Рішення

від 30.09.2022 по справі 910/5950/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.09.2022Справа № 910/5950/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С. О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи

за позовом Приватного підприємства "ТОРГОВЕЛЬНИЙ ДІМ "АВТОДЕН"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІСТОРГ-ГРУП"

про стягнення 10343,75 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

Короткий зміст позовних вимог.

Приватне підприємство "ТОРГОВЕЛЬНИЙ ДІМ "АВТОДЕН" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "А.М.Є.-СЕРВІС" (змінено найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю "СЕРВІСТОРГ-ГРУП") про стягнення 10343,75 грн, з яких: 6077,83 грн суму основного боргу, 807,89 грн пеня, 91,93 грн 3% річних, 2415,56 грн 20% штраф, 950,54 грн інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань з оплати поставленого товару за договором поставки №02-17 від 14.03.2017.

Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань

Господарський суд міста Києва ухвалою від 20.07.2022 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/5950/22, розгляд справи постановив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи ухвала суду про відкриття провадження у справі від 20.07.2022 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача 02099, місто Київ, вул. Бориспільська, будинок 9, корпус 9, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на час відкриття провадження у справі.

Згідно із ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Ухвала суду від 12.07.2022, направлена на адресу місцезнаходження відповідача станом на час відкриття провадження у справі: 02099, місто Київ, вул. Бориспільська, будинок 9, корпус 9, отримана останнім, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0105492410825.

Отже, згідно із п.3. ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.

Згідно із відомостями у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідач змінив найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю "СЕРВІСТОРГ-ГРУП". Відтак, найменуванням відповідача слід вважати "Товариство з обмеженою відповідальністю "СЕРВІСТОРГ-ГРУП"".

Також змінено адресу місцезнаходження відповідача на: 02141, місто Київ, вул.Руденко Лариси, будинок 6А.

Ухвалою суду від 30.09.2022 змінено найменування відповідача з Товариства з обмеженою відповідальністю "А.М.Є.-СЕРВІС" на "Товариство з обмеженою відповідальністю "СЕРВІСТОРГ-ГРУП"".

Судом враховано, що частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічні положення містяться у ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на вказані приписи Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до приписів ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Згідно із ч.8 ст.252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позиція позивача.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що на виконання умов договору поставки №02-17 від 14.03.20217 позивач поставив відповідачу товару на суму 12077,83 грн, на підтвердження чого надав видаткові накладні №53 від 24.01.2022 на суму 8499,72 грн, №54 від 24.01.2022 на суму 3578,11 грн.

Відповідачем здійснено часткову оплату вартості поставленого товару на суму 6000,00 грн.

Оскільки, відповідач повну оплату вартості поставленого товару у строк встановлений у п.5.1. договору не здійснив, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар у сумі 6077,83 грн.

У зв`язку із простроченням відповідачем виконання грошового зобов`язання позивач нарахував пеню у сумі 807,89 грн, 3% річних у сумі 91,93 грн, 20% штраф у сумі 2415,56 грн та інфляційні втрати у сумі 950,54 грн.

Позиція відповідача.

Відповідач відзиву на позовну заяву у строк, встановлений в ухвалі про відкриття провадження у справі, не подав.

ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

14.03.2017 між Приватним підприємством "ТОРГОВЕЛЬНИЙ ДІМ "АВТОДЕН" (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "А.М.Є.-СЕРВІС" (змінено найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю "СЕРВІСТОРГ-ГРУП") (покупець, відповідач) укладений договір поставки №02-17 (надалі договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язувався передавати у власність покупця товар (партію товару) у відповідності до замовлень покупця, а покупець зобов`язувався приймати товар (партію товару) та проводити оплату за товар (партію товару) та приймати його (її) на умовах договору.

Згідно із п.2.2. договору постачальник на основі отриманого замовлення і за наявності товару на складі погоджує та затверджує замовлення, а саме найменування, кількість товару (партії товару) та зазначає покупцю про вартість замовленого товару (партії товару).

Відповідно до п.2.3. договору, зобов`язання по поставці товару виникають на підставі погодженого сторонами замовлення. Погодження замовлення товару (партії товару) здійснюється в будь-якій зрозумілій сторонами формі, шляхом заповнення бланку замовлення, електронною поштою, факсимільним, телефонним зв`язком, усно (на розсуд постачальника).

Згідно із п.3.1. договору постачальник зобов`язується здійснити поставку замовленої партії товару покупцю протягом 10 (десяти) днів з моменту погодження сторонами замовлення, а саме: найменування, кількості та ціни товару (партії товару).

Перехід права власності на товар відбувається в момент підписання сторонами видаткової (товарної) накладної. Постачальник несе всі ризики загибелі, пошкодження, псування товару тільки до моменту переходу права власності на товар до покупця (п.3.2. договору).

Передача товару постачальником і його приймання покупцем по асортименту, кількості та ціни здійснюється на підставі накладної (п.3.3. договору).

За змістом пункту 4.1. договору ціна товару (партії товару) зазначається в видаткових (товарних) накладних, які є невід`ємною частиною договору.

Відповідно п. 5.1., 5.3. договору розрахунок за отриманий товар (партію товару) здійснюється покупцем шляхом оплати 100 % вартості товару (партії товару) на протязі та не пізніше 3 (трьох) календарних днів з дня передачі товару (партії товару) покупцю у безготівковому порядку на банківський рахунок постачальника зазначений в п.15 договору. Партією товару вважається товар, поставлений по одній накладній. Поставлений товар повинен бути сплачений покупцем до закінчення терміну відстрочення платежу. Датою оплати є дата зарахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника.

Відповідно до пп.6.2.2. п.6.2. договору покупець зобов`язувався оплатити товар в розмірах і терміни, установлені договором.

У відповідності до пп.7.2.1. п.7.2. договору за порушення термінів розрахунків, передбачених договором, покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми не оплати за кожен день прострочення з дня виникнення до дня фактичної оплати. У разі прострочення сплати вартості товару (партії товару) більш ніж на 3 (три) календарних днів покупець зобов`язаний сплатити постачальнику додатковий штраф у розмірі 10 % від вартості партії товару. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошового зобов`язання не припиняється через шість місяців і нарахування за весь період прострочення виконання зобов`язання.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на суму 12077,83 грн, що підтверджується видатковими накладними: №53 від 24.01.2022 на суму 8499,72 грн, №54 від 24.01.2022 на суму 3578,11 грн.

З огляду на встановлені у договорі строки оплати, відповідач мав здійснити оплату товару, поставленого за видатковими накладними №53 від 24.01.2022, №54 від 24.01.2022 у строк до 27.01.2022.

Відповідач здійснив часткову оплату вартості поставленого товару на загальну суму у сумі 6000,00 грн, а саме: 09.02.2022 у сумі 2000,00 грн, 16.02.2022 у сумі 2000,00 грн, 18.02.2022 у сумі 2000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №3633 від 09.02.2022, №3639 від 16.02.2022, №3643 від 18.02.2022.

За розрахунком позивача заборгованість відповідача становить 6077,83 грн, а саме: 2499,72 грн за видатковою накладною №53 від 24.01.2022; 3578,11 грн за видатковою накладною №54 від 24.01.2022.

27.05.2022 позивач направив відповідачу вимогу вих. №27-1/22 від 27.05.2022 про сплату заборгованості за договором поставки №02-17 від 27.05.2022 у сумі 6077,83 грн. Відповідач відповіді на вимогу позивача не надав.

Посилаючись на порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань в частині оплати за поставлений товар, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 6077,83 грн заборгованості, а також нарахованих, у зв`язку із простроченням виконання грошового зобов`язання, пені у сумі 807,89 грн (нарахована: за період з 27.01.2022 по 08.02.2022 на суму 8499,72 грн, з 09.02.2022 по 15.02.2022 на суму 6499,72 грн, з 16.02.2022 по 17.02.2022 по 4499,72 грн, з 18.02.2022 по 02.06.2022 на суму 2499,72 грн, з 03.06.2022 по 11.07.2022 на суму 2499,72 грн, з 27.01.2022 по 02.06.2022 на суму 3578,11 грн, з 03.06.2022 по 11.07.2022 на суму 3578,11 грн); 3% річних у сумі 91,93 грн (нараховані: за період з 27.01.2022 по 08.02.2022 на суму 8499,72 грн, з 09.02.2022 по 15.02.2022 на суму 6499,72 грн, з 16.02.2022 по 17.02.2022 по 4499,72 грн, з 18.02.2022 по 11.07.2022 на суму 2499,72 грн, з 27.01.2022 по 11.07.2022 на суму 3578,11 грн); інфляційних втрат у сумі 950,54 грн (нараховані за лютий 2022 року на суму 8499,72 грн; за лютий 2022 року на суму 6499,72 грн; за квітень - травень 2022 року на суму 2499,72 грн, за лютий травень 2022 року на суму 3578,11 грн) та 20% штрафу у сумі 2415,56 грн.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

Відповідно до ч.1, 2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст.6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 ЦК України).

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки та правовідносини сторін підпадають під правове регулювання Главою 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як встановлено судом, на виконання взятих на себе зобов`язань за договором позивач поставив відповідачу, а останній прийняв товар на суму на суму 12077,83 грн, що підтверджується видатковими накладними: №53 від 24.01.2022 на суму 8499,72 грн, №54 від 24.01.2022 на суму 3578,11 грн. Видаткові накладні підписані відповідачем без заперечень та зауважень.

Підписання відповідачем видаткових накладних №53 від 24.01.2022, №54 від 24.01.2022, яка за умовами договору та у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є первинними документами та фіксують факт здійснення господарської операції, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Строк виконання відповідного грошового зобов`язання визначається за правилами, встановленими ч. 1 ст. 692 ЦК України.

У відповідності до ч.1, ч.2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У пункті 5.1. договору передбачено, що розрахунок за отриманий товар здійснюється шляхом оплати 100 % вартості товару на протязі та не пізніше 3 (трьох) календарних днів з дня передачі товару.

Відповідно до ст.251 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Згідно зі ст.252 Цивільного кодексу України, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Відповідно до ч.1 ст.253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

З огляду на вище наведені норми законодавства, враховуючи погоджені сторонами у п.5.1. договору строки оплати, оплата поставленого за видатковими накладними: №53 від 24.01.2022 та №54 від 24.01.2022 мала бути здійснена у строк до 27.01.2022.

Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідач, в порушення взятих на себе зобов`язань оплату поставленого позивачем товару за видатковими накладними №53 від 24.01.2022 та №54 від 24.01.2022 у повному обсязі не здійснив, у зв`язку із чим, заборгованість відповідача перед позивачем, становить 6077,83 грн.

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із частинами 1, 2, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому суд зазначає, що обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

У відповідності до ч.4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Встановленими вище обставинами підтверджено обґрунтованість заявлених позивачем вимог. відповідача, у свою чергу, обставин наведених позивачем у позові відповідач належними доказами не спростував, доказів оплати заборгованості не надав.

Невиконане зобов`язання за договором поставки №02-17 від 14.03.2017 у сумі 6077,83 грн підтверджується матеріалами справи, доказів у спростування заборгованості по договору з оплати за поставлений товару у сумі 6077,83 грн відповідачем не надано.

Ураховуючи викладене вище, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 6077,83 грн належним чином доведена, відповідачем належними доказами не спростована, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення заборгованості у сумі 6077,83 грн.

Щодо заявлених позивачем позовних вимог про стягнення пені у сумі 807,89 грн; 3% річних у сумі 91,93 грн; інфляційних втрат у сумі 950,54 грн та 20% штрафу у сумі 2415,56 грн, суд зазначає наступне.

Пунктом 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом з ч.2 ст.217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч.1 ст.230 ГК України).

За приписами ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч.6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідальність за порушення строку виконання грошового зобов`язання у вигляді пені встановлена в п.7.2.1. договору.

Позивач здійснює нарахування пені у такому порядку: з 27.01.2022 по 08.02.2022 на суму 8499,72 грн, з 09.02.2022 по 15.02.2022 на суму 6499,72 грн, з 16.02.2022 по 17.02.2022 по 4499,72 грн, з 18.02.2022 по 02.06.2022 на суму 2499,72 грн, з 03.06.2022 по 11.07.2022 на суму 2499,72 грн, з 27.01.2022 по 02.06.2022 на суму 3578,11 грн, з 03.06.2022 по 11.07.2022 на суму 3578,11 грн.

Судом встановлено, що при розрахунку пені, позивачем не враховано, що перебіг часу, за який нараховується пеня у відповідності до норм законодавства починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане. Отже, нарахування пені слід здійснювати у такому порядку: з 28.01.2022 по 08.02.2022 на суму 8499,72 грн, з 09.02.2022 по 15.02.2022 на суму 6499,72 грн, з 16.02.2022 по 17.02.2022 по 4499,72 грн, з 18.02.2022 по 02.06.2022 на суму 2499,72 грн, з 03.06.2022 по 11.07.2022 на суму 2499,72 грн, з 28.01.2022 по 02.06.2022 на суму 3578,11 грн, з 03.06.2022 по 11.07.2022 на суму 3578,11 грн.

За розрахунком суду правильною до стягнення з відповідача є пеня у сумі 801,32 грн.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч.2 ст.549 Цивільного кодексу України).

У пп.7.2.1. п.7.2. договору сторони погодили, що у разі прострочення сплати вартості товару (партії товару) більш ніж на 3 (три) календарних дні відповідач сплачує штраф у розмірі 20 % від вартості партії товару.

Оскільки відповідачем допущено прострочення виконання зобов`язання з оплати поставленого товару понад 3 дні, позивач обґрунтовано на підставі пп.7.2.1. п.7.2. договору здійснив нарахування штрафу у розмірі 20% від вартості партії товару.

Розрахунок штрафу у сумі 2415,56 грн ((8499,72 грн х 20%) + (3578,11 х 20%)) є арифметично правильними, відповідає умовам договору, а тому позовні вимоги у цій частині суд визнає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (пп. 3.2 п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат, з урахуванням того, що перебіг часу, за який нараховується пеня у відповідності до норм законодавства починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане (з 28.01.2022 по 08.02.2022 на суму 8499,72 грн, з 09.02.2022 по 15.02.2022 на суму 6499,72 грн, з 16.02.2022 по 17.02.2022 по 4499,72 грн, з 18.02.2022 по 11.07.2022 на суму 2499,72 грн, з 28.01.2022 по 11.07.2022 на суму 3578,11 грн) судом встановлено, що правильна сума 3% річних, що підлягають стягненню з відповідача, становить 90,98 грн.

Щодо нарахування інфляційних втрат, то позивач нараховує інфляційні втрати за лютий 2022 року на суму 8499,72 грн; за лютий 2022 року на суму 6499,72 грн (на заборгованість за видатковою накладною №53 від 24.01.2022); за квітень - травень 2022 року на суму 2499,72 грн, за лютий травень 2022 року на суму 3578,11 грн (на заборгованість за видатковою накладною №54 від 24.01.2022).

Втім, за видатковою накладною №54 від 24.01.2022 залишкова сума боргу на кінець лютого становила 2499,72 грн, та враховуючи, що індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць, то нарахування інфляційних втрат на заборгованість за вказаною накладною слід здійснювати за лютий-травень 2022 року на суму 2499,72 грн. Період нарахування на заборгованість у сумі 3578,11 грн за видатковою накладною №54 від 24.01.2022, за лютий травень 2022 року, визначений позивачем правильно.

За перерахунком суду сума інфляційних втрат, що підлягає стягненню з відповідача становить 754,80 грн.

Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

ВИСНОВКИ СУДУ.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Приватного підприємства "ТОРГОВЕЛЬНИЙ ДІМ "АВТОДЕН" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІСТОРГ-ГРУП", а саме в частині стягнення основного боргу у сумі 6077,83 грн, пені у сумі 801,32 грн, 20% штрафу у сумі 2415,56 грн, 3% річних у сумі 90,98 грн та інфляційних втрат у сумі 754,80 грн.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Згідно з ч.1, 3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

У відповідності до ч.2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.3 ст.126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно із матеріалів справи, між Приватним підприємством "ТОРГОВЕЛЬНИЙ ДІМ "АВТОДЕН" та Адвокатським об`єднанням "Антарес" укладено договір про надання правової (правничої) допомоги від 08.07.2022, відповідно до якого Адвокатське об`єднання зобов`язується надавати правову (правничу) допомогу Клієнту із стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю "А.М.Є.-СЕРВІС" за договором поставки № 02-17 від 14.03.2017 на умовах і в порядку, які визначені цим договором, а клієнт зобов`язаний оплатити надання правової допомоги (професійної правничої допомоги) та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до додаткової угоди №1 від 08.07.2022 до договору клієнт зобов`язується сплатити на користь Адвокатського об`єднання гонорар, змір якого визначається шляхом множення фактичної кількості годин, витрачених адвокатом на надання правової правничої) допомоги за договором, на вартість 1 (однієї) години роботи Адвокатського об`єднання, в особі адвоката, ;а становить 3 000,00 грн, які включають консультацію, час вивчення нормативно - правового регулювання спірних правовідносин, час аналізу судової практики з подібних спорів, розробка загальної стратегії дій юдо захисту інтересів Клієнта, час на підготовку позовної заяви з формуванням пакету документів та розрахунками, ас участі адвоката у судових засіданнях, час ознайомлення адвоката з матеріалами справи, час підготування адвокатом відзивів, заперечень, заяв, уточнень (доповнень), час отримання адвокатом документів, час адвоката на здійснення поштового відправлення, час проїзду адвоката до господарського суду та інші процесуальні дії пов`язані із належним виконанням договору в рамках розгляду справи у господарському суді.

Згідно із актом приймання-передачі наданих послуг №1 від 11.07.2022, вартість наданих послуг за договором становить 18000,00 грн. В акті приймання-передачі наданих послуг наведено детальний опис наданих адвокатом послуг.

Згідно із п.3 додаткової угоди №1 від 08.07.2022 сплата клієнтом гонорару Адвокатському об`єднанню за даною додатковою угодою здійснюється на банківській рахунок Адвокатського об`єднання протягом 10 (десяти) днів з моменту вступу рішення суду в законну силу.

Судом враховано, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (постанова Верховного Суду від 23 лютого 2021 року у справі №922/2203/20).

За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 ГПК України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 ГПК України).

Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі № 902/347/18, від 06.12.2019 у справі №910/353/19.

Від ТОВ "А.М.Є.-СЕРВІС" клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката та заперечень стосовно розміру заявлених позивачем витрат на правничу допомогу, понесених у зв`язку із розглядом справи № 910/5950/22, не надходило.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Таких доказів або обґрунтувань, у тому числі розрахунків, які свідчили б про неправильність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката, відповідачем до справи не надало.

З огляду на наведене, виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності, принципу співмірності та розумності судових витрат, враховуючи всі аспекти та складність справи, суд вважає, що заявлені позивачем витрати на правову допомогу відповідають встановленим критеріям та є підтвердженими.

За таких обставин, зважаючи на відсутність клопотання іншої сторони про зменшення таких витрат, оскільки позовні вимоги у даній справі задоволені частково, суд покладає витрати на правову допомогу у сумі 17646,29 грн на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача поштові витрати за цим позовом у сумі 30,00 грн.

Відповідно до статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, але не виключно, витрати пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Судові витрати позивача на відправлення поштової кореспонденції підтверджуються фіскальним чеком від 11.07.2022, при цьому сума поштових послуг за вказаним фіскальним чеком становить 36,00 грн. Втім, суд при ухваленні рішення не може виходити за межі позовних вимог.

З огляду на викладене, судові витрати позивача у сумі 29,41 грн підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача відповідно до ст.129 ГПК України пропорційно розміру задоволених вимог.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІСТОРГ-ГРУП" (02141, місто Київ, вул.Руденко Лариси, будинок 6А, ідентифікаційний код 40808104) на користь Приватного підприємства "ТОРГОВЕЛЬНИЙ ДІМ "АВТОДЕН" (49125, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ПРОВУЛОК КРУШЕЛЬНИЦЬКОЇ, будинок 5, квартира 47, ідентифікаційний код 38432565) основного боргу у сумі 6077,83 грн, пені у сумі 801,32 грн, 20% штрафу у сумі 2415,56 грн, 3% річних у сумі 90,98 грн, інфляційні втрати у сумі 754,80 грн, витрати на правову допомогу у сумі 17646,29 грн, витрати на відправлення поштової кореспонденції у сумі 29,41 грн та судовий збір у сумі 2432,25 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 30.09.2022.

СуддяС.О. Турчин