Рішення

від 29.09.2022 по справі 280/1597/22

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29 вересня 2022 року Справа № 280/1597/22 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Конишевої О.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

до Берестівської сільської ради Бердянського району Запорізької області (71130, Запорізька область, Бердянський район, вул. Миру, буд. 177А; код ЄДРПОУ 04351937),

Сільського голови Берестівської сільської ради Бердянського району Запорізької області Жогло Ігоря Олексійовича (71130, Запорізька область, Бердянський район, с.Берестове, вул. Шкільна, буд. 83)

про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку, -

ВСТАНОВИВ:

28.01.2022 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Берестівської сільської ради Бердянського району Запорізької області (далі відповідач 1), Сільського голови Берестівської сільської ради Бердянського району Запорізької області Жогло Ігоря Олексійовича (далі відповідач 2), відповідно до якого позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати розпорядження відповідача 2 від 29.12.2021 №461-к про звільнення позивача з посади провідного спеціаліста .відділу організаційної, інформаційної, кадрової роботи та документообігу Берестівської сільської ради Бердянського району Запорізької області;

- поновити позивача на посаді провідного спеціаліста відділу організаційної, інформаційної, кадрової роботи та документообігу Берестівської сільської ради Бердянського району Запорізької області;

- стягнути з відповідача 1 на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу від дня звільнення до дня поновлення на роботі з розрахунку 878,60 грн. за робочий день.

Крім того, просить рішення в частині поновлення на посаді, а також в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць допустити до негайного виконання, а також витребувати від відповідачів докази по справі.

Ухвалою суду від 02.02.2022 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

За приписами частини 9 статті 31 КАС України невирішені судові справи за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду, що додається до матеріалів справи, передаються для повторного автоматизованого розподілу справ виключно у разі, коли суддя (якщо справа розглядається одноособово) або суддя-доповідач із складу колегії суддів (якщо справа розглядається колегіально) у визначених законом випадках не може продовжувати розгляд справи більше чотирнадцяти днів, що може перешкодити розгляду справи у строки, встановлені цим Кодексом.

На підставі розпорядження керівника апарату суду №32 від 03.06.2022 Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справ адміністративна справа №280/1597/22 призначена на повторний автоматизований розподіл у зв`язку з призовом на військову службу під час мобілізації судді Запорізького окружного адміністративного суду Лазаренка М.С. з 10.03.2022.

Після повторного перерозподілу справи, проведеного в порядку КАС України, справу передано на розгляд судді Запорізького окружного адміністративного суду Конишевій О.В.

Ухвалою суду від 08.06.2022 прийнято адміністративну справу №280/1597/22 до свого провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Розпорядженням голови Берестівської сільської району Запорізької області від 10.03.2016 року за №13-к позивачка була прийнята на посаду головного спеціаліста з інформаційної та організаційної роботи зі збереженням 9 рангу посадової особи місцевого самоврядування.

На підставі розпорядження від 22.01.2021 року за №28-к переведена на посаду провідного спеціаліста відділу організаційної, інформаційної, кадрової роботи та документообігу зі збереженням 9 рангу посадової особи місцевого самоврядування.

Посилаючись на рішення сесії Берестівської сільської ради від 28.10.2021 року №64 «Про затвердження структури та штатної чисельності Берестівської сільської ради та її виконавчих органів на 2022 рік», сільський голова Берестівської сільської ради Бердянського району Запорізької області Жогло І.О. видав розпорядження №425-к від 29.10.2021 року про попередження працівників Берестівської сільської ради про скорочення посад з 31.12.2021 року, в тому числі - провідного спеціаліста відділу організаційної, інформаційної, кадрової роботи та документообігу.

Розпорядженням сільський голова Берестівської сільської ради Бердянського району Запорізької області від 29.12.2021 року №461-к позивачку звільнено з посади провідного спеціаліста відділу організаційної, інформаційної, кадрової роботи та документообігу Берестівської сільської ради 31.12.2021 року у зв`язку зі скороченням за п. 1 ст. 40 Кодексу законів України про працю з виплатою вихідної допомоги в розмірі середньомісячного заробітку.

Вважаючи звільнення незаконним позивачка звернулась до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування визначає закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 7 червня 2001 року N 2493-III (далі Закон N 2493-III).

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону N 2493-III посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.

Положеннями частин 1 і 3 статті 51 закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року280/97-ВР (далі Закон N 280/97-ВР) передбачено, що виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради є виконавчий комітет ради, який утворюється відповідною радою на строк її повноважень. Виконавчий комітет ради утворюється у складі відповідно сільського, селищного, міського голови, районної у місті ради - голови відповідної ради, заступника (заступників) сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті ради, керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету, а також керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, інших осіб.

Згідно з частиною І статті З Закону N 2493-III посадами в органах місцевого самоврядування є, зокрема, посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.

Відповідно до частини 3 статті 7 Закону N 2493-III на посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом. Крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, служба в органах місцевого самоврядування припиняється на підставі і в порядку, визначених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про службу в органах місцевого самоврядування» та іншими законами України.

Таким чином, правовий статус посадових осіб місцевого самоврядування, проходження та припинення служби в органах місцевого самоврядування є предметом спеціального законодавчого регулювання.

При цьому, з урахуванням приписів статті 7 Закону N 2493-III у випадках, не врегульованих спеціальним законодавством, до правовідносин, пов`язаних з проходженням служби в органах місцевого самоврядування, можуть застосовуватися загальні положення трудового законодавства у частині, що не суперечить спеціальним нормам та/або в тій частині, де ці правовідносини спеціальним законодавством не врегульовано. Зазначену правову позицію сформував Верховний Суд у постанові від 06.08.2020 у справі № 186/294/16-а.

Підстави припинення служби в органах місцевого самоврядування передбачені статтею 20 Закону N 2493-III. Відповідно до цієї норми крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, служба в органах місцевого самоврядування припиняється на підставі і в порядку, визначених Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", цим та іншими законами України, а також у разі: порушення посадовою особою місцевого самоврядування Присяги, передбаченої статтею 11 цього Закону; порушення умов реалізації права на службу в органах місцевого самоврядування (стаття 5 цього Закону); виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню на службі, чи недотримання вимог, пов`язаних із проходженням служби в органах місцевого самоврядування (стаття 12 цього Закону); досягнення посадовою особою місцевого самоврядування граничного віку перебування на службі в органах місцевого самоврядування (стаття 18 цього Закону).

Законом N 2493-III не врегульований порядок звільнення посадових осіб місцевого самоврядування зі служби у зв`язку із скороченням штату.

Тому, до спірних правовідносин суд засовує відповідні норми КЗпП України.

Пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, яка слугувала підставою для звільнення позивачки, передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

За змістом частини другої статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Порядок вивільнення працівників регулює стаття 49-2 КЗпП України.

Відповідно до цієї норми про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 16 січня 2018 року у справі N 761/3694/15-ц, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Власник вважається таким, що належним чином виконав вимоги частини 2 статті 40, частини 3 статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну посаду, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Як встановлено судом, 28.10.2021 Берестівською сільською радою прийнято рішення №64 «Про затвердження структури та штатної чисельності Берестівської сільської ради та її виконавчих органів на 2022 рік», відповідно до якого у складі апарату міської ради та ї виконавчих органів діють, зокрема, відділ організаційної, інформаційної, кадрової роботи та документообігу у складі начальника відділу, головного спеціаліст та діловода.

Судом встановлено, що розпорядженням сільського голови Берестівської сільської ради Бердянського району Запорізької області від 29.12.2021 року №461-к позивачку звільнено з посади провідного спеціаліста відділу організаційної, інформаційної, кадрової роботи та документообігу Берестівської сільської ради.

Підставою звільнення в розпорядження вказано: рішення Берестівської сільської ради від 28.10.2021 року №64 «Про затвердження структури та штатної чисельності Берестівської сільської ради та її виконавчих органів на 2022 рік», розпорядження сільського голови №425-к від 29.10.2021 року «Про попередження працівників Берестівської сільської ради про скорочення посад», письмове повідомлення про скорочення.

Отже, у відповідності до розпорядження сільського голови від 29.12.2021 року №461-к року позивач попереджена про наступне вивільнення у зв`язку із скороченням штатної чисельності працівників 29.10.2021.

Однак, попереджуючи про майбутнє звільнення, відповідач не запропонував їй іншу посаду за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу роботу, яку позивачка могла виконувати з урахуванням її освіти, кваліфікації, досвіду, та не повідомив про відсутність таких вакантних посад.

Водночас, в Берестівській сільській раді була вакантна посада головного спеціаліста з кадрової роботи. Про наявність посади головного спеціаліста з кадрової роботи свідчить оголошення Берестівської сільської ради про оголошення конкурсу на заміщення вакантної посади головного спеціаліста з кадрової роботи, опубліковане в газеті «Південна зоря» за 23 грудня 2021 року, №52(17653) (а.с.27).

Суд вважає за необхідне зазначити, що певний час в вересні - листопаді 2021 року позивачка виконувала, окрім своїх обов`язків провідного спеціаліста відділу організаційної, інформаційної, кадрової роботи та документообігу, частково обов`язки спеціаліста з кадрової роботи, що підтверджується рішенням сесії Берестівської сільської ради від 28.10.2021 року №64 «Про затвердження структури та штатної чисельності Берестівської сільської ради та її виконавчих органів на 2022 рік» з додатками та рішення сільського голови про покладення на мене обов`язків головного спеціаліста з кадрової роботи (а.с.47).

Відповідно до рішення Берестівської сільської ради від 28.10.2021 №64 «Про затвердження структури та штатної чисельності Берестівської сільської ради та її виконавчих органів на 2022 рік» у складі апарату міської ради та ї виконавчих органів діють, зокрема, відділ організаційної, інформаційної, кадрової роботи та документообігу у складі начальника відділу, головного спеціаліста та діловода.

Проте, жодна з них не запропонована позивачці.

Крім того, суд зазначає, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці роботодавець повинен враховувати переважне право працівника на залишення на роботі.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.09.2019 року по справі №826/25248/15 (адміністративне провадження №К/9901/7798/18), від 26.09.2019 року по справі №806/405/17 (адміністративне провадження №К/9901/22320/18).

Виходячи із системного аналізу пункту 1 частини першої та частини другої статті 40, частини другої статті 49-2 КЗпП України з метою забезпечення цієї гарантії на власника або уповноважений ним орган при звільненні працівника у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці покладається обов`язок при попередженні працівника про таке звільнення одночасно запропонувати йому наявні вакантні посади. Тобто, законодавець встановив принцип одночасності попередження про наступне вивільнення та пропонування наявних вакантних посад для забезпечення гарантії права громадян на сприяння у збереженні роботи.

Крім того, згідно ч.2 ст.40, ч.3 ст.49-2 КЗпП України, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, власник вважається таким, що належно виконав свій обов`язок щодо сприяння у збереженні роботи працівника, який підлягає звільненню у зв`язку із скороченням штату, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. При цьому, роботодавець зобов`язаний запропонувати вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник який вивільнюється, працював.

Відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 11 червня 2020 року в справі № 826/19187/16, від 31 березня 2020 року в справі № 826/6148/16.

Такий обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору та охоплює вакантні посади, які з`явилися в установі протягом всього цього періоду і які існували на день звільнення.

Крім того, відповідачем не було дотримано вимог ст. 43 КЗпП України, зокрема, щодо розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Також відсутність відповідної посади у відповідача не може бути підставою для позбавлення позивача права на належне поновлення його порушених прав та виконання судового рішення.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог позивача про визнання протиправним та скасування розпорядження від 29.12.2021 №461-к та поновлення позивача на посаді.

Згідно з приписами частини другої статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більш як за один рік.

Право на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу є невід`ємним правом позивача, захист якого гарантований ч.1 ст.1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини та основних свобод, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною його національного законодавства. Неправомірна бездіяльність щодо виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу порушує право позивача на законне сподівання мати можливість користуватися своєю власністю, своєчасно і в повному обсязі і в порядку, визначеному законом, отримати належні йому кошти із бюджету при відсутності з його боку порушення закону.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України "Про оплату праці" за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100.

За змістом абзацу 3 пункту 2 вказаного Порядку середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.

Відповідно до довідки Берестівської сільської ради від 14.01.2022 року №1 про доходи розмір виплаченої позивачу заробітної плати за листопад 2021 року становив 21054,69 грн., за грудень 2021 року - 28954,96 грн., в тому числі вихідна допомога. (а.с.33). Розмір вихідної допомоги складає 11559,68 грн про, що зазначено в довідці №1 від 18.02.2022 (а.с.50).

Тобто, за грудень розмір заробітної плати позивача складає 17395,28 грн (28954,96-11559,68=17395,28). А всього за листопад і грудень 2021 року загальна сума заробітної плати 38449,97 грн.(21054,69+17395,28=38449,97). Кількість робочих днів складає 44 дні. Отже, середньоденна заробітна плата складає 873,86 грн.

Таким чином, відповідач зобов`язаний нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 01.01.2022 (наступний день після звільнення) по день поновлення на роботі (дата ухвалення судом рішення-29.09.2022) у розмірі 166033,40 грн.

Суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку зменшується на суму податків і зборів.

Зазначена правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 15 лютого 2019 року по справі №826/6583/14, від 18 квітня 2019 року по справі №812/2/16 та від 8 липня 2019 року по справі №809/4462/15.

Відрахування податків і обов`язкових платежів із середнього заробітку за час вимушеного прогулу не погіршує становище працівника, якого поновлено на роботі, оскільки за цей період, у разі перебування на посаді, працівник отримував би заробітну плату, із якої також відраховувались би податки.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На виконання цих вимог відповідач як суб`єкт владних повноважень належних і достатніх доказів, які б повністю спростували доводи позивача, не надав.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають частковому задоволенню.

Позивача звільнено від сплати судового збору відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI.

Керуючись ст. ст. 9, 137, 139, 242-246, 250, 255, 273, 278 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Берестівської сільської ради Бердянського району Запорізької області (71130, Запорізька область, Бердянський район, вул. Миру, буд. 177А; код ЄДРПОУ 04351937), Сільського голови Берестівської сільської ради Бердянського району Запорізької області Жогло Ігоря Олексійовича (71130, Запорізька область, Бердянський район, с.Берестове, вул. Шкільна, буд. 83)-задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати розпорядження Берестівської сільської ради Бердянського району Запорізької області від 29.12.2021 №461-к «Про звільнення ОСОБА_1 ».

Поновити ОСОБА_1 на посаді на посаді провідного спеціаліста відділу організаційної, інформаційної, кадрової роботи та документообігу Берестівської сільської ради Бердянського району Запорізької області з 01 січня 2022 року.

Стягнути з Берестівської сільської ради Бердянського району Запорізької області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 січня 2022 року по 29 вересня 2022 року в сумі 166033,40 грн. з якого підлягають відрахуванню обов`язкові податки та збори.

Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку за один місяць в розмірі 26215,80 грн. з вирахуванням обов`язкових податків та зборів звернути до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 29.09.2022.

Суддя О.В. Конишева