Рішення

від 26.09.2022 по справі 914/1683/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.09.2022 Справа № 914/1683/22

За позовом: Державного підприємства Міжнародний аеропорт Львів імені Данила Галицького, м. Львів,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Талісман Тревел, м. Львів

про стягнення 2 689, 64 грн.

Суддя Манюк П.Т.

За участю секретаря Лазаренко С.В.

Представники:

від позивача: Стасишина Т.В. - представник;

від відповідача: не з`явився

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшов позов Державного підприємства Міжнародний аеропорт Львів імені Данила Галицького до Товариства з обмеженою відповідальністю Талісман Тревел стягнення 2 689, 64 грн.

Ухвалою суду від 29.07.2022 відкрито провадження у справі № 914/1683/22 за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 22.08.2022. Ухвалою суду від 22.08.2022 розгляд справи відкладено на 26.09.2022 у зв`язку з неявкою представника відповідача в судове засідання.

В судове засідання, 26.09.2022, представник позивача з`явився, позовні вимоги підтримав, просив їх задоволити з підстав викладених у позовній заяві та усних поясненнях.

В судове засідання, 26.09.2022, представник відповідача повторно не з`явився, причин неявки не повідомив. Поштовий конверт з ухвалою суду був надісланий на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та повернений суду з відміткою відділення поштового зв`язку за закінченням терміну зберігання.

Відповідно до приписів п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення, в судовому засіданні 26.09.2022 проголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

Позиція позивача.

Державне підприємство Міжнародний аеропорт Львів імені Данила Галицького (надалі позивач) звернулося в Господарський суд Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Талісман Тревел (надалі відповідач) про стягнення 2 689, 64 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 22 січня 2018 року між сторонами у справі був укладений договір № ОД/2018/01/22/3 (надалі договір) про надання послуг з розміщення транспортних засобів на привокзальній площі терміналу А.

Відповідно до п.1.1. даного договору, позивач зобов`язується надати відповідачу послуги з розміщення транспортного засобу (-ів) відповідача на привокзальній площі терміналу А.

Згідно п. 2.2. договору, відповідач зобов`язаний щомісячно сплачувати позивачу винагороду у розмірі 250,00 грн в т.ч. ПДВ за кожне одне місце для розміщення автомобіля.

Проте, відповідач неналежним чином виконав взяті на себе за договором зобов`язання. Станом на день подання позову відповідачем не оплачено виставлені за березень-жовтень 2018 року до оплати рахунки за розміщення транспортного засобу на привокзальній площі терміналу А (послуги паркування).

У зв`язку із наявною заборгованістю за договором, яка тривала понад 6 місяців, позивач направив відповідачу листа від 04.10.2018 №2481/01.01-16 щодо припинення надання послуг за договором з 10.10.2018 до повного погашення заборгованості. З моменту підписання сторонами договору і до моменту припинення надання послуг за цим договором, позивачем до оплати відповідачу було виставлено 9 рахунків (від 28.02.2018 № 523; від 31.03.2018 № 1400; від 30.04.2018 № 1876; від 31.05.2018 № 2211; від 30.06.2018 № 2802; від 31.07.2018 № 3421; від 31.08.2018 № 3821; від 25.09.2018 № 4300; від 10.10.2018 № 6300), з яких тільки один (від 28.02.2018 № 523) відповідачем було сплачено.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 1 830, 65 грн. Крім стягнення основної заборгованості позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 148, 40 грн, інфляційні втрати в розмірі 579, 82 грн та 3 % річних в розмірі 130, 77 грн.

Позиція відповідача.

Відповідач відзиву чи письмових обґрунтованих пояснень суду не представив, позовні вимоги не заперечив.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд прийшов до висновків про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення виходячи з таких мотивів.

Згідно з ст. 174 ГК України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать. Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як встановлено судом, 22 січня 2018 року між сторонами у справі був укладений договір № ОД/2018/01/22/3 про надання послуг з розміщення транспортних засобів на привокзальній площі терміналу А.

Згідно з частиною 1 статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором

Відповідно до п. 1.1. договору, позивач зобов`язується надати відповідачу послуги з розміщення транспортного засобу відповідача на привокзальній площі терміналу А.

Згідно п. 2.2. договору, відповідач зобов`язаний щомісячно сплачувати позивачу винагороду у розмірі 250,00 грн. в т.ч. ПДВ за кожне одне місце для розміщення автомобіля.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 526 ЦК України, господарське зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.

Також, як передбачено ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Пунктами 2.4. та 3.2. договору визначено, що розрахунки за послуги проводяться відповідачем (замовником) протягом десяти банківських днів з моменту отримання рахунку від позивача (виконавця).

В порушення умов договору відповідачем не оплачено наступні виставлені позивачем до оплати рахунки за березень-жовтень 2018 року за розміщення транспортного засобу на привокзальній площі терміналу «А» (послуги паркування):

1. від 31.03.2018 № 1400 на суму 250,00 грн. в.т.ч. ПДВ

2. від 30.04.2018 № 1876 на суму 250,00 грн. в.т.ч. ПДВ

3. від 31.05.2018 № 2211 на суму 250,00 грн. в.т.ч. ПДВ

4. від 30.06.2018 № 2802 на суму 250,00 грн. в.т.ч. ПДВ

5. від 31.07.2018 № 3421 на суму 250,00 грн. в.т.ч. ПДВ

6. від 31.08.2018 № 3821 на суму 250,00 грн. в.т.ч. ПДВ

7. від 25.09.2018 № 4300 на суму 250,00 грн. в.т.ч. ПДВ

8. від 10.10.2018 № 6300 на суму 80,66 грн. в.т.ч. ПДВ.

Рахунки позивач щомісячно передавав представнику відповідача наручно.

У зв`язку із наявною заборгованістю за договором, яка тривала понад 6 місяців, позивач направив відповідачу листа від 04.10.2018 № 2481/01.01-16 щодо припинення надання послуг за договором з 10.10.2018 до повного погашення заборгованості. Тобто, з моменту підписання сторонами договору і до моменту припинення надання послуг за цим договором позивачем до оплати відповідачу було виставлено 9 рахунків (від 28.02.2018 № 523; від 31.03.2018 № 1400; від 30.04.2018 № 1876; від 31.05.2018 № 2211; від 30.06.2018 № 2802; від 31.07.2018 № 3421; від 31.08.2018 № 3821; від 25.09.2018 № 4300; від 10.10.2018 № 6300), з яких тільки один (від 28.02.2018 № 523) відповідачем було сплачено.

Сторони у п. 5.3. договору погодили, що досудове врегулювання спорів між сторонами цього договору не є обов`язковим, однак з метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з претензією від 24.01.2020 № 217/01.01-16 та повторно надіслав рекомендованим поштовим відправленням на юридичну адресу відповідача копії виставлених рахунків за березень-жовтень 2018 року. Вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення, що змусило позивача звернутися із відповідним позовом до господарського суду.

Представник відповідача в судові засідання не з`явився, доказів погашення заборгованості не надав, позовні вимоги не заперечив.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що права позивача були порушені внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором щодо надання послуг, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 1 860, 65 грн є обґрунтованими та такими що підлягають до задоволення в повному обсязі.

Згідно ст. ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі ст. 625 ЦК України, позивачем нараховано відповідачу інфляційні втрати в розмірі 579, 82 грн та 3 % річних в розмірі 130, 77 грн. Перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд вважає його вірним, відтак позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до п. 4.2. договору, за недотримання строків оплати наданих послуг, визначених у п. 3.2 цього договору, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення.

Позивачем нараховано відповідачу пеню в розмірі 148, 40 грн. Суд, перевіривши поданий позивачем розрахунок пені, дійшов висновку, що розрахунок проведений відповідно до вимог законодавства, відтак позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.

Відшкодування витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 74, 76, 77, 78, 86, 124, 126, 129, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Талісман Тревел (79018, м. Львів, вул. Антоновича, 20, оф. 2, код ЄДРПОУ 40120899) на користь Державного підприємства Міжнародний аеропорт Львів ім. Данила Галицького (79000, м. Львів, аеропорт ЦА, код ЄДРПОУ 33073442) суму в розмірі 5 170, 64 грн, з яких:

- 1 830, 65 грн основна заборгованість;

- 148, 40 грн пеня;

- 579, 82 грн інфляційні втрати;

- 130, 77 грн 3% річних;

- 2 481, 00 грн судовий збір.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 30 вересня 2022 року.

Суддя Манюк П.Т.