Рішення

від 26.09.2022 по справі 914/1881/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.09.2022 Справа № 914/1881/22

За позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Маляр», м. Львівдо відповідача:Акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Київпро:стягнення заборгованості, пені, інфляційних втрат, 3% річних Суддя Крупник Р.В. Секретар Шевчук О.О.Представники сторін:від позивача:не з`явився;від відповідача:Підгородна І.М. представниця.

ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява ТОВ «Маляр» до АТ «Українська залізниця» про стягнення заборгованості, пені, інфляційних втрат, 3% річних.

Ухвалою від 17.08.2022 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, розгляд справи ухвалив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначив на 12.09.2022.

Ухвалою від 12.09.2022 розгляд справи по суті відкладено на 26.09.2022.

У судове засідання 26.09.2022 представник позивача не з`явився, направив на адресу суду заяву (вх. №19607/22 від 22.09.2022), у якій просив здійснювати розгляд справи за його відсутності.

Представниця відповідача у судове засідання 26.09.2022 з`явилася, просила суд зменшити розмір штрафних санкцій на 50% з урахуванням підстав, викладених у відзиві на позов.

АРГУМЕНТИ СТОРІН.

Аргументи позивача.

Позовна заява обґрунтована тим, що між позивачем (постачальник) та АТ «Українська залізниця» в особі начальника підрозділу «Служба організації та проведення закупівель» регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Українська залізниця» (покупець) укладено Договір поставки №Л/НХ-21739/НЮ від 04.11.2021, згідно із яким постачальник зобов`язався поставити покупцеві товар, зазначений у специфікації №1, а покупець прийняти товар і оплатити його вартість.

22.12.2021 між сторонами укладено додаткову угоду до договору, якою продовжено строк дії договору до 31.03.2022, доповнено договір специфікацією №2 на суму 39858,00 грн., а також викладено п. 1.1., 1.3., 1.4., 3.1., 10.1., 13.1. договору в новій редакції.

Як стверджує позивач, свої зобов`язання за договором він виконав належним чином та поставив відповідачу товар на загальну суму 240096,00 грн. з ПДВ. Разом з цим, відповідач своїх зобов`язань за договором не дотримався.

04.04.2022 структурним підрозділом «Служба організації та проведення закупівель» регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Українська залізниця» направлено позивачу лист про неможливість здійснювати розрахунки своєчасно у зв`язку із введенням воєнного стану та залученістю до перевезення вантажів, пасажирів, евакуації населення. У цьому листі висловлено прохання про реструктуризацію боргу рівними частинами з погашенням до 25% щомісячно.

У відповідь на вказаний лист, позивач погодив реструктуризацію боргу із його погашенням наступним чином: 1) квітень: 60024,00 грн. (25%); 2) травень: 60024,00 грн. -120048,00 грн. (25% - 50%); 3) червень: 60024,00 грн. (25%); 4) липень: 60024,00 грн. (25%).

Не зважаючи на це, станом на дату подання позову, відповідачем не сплачено 120048,00 грн. заборгованості

Враховуючи неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань, позивач звернувся до суду із цим позовом про стягнення 137889,11 грн. заборгованості, з яких 120048,00 грн. основного боргу; 13583,51 грн. пені; 3241,30 грн. інфляційних втрат; 1016,30 грн. 3% річних.

Аргументи відповідача.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, у якому просив зменшити розмір штрафних санкцій на 50% з підстав введення на території України воєнного стану, що є обставинами непереборної сили, а також з урахування того, що він є стратегічним підприємством, яке після початку збройної агресії російської федерації проти України виконує безкоштовні евакуаційні рейси, перевезення військових та гуманітарних вантажів, тоді як інфраструктура підприємства зазначає постійних обстрілів та ракетних ударів з боку агресора.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

Згідно із рішенням тендерного комітету від 21.10.2021 між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено Договір поставки №Л/НХ-21739/НЮ від 04.11.2021 (надалі Договір).

Також, 22.12.2021 між сторонами підписано Додаткову угоду №1 до Договору, якою внесено зміни до п.п. 1.1., 1.3., 1.4., 3.1., 3.2., 10.1, 13.1. Договору та викладено їх у новій редакції.

У зв`язку із цим, пункти Договору, у які внесено зміни, викладаються судом згідно із редакцією Додаткової угоди №1 від 22.12.2021.

Відповідно до п. 1.1. Договору постачальник зобов`язується у 2021-2022 роках поставити покупцеві товар, зазначений у специфікації №1 (додаток №1 до договору) та специфікації №2 (додаток №3 до договору), що є невід`ємними його частинами, а покупець прийняти і оплатити такий товар.

Відповідно до п.п. 1.2.-1.4. Договору найменування товару: Розчинник 646 без прекурсорів TM Optima, органічний розчинник Калоша Код ДК 021:2015-44830000-7 (Mастики, шпаклівки, замазки та розчинники), номенклатура товару, код УКТЗЕД, виробник товару, країна походження товару визначаються у специфікації №1 (додаток №1 до даного договору). Кількість товару: визначається у специфікації №1 (додаток №1) та специфікації №2 (додаток №3). Рік виготовлення товару: 2021-2022.

Судом встановлено, що у Додатковій угоді №1 від 22.12.2021 сторони також дійшли згоди продовжити строк дії Договору до 31.03.2022, в обсязі, що не перевищує 20% суми, визначеної у Договорі, та доповнити Договір специфікацією №2 (додаток №3 до договору) на суму 39858,00 грн., у т.ч. ПДВ 20% 6643,00 грн. Окрім цього, як додаток до цієї угоди сторони підписали специфікацію №2.

Згідно із п.п. 3.1.-3.2. Договору ціна за одиницю товару визначається у специфікації №1 (додаток №1 до даного договору) та специфікації №2 (додаток №3 до даного договору) і приймається сторонами у національній валюті України гривні. Постачання здійснюється за цінами, передбаченими у специфікації №1 (додаток №1 до договору) та специфікації №2 (додаток №3 до договору). Сума даного договору складає: 240096,00 грн. (двісті сорок тисяч дев`яносто шість грн. 00 коп.), у тому числі ПДВ 20% 40016,00 грн. (сорок тисяч шістнадцять грн. 00 коп.)

У специфікаціях №1 і №2 до Договору сторони передбачили поставку товару, а саме розчинника 646 без прекурсорів TM Optima, органічного розчинника Калоша із зазначенням їх технічних характеристик, кількості та загальної суми у розмірі 240096,00 грн. з ПДВ.

У п. 4.1. Договору сторони погодили, що розрахунки проводяться у безготівковій формі: із контрагентами, які є платниками ПДВ:

- покупець здійснює розрахунок за кожну партію поставленого товару за умови наявності належним чином оформлених документів на відповідну партію: 1) акту приймання-передачі товару; 2) видаткової накладної; 3) податкової накладної, складеної та зареєстрованої у Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до Податкового кодексу України;

- покупець здійснює розрахунок протягом 45 банківських днів з дати реєстрації постачальником, складеної відповідно до Податкового кодексу України, податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

На виконання умов Договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар за Договором на загальну суму 240096,00 грн. з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №1039 від 21.12.2021 і Актом приймання-передачі №2 від 21.12.2021, видатковою накладною №1040 від 21.12.2021 і Актом приймання-передачі №1 від 21.12.2021, видатковою накладною №132 від 23.02.2022 і Актом приймання-передачі №3 від 23.02.2022.

Через неможливість здійснити своєчасну оплату вартості поставленого за Договором товару у відповідача утворилась заборгованість у сумі 240096,00 грн. У зв`язку із цим, сторони домовились реструктуризувати заборгованість покупця із здійсненням ним щомісячно наступних платежів:

- квітень 60024,00 грн. (25%);

- травень 60024,00 грн. 120048,00 грн. (25-50%);

- червень 60024,00 грн. (25%);

- липень 60024,00 грн. (25%) (на випадок оплати в травні 25%).

Зазначене вбачається зі змісту листа відповідача №НХ Льв-1/3002 від 04.04.2022 та листа позивача вих. №01/0504 від 05.04.2022.

На виконання своїх зобов`язань за Договором відповідач сплатив на користь позивача 120048,00 грн., що підтверджуються виписками по банківському рахунку від 29.04.2022, 30.06.2022.

Разом з цим, залишок реструктуризованої заборгованості у сумі 120048,00 грн. (240096,00 - 120048,00) сплачено не було, що і стало підставою для звернення до суду із цим позовом.

ОЦІНКА СУДУ.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Як передбачено ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Судом встановлено, що між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено Договір поставки №Л/НХ-21739/НЮ від 04.11.2021.

Згідно із ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Частиною 1 ст. 662 ЦК України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

На виконання умов Договору позивач передав, а відповідач прийняв обумовлений у специфікаціях товар на загальну суму 240096,00 грн. з ПДВ, що підтверджується відповідними видатковими накладними та актами приймання-передачі.

Згідно із ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У п. 4.1. Договору сторони погодили, що розрахунки проводяться у безготівковій формі із контрагентами, які є платниками ПДВ наступним чином покупець здійснює розрахунок протягом 45 банківських днів з дати реєстрації постачальником, складеної відповідно до Податкового кодексу України, податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Свої зобов`язання щодо формування та реєстрації податкових накладних позивач виконав належним чином, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

Як передбачено ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що відповідач свого обов`язку щодо оплати вартості поставленого товару за Договором у погоджений сторонами строк належним чином не виконав, що стало підставою для реструктуризації сторонами його боргу із встановленням обов`язку здійснення щомісячних платежів протягом квітня-липня 2022 року.

Виписками по банківському рахунку підтверджується факт сплати відповідачем на користь позивача 120048,00 грн. вартості поставленого товару.

Зважаючи на те, що доказів повної чи часткової сплати решти суми заборгованості у розмірі 120048,00 грн. (240096,00 - 120048,00) відповідачем подано не було, у судовому засіданні представниця відповідача визнала наявність заборгованості за Договором, суд доходить висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача про стягнення із відповідача основної суми заборгованості.

Звернувшись до суду із позовом, позивач, окрім основної суми заборгованості, також просить стягнути із відповідача 3241,30 грн. інфляційних втрат; 1016,30 грн. 3% річних.

Належним чином проаналізувавши вказані позовні вимоги, а також докази подані на їх підтвердження, суд зазначає наступне.

Як передбачено ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок заявлених позивачем до стягнення сум 3% річних та інфляційних втрат, врахувавши відсутність заперечень представниці відповідача щодо здійснених позивачем розрахунків та визнання нею правильності проведення таких, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення із відповідача 3241,30 грн. інфляційних втрат та 1016,30 грн. 3% річних.

У поданому позові позивач також просить суд стягнути із відповідача пеню за неналежне виконання останнім зобов`язання щодо поставки товару у визначені сторонами строки, яка становить 13583,51 грн.

В судовому засіданні представниця відповідача визнала правильність обрахунків пені, однак просить зменшити розмір пені на 50%, покликаючись на обставини непереборної сили, а саме введення на території України воєнного стану, виконання ним з початку війни безкоштовних евакуаційних рейсів, перевезення військових та гуманітарних вантажів, тоді як інфраструктура підприємства зазначає постійних обстрілів та ракетних ударів з боку агресора.

Про зменшення пені відповідачем зазначено також у відзиві на позовну заяву і заперечень щодо такого зменшення від позивача до суду не надходило.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 233 ГК України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно із ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 04.02.2020 у справі № 918/116/19.

Обставинами, на які сторони справи можуть посилатися при розгляді питання про зменшення неустойки, є: критичний фінансово-господарський стан суб`єкта господарювання; наявність заборгованості із заробітної плати; наявність податкового боргу; зменшення прибутку підприємства; відсутність коштів на банківських рахунках; потреба в грошових коштах для підтримання технологічного процесу виробництва; монопольне становище контрагента; стягнення 3 відсотків річних та інфляційних нарахувань; існування дебіторської заборгованості (постанови Верховного Суду від 04.06.2018 у справі №908/1453/14, від 21.01.2021 у справі №927/704/19, від 30.03.2021 у справі №902/538/18).

Проаналізувавши доводи відповідача, врахувавши відсутність заперечень позивача, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру пені.

Суд виходить із того, що позивачем не доведено розміру заподіяних йому збитків, у зв`язку із чим суд не може перевірити чи є заявлений до стягнення розмір неустойки значно завищеним перед розміром збитків.

Не менш важливим є і те, що прострочення із оплати є незначним (меншим ніж півроку), відповідач здійснив часткову сплату заборгованості (половину вартості поставленого товару), не заперечував проти наявності у нього заборгованості загалом, а із нього на користь позивача суд уже стягнув у повному обсязі відповідні суми інфляційних втрат та 3% річних.

Заслуговують на увагу також і майнові інтереси відповідача, який у зв`язку із початком широкомасштабної війни є залученим до здійснення евакуаційних рейсів, перевезення військових та гуманітарних вантажів та інфраструктура якого зазнає обстрілів та ракетних ударів з боку російської федерації, що впливає на ефективне здійснення підприємницької діяльності та платоспроможність відповідача.

У своїй постанові від 30.03.2021 у справі №902/538/18 Верховний Суд вказав, що виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (пені) до її розумного розміру.

У постанові від 16.03.2021 у справі №922/266/20 Верховний Суд зазначає, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним із принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Неустойка спрямована на забезпечення компенсації майнових втрат постраждалої сторони. Для того, щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було би передбачити.

Зважаючи на все викладене вище, з метою дотримання розумного балансу між інтересами сторін суд вважає, що розмір неустойки підлягає зменшенню на 50%, а тому із відповідача на користь позивача підлягає стягненню 6791,75 грн. (13583,51 х 50/100) пені.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

У відповідності до ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При обрахунку суми судового збору суд враховує правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 03.04.2018 у справі №902/339/16 про те, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Таким чином, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача повністю у розмірі 2481,00 грн.

Керуючись ст. 4, 74, 76-80, 123, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5; код ЄДРПОУ 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Маляр» (79022, м. Львів, вул. Городоцька, буд. 174 А; код ЄДРПОУ 37363098) 120048,00 грн. основного боргу; 6791,75 грн. пені; 3241,30 грн. інфляційних втрат, 1016,30 грн. 3% річних та 2481,00 грн. судового збору.

3. У задоволенні решти вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 30.09.2022.

Суддя Крупник Р.В.