Рішення

від 27.09.2022 по справі 917/234/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.09.2022 р. Справа № 917/234/22

Суддя господарського суду Полтавської області Білоусов С.М. при секретарі судового засідання Мацко О.В., розглянувши матеріали

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ерідон Тех", вул. Кришталева, буд. 5, Петропавлівська Борщагівка, Києво-Святошинський район, Київська область, 08130, код ЄДРПОУ 33870417

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перше Травня - 2012", с. Безсали, Лохвицький район, Полтавська область, 37206, код ЄДРПОУ 37953562

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ерідон Тех" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовною заявою № 43 від 15.02.2022 року (вх. № 258/22 від 21.02.2022 року) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перше Травня - 2012" про стягнення заборгованості за договором № 13/01-21ЛО-103 від 13.01.2021 року, яка складається з: 1 802 336,46 грн. основного боргу, 25 319,22 грн. інфляційного нарахування, 91 252,54 грн. 24% річних та 69 673 87 грн. пені.

Згідно з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.02.2022 року даний позов був переданий на розгляд судді Білоусову С.М.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що сторони перебували у договірних відносинах, проте, відповідач взяті на себе зобов`язання за договором № 13/01-21ЛО-103 поставки сільськогосподарської техніки від 13.01.2021 року не виконав, грошові кошти за поставлений товар в повній мірі не сплатив.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 23.02.2022 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 917/234/22 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 15.03.2022 року на 10:15.

У зв`язку з перебуванням судді Білоусова С.М. у відпустці засідання суду в цей день не відбулося.

Після виходу з відпустки судді Білоусова С.М. ухвалою суду від 04.04.2022 року призначено справу до розгляду в підготовчому судовому засіданні на 28.04.2022 р. на 10:15.

18.04.2022 року на офіційному вебсайті Судової влади України, вебсторінці господарського суду Полтавської області в розділі "Новини" https://pl.arbitr.gov.ua/ (а.с. 69) суд повідомив сторони про призначення справи № 917/234/22 до розгляду в підготовчому судовому засіданні на 28.04.2022 р. на 10:15.

Ухвалою суду від 28.04.2022 року закрито підготовче провадження у справі № 917/234/22 та призначено її до судового розгляду по суті на 02.06.2022 р. на 10:15.

На офіційному вебсайті Судової влади України, вебсторінці господарського суду Полтавської області в розділі "Новини" https://pl.arbitr.gov.ua/ (а.с. 75) суд повідомив сторони про закриття підготовчого засідання в даній справі та призначення її до розгляду по суті на 02.06.2022 на 10:15.

Ухвалою господарського Полтавської області від 02.06.2022 року відкладено розгляд справи по суті на 23.08.2022 р. на 11:00.

23.08.2022 року ухвалою суду, повторно, відкладено розгляд даної справи по суті на 27.09.2022р. на 10:30 про що на офіційному вебсайті Судової влади України, вебсторінці господарського суду Полтавської області в розділі "Новини" https://pl.arbitr.gov.ua/ (а.с. 98) суд повідомив сторони.

Відповідач наданими йому процесуальними правами не скористався, відзив на позов чи будь-які заяви та клопотання суду не подав.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.

13.01.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ерідон Тех" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Перше травня - 2012" (покупець) було укладено договір № 13/01-21ЛО-103 поставки сільськогосподарської техніки за яким постачальник зобов`язався поставити та передати, а покупець зобов`язався оплатити і прийняти сільськогосподарську техніку (далі - Товар) в такій кількості, по такій ціні та на умовах, що є зазначеними у Додатку № 1, який є невід`ємною частиною даного договору.

Відповідно до п. 2.1 договору покупець купує товар в кількості і по цінах згідно додатку № 1 до даного договору та п. 2.2 даного договору.

Згідно п. 2.2 договору та додатку № 1 до нього вартість товару, що поставляється за цим договором, складає 2 512 965,00 грн., в т.ч. ПДВ 418 827,50 грн., що є еквівалентом 73 500,00 євро, згідно курсу продажу євро до гривні по даним ПАТ "Креді Агріколь Банк" станом на 12.01.2021 року, що дорівнює 34,19 грн.

За умовами п. 2.3 договору сторони погоджуються відповідно до ст. 533 ЦК України застосовувати при проведенні розрахунків за товар курс продажу євро до гривні, що встановлений ПАТ "Креді Агріколь Банк" на час закриття торгів (далі курс Банку) на дату здійснення розрахунків (перерахування коштів) покупцем постачальнику. Сторони погоджуються, що вартість (73 500,00 євро) товару остаточно визначається та сплачується покупцем в наступному порядку:

- ціна товару може змінюватися в тому випадку, коли курс євро до гривні на день проведення розрахунків (перерахування коштів) є іншим, ніж зазначений в договорі (п. 2.4, 2.4.1 договору).

Пунктом 2.7 договору сторони погодили здійснення платежів покупцем на наступних умовах:

- покупець оплачує 10% від загальної вартості товару, що складає 251 296,50 грн., що є еквівалентом 7 350,00 євро в строк до 13.01.2021 року шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на підставі виставленого рахунку-фактури, направленого з використанням факсимільного зв`язку (електронної пошти) (п. 2.7.1);

- покупець оплачує 10% від загальної вартості товару, що складає 251 296,50 грн., що є еквівалентом 7 350,00 євро в строк до 01.03.2021 року шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на підставі виставленого рахунку-фактури, направленого з використанням факсимільного зв`язку (електронної пошти) (п. 2.7.2);

- покупець оплачує 20% від загальної вартості товару, що складає 502 593,00 грн., що є еквівалентом 14 700,00 євро в строк до 01.09.2021 року шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на підставі виставленого рахунку-фактури, направленого з використанням факсимільного зв`язку (електронної пошти) (п. 2.7.3);

- покупець оплачує 30% від загальної вартості товару, що складає 753 889,50 грн., що є еквівалентом 22 050,00 євро в строк до 01.11.2021 року шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на підставі виставленого рахунку-фактури, направленого з використанням факсимільного зв`язку (електронної пошти) (п. 2.7.4);

- покупець оплачує 30% від загальної вартості товару, що складає 753 889,50 грн., що є еквівалентом 22 050,00 євро в строк до 01.12.2021 року шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на підставі виставленого рахунку-фактури, направленого з використанням факсимільного зв`язку (електронної пошти) (п. 2.7.5).

Постачальник поставляє товар на умовах та в термін вказаний в додатку № 1, при виконанні покупцем п. 2.7.1 даного договору стосовно умов поставки, а у разі порушення термінів оплати, сторони додатково погоджують терміни поставки (п. 3.1 договору).

Відповідно до п. 3.5 договору товар вважається поставлений постачальником та прийнятий покупцем після передачі товару покупцю, що підтверджується підписаною видатковою накладною або актом приймання-передачі товару.

Пунктом 8.2 договору сторони погодили, що він набуває чинності з дня його підписання представниками обох сторін і діє до моменту повного його виконання.

Позивач взяті на себе зобов`язання виконав у повному обсязі, а саме: поставив, ввів у експлуатацію та передав у користування відповідачу товар (сільськогосподарську техніку) навантажувач телескопічний DIECI Agri Star 37.7 (Італія).

Відповідач - ТОВ "Перше Травня - 2012" взяті на себе зобов`язання за договором № 13/01-21ЛО-103 поставки сільськогосподарської техніки від 13.01.2021 року виконав не в повному обсязі, внаслідок чого утворилася заборгованість в розмірі 1 802 336,46 грн.

Вважаючи свої права порушеними позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Перше Травня - 2012" заборгованості за договором № 13/01-21ЛО-103 від 13.01.2021 року, яка складається з: 1 802 336,46 грн. основного боргу, 25 319,22 грн. інфляційного нарахування, 91 252,54 грн. 24% річних та 69 673 87 грн. пені..

При прийнятті рішення судом враховано наступне.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 265 Господарського кодексу України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

За приписами ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, в тому числі Глави 54 Цивільного кодексу України.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК).

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 165, 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 662, 692, 712 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до акту введення в експлуатацію від 19.01.2021 року позивач передав відповідачу та ввів в експлуатацію товар навантажувач телескопічний DIECI Agri Star 37.7 2021 року виготовлення № ХВС 1852285 вартістю 2 512 965,00 грн., що є еквівалентом становить 73 500,00 євро, згідно курсу продажу євро до гривні по даним ПАТ "Креді Агріколь Банк" станом на 12.01.2021 року.

Приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом з`ясовано, що порядок здійснення розрахунків за договором № 13/01-21ЛО-103 поставки сільськогосподарської техніки від 13.01.2021 року викладений в пункті 2.7 даного договору.

Покупець ТОВ "Перше Травня - 2012" в порушення прийнятих на себе договірних зобов`язань оплату за товар здійснив частково в розмірі 601 564,00 грн., що є еквівалентом 18 128,68 євро., а саме:

-відповідно до платіжного доручення № 10788 від 13.01.2021 року сплатив 251 296,50 грн.;

- відповідно до платіжного доручення № 10811 від 09.03.2021 року сплатив 250 267,50 грн.;

-відповідно до платіжного доручення № 91 від 01.12.2021 року сплатив 100 000,00 грн.

Заборгованість за договором в сумі 1 802 336,46 грн., що є еквівалентом 55 371,32 євро, відповідачем не сплачена. Станом на дату розгляду справи у суду відсутні належні та допустимі докази її оплати.

З огляду на викладене, позовні вимоги щодо стягнення з ТОВ "Перше Травня - 2012" 1 802 336,46 грн. основного боргу за договором № 13/01-21ЛО-103 поставки сільськогосподарської техніки від 13.01.2021 року підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

Положеннями ст. 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Ст. 612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно зі ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. 551 ЦК України).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 6.3 договору сторони погодили, що покупець у випадку прострочення платежів, зазначених в п. 2.7, п. 2.7.1, п. 2.7.2, п. 2.7.3, 7.2.4 та п. 2.7.5 цього договору оплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен прострочений день.

Відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань підлягають стягненню штрафні санкції у вигляді пені, розмір якої повинен визначатися обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами та узгоджуватися в договорі.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення 69 673,87 грн. пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За умовами п. 8.4 укладеного між сторонами договору, у випадку порушення грошових зобов`язань покупець, у відповідності до вимог ст. 625 ЦК України, сплачує суму боргу з врахуванням індексу інфляції та 24% річних від суми невиконаного грошового зобов`язання за весь період прострочення.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Відповідні правові висновки викладені, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 року у справі № 922/3095/18, від 18.03.2020 року у справі № 902/417/18.

Крім того, приймає до уваги правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові КГС у складі Верховного Суду від 26.06.2020 року у справі № 905/21/19, за якою якщо боржник після нарахування йому інфляційних втрат за відповідний місяць допустив подальше прострочення в оплаті основного боргу, то кредитор, виходячи з того, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат, яке виникло в силу закону, є грошовим, вправі нарахувати боржнику інфляційні втрати на суму основного боргу, збільшену на індекс інфляції за попередній місяць прострочення.

Частиною 4 ст. 236 ГПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Позивач заявив до стягнення 91 252,54 грн. 24% річних та 25 319,22 грн. інфляційного збільшення заборгованості.

Здійснивши за допомогою калькулятора "ЛІГА:ЗАКОН для всіх" перерахунок пені, 24% річних та інфляційних втрат, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно п. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За приписами ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Щодо судових витрат слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позовні вимоги судом задоволені повністю, суд приходить до висновку, що судовий збір у розмірі 29 828,74 грн. слід покласти на відповідача.

Суд роз`яснює, що в разі добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Сторони також мають право укласти мирову угоду у процесі виконання судового рішення.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 232-233, 237-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Перше Травня - 2012" (с. Безсали, Лохвицький район, Полтавська область, 37206, код ЄДРПОУ 37953562) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ерідон Тех" (вул. Кришталева, буд. 5, Петропавлівська Борщагівка, Києво-Святошинський район, Київська область, 08130, код ЄДРПОУ 33870417) заборгованості за договором № 13/01-21ЛО-103 від 13.01.2021 року, яка складається з: 1 802 336,46 грн. - основного боргу, 25 319,22 грн. - інфляційного нарахування, 91 252,54 грн. - 24% річних, 69 673 87 грн. пені та витрати по сплаті судового збору в розмірі 29 828,74 грн.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

3. Копію рішення направити учасникам (сторонам) справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст. 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Білоусов С. М.