Постанова

від 28.09.2022 по справі 908/70/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.09.2022 року м.Дніпро Справа № 908/70/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Вечірко І.О. (доповідач), судді Білецька Л.М., Парусніков Ю.Б.,

секретар судового засідання Зелецький Р.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 12.05.2022р. у справі №908/70/22

про банкрутство Приватного підприємства "Бізон-Тех 2006", м. Пологи, Пологівського району, Запорізької області

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 12.05.2022р. у справі №908/70/22 (повний текст складено - 19.05.2022р., суддя - Юлдашев О.О., м. Запоріжжя) визнано кредиторські вимоги до боржника: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЮПОН УКРАЇНА" у розмірі 241257035,09 грн., з яких 241252073,09 грн. основного боргу з четвертою чергою задоволення, 4 962,00 грн. судового збору з першою чергою задоволення; 2. Головного управління ДПС у Запорізької області у розмірі 29362,36 грн., з яких 24400,36 грн. основного боргу з третьою чергою задоволення; 4962,00 грн. судового збору з першою чергою задоволення; 3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Лімагрейн Україна" у розмірі 45900411,96 грн., з яких 45895449,96 грн. основного боргу з четвертою чергою задоволення, 4962,00 грн. судового збору з першою чергою задоволення (без права вирішального голосу); 4. Товариства з обмеженою відповідальністю "ФМС УКРАЇНА" у розмірі 96239378,88 грн., з яких 89505458,93 грн. основного боргу з четвертою чергою задоволення, 6728957,95 грн. пені з шостою чергою задоволення, 4962,00 грн. судового збору з першою чергою задоволення. Визнано вимоги, що забезпечені заставою майна боржника Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на суму 4116800,00 грн. Відхилено кредиторські вимоги до боржника Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на суму 236372918,29 грн. Закрито попереднє засідання. Зобов`язано розпорядника майна боржника внести до реєстру вимог кредиторів відомості щодо заставного майна Акціонерного товариства "МетаБанк" за даними бухгалтерського обліку. Зобов`язано розпорядника майна боржника провести збори кредиторів відповідно до ст. 48 КУзПБ.

Вказана ухвала в частині відхилення кредиторських вимог Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на суму 236372918,29 грн. мотивована тим, що:

- з протоколу загальних зборів ПП "Бізон-Тех 2006" від 21.12.2021р., затвердженого протоколом розподільчого балансу та розшифровок до нього, до новоствореної юридичної особи ПП "БТ-22" було передано у складі активів усі товари, що є предметом застави станом на 21.12.2021р. на суму 232805561,39 грн. (рядок балансу 1104), у складі пасивів усі зобов`язання, що існували перед АТ "Державний експортно-імпортний банк України" станом на 21.12.2021р. (рядки балансу 1600, 1690 та розшифровки до них), а саме: основний борг у розмірі 211803655,82 грн. (рядок 1600 у колонці ПП "БТ-22"); відсотки, комісія у розмірі 20951905,57 грн. (рядок 1690 у колонці ПП "БТ-22". Таким чином, за розподільчим балансом до ПП "БТ-22" перейшли у складі активів усі товари на суму 232806 тис. грн., у складі пасивів усі зобов`язання перед АТ "Державний експортно-імпортний банк України" на суму 232756 тис. грн. та частина зареєстрованого (пайового) капіталу у розмірі 50 тис. грн., всього на суму 232806 тис. грн.;

- судом відхилено заперечення кредитора щодо порушення боржником при прийнятті свого рішення від 21.12.2021р. п. 1.2.1.5 Генеральної кредитної угоди №18-13КG0003 від 27.07.2018р., оскільки доказів оскарження з боку АТ "Державний експортно-імпортний банк України" вказаного рішення боржника суду не надано;

- суд погодився з позицією розпорядника майна відносно того, що усі зобов`язання ПП "Бізон-Тех 2006", за якими АТ "Державний експертно-імпортний банк України" є кредитором, було передано за розподільчим балансом від 21.12.2021р. до новоствореного ПП "БТ-22", у наслідок чого ПП "Бізон-Тех 2006" перестав бути боржником перед АТ "Державний експортно-імпортний банк України" і несе лише субсидіарну відповідальність за переданими зобов`язаннями. Доказів настання субсидіарної відповідальності у боржника перед АТ "Державний експортно-імпортний банк України", передбачених ст. 619 ЦК України, з боку кредитора не надано, а отже ці вимоги є передчасними і не підлягають задоволенню.

2. Підстави з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи учасників справи.

Акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Запорізької області від 12.05.2022р. в частині розгляду грошових вимог АТ "Укрексімбанк" та постановити в цій частині нове рішення, яким: визнати та внести до реєстру вимог кредиторів (перша черга задоволення) 4962,00 грн. - судові витрати Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" зі сплати судового збору за подання заяви з грошовими вимогами; визнати грошові вимоги Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" до Приватного підприємства "Бізон-Тех 2006" в розмірі 236372318,29 грн. та включити до реєстру вимог кредиторів.

2.1. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Апеляційна скарга мотивована тим, що:

- оскаржувана ухвала є незаконною та необґрунтованою з огляду на те, що при її постановленні судом першої інстанції порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права;

- кредитними договорами не передбачається одностороння відмова або одностороння зміна позичальником своїх зобов`язань, вони мають бути виконані у встановлений строк. Разом з тим, позичальник не виконав у встановлений строк свої зобов`язання за кредитним договором;

- враховуючи, що позичальником порушено зобов`язання за кредитним договором, є цілком правомірним висновок про наявність правових підстав для стягнення пені, нарахованої на суму заборгованості за кредитом, процентами та комісіями;

- заборгованість позичальника перед АТ "Укрексімбанк", яка виникла у зв`язку з невиконанням зобов`язань за генеральною угодою та укладеними в її рамках кредитними договорами станом на 19.01.2020р. згідно з розрахунком заборгованості становить в гривневому еквіваленті згідно офіційного курсу НБУ в сумі 240489118,29 грн.;

- ухвалюючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції дійшов помилкового та необґрунтованого висновку щодо необхідності часткового задоволення заяви Банку та відхилення на суму еквівалентну 236372918,29 грн., а також 4962,00 грн. судового збору, сплаченого Банком за подання до Господарського суду заяви з грошовими вимогами до боржника. Разом з тим, в ухвалі не зазначено, на підставі дослідження та оцінки яких доказів та встановлених обставин судом було ухвалено оскаржуване судове рішення;

- викладення в оскаржуваному рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої вона прийнята, є порушенням вимог ч. 3 ст. 2, ст. 7 ГПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом;

- АТ "Укрексімбанк" не мав можливості скласти відповідь на відзив розпорядника та боржника, відповідно ч. 1 ст. 166 ГПК України, тобто викласти свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених розпорядником у відзиві заперечень та мотиви їх визнання або відхилення, що унеможливлює подальший розгляд справи;

- місцевий господарський суд всупереч вимогам ст. ст. 7, 13, 86 ГПК України не звернув уваги та не надав жодної оцінки аргументам Банку про те, що до заяви були додані належні докази; Банком надані документи, які достеменно підтверджують наявність заборгованості; судом не досліджено наявні банківські виписки щодо руху коштів;

- Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду в постанові від 27.04.2022р. у справі №321/1260/19 зробив висновок щодо породження переведенням боргу правових наслідків. Відсутність згоди кредитора на переведення боргу не зумовлює нікчемності договору про переведення боргу між новим та первісним боржниками. Відсутність згоди кредитора на переведення боргу свідчить, що договір про переведення боргу між новими та первісним боржниками не породив правових наслідків для кредитора, тобто не відбулось переведення боргу;

- суд першої інстанції не врахував, що відсутність згоди кредитора на переведення боргу свідчить, що договір про переведення боргу між новим та первісним боржниками не породив правових наслідків для кредитора, тобто не відбулось переведення боргу. Затверджуючи розподільчий баланс та передаючи свої права і обов`язки іншій особі, боржник у межах виділу порушив вимоги щодо отримання згоди кредитора на заміну боржника (переведення боргу), дана позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.06.2018р. у справі №К/9901/937/17. Крім того, відповідно до п. 12.1.5 генеральної кредитної угоди №18-13KG0003 від 27.07.2018р. позичальник не має права передавати всі або будь-яку частину своїх прав та зобов`язань за цією генеральною угодою без попередньої письмової згоди Банку. При прийнятті рішення загальних зборів учасників боржника шляхом виділення з ПП "Бізон-Тех 2006" від 21.12.2021р. боржником порушено вимоги генеральної угоди;

- положення щодо субсидіарної відповідальності, на які посилається суд першої інстанції, закріплені у ст. 619 ЦК України, підлягають застосуванню до тих обставин, коли на момент пред`явлення вимоги в матеріальному правовідношенні наявні одночасно і основний, і субсидіарний боржники. Разом з тим, правонаступництво у даному випадку не відбувається, оскільки передбачена ст. 109 ЦК України субсидіарна відповідальність виділеної юридичної особи, з якої був здійснений виділ, у розумінні ст. 52 ГПК України. Оскільки виділ однієї юридичної особи з іншої не припиняє юридичної особи, з якої був здійснений виділ, а також не має наслідком реорганізацію юридичної особи, з якої був здійснений виділ, то відповідно до ст. 52 ГПК України процесуальне правонаступництво внаслідок такого виділу у будь-якому разі відсутнє (постанова Касаційного господарського суду від 21.01.2020р. у справі №904/8538/16);

- порушення боржником умов виконання генеральної кредитної угоди та договору застави №19-13ZZ0004 від 28.02.2019р. призвело до втрати предмету застави, внаслідок чого призвело до порушення прав та інтересів Банку, як заставного кредитора.

2.2. Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі.

Боржник у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити ухвалу Господарського суду Запорізької області від 12.05.2022р. без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Посилається на те, що доводи апеляційної скарги є нормативно необґрунтованими та спростовуються наявними у справі доказами. Як слідує із долучених до матеріалів справи протоколу загальних зборів учасників боржника від 21.12.2021р. і розподільчого балансу юридичної особи боржника станом на 21.12.2021р., ПП "БТ-22" було передано товари, що є предметом застави (станом на 21.12.2021р. на суму 232805561,39 грн. - рядок балансу 1104), а також усі зобов`язання, що існували перед скаржником станом на 21.12.2021р. на суму 232755561,39 грн. (рядки балансу 1600, 1690 та розшифровка до них). Перехід до ПП "БТ-22" як зобов`язань боржника перед скаржником за кредитними договорами, так і заставного майна (товару), відбувся з дотриманням положень законодавства, яким врегульовано такі правовідносини.

3. Апеляційне провадження.

3.1. Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.07.2022р. відкрито апеляційне провадження у справі, розгляд справи призначено в судовому засіданні на 14.09.2022р.

Судове засідання 14.09.2022р. за участю представника АТ "Укрексімбанк" Візіренко Ж.С. відбулось в режимі відеоконференції із Запорізьким апеляційним судом; представник ПП "Бізон-Тех 2006" Буйний А.О. та представник АТ "Укрексімбанк" Гижко О.Л. прийняли участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням системи "EasyCon"; представник ПП "Бізон-Тех 2006" Хомутов Г.В. прийняв участь у судовому засіданні в залі Центрального апеляційного господарського суду.

14.09.2022р. представники учасників провадження у справі надали пояснення по апеляційній скарзі.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.09.2022р. в судовому засіданні оголошено перерву до 28.09.2022р.

В засіданні 28.09.2022р. представники АТ "Укрексімбанк" та ПП "Бізон-Тех 2006" надали додаткові пояснення по апеляційній скарзі.

У судовому засіданні 28.09.2022р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

3.2. Фактичні обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 20.01.2022р. відкрито провадження у справі про банкрутство Приватного підприємства "Бізон-Тех 2006", визнано грошові вимоги ТОВ "Куликівське хлібоприймальне підприємство" до боржника в розмірі 47442326,54 грн. основного боргу, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та процедуру розпорядження майном боржника. Розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Клименка О.Ю. Попереднє засідання призначено на 01.03.2022р.

Публікацію оголошення про відкриття провадження у справі здійснено на офіційному веб-порталі судової влади України за №68209 від 04.02.2022р.

Через систему "Електронний суд" 09.03.2022р. до Господарського суду Запорізької області надійшла заява Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" з грошовими вимогами до боржника, в якій кредитор просив визнати та внести до реєстру вимог кредиторів: 4962,00 грн. (1 черга задоволення) судових витрат зі сплати судового збору за подання заяви з грошовими вимогами; 240489118,29 грн. (прострочення оплати за кредитними договорами №18-13КV0007 від 27.07.2018р., №20-13КО0001 від 10.01.2020р., укладеними відповідно до Генеральної кредитної угоди №18-13КG0003 від 27.07.2018р., складається із: основного боргу у розмірі 207384690,02 грн. та 162174,00 доларів США; процентів за користування кредитом у розмірі 21443403,60 грн. та 8764,39 доларів США; комісії за управління кредитом у розмірі 2646203,86 грн.; 3% річних згідно ст. 625 ЦК України у розмірі 1319385,45 грн., 733,65 доларів США; інфляційні втрати у розмірі 2721591,28 грн.; штрафи у розмірі 96624,30 грн. (всього у гривневому еквіваленті, з урахуванням курсу НБУ на 19.01.2022р. у розмірі 28,4101 грн. за 1 долар)) та окремо внести до реєстру вимог кредиторів грошові вимоги 4116800,00 грн., що забезпечені іпотекою майна боржника.

Вказана заява мотивована наступним.

Між АТ "Державний експортно-імпортний банк України" (АТ "Укрексімбанк) та ПП "Бізон-Тех 2006" укладено Генеральну кредитну угоду №18-13КG0003 від 27.07.2018р., в рамках якої укладено кредитні договори:

- №18-13КV0007 від 27.07.2018р., кінцевий термін погашення кредиту - 30.11.2021р. (кредитний договір 1);

- №20-13КО0001 від 10.01.2020р., кінцевий термін погашення кредиту - 24.12.2021р. (кредитний договір 2).

Ліміт Генеральної кредитної угоди складає екв. 532000000,00 грн.

Відповідно до умов Генеральної кредитної угоди сторонами погоджено сплату процентів за користування кредитом, який визначається у відповідному кредитному договорі:

- кредитний договір 1: для заборгованості у гривні - 16,0 % річних; для заборгованості у доларах США - 8,35 % річних;

- кредитний договір 2: 15,8 % річних.

На виконання умов Генеральної угоди Банк добросовісно виконав свої зобов`язання, що підтверджується виписками по рахункам.

Згідно з п. 9.2 Кредитного договору 1 та п. 9.2.3 Кредитного договору 2 позичальник взяв на себе зобов`язання своєчасно та у повному обсязі повернути Банку кредит, сплачувати проценти за кредитом, комісії та інші платежі за договором.

У зв`язку з тим, що позичальником було прострочено строк виконання зобов`язання щодо сплати частини основного боргу, Банком нараховано на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України 3% річних.

Пунктом 9.2.7 Кредитного договору 2 передбачено зобов`язання позичальника здійснити погашення кредиту, процентів за кредитом, комісій та інших платежів за цим договором у повному обсязі протягом 10 банківських днів з дня відправлення банком позичальнику повідомлення про необхідність такого погашення, у випадках передбачених умовами Кредитного договору 2, в тому числі у разі, якщо позичальником порушено виконання будь-якого зобов`язання за цим договором.

У зв`язку із тим, що позичальником було прострочено строк виконання зобов`язання щодо сплати основного боргу та у зв`язку з невиконанням позичальником умов Кредитного договору (порушення строків оплати основного боргу та процентів) Банк направив позичальнику вимогу №0000600-2688 від 10.12.2021р. щодо погашення заборгованості за Генеральною кредитною угодою. Відповідно до умов Кредитних договорів Банк вимагав від позичальника сплатити непогашену частину кредиту, нараховані проценти за користування кредитом, а також інші платежі за Кредитним договором протягом 10 банківських днів з дати отримання вимоги. Вказану вимогу позичальник отримав 21.12.2021р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. Проте вимоги Банку виконані не були а вимога залишена позичальником без задоволення.

Станом на 19.01.2022р. у позичальника утворилась заборгованість перед АТ "Укрексімбанк" за Генеральною кредитною угодою, яка складає:

- сума заборгованості за кредитом (основний борг): за Кредитним договором 1 - 30022866,42 грн., за Кредитним договором 2 - 177361823,60 грн. (162174,00 доларів США). Всього - 207384690,02 грн. (162174,00 доларів США);

- проценти за користування кредитом: за Кредитним договором 1 - 3076601,43 грн., за Кредитним договором 2 - 18366802,17 грн. (8764,39 доларів США). Всього - 21443403,60 грн. (8764,39 доларів США);

- комісія за управління кредитом: за Кредитним договором 1 - 394580,79 грн., за Кредитним договором 2 - 2251623,08 грн. Всього - 2646203,86 грн.;

- 3 % річних згідно із ст. 625 ЦК України за прострочення зобов`язань: за Кредитним договором 1 - 225867,46 грн., за Кредитним договором 2 - 1093517,99 грн. (733,65 доларів США). Всього - 1319385,45 грн. (733,65 доларів США);

- інфляційні втрати: за Кредитним договором 1 - 555933,86 грн., за Кредитним договором 2 - 2165657,42 грн. Всього - 2721591,28 грн.;

- штрафи: за Кредитним договором 2 - 96624,30 грн. Всього - 96624,30 грн.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за Генеральною кредитною угодою між Банком (заставодержателем) та ПП "Бізон-Тех 2006" (заставодавець) укладено наступні договори:

- договір застави №20-13ZM0001 від 19.06.2020р. з наступними змінами та доповненнями, предметом застави є майнові права на виручку дійсну та й ту, що виникне у майбутньому за договорами поставки, які є предметом застави за цим договором. Згідно з листом №0023606/8721-21 від 12.03.2021р. заставодержатель повідомив заставодавця, що заставна вартість предмету застави за договором застави 1 становить 1 (одна) гривня;

- договір застави №19-13ZZ0004 від 28.02.2019р. з наступними змінами та доповненнями, предметом застави є товари в обороті у вигляді посівного матеріалу. В заяві про визнання грошових вимог кредитором зазначено, що станом на 21.12.2021р. товари в обороті відсутні та обліковуються на балансі новоствореного підприємства, тобто предмет застави відсутній;

- іпотечний договір №20-13ZІ0001 від 14.02.2020р. з наступними змінами та доповненнями, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевковою О.В. та зареєстрований за №717. Предметом іпотеки є: нежитлова будівля загальною площею 685,84 кв.м., яка знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Томаківський район, смт. Томаківка, вул. Ярослава Мудрого, буд. 47А. Заставна вартість 1130250,00 грн.; нежитлова будівля загальною площею 956,1 кв. м., що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Томаківський район, смт. Томаківка, вул. Ярослава Мудрого, буд. 47Б. Заставна вартість 1201500,00 грн. Згідно з листом Банку №075/09-1808 від 18.12.2021р. заставна вартість предмета іпотеки без урахування ПДВ складає 2331750,00 (необхідно уточнити);

- іпотечний договір №20-13ZІ0003 від 28.07.2020р. з наступними змінами та доповненнями, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевковою О.В. та зареєстрований за №3522. Предметом іпотеки є нерухомість, склад ядохімікатів, загальною площею 1848,2 кв.м., який належить боржнику на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 14.09.2018р. та розташований на земельній ділянці, загальною площею 0,6151 га, з кадастровим номером 1223285000:01:011:0001, з цільовим призначенням для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості та знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Новомосковський район, сільська рада Орлівщинська, вул. Аграрна, 1. Згідно з листом Банку №0023606/12388-21 від 12.04.2021р. заставна вартість предмета іпотеки без урахування ПДВ становить 1518000,00 грн.;

- іпотечний договір №20-13ZІ0004 від 30.09.2020р. з наступними змінами та доповненнями, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевковою О.В. та зареєстрований за №5033. Предметом іпотеки є нерухоме майно - квартира 42, розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. Космічна, буд. 110, загальною площею 40,1 кв.м., житловою площею 27,0 кв.м. та належить боржнику на праві власності. Згідно з листом Банку №0023606/20943-21 від 30.06.2021р. заставна вартість предмета іпотеки без урахування ПДВ становить 267050,00 грн.

Загальна заставна вартість майна за вказаними договорами іпотеки становить 4116800,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 28.04.2022р. попереднє засідання відкладено на 12.05.2022р.

В судовому засіданні 12.05.2022р. місцевий господарський суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників учасників провадження у справі, постановив оскаржувану ухвалу.

3.3. Оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази, що стосуються фактів, на які учасники провадження у справі посилаються в апеляційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права дійшла висновку про наступне.

Предметом судового розгляду у цій справі є заява Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" про визнання грошових вимог до боржника.

Об`єктом апеляційного розгляду є ухвала суду першої інстанції від 12.05.2022р. у даній справі в частині відхилення грошових вимог АТ "Укрексімбанк" в розмірі 236372918,29 грн. В іншій частині ухвала місцевого господарського суду від 12.05.2022р. учасниками провадження у справі не оскаржується.

Згідно із ч. 1 ст. 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.

За ч. 1 ст. 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

Умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи встановлюються нормами Кодексу України з процедур банкрутства (надалі - КУзПБ).

Поняття "зобов`язання" безпосередньо визначене у ч. 1 ст. 509 ЦК України: зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У нормативно-правових актах термін "зобов`язання" використовується в різних значеннях і може розумітися принаймні: 1) як власне правове відношення між особами; 2) як обов`язок сторони правовідношення (боржника), що є складовою змісту правового відношення; 3) як конкретне право вимоги кредитора до боржника.

Як і будь-яке правовідношення зобов`язання має структуру: суб`єктів, об`єкт та зміст (матеріальний та юридичний). Юридичним змістом зобов`язання є суб`єктивне право кредитора вимагати від боржника вчинити певну дію чи утриматися від її вчинення та кореспондуючий йому обов`язок боржника таку дію вчинити або утриматися від неї. Зобов`язання як відносне правовідношення зазвичай не передбачає можливості для кредитора задовольнити свій інтерес власними діями, акцентуючи увагу на праві кредитора вимагати таких дій (бездіяльності) від боржника.

Таким чином, змістом зобов`язання є право вимагати та кореспондуючий йому обов`язок вчинити дії майнового характеру; юридичний зміст зобов`язання, які і іншого правовідношення, утворюють правомочності та обов`язки його суб`єктів, але, на відміну від інших правовідносин, правомочність набуває форми права вимоги, а обов`язок - форми боргу.

Грошове зобов`язання, як і будь-яке зобов`язання, є правовідношенням, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші у визначеному розмірі), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Грошова вимога складає один із структурних елементів цього правовідношення, а саме його зміст. Грошова вимога виникає на підставі і в рамках грошового зобов`язання, а не підмінює собою саме зобов`язання.

Отже, грошове зобов`язання є різновидом зобов`язання та визначається через посилання на специфіку предмета виконання за таким зобов`язанням: зміст грошового зобов`язання полягає в обов`язку боржника сплатити на користь кредитора певну суму грошових знаків, що виконують у майновому обороті функцію законного платіжного засобу і засобу обігу з метою погашення грошового боргу, і, відповідно, в праві кредитора вимагати такої оплати.

У КУзПБ поняття боржника, кредитора, грошового зобов`язання застосовуються для цілей цього Кодексу - відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом - в тому значенні, яке їм надав законодавець у КУзПБ, і відрізняються від суто цивільно-правових.

Згідно із ст. 1 КУзПБ:

- грошовим зобов`язанням є зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України, зокрема до грошових належать зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування;

- боржник - юридична особа або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, неспроможна виконати свої грошові зобов`язання, строк виконання яких настав;

- кредитор - це юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника;

- конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржник, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника;

- забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника.

Порядок звернення кредиторів із вимогами до боржника у справі про банкрутство (після відкриття провадження) та порядок розгляду судом відповідних заяв визначені, зокрема, ст. ст. 45, 46, 47 КУзПБ.

Відповідно до положень ч. ч. 1, 3, 6 ст. 45 КУзПБ:

- конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 календарних днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство;

- до заяви в обов`язковому порядку додаються, зокрема, документи, які підтверджують грошові вимоги до боржника;

- заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного ч. 1 цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.

Таким чином, системне тлумачення наведених норм КУзПБ приводить до таких висновків:

- змістом грошового зобов`язання є документально підтверджене кредитором право вимоги і кореспондуючий йому обов`язок боржника здійснити платіж, тобто вчинити дію (дії) з передачі певної суми грошей (можливість їх вираження саме в грошових одиницях є визначальною для таких зобов`язань) незалежно від підстав виникнення такого обов`язку, перелік яких не є вичерпним та може виникати в різних видах правовідносин, що можуть мати як приватноправовий, так і публічно-правовий характер;

- визначаючи сутність грошових зобов`язань боржника у процедурі банкрутства, законодавець прямо передбачив виключний перелік виплат з боку боржника, які не охоплюються змістом відповідної категорії майнових зобов`язань.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 07.07.2022р. у справі №916/1456/21.

Приписами ч. 1 ст. 46 КУзПБ передбачено, що господарський суд не пізніше п`яти днів з дня надходження заяви конкурсного кредитора здійснює перевірку її відповідності вимогам цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 47 КУзПБ у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого ч. 1 ст. 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна.

Апеляційний господарський суд звертає увагу на усталені правові висновки Верховного Суду стосовно порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство, ролі та обов`язків суду на цій стадії провадження у справі про банкрутство, відповідно до яких:

- заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги (постанови Верховного Суду від 26.02.2019р. у справі №908/710/18, від 25.06.2019р. у справі №922/116/18, від 15.10.2019р. у справі №908/2189/17, від 24.10.2019р. у справі №910/10542/18, від 07.11.2019р. у справі №904/9024/16);

- обов`язок здійснення правового аналізу заявлених у справі кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство (постанови Верховного Суду від 26.02.2019р. у справі №908/710/18, від 05.03.2019р. у справі №910/3353/16, від 18.04.2019р. у справі №914/1126/14, 20.06.2019р. у справі №915/535/17, від 25.06.2019р. у справі №922/116/18, від 15.10.2019р. у справі №908/2189/17, від 24.10.2019р. у справі №910/10542/18, від 07.11.2019р. у справі №904/9024/16);

- під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанови Верховного Суду від 26.02.2019р. у справі №908/710/18, від 25.06.2019р. у справі №922/116/18, від 15.10.2019р. у справі №908/2189/17, від 24.10.2019р. у справі №910/10542/18, від 07.11.2019р. у справі №904/9024/16);

- у попередньому засіданні господарський суд зобов`язаний перевірити та надати правову оцінку всім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником (постанови Верховного Суду від 26.02.2019р. у справі №908/710/18, від 15.10.2019р. у справі №908/2189/17, від 24.10.2019р. у справі №910/10542/18);

- завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які мають підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно (господарсько) - правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (постанови Верховного Суду від 05.03.2019р. у справі №910/3353/16, від 18.04.2019р. у справі №914/1126/14, від 20.06.2019р. у справі №915/535/17, від 25.06.2019р. у справі №922/116/18, від 15.10.2019р. у справі №908/2189/17, від 24.10.2019р. у справі №910/10542/18, від 07.11.2019р. у справі №904/9024/16).

Наведені висновки не втратили своєї актуальності з введенням в дію з 21.10.2019р. КУзПБ, оскільки ст. 45-47 Кодексу містять аналогічне правове регулювання порядку звернення кредиторів із заявами з вимогами до боржника у справі про банкрутство та порядку розгляду цих заяв судом. Така позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 09.12.2021р. у справі №905/857/19, від 20.12.2021р. у справі №922/1775/19, від 09.06.2022р. у справі №910/14927/20.

У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанова Верховного Суду від 07.08.2019р. у справі №922/1014/18).

У постанові Верховного Суду від 23.04.2019р. у справі №910/21939/15 наведено правовий висновок, відповідно до якого на стадії звернення кредиторів з вимогами до боржника та розгляду зазначених вимог судом принципи змагальності та диспозитивності у справі про банкрутство проявляються у наданні заявником відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог та заперечень боржника та інших кредиторів проти них.

Законодавцем у справах про банкрутство обов`язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в даному випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (ст. 76 ГПК України), допустимості (ст. 77 ГПК України), достовірності (ст. 78 ГПК України) та вірогідності (ст. 79 ГПК України). Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавство встановленим вимогам є суттю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.

Покладення обов`язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог. Такий правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 27.08.2020р. у справі №911/2498/18.

Розглядаючи кредиторські вимоги, суд в силу норм ст. ст. 45-47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з`ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання (постанова Верховного Суду від 21.10.2021р. у справі №913/479/18).

Наведені правові висновки відповідають сталій практиці Верховного Суду щодо порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство та щодо ролі та обов`язків суду на цій стадії провадження у справі про банкрутство (у попередньому засіданні).

Згідно із наданою АТ "Укрексімбанк" заявою, він просить визнати грошові вимоги до боржника в розмірі 240489118,29 грн. та окремо внести до реєстру вимог кредиторів грошові вимоги, що забезпечені іпотекою майна боржника.

Згідно іпотечних договорів заставна вартість предметів іпотеки загалом складає 4116800,00 грн., а саме за іпотечним договором №20-13ZІ0001 від 14.02.2020р. - 2331750,00 грн., іпотечним договором №20-13ZІ0003 від 28.07.2020р. - 1518000,00 грн. та іпотечним договором №20-13ZІ0004 від 30.09.2020р. - 267050,00 грн.

Таким чином, заявляючи кредиторські вимоги на суму 240494081,29 грн. кредитор послався на те, що забезпеченими вимогами є вимоги на загальну суму 4116800,00 грн., які підлягають внесенню окремо до реєстру вимог кредиторів.

Місцевий господарський суд визнав вимоги на суму 4116800,00 грн. обґрунтованими, як такі, що забезпечені заставою майна боржника.

Щодо решти вимог на загальну суму 236372918,29 грн. АТ "Укрексімбанк" зазначав, що в забезпечення виконання зобов`язань за Генеральною угодою між банком та ПП "Бізон-Тех 2006" було укладено договори застави.

Разом із тим заставна вартість предмету застави за договором застави №20-13ZM0001 від 19.06.2020р. становить 1 (одна) гривня, а за договором застави №19-13ZZ0004 від 28.02.2019р. предмет застави відсутній, оскільки товари в обороті обліковуються на балансі іншої юридичної особи - ПП "Бізон-Тех 2006".

Таким чином, звертаючись до суду з кредиторськими вимогами АТ "Укрексімбанк" просив визнати вимоги на суму 236372918,29 грн., оскільки відсутнє забезпечення цих вимог.

Матеріали справи свідчать, що між Акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" (Банк) та ПП "Бізон-Тех 2006" (позичальник) укладено Генеральну кредитну угоду №18-13KG0003 від 27.07.2018р., в рамках якої укладено кредитні договори:

- №18-13KV0003 від 27.07.2018р. (Кредитний договір 1), кінцевий термін погашення кредиту 30.11.2021р.;

- №20-13KO0001 від 10.01.2020р. (Кредитний договір р), кінцевий термін погашення кредиту 24.12.2021р.

На виконання умов Генеральної угоди Банк добросовісно виконав свої зобов`язання, що підтверджується виписками по рахункам.

Позичальник своєчасно свої грошові зобов`язання не виконав.

У зв`язку з тим, що позичальником було прострочено строк виконання зобов`язання щодо сплати основного боргу та у зв`язку з невиконанням позичальником умов Кредитного договору (порушення строків оплати основного боргу та процентів), Банк направив позичальнику вимогу №0000600-2688 від 10.12.2021р. щодо погашення заборгованості за Генеральною кредитною угодою. Відповідно до умов Кредитних договорів, Банк вимагав сплати позичальником непогашеної частини кредиту, нарахованих процентів за користування кредитом, а також інших платежів за Кредитним договором протягом банківських днів з дати отримання вимоги.

Зазначену вимогу позичальник отримав 21.12.2021р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Проте вимоги Банку виконані не були та вимога залишена без задоволення.

Як встановлено з матеріалів справи, на дату звернення кредитора - АТ "Укрексімбанк" до суду із заявою з вимогами до боржника, заборгованість боржника станом на 19.01.2022р. перед АТ "Укрексімбанк" за Генеральною кредитною угодою, складає:

- сума заборгованості за кредитом (основний борг): за Кредитним договором 1 - 30022866,42 грн., за Кредитним договором 2 - 177361823,60 грн. (162174,00 доларів США). Всього - 207384690,02 грн. (162174,00 доларів США);

- проценти за користування кредитом: за Кредитним договором 1 - 3076601,43 грн., за Кредитним договором 2 - 18366802,17 грн. (8764,39 доларів США). Всього - 21443403,60 грн. (8764,39 доларів США);

- комісія за управління кредитом: за Кредитним договором 1 - 394580,79 грн., за Кредитним договором 2 - 2251623,08 грн. Всього - 2646203,86 грн.;

- 3% річних згідно із ст. 625 ЦК України за прострочення зобов`язань: за Кредитним договором 1 - 225867,46 грн., за Кредитним договором 2 - 1093517,99 грн. (733,65 доларів США). Всього - 1319385,45 грн. (733,65 доларів США);

- інфляційні втрати: за Кредитним договором 1 - 555933,86 грн., за Кредитним договором 2 - 2165657,42 грн. Всього - 2721591,28 грн.;

- штрафи: за Кредитним договором 2 - 96624,30 грн. Всього - 96624,30 грн.

Розпорядником майна за наслідками розгляду кредиторських вимог заявлені вимоги відхилено у повному обсязі, оскільки за розподільчим балансом від 21.12.2021р., до новоствореної юридичної особи ПП "БТ-22" перейшли не тільки активи у складі товарів в обороті, що є предметом застави, а й передано у складі пасивів усі зобов`язання, що існували перед АТ "Державний експортно-імпортний банк України" на момент виділу.

Суд першої інстанції погодився із позицією розпорядника майна відносно того, що всі зобов`язання ПП "Бізон-Тех 2006" перед АТ "Укрексімбанк" передано за розподільчим балансом від 21.12.2021р. до новоствореного підприємства - ПП "БТ-22", у наслідок чого ПП "Бізон-Тех 2006" перестав бути боржником перед кредитором і несе лише субсидіарну відповідальність за переданими зобов`язаннями.

При цьому суд послався на те, що згідно з протоколом загальних зборів учасників ПП "Бізон-Тех 2006" від 21.12.2021р., затвердженого цим протоколом розподільчого балансу та розшифровки до нього, до новоствореної юридичної особи - ПП "БТ-22" було передано у складі активів усі товари, що є предметом застави станом на 21.12.2021р. на суму 232805561,39 грн. (рядок балансу 1104), у складі пасивів усі зобов`язання, що існували перед АТ "Державний експортно імпортний банк України" станом на 21.12.2021р. (рядки баласну 1600, 1690 та розшифровки до нього), а саме:

- основний борг у розмірі 211803655,82 грн. (рядок 1600 у колонці ПП "БТ-22");

- відсотки, комісія у розмірі 20951905,57 грн. (рядок 1690 у колонці ПП "БТ-22").

Місцевий господарський суд в оскаржуваній ухвалі відхилив заперечення кредитора щодо порушення боржником при прийнятті свого рішення від 21.12.2021р. п. 1.2.1.5 Генеральної кредитної угоди №8-13KG0003 від 27.07.2018р. оскільки доказів оскарження з боку АТ "Укрексімбанк" рішення боржника від 21.12.2021р., за яким було здійснено виділ і створено нову юридичну особу - ПП "БТ-22", до суду не надано.

Проте, апеляційний господарський суд з такими висновками місцевого господарського суду не погоджується з огляду на наступне.

У ч. 1 ст. 510 ЦК України встановлено, що сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Цивільне законодавство передбачає можливість заміни сторін у зобов`язанні, однак встановлює певні обмеження свободи розсуду учасників відповідних правовідносин з метою запобігання порушенню балансу інтересів цих осіб.

Зокрема, заміна кредитора за загальним правилом здійснюється без попередньої згоди боржника, оскільки не впливає на правове становище боржника, для якого неважливо, яка саме особа має здійснювати виконання, зокрема, сплатити кошти (ст. ст. 512, 516 ЦК України).

Разом з тим, закон встановлює обмеження на заміну боржника у зобов`язанні поза волею кредитора.

Згідно із ст. 520 ЦК України боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Такий підхід має на меті убезпечити кредитора від непередбачуваного та неочікуваного ризику невиконання зобов`язання внаслідок заміни особи боржника (постанови Верховного Суду від 27.04.2022р. у справі №321/1260/19, від 22.10.2019р. у справі №904/10560/17).

Необхідність отримання згоди кредитора на переведення боргу зумовлена тим, що особа боржника завжди має істотне значення для кредитора. При вступі в договірні відносини кредитор розраховував на отримання виконання з огляду на якості конкретного боржника (здатність виконати обов`язок, платоспроможність, наявність у боржника майна тощо).

Як свідчить тлумачення ст. ст. 520, 521 ЦК України при заміні боржника первісний боржник вибуває із зобов`язання і замінюється новим боржником.

Для породження переведенням боргу правових наслідків необхідним є існування двох складових: по-перше, вчинення договору (двостороннього правочину) між новим та первісним боржниками, причому такий правочин має вчинятися у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання; по-друге, надання кредитором згоди на переведення боргу (постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25.04.2018р. у справі №667/933/14-ц, від 27.04.2022р. у справі №321/1260/19, постанова Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 05.07.2022р. у справі №910/6807/21).

Відсутність згоди кредитора на переведення боргу не зумовлює нікчемності договору про переведення боргу між новим та первісним боржниками. Відсутність згоди кредитора на переведення боргу свідчить, що договір про переведення боргу між новим та первісним боржниками не породив правових наслідків для кредитора, тобто не відбулось переведення боргу (постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27.04.2022р. у справі №321/1260/19). Подібні висновки містяться в постанові Верховного Суду від 11.04.2018р. у справі №918/600/15, постанові Верховного Суду України від 26.04.2017р. у справі №922/1029/16.

Для заміни боржника у зобов`язанні істотне значення має не форма виразу волі кредитора, а наявність відповідної волі, що і вимагається згідно з приписами ст. 520 ЦК України (постанова Верховного Суду України від 26.04.2017р. у справі №922/1029/16).

Відповідно до ч. 3 ст. 205 ЦК України у випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

У даному випадку ні кредитними договорами, ні законом не встановлено, що воля кредитора на заміну боржника може виражатися її мовчанням.

Верховний Суд неодноразово вже розглядав це питання і дійшов однозначного висновку, що передбачені ст. 205 ЦК України положення про мовчазну згоду не можуть бути застосовані до спірних правовідносин (постанови Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22.09.2021р. у справі №757/64382/17, від 02.11.2021р. у справі №757/45304/19-ц та ін.).

Крім того, відповідно до пункту 12.1.5 Генеральної кредитної угоди №18-13KG0003 від 27.07.2018р.: "Позичальник не має права передавати всі або будь яку частину своїх прав та зобов`язань за цією Генеральною угодою без попередньої письмової згоди Банку". При прийнятті рішення загальних зборів учасників ПП "Бізон-Тех 2006" від 21.12.2021р. боржником порушено вимоги Генеральної угоди.

Таким чином, апеляційний господарський суд відхиляє доводи розпорядника майна про переведення боргу за розподільчим балансом боржника на новостворену юридичну особу - ПП "БТ-22" без згоди кредитора - АТ "Укрексімбанк".

Зважаючи на те, що як боржник, так і розпорядник майна боржника не надали належних та допустимих доказів на підтвердження того, що кредитор - АТ "Укрексімбанк" надав згоду на переведення боргу на ПП "БТ-22" (мав відповідну волю), апеляційний господарський суд вважає, що боржником за кредитними договорами є саме ПП "Бізон-Тех 2006".

Суд першої інстанції безпідставно послався на необхідність оскарження кредитором рішення боржника про виділ й створення нової юридичної особи, оскільки кредитор незалежно від вчинення боржником дій по виділу юридичної особи має право вимагати виконання боржником умов Генеральної кредитної угоди №18-13KG0003 від 27.07.2018р. та інших укладених на її виконання угод.

Надані боржником та розпорядником майна до матеріалів справи докази не підтверджують факт дотримання боржником вимог законодавства при складенні розподільчого балансу та здійсненні виділу нової юридичної особи, що виключає можливість застосування субсидіарної відповідальності до даних правовідносин.

Відповідно до ч. 4 ст. 109 ЦК України, якщо після виділу неможливо точно встановити обов`язки особи за окремим зобов`язанням, що існувало у юридичної особи до виділу, юридична особа, з якої здійснено виділ, та юридичні особи, що були створені внаслідок виділу, несуть солідарну відповідальність перед кредитором за таким зобов`язанням.

Також, слід зазначити, що відповідно до ст. 45 КУзПБ конкурсні кредитори зобов`язані подати до господарського суду заяви з вимогами до боржника, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство.

З огляду на наведене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що кредитор -АТ "Укрексімбанк" правомірно звернувся до боржника - ПП "Бізон-Тех 2006" з грошовими вимогами у даній справі як до боржника, а суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про відхилення цих вимог.

Згідно із ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Аналогічні положення містить ст. 174 ГК України.

Відповідно до положень ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов`язання має виконуватись належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За наведених обставин, апеляційний господарський суд, перевіривши надані кредитором докази у справі, дійшов висновку про наявність підстав для визнання кредиторських вимог АТ "Укрексімбанк" на суму 236372918,29 грн., з яких 236276293,99 грн. боргу (4 черга), 96624,30 грн. штрафних санкцій (6 черга) та 4962,00 грн. судового збору (1 черга).

В судовому засіданні 28.09.2022р. представники АТ "Укрексімбанк" посилались на те, що усі кредиторські вимоги забезпечені майном боржника. Проте, такі доводи скаржника не можуть бути взяті до уваги апеляційним господарським судом, оскільки в заяві з кредиторськими вимогами та апеляційній скарзі кредитор посилався на те, що його вимоги до боржника, крім вимог за договорами іпотеки, не забезпечені заставою майна боржника.

Враховуючи межі перегляду справи в апеляційній інстанції, передбачені ст. 269 ГПК України, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час апеляційного провадження, спростовують висновки місцевого господарського суду про наявність правових підстав для відхилення кредиторських вимог АТ "Укрексімбанк".

3.4. Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

У відповідності до приписів ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є зокрема, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Апеляційний господарський суд звертає увагу, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи, оцінки доказів, а також доводів усіх учасників справи.

Усебічність і повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного та обґрунтованого рішення.

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів та доказів, представлених сторонами (рішення ЄСПЛ у справі "Ван де Гурк проти Нідерландів").

У п.п. 1-3, ч. 1 ст. 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 4, 5 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зважаючи на те, що висновок суду першої інстанції про відхилення кредиторських вимог АТ "Укрексімбанк" до боржника не можна вважати таким, що відповідає положенням ст. ст. 86, 236 ГПК України щодо всебічного, повного, об`єктивного і безпосереднього розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи із меж перегляду справи в апеляційній інстанції, а також враховуючи доводи та вимоги апеляційної скарги, апеляційний господарський суд з підстав, викладених в п. 3.3. даної постанови, дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування ухвали суду першої інстанції у відповідній частині та ухвалення нового рішення про визнання кредиторських вимог АТ "Укрексімбанк" на суму 236372918,29 грн. та 4962,00 грн. судового збору.

Керуючись ст. ст. 275-282 ГПК України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" - задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 12.05.2022р. у справі №908/70/22 в частині відхилення кредиторських вимог Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" - скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення про визнання кредиторських вимог Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на суму 236 372 918,29 грн., з яких 236 276 293,99 грн. боргу (4 черга), 96 624,30 грн. штрафних санкцій (6 черга) та 4 962,00 грн. судового збору (1 черга).

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 30.09.2022р.

Головуючий суддяІ.О. Вечірко

СуддяЛ.М. Білецька

СуддяЮ.Б. Парусніков