеляційної інстанції визнав обов`язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.

Верховний Суд у постанові від 29.04.2020 у справі №910/6097/17 зазначив, що відкладення розгляду справи є правом суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні за їх відсутності.

Отже, виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, є підставою для відкладення розгляду справи, крім випадку коли судове засідання може відбутися без участі такої особи.

Колегія суддів враховує, що правову позицію позивача викладено у відзиві на апеляційну скаргу, явка учасників справи в судове засідання 20.09.2022 не визнавалася обов`язковою.

Тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що виникнення технічних проблем, які призвели до неможливості участі представника позивача у судовому засіданні 20.09.2022 в режимі відеоконференції, не перешкоджає розгляду справи.

Окрім того, в ухвалі суду апеляційної інстанції від 01.09.2022, якою задоволено заяву позивача в частині проведення судового засідання в режимі відеоконференції, заявника було попереджено про те, що відповідно до частини 5 статті 197 ГПК України, ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.

За таких обставин, оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи та правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення учасників справи про час та місце розгляду справи, виходячи з того, що участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені частиною першою статтею 42 Господарського процесуального кодексу України) є правом, а не обов`язком сторін, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах встановлених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду у відповідності до вимог статті 282 Господарського процесуального кодексу України зазначає про такі обставини.

З матеріалів справи вбачається, що 19.03.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг" (продавець) та Фермерським господарством "Армада-Д" (покупець) укладений договір поставки №АП-15-0019 (далі договір від 19.03.2018 №АП-15-0019), відповідно до пункту 1.1 якого продавець зобов`язався передати у власність покупця, а покупець зобов`язався прийняти й оплатити засоби захисту рослин, надалі іменовані "товар", на загальну суму 342912,00 грн з ПДВ (т.1, а.с.79-81).

Згідно з пунктом 1.2 договору від 19.03.2018 №АП-15-0019 вартість товару на дату укладення цього договору становить 342912,00 грн (у т.ч. ПДВ 20%).

Вартість товару в період дії договору може змінюватись в порядку, передбаченому пунктом 2.2, при цьому така ціна є узгодженою сторонами та не потребує додаткового узгодження шляхом підписання змін та доповнень до цього договору (п. 1.3 договору від 19.03.2018 №АП-15-0019).

Відповідно до пункту 1.5 договору від 19.03.2018 №АП-15-0019 кількість і асортимент товару, який підлягає поставці, визначається відповідно до пункту 1.1 даного договору.

Згідно з пунктом 1.7 договору від 19.03.2018 №АП-15-0019 загальна вартість товару (ціна договору) визначається як сума поставленого товару на умовах цього договору, додаткових угод до нього та з урахуванням фактичного курсу купівлі долара США (USD), відповідно до умов пункту 2.2 цього договору.

У розділі 2 цього договору визначений порядок розрахунків. Так, відповідно до пункту 2.1 договору від 19.03.2018 №АП-15-0019 покупець зобов`язався сплатити продавцю вартість товару, зазначену в пункті 1.2 даного договору, у такі строки: не пізніше 25 березня 2018 року - 68582,40 грн; не пізніше 01 вересня 2018 року - 137164,80 грн; не пізніше 01 листопада 2018 року - 137164,80 грн, а всього (згідно п. 1.1 договору) 342912,00 грн.

При застосуванні пункту 2.2 цього договору продавець виставляє рахунок-фактуру, який покупець зобов`язаний оплатити протягом 1 (одного) банківського дня. Положення даного пункту не застосовуються в разі настання обставин передбачених пунктом 5.9 цього договору (п. 2.3 договору від 19.03.2018 №АП-15-0019).

Пунктом 2.4 договору від 19.03.2018 №АП-15-0019 передбачено, що вартість вважається сплаченою повністю, коли остаточна оплата, розрахована в порядку, визначеному у пункті 2.2 цього договору, перерахована на розрахунковий рахунок продавця.

Відповідно до пункту 2.8 договору від 19.03.2018 №АП-15-0019 датою виконання зобов`язань по оплаті товару вважається день надходження коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Згідно з пунктом 3.2 договору від 19.03.2018 №АП-15-0019 право власності на товар виникає у покупця з моменту передачі товару, відповідно до розділу 3, 4 договору.

Пунктами 5.1, 5.2 договору від 19.03.2018 №АП-15-0019 передбачено, що сторони відповідають за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором і чинним законодавством України. Покупець відповідає за несвоєчасну оплату товару (порушення розділу 2 даного договору) й сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день простроченого платежу. При розрахунку пені застосовується ставка НБУ, що діє в період нарахування пені.

Відповідно до пункту 5.4 договору від 19.03.2018 №АП-15-0019 у випадку прострочення виконання зобов`язань, передбачених розділом 2 даного договору, більше ніж 10 (десяти) днів винна сторона додатково сплачує іншій стороні за даним договором штраф у розмірі п`ятнадцяти відсотків від ціни договору.

Згідно з пунктом 5.5 договору від 19.03.2018 №АП-15-0019 сторони дійшли згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, і встановлюють її в розмірі 40% річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем, та 96% річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення 90 календарних днів.

Відповідно до пункту 7.1 договору від 19.03.2018 №АП-15-0019 останній набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 01.01.2019, а в частині розрахунків - до повного виконання покупцем своїх зобов`язань за цим договором.

Вказаний договір підписаний та засвідчений печатками обох сторін без зауважень.

На виконання умов договору від 19.03.2018 №АП-15-0019 продавець передав, а покупець прийняв у власність визначений вказаним договором товар, що підтверджується належним чином оформленими видатковими накладними від 28.03.2018 №АП-15-0026 на суму 319080,00 грн та від 17.04.2018 №АП-15-0048 на суму 23832,00 грн (т.1, а.с. 89-90).

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач згідно платіжних доручень від 22.03.2018 №590 на суму 68582,40 грн, від 26.09.2018 №737 на суму 60000,00 грн, від 28.09.2018 №740 на суму 20000,00 грн, від 28.09.2018 №739 на суму 40000,00 грн, від 22.10.2018 № 760 на суму 150014,40 грн, від 20.11.2018 № 790 на суму 24396,00 грн (з яких зараховано за цим договором 4315,20 грн) оплатив поставлений товар за договором від 19.03.2018 №АП-15-0019 на загальну суму 342912,00 грн (т.1, а.с. 98-103, 214).

Також, 19.03.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг" (продавець) та Фермерським господарством "Армада-Д" (покупець) укладений договір поставки №АП-15-0020 (далі - договір від 19.03.2018 №АП-15-0020), відповідно до пункту 1.1 якого продавець зобов`язався передати у власність покупця, а покупець зобов`язався прийняти й оплатити засоби захисту рослин, надалі іменовані "товар", на загальну суму 24396,00 грн з ПДВ (т.1, а.с. 82-83).

Згідно з пунктом 1.2 договору від 19.03.2018 №АП-15-0020 загальна вартість товару на дату укладення цього договору становить 24396,00 грн (у т.ч. ПДВ 20%).

Загальна вартість товару (ціна договору) визначається як сума поставленого товару на умовах цього договору та додаткових угод до нього (п. 1.3 договору від 19.03.2018 №АП-15-0020).

У розділі 2 цього договору визначений порядок розрахунків. Так, відповідно до пункту 2.1 договору від 19.03.2018 №АП-15-0020 покупець зобов`язався сплатити продавцю вартість товару, зазначену в пункті 1.2 даного договору, у такі строки: не пізніше 25 березня 2018 року - 4879,20 грн; не пізніше 01 вересня 2018 року - 9758,40 грн; не пізніше 01 листопада 2018 року - 9758,40 грн, всього (згідно п. 1.1 договору) 24396,00 грн.

Відповідно до пункту 2.5 договору від 19.03.2018 №АП-15-0020 датою виконання зобов`язань по оплаті товару вважається день надходження коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Згідно з пунктом 3.2 договору від 19.03.2018 №АП-15-0020 право власності на товар виникає у покупця з моменту передачі товару, відповідно до розділу 3, 4 договору.

Пунктами 5.1, 5.2 договору від 19.03.2018 №АП-15-0020 передбачено, що сторони відповідають за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором і чинним законодавством України. Покупець відповідає за несвоєчасну оплату товару (порушення розділу 2 даного договору) й сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день простроченого платежу. При розрахунку пені застосовується ставка НБУ, що діє в період нарахування пені.

Відповідно до пункту 5.4 договору від 19.03.2018 №АП-15-0020 у випадку прострочення виконання зобов`язань, передбачених розділом 2 даного договору, більше ніж 10 (десяти) днів винна сторона додатково сплачує іншій стороні за даним договором штраф у розмірі п`ятнадцяти відсотків від ціни договору.

Згідно з пунктом 5.5 договору від 19.03.2018 №АП-15-0020 сторони дійшли згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України і встановлюють її в розмірі 40% річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем та 96% річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення 90 календарних днів.

Відповідно до пункту 7.1 договору від 19.03.2018 №АП-15-0020 останній набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 01.01.2020, а в частині розрахунків - до повного виконання покупцем своїх зобов`язань за цим договором.

Вказаний договір підписаний та засвідчений печатками обох сторін без зауважень.

На виконання умов договору від 19.03.2018 №АП-15-0020 продавець передав, а покупець прийняв у власність визначений вказаним договором товар, що підтверджується належним чином оформленою видатковою накладною від 28.03.2018 №АП-15-0019 на суму 24395,00 грн (т.1, а.с. 91).

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач згідно платіжних доручень від 22.03.2018 №591 на суму 4879,20 грн, від 20.11.2018 № 790 на суму 24396,00 грн (з яких зараховано за цим договором 19516,80 грн) оплатив поставлений товар за договором від 19.03.2018 №АП-15-0020 на загальну суму 24396,00 грн (т.1, а.с. 103-104).

Також, 13.03.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг" (продавець) та Фермерським господарством "Армада-Д" (покупець) укладений договір поставки №АП-15-0020 (далі договір від 13.03.2019 №АП-15-0020), відповідно до пункту 1.1 якого продавець зобов`язався передати у власність покупця, а покупець зобов`язався прийняти й оплатити засоби захисту рослин, надалі іменовані "товар", на загальну суму 700120,08 грн з ПДВ (т.1, а.с. 84-85).

Згідно з пунктом 1.2 договору від 13.03.2019 №АП-15-0020 вартість товару на дату укладення цього договору становить 700120,08 грн (у т.ч. ПДВ 20%).

Вартість товару в період дії договору може змінюватись в порядку, передбаченому пунктом 2.2, при цьому така ціна є узгодженою сторонами та не потребує додаткового узгодження шляхом підписання змін та доповнень до цього договору (п. 1.3 договору від 13.03.2019 №АП-15-0020).

Відповідно до пункту 1.5 договору від 13.03.2019 №АП-15-0020 кількість і асортимент товару, який підлягає поставці, визначається відповідно до пункту 1.1 даного договору.

Згідно з пунктом 1.7 договору від 13.03.2019 №АП-15-0020загальна вартість товару (ціна договору) визначається як сума поставленого товару на умовах цього договору, додаткових угод до нього та з урахуванням фактичного курсу купівлі долара США (USD), відповідно до умов пункту 2.2 цього договору.

У розділі 2 цього договору визначений порядок розрахунків. Так, відповідно до пункту 2.1 договору від 13.03.2019 №АП-15-0020 покупець зобов`язався сплатити продавцю вартість товару, зазначену в пункті 1.2 даного договору, у такі строки: не пізніше 15 березня 2019 року 210036,02 грн; не пізніше 01 вересня 2019 року 210036,02 грн; не пізніше 01 листопада 2019 року 280048,04 грн, а всього (згідно п. 1.1 договору) 700120,08 грн.

При застосуванні пункту 2.2 цього договору продавець виставляє рахунок-фактуру, який покупець зобов`язаний оплатити протягом 1 (одного) банківського дня. Положення даного пункту не застосовуються в разі настання обставин передбачених пунктом 5.9 цього договору (п. 2.3 договору від 13.03.2019 №АП-15-0020).

Пунктом 2.4 договору від 13.03.2019 №АП-15-0020 передбачено, що вартість вважається сплаченою повністю, коли остаточна оплата, розрахована в порядку, визначеному у пункті 2.2 цього договору, перерахована на розрахунковий рахунок продавця.

Відповідно до пункту 2.8 договору від 13.03.2019 №АП-15-0020 датою виконання зобов`язань по оплаті товару вважається день надходження коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Згідно з пунктом 3.2 договору від 13.03.2019 №АП-15-0020 право власності на товар виникає у покупця з моменту передачі товару, відповідно до розділу 3, 4 договору.

Пунктами 5.1, 5.2 договору № від 13.03.2019 №АП-15-0020 передбачено, що сторони відповідають за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором і чинним законодавством України. Покупець відповідає за несвоєчасну оплату товару (порушення розділу 2 даного договору) й сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день простроченого платежу. При розрахунку пені застосовується ставка НБУ, що діє в період нарахування пені.

Відповідно до пункту 5.4 договору від 13.03.2019 №АП-15-0020 у випадку прострочення виконання зобов`язань, передбачених розділом 2 даного договору, більше ніж 10 (десяти) днів винна сторона додатково сплачує іншій стороні за даним договором штраф у розмірі п`ятнадцяти відсотків від ціни договору.

Згідно з пунктом 5.5 договору від 13.03.2019 №АП-15-0020 сторони дійшли згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України і встановлюють її в розмірі 40% річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем та 96% річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення 90 календарних днів.

Відповідно до пункту 7.1 договору від 13.03.2019 №АП-15-0020 останній набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 01.01.2020, а в частині розрахунків - до повного виконання покупцем своїх зобов`язань за цим договором.

Вказаний договір підписаний та засвідчений печатками обох сторін без зауважень.

На виконання умов договору від 13.03.2019 №АП-15-0020 продавець передав, а покупець отримав у власність визначений вказаним договором товар, що підтверджується належним чином оформленими видатковими накладними від 01.04.2019 №АП-15-0041 на суму 27192,00 грн, від 01.04.2019 №АП-15-0042 на суму 93020,40 грн, від 02.04.2019 №АП-15-0049 на суму 129472,08 грн, від 12.04.2019 №АП-15-0058 на суму 450435,60 грн (т.1, а.с. 92-95).

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач згідно платіжних доручень від 15.03.2019 № 19 на суму 140000,00 грн, від 13.05.2019 №896 на суму 40000,00 грн, від 29.07.2019 №946 на суму 25000,00 грн, від 29.08.2019 № 41 на суму 40000,00 грн, від 30.10.2019 № 98 на суму 32000,00 грн, від 30.10.2019 № 2 на суму 98000,00 грн, від 13.11.2019 № 105 на суму 150000,00 грн, від 25.11.2019 № 104 на суму 172164,08 грн, від 25.08.2020 № 381 на суму 2956,00 грн оплатив поставлений товар за договором від 13.03.2019 №АП-15-0020 на загальну суму 700120,08 грн (т.1, а.с. 105-112, 115, 214).

Також, 13.05.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг" (продавець) та Фермерським господарством "Армада-Д" (покупець) укладений додатковий договір №АП-15-0020ДС1 до договору поставки №АП- від 13.03.2019 №АП-15-0020 (далі - додатковий договір), відповідно до пункту 1 якого сторони домовились доповнити основний договір поставки додатковим переліком захисту рослин надалі іменовані "товар", на загальну суму 7972,86 грн з ПДВ (т.1, а.с. 88).

Відповідно до пункту 3 додаткового договору покупець зобов`язався згідно даного додаткового договору здійснити оплату в наступні строки: не пізніше 15 березня 2019 року - 2391,86 грн; не пізніше 01 вересня 2019 року - 2391,86 грн; не пізніше 01 листопада 2019 року 3189,14 грн, всього 7972,86 грн.

Додатковий договір вступає в силу з дня підписання і є невід`ємною частиною основного договору. До додаткового договору застосовуються всі положення основного договору (пункти 5, 6 додаткового договору).

На виконання умов додаткового договору продавець передав, а покупець отримав у власність визначений вказаним договором товар, що підтверджується належним чином оформленими видатковими накладними від 16.05.2019 №АП-15-0097 на суму 1138,98 грн, від 17.05.2019 №АП-15-0101 на суму 6833,88 грн (т.1, а.с.96-97).

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач згідно платіжних доручень від 14.05.2019 №897 на суму 2392,00 грн, від 25.08.2020 №379 на суму 5580,86 грн оплатив поставлений товар за додатковим договором від 13.05.2019 №АП-15-0020ДС1 до договору поставки від 13.03.2019 №АП-15-0020 на загальну суму 7972,86 грн (т.1, а.с. 113-114, 214).

22.04.2021 ТОВ "Хімагромаркетинг" звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом, у якому просило стягнути з Фермерського господарства "Армада-Д" штрафні санкції за договорами поставки від 19.03.2018 № АП-15-0019, 19.03.2018 №АП-15-0020, 13.03.2019 № АП-15-0020, додатковим договором від 13.05.2019 № АП-15-0020ДС1 до договору поставки від 13.03.2019 №АП-15-0020 на загальну суму 223448,73 грн, з яких: пеня у загальному розмірі 25829,60 грн, 40% річних у загальному розмірі 28710,52 грн, 96% річних у загальному розмірі 7598,48 грн, штраф у загальному розмірі 161310,13 грн (т.1, а.с.72-77).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань за укладеними договорами поставки та додаткового договору до договору поставки щодо своєчасної оплати за отриманий товар на порушення приписів статей 526, 530, 629 Цивільного кодексу України, що відповідно до вимог статей 549, 625 цього Кодексу є підставою для стягнення з відповідача пені за прострочення платежів, штрафу за прострочення виконання зобов`язань більше 10 днів та відсотків річних відповідно до процентної ставки, визначеної умовами договору.

Відтак, посилаючись на порушення термінів оплати, позивачем нараховані такі суми штрафних санкцій: за договором від 19.03.2018 №АП-15-0019 пеня у розмірі 3863,21 грн, 40% річних у розмірі 4313,33 грн, штраф в розмірі 51436,80 грн; за договором від 19.03.2018 №АП-15-0020 пеня у розмірі 932,26 грн, 40% річних 1037,33 грн, штраф у розмірі 3659,40 грн; за договором від 13.03.2019 №АП-15-0020 пеня у розмірі 19983,01 грн, 40% річних 23022,61 грн, 96% річних 3674,17 грн, штраф у розмірі 105018,01 грн; за додатковим договором №АП-15-0020ДС1 до договору поставки від 13.03.2019 №АП-15-0020 пеня у розмірі 1051,12 грн, 40% річних 337,25 грн, 96% річних 3924,31 грн, штраф у розмірі 1195,92 грн. Вказані розрахунки штрафних санкцій додані до позовної заяви (т.1, а.с. 116-128).

Заперечуючи проти позовних вимог у відзиві відповідач вказував на те, що відповідно до даних бухгалтерського обліку та зведеного акта звіряння взаєморозрахунків станом на 31.12.2020 за ФГ "Армада-Д" заборгованість не значиться. Крім того, посилаючись на пункт 7.5 укладених договорів поставки вказує на те, що укладаючи кожний наступний договір сторони досягали згоди, що всі раніше укладені угоди, із вказівкою предмета, строків, обсягу поставки, суми договору, втрачають юридичну чинність. Відтак, відповідач вважає, що відсутні підстави для нарахування пені та відсотків річних за спірними договорами поставки (т.1, а.с. 178-179).

У відповіді на відзив позивач зазначив про те, що додані відповідачем до матеріалів справи акти звірки взаєморозрахунків не підписані жодною із сторін та не є належними доказами щодо заборгованості відповідача, тоді як обставини щодо цієї заборгованості підтверджуються договорами, платіжними дорученнями та видатковими накладними. До того ж, вказав на те, що відповідно до пункту 7.1 договорів останні діють в частині розрахунків до повного виконання покупцем своїх зобов`язань, а також відповідно до норм чинного законодавства та практики Верховного Суду зобов`язання, яке існувало на момент дії договору, однак лишилось невиконаним, підлягає виконанню незалежно від закінчення терміну дії договору (т.1, а.с.195-197).

В свою чергу, до суду першої інстанції від представника відповідача надійшов власний розрахунок штрафних санкцій, відповідно до якого загальна сума санкцій становить 114185,61 грн, а саме: за договором від 19.03.2018 № АП-15-0019 у сумі 28828,15 грн, з яких штраф у розмірі 21222,00 грн, 40% річних у розмірі 4003,24 грн, пеня у розмірі 3602,91 грн; за договором від 19.03.2018 № АП-15-0020 у сумі 4817,17 грн, з яких штраф у розмірі 2927,52 грн, 40% річних у розмірі 994,55 грн, пеня у розмірі 895,10 грн; за договором від 13.03.2019 № АП-15-0020 у сумі 73260,12 грн, з яких штраф у розмірі 37209,61 грн, 40% річних у розмірі 11336,49 грн, 96% річних у розмірі 11996,16 грн, пеня у розмірі 12717,87 грн; за додатковим договором від 13.05.2019 №АП-15-0020ДС1 до договору поставки №АП- від 13.03.2019 №АП-15-0020 у сумі 7280,16 грн, з яких штраф у розмірі 837,15 грн, 40% річних у розмірі 00,00 грн, 96% річних у розмірі 4757,92 грн, пеня у розмірі 1685,10 грн (т.2, а.с. 3-6).

15.11.2021 місцевим господарським судом ухвалено оскаржуване рішення про часткове задоволення позову (т.2, а.с. 17-21).

Вказане рішення місцевого господарського суду з посиланням на приписи статей 11, 509, 525, 526, 530, 546, 549, 551, 610, 611, 625, 627, 629, 631, 655, 664, 692, 712 ЦК України, статей 173, 193, 230, 265 ГК України мотивоване тим, що матеріалами справи підтверджується, що відповідач здійснив розрахунок за поставлений товар з порушенням термінів, визначених умовами договорів поставки, а отже, перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу, 40% річних та 96% річних, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частинці цих сум, та здійснивши власний перерахунок пені з урахуванням вимог частини 6 статті 232 ГК України зазначив про наявність підстав для часткового задоволення вимог щодо стягнення пені.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на те, що місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення не надано оцінки розрахунку штрафних санкцій та відсотків річних, який було надано відповідачем до матеріалів справи, та відповідно до якого загальна сума штрафних санкцій за договорами становить 114185,61 грн. Крім того, відповідач вважає, що судом першої інстанції не застосовано положення пункту 7.5 договорів та статті 598 ЦК України щодо припинення зобов`язань за попередніми договорами з укладеннями нового договору, що призвело до неправильного вирішення спору.

Відповідно до вимог частини 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи у апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає наступне.

Предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг" про стягнення з Фермерського господарства "Армада-Д" пені, штрафу та відсотків річних, нарахованих за порушення строків виконання зобов`язання з оплати поставленого товару за договорами поставки.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення господарських зобов`язань є укладення господарського договору та інших угод. Зі змістом зазначеної норми кореспондуються приписи частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, відповідно до яких підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до положень статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За змістом положень статей 626, 627, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України встановлено обов`язковість виконання договору сторонами.

З огляду на правову природу укладені між сторонами договори поставки, які у розумінні статей 173, 174 Господарського кодексу України та статей 11, 509 Цивільного кодексу України є належною підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов`язків, спірні правовідносини регламентуються, насамперед, положеннями § 3 глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до частин 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно з частинами 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовують загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент, вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця поставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі - продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Згідно з частиною 1 статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, положення частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, двосторонній характер договору поставки зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. У таких правовідносинах обов`язку продавця (постачальника) з передачі у власність (поставки) покупцю товару відповідає обов`язок покупця з прийняття та оплати цього товару.

Перевіряючи дотримання кожною із сторін своїх зобов`язань судом апеляційної інстанції встановлено, що ТОВ "Хімагромаркетинг" на виконання умов договорів поставки від 19.03.2018 № АП-15-0019, від 19.03.2018 № АП-15-0020, від 13.03.2019 № АП-15-0020, додаткового договору від 13.05.2019 №АП-15-0020ДС1 до договору поставки №АП- від 13.03.2019 №АП-15-0020 поставлено відповідачу товар, а ФГ "Армада-Д" прийнято цей товар без будь-яких зауважень, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними (т.1, а.с. 89-97).

Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і фіксує факт здійснення господарської операції та встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. При цьому, строк виконання відповідного грошового зобов`язання визначається за правилами, встановленими частиною 1 статті 692 ЦК України. Така правова позиція викладена в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.05.2020 у справі №922/1467/19.

Отже, з моменту підписання видаткових накладних та отримання від позивача товару відповідач усвідомлював наявність в нього зобов`язання здійснити повний розрахунок за поставлений товар у строки, визначені умовами укладених договорів поставки, якими передбачена остаточні дати розрахунків.

У справі, що розглядається спірним, з огляду на природу та характер правовідносин, зміст заявлених вимог та доводів відповідача щодо закінчення строку попереднього договору внаслідок укладення нового, є питання наявності (відсутності) підстав для відповідальності відповідача у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання за спірними договорами.

Для з`ясування наведених питань, а відтак і правильного вирішення спору, необхідно дослідити умови укладеного між сторонами договору, якими врегульовувалися спірні правовідносини, зміст доказів наданих сторонами на підтвердження своїх аргументів щодо позову.

Матеріали справи свідчать, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг" (продавець) та Фермерським господарством "Армада-Д" (покупець) укладені такі договори:

- договір поставки від 19.03.2018 №АП-15-0019, відповідно до пункту 1.1. якого продавець зобов`язався передати у власність покупця, а покупець зобов`язався прийняти й оплатити наступні засоби захисту рослин, надалі іменовані "товар": авангард кількістю 1000 літрів на загальну суму 211836,00 грн; фермер кількістю 180 літрів на загальну суму 107244,00 грн; сульфомаг кількістю 2000 кг на суму 23832,00 грн, загальна ціна складає 342912,00 грн з ПДВ (т.1, а.с.79-81).

- договір поставки від 19.03.2018 №АП-15-0020, відповідно до пункту 1.1 якого продавець зобов`язався передати у власність покупця, а покупець зобов`язався прийняти й оплатити наступні засоби захисту рослин, надалі іменовані "товар": кукурудза МВТС277 кількістю 10 посівних одиниць на загальну суму 24396,00 грн з ПДВ (т.1, а.с. 82-83).

- договір поставки від 13.03.2019 №АП-15-0020, відповідно до пункту 1.1 якого продавець зобов`язався передати у власність покупця, а покупець зобов`язався прийняти й оплатити наступні засоби захисту рослин, надалі іменовані "товар": краток кількістю 1200 літрів на загальну суму 195840,00 грн; позитив плюс кількістю 1200 літрів на загальну суму 189316,80 грн; сульфомаг кількістю 2000 кілограм на загальну суму 27192,00 грн; під марин кількістю 300 літрів на загальну суму 65278,80 грн; тебуфор кількістю 100 літрів на загальну суму 38079,60 грн, аперкот Акро кількістю 120 літрів на загальну суму 91392,48 грн, акселератор мікро кількістю 900 кілограм на загальну суму 93020,40 грн, загальна ціна складає 700120,08 грн з ПДВ (т.1, а.с. 84-85).

- додатковий договір від 13.05.2019 №АП-15-0020ДС1 до договору поставки №АП- від 13.03.2019 №АП-15-0020, відповідно до пункту 1 якого сторони домовились доповнити основний договір поставки наступним додатковим переліком захисту рослин надалі іменовані "товар": під марин кількістю 35 літрів на загальну суму 7972,86 грн з ПДВ (т.1, а.с. 88).

Відповідно до пункту 7.5 спірних договорів поставки сторони досягли згоди, що з підписанням даного договору всі раніше укладені угоди, із вказівкою предмета, строків, обсягу поставки, суми даного договору, втрачають юридичну чинність.

Тобто, фактично даним пунктом сторони погодили, що з дати укладення договору втрачають юридичну чинність усі попередні домовленості та раніше укладені угоди (договори), які стосуються саме предмета та/або умов цього договору.

Водночас, апеляційний господарський суд зазначає, що предмети договорів поставки від 19.03.2018 №АП-15-0019, від 19.03.2018 №АП-15-0020, від 13.03.2019 №АП-15-0020 є різними, різниться ціна договору, умови щодо дати поставки товару та його оплати, тощо, а відтак твердження відповідача про втрату чинності попередніх договорів поставки у зв`язку з укладенням наступного договору є безпідставними, у тому числі з урахуванням відсутності у цих договорах чітких і однозначних застережень про втрату чинності попередніх договорів від 19.03.2018 №АП-15-0019, від 19.03.2018 №АП-15-0020.

Наведене вище додатково свідчить, що без прямої вказівки на це у договорі новий укладений договір між сторонами не скасовує дію попереднього, як це вважає відповідач.

Також, платіжні доручення відповідача у призначенні платежу містять посилання на конкретний договір, та позивачем нараховані штрафні санкції за період до погашення заборгованості за кожним із договорів, зокрема, за договорами від 19.03.2018 №АП-15-0019, від 19.03.2018 №АП-15-0020 такий період нарахування закінчився у 2018 році до укладення договору поставки від 13.03.2019 №АП-15-0020 та додаткового договору до нього.

При цьому, необґрунтованими є посилання апелянта на останній укладений між сторонами договір поставки від 04.05.2020 № АП-15-0130, який містить ідентичні положення пункту 7.5 щодо втрати чинності усіх попередніх угод між сторонами, та на думку відповідача свідчить про втрату чинності попередніх укладених договорів між сторонами (зокрема, спірних договорів поставки від 19.03.2018 №АП-15-0019, від 19.03.2018 №АП-15-002, від 13.03.2019 №АП-15-0020), оскільки цей договір не відноситься до предмета позовних вимог та взагалі відсутній в матеріалах справи.

Наведене також спростовує твердження апелянта про відсутність підстав для нарахування штрафних санкцій та відсотків річних за спірними договорами поставки.

Водночас, суд апеляційної інстанції враховує, що згідно з частинами 1, 2 статті 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ч. 4 ст. 631 ЦК України)

Відповідно до частини 7 статті 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов`язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Отже, набрання договором чинності є моментом у часі, коли починають діяти права та обов`язки за договором, тобто коли договір (як підстава виникнення правовідносин та письмова форма, в якій зафіксовані умови договору) стає правовідносинами, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін.

Таким чином, досягнувши згоди щодо всіх істотних умов сторони уклали договір, внаслідок чого між ними виникли взаємні права та обов`язки.

Зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України). Належним є виконання зобов`язання, яке прийняте кредитором і в результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

За загальним правилом зобов`язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом (стаття 598 Цивільного кодексу України, стаття 202 Господарського кодексу України). Перелік цих підстав наведено у статтях 599 - 601, 604- 609 Цивільного кодексу України.

Системний аналіз зазначених норм дає змогу дійти висновку, що закон не передбачає такої підстави для припинення зобов`язання, яке лишилося невиконаним, як закінчення строку дії договору. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 19.05.2020 у справі № 910/9167/19.

Отже, закінчення строку дії двостороннього правочину не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін цього правочину та не звільняє другу сторону такого правочину від відповідальності за невиконання нею свого обов`язку (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду України від 24.06.2015 у справі №904/5381/14 та від 21.12.2016 у справі №905/2187/13).

У пункті 7.1 договору поставки від 19.03.2018 №АП-15-0019 встановлено, що даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 01.01.2019, а в частині розрахунків - до повного виконання покупцем своїх зобов`язань.

Також, у пунктах 7.1 договорів від 19.03.2018 №АП-15-0020, від 13.03.2019 №АП-15-0020 встановлено, що дані договори набирають чинності з моменту підписання сторонами і діють до 01.01.2020, а в частині розрахунків - до повного виконання покупцем своїх зобов`язань.

Враховуючи викладене, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, які подані стороною на підтвердження прийняття до виконання договору та про виконання зобов`язання щодо поставки товару, а також вчинення відповідачем дій щодо оплати товару на підставі цих документів, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими посилання відповідача щодо припинення зобов`язань сторін за договорами поставки та відсутності підстав для покладення відповідальності на відповідача за порушення умов договорів в частині своєчасної оплати за поставлений товар.

Спір у справі стосується питання наявності (відсутності) підстав для задоволення позову про стягнення з відповідача на користь позивача штрафних санкцій та відсотків річних у зв`язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов`язання за договором.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Як вже було зазначено, відповідно до умов пункту 2.1 договору від 19.03.2018 №АП-15-0019 покупець зобов`язався сплатити продавцю вартість товару, зазначену в пункті 1.2 даного договору, у такі строки: не пізніше 25 березня 2018 року - 68582,40 грн; не пізніше 01 вересня 2018 року - 137164,80 грн; не пізніше 01 листопада 2018 року - 137164,80 грн, а всього (згідно п. 1.1 договору) 342912,00 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач згідно платіжних доручень від 22.03.2018 №590 на суму 68582,40 грн, від 26.09.2018 №737 на суму 60000,00 грн, від 28.09.2018 №740 на суму 20000,00 грн, від 28.09.2018 №739 на суму 40000,00 грн, від 22.10.2018 № 760 на суму 150014,40 грн, від 20.11.2018 № 790 на суму 24396,00 грн (з яких зараховано за цим договором 4315,20 грн) оплатив поставлений товар за договором від 19.03.2018 №АП-15-0019 на загальну суму 342912,00 грн (т.1, а.с. 98-103).

Відповідно до умов пункту 2.1 договору від 19.03.2018 №АП-15-0020 покупець зобов`язався сплатити продавцю вартість товару, зазначену в пункті 1.2 даного договору, у такі строки: не пізніше 25 березня 2018 року - 4879,20 грн; не пізніше 01 вересня 2018 року - 9758,40 грн; не пізніше 01 листопада 2018 року - 9758,40 грн, всього (згідно п. 1.1 договору) 24396,00 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач згідно платіжних доручень від 22.03.2018 №591 на суму 4879,20 грн, від 20.11.2018 № 790 на суму 24396,00 грн (з яких зараховано за цим договором 19516,80 грн) оплатив поставлений товар за договором від 19.03.2018 №АП-15-0020 на загальну суму 24396,00 грн (т.1, а.с. 103-104).

Відповідно до умов пункту 2.1 договору від 13.03.2019 №АП-15-0020 покупець зобов`язався сплатити продавцю вартість товару, зазначену в пункті 1.2 даного договору, у такі строки: не пізніше 15 березня 2019 року 210036,02 грн; не пізніше 01 вересня 2019 року 210036,02 грн; не пізніше 01 листопада 2019 року 280048,04 грн, а всього (згідно п. 1.1 договору) 700120,08 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач згідно платіжних доручень від 15.03.2019 № 19 на суму 140000,00 грн, від 13.05.2019 №896 на суму 40000,00 грн, від 29.07.2019 №946 на суму 25000,00 грн, від 29.08.2019 № 41 на суму 40000,00 грн, від 30.10.2019 № 98 на суму 32000,00 грн, від 30.10.2019 № 2 на суму 98000,00 грн, від 13.11.2019 № 105 на суму 150000,00 грн, від 25.11.2019 № 104 на суму 172164,08 грн, від 25.08.2020 № 381 на суму 2956,00 грн оплатив поставлений товар за договором від 13.03.2019 №АП-15-0020 на загальну суму 700120,08 грн (т.1, а.с. 105-112, 115).

Відповідно до умов пункту 3 додаткового договору від 13.05.2019 №АП-15-0020ДС1 до договору поставки від 13.03.2019 №АП-15-0020 покупець зобов`язався згідно даного додаткового договору здійснити оплату в наступні строки: не пізніше 15 березня 2019 року - 2391,86 грн; не пізніше 01 вересня 2019 року - 2391,86 грн; не пізніше 01 листопада 2019 року 3189,14 грн, всього 7972,86 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач згідно платіжних доручень від 14.05.2019 №897 на суму 2392,00 грн, від 25.08.2020 №379 на суму 5580,86 грн оплатив поставлений товар за додатковим договором від 13.05.2019 №АП-15-0020ДС1 до договору поставки від 13.03.2019 №АП-15-0020 на загальну суму 7972,86 грн (т.1, а.с. 113-114).

Відтак, обставини справи свідчать про неналежне виконання відповідачем обов`язків за договорами поставки від 19.03.2018 №АП-15-0019, від 19.03.2018 №АП-15-0020, від 13.03.2019 №АП-15-0020, додатковим договором від 13.05.2019 №АП-15-0020ДС1 до договору поставки від 13.03.2019 №АП-15-0020 в частині своєчасної оплати за отриманий товар. Факт прострочення платежів за поставлений товар за спірними договорами та у вказаний позивачем період підтверджується платіжними дорученнями, розрахунками позивача, а також не заперечується відповідачем.

Водночас, апелянт не погоджується зі здійсненим позивачем розрахунком штрафу, пені та відсотків річних, та надає власний розрахунок цих нарахувань.

Відтак, предметом апеляційного оскарження є, зокрема, висновки місцевого господарського суду щодо правомірності задоволення позовних вимог про стягнення пені та штрафу.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статі 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина друга статті 551 ЦК України).

Згідно із частиною четвертою статті 231 ГК України розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктами 5.1, 5.2 спірних договорів передбачено, що сторони відповідають за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором і чинним законодавством України. Покупець відповідає за несвоєчасну оплату товару (порушення розділу 2 даного договору) й сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день простроченого платежу. При розрахунку пені застосовується ставка НБУ, що діє в період нарахування пені.

Колегія суддів враховує, що відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Отже, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до частини шостої статті 232 ГК України (Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 у справі №910/6379/14 (провадження 3-53гс15).

Відповідно до правового висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 16.12.2021 у справі № 925/1386/19, від 12.03.2020 у справі № 907/65/18, від 23.07.2020 у справі № 920/180/19, приписами частини 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено період часу, за який нараховується пеня, і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане. Водночас, хоча законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього строку, але такий строк, з урахуванням положень статей 251, 252 Цивільного кодексу України має бути визначений. При цьому перебіг вказаного строку починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок перебігу такого строку не може бути змінений за згодою сторін.

У постанові від 20.08.2021 у справі №910/13575/20 Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, уточнюючи правову позицію Верховного Суду щодо застосування ч. 6 ст. 232 ГК України, зазначив, що у кожному конкретному випадку господарські суди повинні належним чином проаналізувати умови укладених між сторонами договорів щодо нарахування штрафних санкцій, та встановити, чи містить відповідний пункт договору або певний термін, шляхом вказівки на подію (день сплати заборгованості, день фактичної оплати), або інший строк, відмінний від визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України, який є меншим або більшим шести місяців.

Водночас, пункт 5.2 договорів не містить ні іншого строку, відмінного від встановленого частиною 6 статті 232 ГК України, наприклад, який є меншим або більшим шести місяців, ні вказівки на подію, що має неминуче настати, ні зазначенням «до дати фактичного виконання». Відтак, умову, передбачену у пункті 5.2 цих договорів, неможливо визнати такою, що встановлює інший строк нарахування штрафних санкцій, ніж передбачений частиною 6 статті 232 ГК України, що правильно враховано місцевим господарським судом. (Близькі за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду від 20.08.2021 у справі №910/13575/20).

Разом з тим, при перевірці правильності нарахування позивачем заявлених до стягнення сум пені, суд апеляційної інстанції встановив, що позивач при розрахунку заборгованості помилково не врахував приписів частини 6 статті 232 ГК України щодо періоду часу, за який нараховується пеня, і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане.

Відтак, за наявності встановленого факту прострочення відповідачем виконання грошових зобов`язань в частині оплати поставленого товару, зважаючи на суми боргу з урахуванням дат їх виникнення та строків оплати, враховуючи обмеження періоду нарахування пені шістьма місяцями від дати коли зобов`язання мало бути виконаним, колегія суддів перевіривши розрахунок штрафних санкцій зазначає про правомірність стягнення пені у загальному розмірі 25395,35 грн, у тому числі:

- за договором від 19.03.2018 №АП-15-0019 у розмірі 3863,21 грн. Розрахунок пені здійснений позивачем є арифметично правильним, відповідає умовам договору та вимогам чинного законодавства, а саме: за період з 02.09.2018 по 25.09.2018 на суму заборгованості 137164,80 грн, за період з 26.09.2018 по 27.09.2018 на заборгованість 77164,80 грн, за період з 28.09.2018 по 21.10.2018 на заборгованість 17164,80 грн, за період з 02.11.2018 по 19.11.2018 на заборгованість 4315,20 грн (т.1, а.с.116);

- за договором від 19.03.2018 №АП-15-0020 у розмірі 932,26 грн. Розрахунок пені здійснений позивачем є арифметично правильним, відповідає умовам договору та вимогам чинного законодавства, а саме: за період з 02.09.2018 по 01.11.2018 на суму заборгованості 9758,40 грн, за період з 02.11.2018 по 19.11.2018 на суму заборгованості 19516,80 грн (т.1, а.с.118);

- за договором від 13.03.2019 №АП-15-0020 у розмірі 19859,88 грн. Наданий позивачем розрахунок пені за цим договором здійснений без урахуванням вимог частини 6 статті 232 ГПК України, відтак судом апеляційної інстанції здійснено власний розрахунок пені таким чином: за період з 16.03.2019 по 12.05.2019 на суму заборгованості 70036,02 грн, за період з 13.05.2019 по 13.06.2019 на суму заборгованості 30036,02 грн, за період з 14.07.2019 по 28.07.2019 на суму заборгованості 30036,02 грн, за період з 29.07.2019 по 28.08.2019 на суму заборгованості 5036,02 грн, за період з 02.09.2019 по 29.10.2019 на суму заборгованості 175072,04 грн, за період з 30.10.2019 по 01.11.2019 на суму заборгованості 45072,04 грн, за період з 02.11.2019 по 12.11.2019 на суму заборгованості 325120,08 грн, за період з 13.11.2019 по 24.11.2019 на суму заборгованості 175120,08 грн, за період з 25.11.2019 по 02.05.2020 на суму заборгованості 2956,00 грн, оскільки строк погашення цієї заборгованості за умовами договору настав 01 листопада 2019 року. В свою чергу судом першої інстанції помилково взято до уваги дату, на яку існував борг у зазначеній сумі після сплати проміжних платежів (25.11.2019) та зроблено висновок про закінчення шести місяців 25.05.2020 (т.1, а.с. 124-125);

- за додатковим договором №АП-15-0020ДС1 до договору поставки від 13.03.2019 №АП-15-0020 у розмірі 740,00 грн. Наданий позивачем розрахунок пені за цим договором здійснений без урахуванням вимог частини 6 статті 232 ГПК України, відтак судом апеляційної інстанції здійснено власний розрахунок пені таким чином: за період з 02.09.2019 по 02.03.2020 на суму заборгованості 2391,72 грн, за період з 02.11.2019 по 02.05.2020 на суму заборгованості 3189,14 грн. В свою чергу судом першої інстанції помилково не взято до уваги, що строк оплати на суму 2391,72 настав 01 вересня 2019 року, а тому період часу, за який нараховується пеня, і який не повинен перевищувати шести місяців, з 02.09.2019 по 02.03.2020, тоді як таким періодом на суму заборгованості 3189,14 грн, строк оплати якої настав 01 листопада 2019 року, є 02.11.2019 по 02.05.2020.

Оскільки позивачем невірно визначений період нарахування пені, що призвело до неправильного її розрахунку, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги в частині стягнення пені у розмірі 434,25 грн є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні.

Щодо нарахування позивачем штрафу за спірними договорами, колегія суддів зазначає.

Відповідно до пунктів 5.4 цих договорів у випадку прострочення виконання зобов`язань, передбачених розділом 2 даного договору, більше ніж 10 (десяти) днів винна сторона додатково сплачує іншій стороні за даним договором штраф у розмірі п`ятнадцяти відсотків від ціни договору.

Колегія суддів враховує, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України (далі - ГК України) - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (наведена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19, постановах Верховного Суду від 9 лютого 2018 року у справі №911/2813/17, від 22 березня 2018 року у справі № 911/1351/17, від 25 травня 2018 року у справі № 922/1720/17, від 2 квітня 2019 року у справі № 917/194/18).

За порушення відповідачем прийнятих на себе зобов`язань позивач просив стягнути 161310,13 грн штрафу за прострочення оплати поставленого товару більш ніж на 10 календарних днів за спірними договорами поставки, а саме: за договором від 19.03.2018 №АП-15-0019 у розмірі 51436,80 грн (тобто 15% від ціни договору 342912,00 грн); за договором від 19.03.2018 №АП-15-0020 у розмірі 3659,40 грн (тобто 15% від ціни договору 24396,00 грн), за договором від 13.03.2019 №АП-15-0020 у розмірі 105018,01 грн (тобто 15% від ціни договору 700120,08 грн); за додатковим договором №АП-15-0020ДС1 до договору поставки від 13.03.2019 №АП-15-0020 у розмірі 1195,92 грн (тобто 15% від ціни договору 7972,86 грн) (т.1, а.с. 117, 119, 125, 128).

При цьому, правомірним є нарахування позивачем штрафних санкцій саме з урахуванням арифметичного розрахунку 15% від ціни кожного договору, оскільки сторони на власний розсуд пунктом 5.4 договору погодили такий порядок нарахування штрафу, тоді як наданий відповідачем розрахунок штрафу здійснений із розрахунку 15% від простроченої заборгованості за договором (т.2, а.с. 3), що не відповідає умовам договору, а отже не приймається судом апеляційної інстанції.

З урахуванням встановлених обставин щодо невиконання відповідачем взятих на себе обов`язків за договорами поставки в частині своєчасної оплати за поставлений товар, підтвердження прострочення оплати за договорами поставки більше ніж 10 днів, перевіривши надані позивачем розрахунки штрафу, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Щодо доводів апелянта про неправильний розрахунок відсотків річних у зв`язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов`язання за спірними договорами, колегія суддів зазначає таке.

Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Водночас, норма щодо трьох процентів річних, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов`язання, є диспозитивною та застосовуються у разі, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У справі, яка переглядається, сторони у пункті 5.5 договорів поставки визначили інший розмір процентів річних, а саме: сторони дійшли згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України і встановлюють її в розмірі 40% річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем та 96% річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення 90 календарних днів. Тобто, підвищені проценти за статтею 625 ЦК України встановлені й узгоджені самими сторонами.

Приписами частин 2 та 3 статті 6 та статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Особам надається право вибору: використати вже існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на свій розсуд. Таким чином, цивільний (господарський) договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, виявляє автономію волі сторін щодо врегулювання їхніх правовідносин на власний розсуд (у межах, встановлених законом), тобто є актом встановлення обов`язкових правил для сторін договору, регулятором їх відносин.

Такі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19 (провадження № 12-94гс20).

Сторонами в договорі визначено, що нарахування за порушення строків оплати, зміненої процентної ставки на підставі статті 625 Цивільного кодексу України здійснюється до повного виконання покупцем своїх зобов`язань за договорами, які виконані відповідачем за договорами 19.03.2018 №АП-15-0019 та № АП-15-0020 19.11.2018, а за договором від 13.03.2019 №АП-15-0020 та додатковим договором від 13.05.2019 №АП-15-0020ДС1 до цього договору 24.08.2020.

При цьому, апелянт ні під час розгляду справи судом першої інстанції, ні під час апеляційного перегляду не заперечує проти застосування встановленої договором процентної ставки відсотків річних у розмірі 40% та 96% до простроченої суми заборгованості та надає власний розрахунок заборгованості із застосуванням такої ставки.

Відтак, за порушення строків оплати поставлено товару, позивачем на підставі пункту 5.5 договорів поставки нараховані відсотки річні від простроченої суми заборгованості, а саме:

- за договором від 19.03.2018 №АП-15-0019 40% річних за період з 02.09.2018 по 19.11.2018 у розмірі 4313,33 грн (т.1, а.с.117);

- за договором від 19.03.2018 №АП-15-0020 40% річних за період з 02.09.2018 по 19.11.2018 у розмірі 1037,33 грн (т.1, а.с. 119);

- за договором від 13.03.2019 №АП-15-0020 40 % річних у загальному розмірі 23022,61 грн: за період з 16.03.2019 по 13.06.2019 у розмірі 5504,92 грн, за період з 02.09.2019 по 30.11.2019 у розмірі 17517,69 грн; 96% річних у загальному розмірі 3674,17 грн: за період з 14.07.2019 по 28.08.2019 у розмірі 1595,59 грн, за період з 01.12.2019 по 24.08.2020 у розмірі 2078,58 грн (т.1, а.с. 120-123);

- за додатковим договором №АП-15-0020ДС1 до договору поставки від 13.03.2019 №АП-15-0020 40 % річних за період з 02.09.2019 по 30.11.2019 у розмірі 337,25 грн; 96% річних за період з 01.12.2019 по 24.08.2020 у розмірі 3924,31 грн (т.1, а.с. 126, 127).

Таким чином, перевіривши наданий позивачем розрахунок відсотків річних, враховуючи суми платежів з урахуванням їх виникнення та строку оплати, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про арифметичну вірність розрахунку річних та вважає, що судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 40% річних у розмірі 28710,52 грн та 96% річних у сумі 7598,48 грн.

З огляду на викладене, оскільки факт порушення встановленого умовами договору поставки строку виконання грошового зобов`язання з боку відповідача є встановленим, і останнім не спростовано, то, відповідно, і вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, штрафу та відсотків річних є обґрунтованими.

За результатами перевірки обчислених позивачем розрахунків пені, штрафу та відсотків річних судом апеляційної інстанції встановлено, що розрахунки штрафу та відсотків річних відповідають умовам укладеного сторонами договору поставки та чинному законодавству і відповідачем не спростовані як в цілому, так і за їх складовими, а щодо розрахунків пені, то судом апеляційної інстанції здійснений власний розрахунок цих нарахувань з урахуванням вимог частини 6 статті 232 ГК України, за результати якого визнано обґрунтованими вимоги позивача в частині стягнення пені у загальному розмірі 25395,35 грн.

Водночас, колегія суддів, дослідивши наявний матеріалах справи розрахунок відповідача щодо нарахування сум пені, штрафу та відсотків річних (т.2, а.с. 4-6), зазначає про те, що відповідачем під час розрахунку штрафу невірно визначено суму, на яку слід нараховувати вказану штрафну санкцію з урахуванням пункту 5.4 договору, а щодо визначення суми пені та відсотків річних за прострочення виконання грошових зобов`язань, то останнім здійснено розрахунок на суми прострочених платежів, проте неправильно визначено періоди такого прострочення, що призвело до помилкових розрахунків цих сум.

Відтак, судом першої інстанції правомірно не взято до уваги розрахунок відповідача під час вирішення даної справи, а доводи апеляційної скарги в цій частині не знайшли свого підтвердження.

З огляду на наведене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткової зміни рішення Господарського суду Донецької області від 15.11.2021 у справі №905/732/21 в частині стягнення пені у відповідності до підпункту 1 частини 1 статті 277 ГПК України з викладенням його в редакції даної постанови, то апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 236 ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до частини 1 статті 277 ГПК України, підставами для зміни судового рішення судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на встановлені судом апеляційної інстанції у даній справі обставини та докази на їх підтвердження, перевірку правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального права та відповідність рішення нормам процесуального права, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам статті 236 ГПК України, а тому підлягає зміні.

За змістом частини першої статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 14 статті 129 ГПК України).

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 2 ч.1 ст. 275, ч.1 ст. 277, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Армада-Д" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Донецької області від 15.11.2021 у справі №905/732/21 змінити.

Викласти абзац другий резолютивної частини рішення Господарського суду Донецької області від 15.11.2021 у справі №905/732/21 у такій редакції:

"Стягнути з Фермерського господарства "Армада-Д" (84136, Донецька обл., Слов`янський р-н, село Богородичне, вулиця Центральна, будинок 61А, код ЄДРПОУ 37155235) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг" (02160, місто Київ, проспект Соборності, будинок 15, код ЄДРПОУ 30262667) пеню в розмірі 25395,35 грн, 40% річних в розмірі 28710,52 грн, 96% річних в розмірі 7598,48 грн, штраф у розмірі 161310,13 грн та судовий збір у розмірі 3345,22 грн".

В іншій частині рішення Господарського суду Донецької області від 15.11.2021 у справі №905/732/21 залишити без змін.

Доручити Господарському суду Донецької області видати відповідний наказ.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 30.09.2022.

Головуючий суддя В.О. Фоміна

Суддя Н.О. Мартюхіна

Суддя О.В. Шевель