Рішення

від 30.08.2022 по справі 911/3477/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" серпня 2022 р. м. Київ Справа № 911/3477/21

м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16/108

Господарський суд Київської області

Господарський суд Київської області, одноособово, у складі судді Саванчук С.О., секретар судового засідання Сорока П.М., розглянув матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВ-Сервіс"

01133, м. Київ, б-р Лесі Українки, буд. 5, літ. А, код ЄДРПОУ 31243561

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ярове"

08724, Київська обл., Обухівський р-н, с. Дерев`яна, вул. Ярова, буд. 60, код ЄДРПОУ 41638466

про розірвання договору, стягнення заборгованості, зобов`язання вчинити дії

за участі представників сторін:

позивача: Северин Я.В., посвідчення №7765/10 від 19.04.2019, ордер серії КС №870882 від 27.10.2021;

відповідача: Гамоля О.Ф., посвідчення №3058/10 від 19.01.2006, ордер № 1186720 від 20.12.2021.

Обставини справи

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява (вх. №3433/21 від 25.11.2021) Товариства з обмеженою відповідальністю "АВ-Сервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ярове" про зобов`язання вчинити дії.

Судом встановлено, що позовна заява і додані до неї документи відповідають вимогам статей 162, 164, 172, частині 5 статті 174, статті 175 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.12.2021 судом прийнято позовну заяву (вх. №3433/21 від 25.11.2021) до розгляду, відкрито провадження у справі №911/3477/21 за правилами загального позовного провадження та призначено проведення підготовчого засідання суду на 21.12.2021.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшла заява про відкладення судового засідання на іншу дату у зв`язку із тим, що у відповідача ще не сплинув строк подання до суду відзиву на позов (вх. №29330/21 від 20.12.2021).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.12.2021 відкладено підготовче засідання на 18.01.2022.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 128/22 від 05.01.2022).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.01.2022 відкладено підготовче засідання на 22.02.2022.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №2350/22 від 02.02.2022).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №3688/22 від 21.02.2022).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх. №3766/22 від 21.02.2022).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх. №3688/22 від 21.02.2022).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про зміну предмету позову (вх. №3880/22 від 22.02.2022).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.02.2022 задоволено заяву позивача про зміну предмету позову, відкладено підготовче засідання на 03.03.2022.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 на всій території України введено воєнний стан на 30 діб у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Наказом голови Господарського суду Київської області від 03.03.2022 № 3 встановлено особливий режим роботи Господарського суду Київської області в умовах воєнного стану, зокрема, зупинено розгляд справ у відкритих судових засіданнях за участі учасників судового процесу для запобігання загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду.

Зважаючи на вказане, судове засідання 03.03.2022 не відбулось.

Згідно з наказом голови Господарського суду Київської області від 01.04.2022 № 4 відновлено проведення відкритих судових засідань за участі учасників судового процесу в Господарському суді Київської області.

У зв`язку з покращенням безпекової ситуації у місті Києві та Київській області, суд дійшов висновку про можливість призначення судового засідання у справі.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.05.2022 призначено підготовче засідання у справі на 24.05.2022.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про повідомлення судом стану розгляду справи (вх. №4777/22 від 04.05.2022).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про відкладення розгляду справи (вх. №5642/22 від 24.05.2022).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 24.05.2022 підготовче засідання відкладено на 14.06.2022.

У судовому засіданні 14.06.2022 оголошено перерву до 05.07.2022, з метою надання додаткових доказів та можливого мирного врегулювання спору або подання сторонами заяви про проведення врегулювання спору за участі судді.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.06.2022 повідомлено учасників справи №911/3477/21, що підготовче засідання відбудеться 05.07.2022.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про відкладення розгляду справи (вх. №7530/22 від 27.06.2022).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.07.2022 підготовче засідання відкладено на 19.07.2022.

У судове засідання 19.07.2022 з`явився представник відповідача, представник позивача не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.07.2022 підготовче провадження закрито, призначено справу до судового розгляду по суті на 16.08.2022.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.08.2022 судове засідання відкладено на 30.08.2022.

30.08.2022 у судове засідання з`явились представники обох сторін та надали усні пояснення у справі.

За результатами розгляду у судовому засіданні матеріалів справи, огляду та оцінки доказів, з урахуванням позицій обох сторін, що викладені ними у письмових заявах по суті справи та усних поясненнях представників у судових засіданнях, суд

встановив:

Товариством з обмеженою відповідальністю «АВ-Сервіс» подано позовну заяву про розірвання договору оренди, стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ярове» заборгованості з орендної плати за 22 місяці користування нежитловим приміщенням позивача, на яку також нараховані 3% річних, пеня та інфляційні втрати та повернення спірного приміщення.

Аргументи Товариства з обмеженою відповідальністю «АВ - Сервіс»

31.12.2018 між позивачем та відповідачем укладено договір оренди нежитлового приміщення №31-12 (далі - договір), строком дії на 1 рік.

01.01.2019 між сторонами підписаний акт прийому-передачі приміщення в оренду.

Після завершення строку дії договору, відповідач листом повідомив позивача про те, що, оскільки будь-яких повідомлень про розірвання договору з боку позивача не надходило, строк дії договору продовжено на один рік (до 31.12.2020), після чого ще на один рік (до 31.12.2021).

У той же час, з 01.01.2020 відповідач не сплачував орендну плату, в наслідок чого, у зв`язку із систематичною несплатою орендних платежів позивачем поданий даний позов.

Аргументи Товариства з обмеженою відповідальністю «Ярове»

Починаючи з січня 2020 року на адресу відповідача від позивача не надходило жодних, належним чином оформлених відповідно до вимог чинного законодавства, документів, що необхідні для проведення оплати за договором оренди.

Крім того, відповідач не погоджується із коректністю розрахованих позивачем сум штрафних санкцій.

Норми права, що підлягають застосуванню

Відповідно до положень статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно із статтею 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Відповідно до статті 762 Цивільного кодексу України, за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно із статтею 763 Цивільного кодексу України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до статті 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує володіти та/або користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Відповідно до статті 782 Цивільного кодексу України, наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за найм речі протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду у справі № 175/642/19 (постанова від 10.11.2021) систематична (два і більше разів) несплата орендної плати, визначеної умовами укладеного між сторонами правочину, не у повному обсязі (часткове виконання зобов`язання) є підставою для розірвання такого договору.

Згідно з правовим висновком Верховного Суду у справі № 905/2187/13 закон не передбачає такої підстави для припинення зобов`язання, яке лишилось невиконаним, як закінчення строку дії договору. Cам факт закінчення строку дії двостороннього правочину, виконання якого здійснено тільки однією стороною, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін цього правочину та не звільняє другу сторону такого правочину від відповідальності за невиконання нею свого обов`язку.

Фактичні обставини, встановлені судом, докази, що прийняті та відхилені судом, мотиви прийняття або відхилення кожного доказу та аргументу, викладеного сторонами у матеріалах справи та висновки суду за результатами розгляду справи

31.12.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВ-Сервіс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ярове» укладено договір оренди № 31-12 нежилого приміщення, за умовами якого позивач передав в оренду відповідачу частину нежитлового приміщення складу загальною площею 70 метрів квадратних за адресою: Київська область, м. Українка, вул. Юності, буд. 8. Договір укладено сторонами строком на один рік, з 01.01.2019 до 31.12.2019 (пункти 1., 2., 4. договору).

Відповідно до пункту 3. договору, приймання-передача об`єкта, що орендується, здійснюється двосторонньою комісією, що складається із представників сторін.

01.01.2019 складено та підписано сторонами договору акт прийому передачі приміщення до договору оренди № 31-12 від 31.12.2018, відповідно до якого позивач передав в оренду відповідачу об`єкт оренди, а саме: частину нежитлового приміщення складу площею 70 метрів квадратних, за адресою Київська область, місто Українка, вулиця Юності, будинок 8.

Посилаючись на приписи статті 764 Цивільного кодексу України, після завершення дії договору, сторонами двічі пролонговано дію договору: cпочатку до 31.12.2020, а потім до 31.12.2021. Позивач з даним фактом погоджується, у судовому засідання вказану пролонгацію не оскаржував.

У подальшому, 23.03.2021 та 26.05.2021 на адресу відповідача позивачем направлене повідомлення про відмову від договору оренди приміщення, згідно з текстом яких (тексти повідомлень ідентичні), у зв`язку із систематичною несплатою орендних платежів, на підставі пункту 9 договору, Товариство з обмеженою відповідальністю «АВ-Сервіс» розірвало договір про оренду приміщення, що укладений з Товариством з обмеженою відповідальністю «Ярове».

Згідно з частиною 1 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом, а за частиною 3 цієї статті - у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до статті 782 Цивільного кодексу України, наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за найм речі протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Пунктами 9.1., 9.2.2. договору передбачено, що даний договір розірванню в односторонньому порядку не підлягає, за винятком випадків, коли одна із сторін систематично порушує умови даного договору та свої зобов`язання; орендодавець має право розірвати договір в односторонньому порядку, якщо орендар не виконує свої зобов`язання згідно з пунктом 7.1. договору.

Відповідно до підпункту 7.1.2. пункту 7.1. договору орендар зобов`язується своєчасно здійснювати орендні платежі.

Враховуючи, що відповідачем не спростований факт не сплати орендних платежів за майже два роки та беручи до уваги, що у матеріалах справи наявний лист відповідача від 10.06.2021 № 1006-01, з тексту якого слідує, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Ярове» отримало лист-повідомлення позивача від 26.05.2021 про розірвання договору (доказів отримання листа-повідомлення позивача про розірвання договору від 23.03.2021 матеріали справи не містять), суд, керуючись приписами статті 782 Цивільного кодексу України, констатує, що договір оренди № 31-12 від 31.12.2018, станом на дату розгляду справи, вже розірваний, оскільки у матеріалах справи в якості підтвердження факту отримання Товариством з обмеженою відповідальністю «Ярове» повідомлення про розірвання договору є лист відповідача, а згідно із вищевказаними нормами закону та пунктами 9.1., 9.2., 9.2.1., 9.2.2. договору таке право розірвання договору в односторонньому порядку надане орендодавцю - позивачу.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду у справі № 175/642/19 (постанова від 10.11.2021) систематична (два і більше разів) несплата орендної плати, визначеної умовами укладеного між сторонами правочину, не у повному обсязі (часткове виконання зобов`язання) є підставою для розірвання такого договору.

Таким чином, позивачем розірваний договір ще до моменту подачі даної позовної заяви до суду, відтак, позовна вимога про розірвання договору задоволенню не підлягає.

У той же час, згідно з правовим висновком Верховного Суду № 905/2187/13 (постанова від 21.12.2016) закон не передбачає такої підстави для припинення зобов`язання, яке лишилося невиконаним, як закінчення строку дії договору. Cам факт закінчення строку дії двостороннього правочину, виконання якого здійснено тільки однією стороною, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін цього правочину та не звільняє другу сторону такого правочину від відповідальності за невиконання нею свого обов`язку.

Сторони не оспорюють факт того, що договір було двічі пролонговано. Більше того, відповідач, навіть після розірвання договору оренди, продовжив користуватись приміщенням позивача. У матеріалах справи відсутні докази повернення майна відповідачем позивачу (підписання акту прийому-передачі чи іншого документу, який міг би свідчити про повернення орендованого майна відповідачем позивачу), більше того, факт користування майном відповідач не заперечує.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно, цей принцип не передбачає обов`язок суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто, коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Враховуючи, що відповідачем не доведений факт сплати орендних платежів, починаючи з 01.01.2020 та, беручи до уваги підтвердження того, що договір дійсно був двічі пролонгований, а майно позивача, навіть після розірвання договору, перебуває у користуванні відповідача, суд вважає вимогу Товариства з обмеженою відповідальністю «АВ-Сервіс» про сплату орендних платежів за 22 місяці користування відповідачем майном позивача обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Аргументи відповідача про те, що на його адресу від позивача не надходило жодних належним чином оформлених відповідно до вимог чинного законодавства документів, що необхідні для проведення оплати згідно з договором оренди, не беруться судом до уваги з таких причин.

По-перше, у договорі відсутнє зобов`язання позивача направляти на адресу відповідача будь-які документи, встановленого виду чи змісту, для здійснення оплати орендних платежів.

По-друге, сторони не спростовують того факту, що протягом року, з моменту укладення договору, відповідач здійснював оплату оренди без отримання з боку позивача додаткових документів для такої оплати.

По-третє, відповідач підтвердив суду, що за мовчазною згодою договір було пролонговано, що, відповідно, виключає необізнаність відповідача із порядком здійснення оплати за оренду майна, яку відповідач проводив на регулярній основі протягом першого року дії договору.

Стосовно аргументів відповідача про некоректність нарахування штрафних санкцій, суд відмічає таке.

Відповідач вважає, що період нарахування, як основної суми боргу, так і 3% річних, інфляційних нарахувань та пені, вказаний позивачем невірно, що впливає на коректність заявленої до стягнення суми.

Зокрема, відповідач стверджує, що сума 3% річних не повинна перевищувати 1825,00 грн. за весь період прострочення, сума інфляційних втрат не повинна перевищувати 3725,00 грн. за весь період прострочення, оскільки при розрахунку заборгованості, з урахуванням штрафних санкцій, розрахунок повинен здійснюватись починаючи з 21.01.2020.

Позивачем заявлений період з 01.01.2020 по 27.10.2021.

Суд погоджується з аргументами відповідача щодо періоду нарахування та зазначає, що згідно з пунктом 5.3 договору, поточні, щомісячні, розрахунки здійснюються до 20 числа кожного місяця.

Таким чином, позивач повинен був заявити період заборгованості з 21.01.2020 по 21.10.2021, проте, позивачем завлений період з 01.01.2020 по 27.10.2021.

У той же час, зміщення вказаних дат не впливає на заявлену позивачем основну суму боргу, оскільки, навіть при зміщенні первинної дати з 01.01.2020 на 21.01.2020, основна сума боргу, що заявлена позивачем, складається з платежів за 22 прострочені місяці користування відповідачем майном позивача, а гранична заявлена дата - 27.10.2021, відповідає пункту 5.3. договору, що, відповідно, не впливає на коректність розрахунку основної суми заборгованості, що наданий позивачем. Крім того, суд самостійно здійснив перевірку розрахунку, що наданий позивачем та знайшов його обґрунтованим, в частині заявленого основного боргу та заявленої суми інфляційних втрат.

У той же час, перерахунок заявленої позивачем суми 3% річних виявив некоректність поданого позивачем розрахунку.

Розрахунок 3% річних, що здійснений судом.

2520,00 грн. х 3 х 31/365/100 = 6,42 грн. (січень 2020 року)

5040,00 грн. х 3 х 29/365/100 = 12,01 грн. (лютий 2020 року)

7560,00 грн. х 3 х 31/365/100 = 19,26 грн. (березень 2020 року)

10080,00 грн. х 3 х 30/365/100 = 24,85 грн. (квітень 2020 року)

12600,00 грн. х 3 х 31/365/100 = 32,10 грн. (травень 2020 року)

15120,00 грн. х 3 х 30/365/100 = 37,28 грн. (червень 2020 року)

17640,00 грн. х 3 х 31/365/100 = 44,94 грн. (липень 2020 року)

20160,00 грн. х 3 х 31/365/100 = 51,36 грн. (серпень 2020 року)

22680,00 грн. х 3 х 30/365/100 = 55,92 грн. (вересень 2020 року)

25200,00 грн. х 3 х 31/365/100 = 64,20 грн. (жовтень 2020 року)

27720,00 грн. х 3 х 30/365/100 = 68,35 грн. (листопад 2020 року)

30240,00 грн. х 3 х 31/365/100 = 77,04 грн. (грудень 2020 року)

32760,00 грн. х 3 х 31/365/100 = 83,47 грн. (січень 2021 року)

35280,00 грн. х 3 х 28/365/100 = 81,19 грн. (лютий 2021 року)

37800,00 грн. х 3 х 31/365/100 = 96,31 грн. (березень 2021 року)

40320,00 грн. х 3 х 30/365/100 = 99,41 грн. (квітень 2021 року)

42840,00 грн. х 3 х 31/365/100 = 109,15 грн. (травень 2021 року)

45360,00 грн. х 3 х 30/365/100 = 111,84 грн. (червень 2021 року)

47880,00 грн. х 3 х 31/365/100 = 121,99 грн. (липень 2021 року)

50400,00 грн. х 3 х 31/365/100 = 128,41 грн. (серпень 2021 року)

52920,00 грн. х 3 х 30/365/100 = 130,48 грн. (вересень 2021 року)

55440,00 грн. х 3 х 27/365/100 = 122,30 грн. (жовтень 2021 року)

Загальний розмір 3% річних за розрахунком суду, з урахуванням меж позовних вимог = 1578,28 грн.

Крім того, перерахунок заявленої позивачем суми пені виявив некоректність поданого позивачем розрахунку.

Згідно з пунктом 5.7. договору, якщо орендна плата своєчасно не сплачена, орендар буде вимушений сплатити пеню на несплачену суму орендної плати від дати, коли платіж повинен був бути сплачений до дати платежу у розмірі 0,5%.

Розрахунок пені, що здійснений судом.

2520,00 грн. х 0,5/365/100 х 31 = 1,07 грн. (січень 2020 року)

5040,00 грн. х 0,5/365/100 х 29 = 2,00 грн. (лютий 2020 року)

7560,00 грн. х 0,5/365/100 х 31 = 3,21 грн. (березень 2020 року)

10080,00 грн. х 0,5/365/100 х 30 = 4,14 грн. (квітень 2020 року)

12600,00 грн. х 0,5/365/100 х 31 = 5,35 грн. (травень 2020 року)

15120,00 грн. х 0,5/365/100 х 30 = 6,21 грн. (червень 2020 року)

17640,00 грн. х 0,5 /365/100 х 31 = 7,49 грн. (липень 2020 року)

20160,00 грн. х 0,5 /365/100 х 31 = 8,56 грн. (серпень 2020 року)

22680,00 грн. х 0,5/365/100 х 30 = 9,32 грн. (вересень 2020 року)

25200,00 грн. х 0,5/365/100 х 31 = 10,70 грн. (жовтень 2020 року)

27720,00 грн. х 0,5/365/100 х 30 = 11,39 грн. (листопад 2020 року)

30240,00 грн. х 0,5/365/100 х 31 = 12,84 грн. (грудень 2020 року)

32760,00 грн. х 0,5 /365/100 х 31 = 13,91 грн. (січень 2021 року)

35280,00 грн. х 0,5 /365/100 х 28 = 13,53 грн. (лютий 2021 року)

37800,00 грн. х 0,5 /365/100 х 31 = 16,05 грн. (березень 2021 року)

40320,00 грн. х 0,5 /365/100 х 30 = 16,59 грн. (квітень 2021 року)

42840,00 грн. х 0,5/365/100 х 31 = 18,19 грн. (травень 2021 року)

45360,00 грн. х 0,5/365/100 х 30 = 18,64 грн. (червень 2021 року)

47880,00 грн. х 0,5 /365/100 х 31 = 20,33 грн. (липень 2021 року)

50400,00 грн. х 0,5 /365/100 х 31 = 21,40 грн. (серпень 2021 року)

52920,00 грн. х 0,5 /365/100 х 30 = 21,74 грн. (вересень 2021 року)

55440,00 грн. х 0,5 /365/100 х 27 = 20,38 грн. (жовтень 2021 року)

Загальний розмір пені, що розрахований судом, з урахуванням меж позовних вимог = 263,04 грн.

Згідно з частиною 1 статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Зважаючи на вищевикладені висновки суду про доведенність систематичної несплати відповідачем орендної плати, що погоджена сторонами у частині 9. договору як підстава для одностороннього розірвання договору позивачем та належним чином здійснення позивачем дій щодо одностороннього розірвання договору, позовна вимога про повернення майна за договором відповідачем позивачу підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а також змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Принцип змагальності конкретизовано у частині 3 статті 13, частині 1 статті 76, частині 1 статті 78, частині 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно з статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Реалізація принципу змагальності сторін у процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України. Як визначено Верховним Судом, справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") Европейський суд наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, у свою чергу, звертає увагу на те, що стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Отже, принцип змагальності не лише наділяє осіб, які беруть участь у справі, відповідними правами, але і покладає на них обов`язки подати наявні у них докази на підтвердження своїх вимог.

Оцінюючи подані до матеріалів справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат

Судовий збір за подання позовної заяви, в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на сторони пропорційно розміру задоволений позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 11, 73, 74, 76-80, 232, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

вирішив:

1. Позов (вх. №3433/21 від 25.11.2021) Товариства з обмеженою відповідальністю "АВ-Сервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ярове" про зобов`язання вчинити дії, стягнення заборгованості, розірвання договору задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ярове" (08724, Київська обл., Обухівський р-н, с. Дерев`яна, вул. Ярова, буд. 60, код ЄДРПОУ 41638466) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АВ-Сервіс" (01133, м. Київ, б-р Лесі Українки, буд. 5, літ. А, код ЄДРПОУ 31243561) 55440,00 грн. (п`ятдесят п`ять тисяч чотириста сорок гривень) основного боргу, 263,04 грн. (двісті шістдесят три гривні чотири копійки) пені, 1578,28 грн. (одна тисяча п`ятсот сімдесят вісім гривень двадцять вісім копійок) трьох відсотків річних, 4478,04 грн. (чотири тисячі чотириста сімдесят вісім гривень чотири копійки) інфляційних втрат та 6775,95 грн. (шість тисяч сімсот сімдесят п`ять гривень дев`яносто п`ять копійок) судового збору.

3. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Ярове" (08724, Київська обл., Обухівський р-н, с. Дерев`яна, вул. Ярова, буд. 60, код ЄДРПОУ 41638466) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "АВ-Сервіс" (01133, м. Київ, б-р Лесі Українки, буд. 5, літ. А, код ЄДРПОУ 31243561) частину нежитлового приміщення складу площею 70 кв. м, за адресою: Київська обл., м. Українка, вул. Юності, буд. 8.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 30.09.2022.

Суддя С.О. Саванчук