Рішення

від 28.09.2022 по справі 640/23365/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2022 року м. Київ № 640/23365/19

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі судді Донця В.А. розглянув у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернулась до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 16.08.2019 №0115085406.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва: від 02.12.2019 відкрито провадження в адміністративній справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено строки для подання заяв по суті та доказів; 21.02.2020 замінено відповідача Головне управління ДФС у Київській області (ідентифікаційний код 39393260), на правонаступника Головне управління ДПС у Київській області (ідентифікаційний код 43141377); від 28.09.2022 замінено відповідача Головне управління ДПС у Київській області (ідентифікаційний код 43141377) на правонаступника Головне управління ДПС у Київській області (ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 44096797).

Позов обґрунтовано безпідставністю застосування до позивача штрафних санкцій за затримку сплати узгодженої суми грошового зобов`язання визначеного податковим повідомленням-рішенням від 25.04.2018 №0064833-1310-2659, оскільки таке не було направлено ОСОБА_1 у строки, визначені підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України, тому встановлений підпунктом 266.10.1 пункту 266.10 статті 266 цього Кодексу строк сплати позивачем податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік у сумі 30737,72 грн. не пропущений. За твердженням наведеними в позовній заяві, оскільки податкове повідомлення-рішення повернуто службою поштового зв`язку з відміткою за закінченням встановленого строку зберігання, таке рішення контролюючого органу не вважається належним чином їй врученим в розумінні Податкового кодексу України. Крім того, позивач зазначила, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 16.08.2019 №0115085406 прийнято на підставі акта перевірки від 16.08.2019 №1858/10-36-54-06/ НОМЕР_1 , який їй не було вручено.

Відповідач позов не визнав та у відзиві на позовну заяву зазначив, що податкове повідомлення-рішення від 25.04.2018 №0064833-1310-2659 направлено на податкову адресу позивача рекомендованим листом з повідомленням про вручення, який повернувся до контролюючого органу з відміткою відділення поштового зв`язку за закінченням терміну зберігання, відповідно вказане податкове повідомлення-рішення в силу положень пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України вважається врученим позивачу 23.07.2018, останній день строку сплати податкового зобов`язання припадав на 60-й день з дня вручення цього податкового повідомлення-рішення (21.09.2018). Однак позивач сплатила узгоджене грошове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки лише 01.03.2019, тобто після закінчення встановленого строку, у зв`язку з чим до неї застосовано штрафні санкції у розмірі 20 % погашеної суми податкового боргу за затримку сплати більше 30 календарних днів.

Судом задовлено клопотання представника позивача про неврахування відзиву, оскільки такий подано неуповноваженою особою.

Відповідно до підпункту 11 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 01.01.2017; у судах апеляційної інстанції з 01.01.2018; у судах першої інстанції з 01.01.2019. Представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюється з 01.01.2020. Представництво в суді у провадженнях, розпочатих до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", здійснюється за правилами, які діяли до набрання ним чинності, до ухвалення у відповідних справах остаточних судових рішень, які не підлягають оскарженню.

Провадження у справі відкрито ухвалою суду від 02.12.2019, водночас Закон України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02.06.2016 №1401-VIII (набрав чинності 30.09.2016).

Представником відповідача І. Левкіним не надано доказів, які б підтверджували наявність у нього повноважень представляти інтереси Головного управління ДФС у Київській області чи Головного управління ДПС у Київській області. Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 23.01.2020 (дата подання відзиву) ОСОБА_2 відсутній серед керівників чи осіб, які мали право представляти інтереси цих органів. Тому поданий цим представником відзив судом не враховується.

Дослідивши письмові докази, суд установив.

Відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України, Головним управлінням ДФС у м. Києві за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) ОСОБА_1 прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.04.2018 №0064833-1310-2659 про сплату суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, яким позивачу обчислено суму податкового зобов`язання за 2017 рік у розмірі 30737,72 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення надіслано ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення №0101124477396 та повернуто до контролюючого органу у зв`язку з закінченням встановленого строку зберігання 23.07.2018.

Згідно з квитанцією від 01.03.2019 №38 позивачем сплачено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки.

Головним управлінням ДФС у Київській області проведено камеральну перевірку своєчасності сплати позивачем податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік, за результатом якої було складено акт перевірки від 11.07.2019 №1858/10-36-54-06.

Перевіркою встановлено порушення вимог пункту 266.10 статті 266 Податкового кодексу України, оскільки суму грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки сплачено з порушенням граничних строків сплати.

Не погоджуючись з висновками контролюючого органу викладеними в акті перевірки від 11.07.2019 №1858/10-36-54-06, ОСОБА_1 30.07.2019 звернулася із запереченнями до акта перевірки, за результатами розгляду яких Головним управлінням ДФС у Київській області висновки акта перевірки залишено без змін, про що повідомлено позивача листом від 13.08.2019 №20109/К/10-36-13-05.

Відповідачем сформовано податкове повідомлення-рішення від 16.08.2019 №0115085406, яким нараховано штрафні санкції за затримку сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в розмірі 6147,54 грн.

Не погодившись із податковим повідомленням-рішенням від 16.08.2019 №0115085406, позивач 12.09.2019 звернулася зі скаргою до Державної фіскальної служби України, яку рішенням Державної податкової служби України від 11.11.2019 №1427/К/99-00-08-05-04-14 залишено без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Позивач вважаючи податкове повідомлення-рішення від 16.08.2019 №0115085406 протиправним та таким, що підлягає скасуванню, звернулася з позовом до суду.

Вирішуючи спір, суд ураховує таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755-VI (з наступними змінами та доповненнями, в чинній на момент виникнення спірних відносин редакції, далі ПК України).

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове зобов`язання сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Підпунктом 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податкове повідомлення-рішення письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Відповідно до пункту 126.1 статті 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 статті 126 ПК України) протягом строків, визначених ПК України, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, у розмірі 10 % погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, у розмірі 20 % погашеної суми податкового боргу.

Статтею 266 ПК України визначено порядок справляння та сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Відповідно до пункту 266.1 цієї статті платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Положеннями підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України передбачено, що обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Згідно з підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Підпунктом 266.9.1 пункту 266.9 статті 266 ПК України визначено, що податок сплачується за місцем розташування об`єкта/об`єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України.

Фізичні особи можуть сплачувати податок у сільській та селищній місцевості через каси сільських (селищних) рад або рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, за квитанцією про прийняття податків.

Відповідно до пункту а підпункту 266.10.1 пункту 266.10 статті 266 ПК України податкове зобов`язання за звітний рік з податку сплачується фізичними особами протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Водночас підпунктом 266.10.2 пункту 266.10 статті 266 ПК України встановлено, що у разі якщо контролюючий орган не надіслав (не вручив) податкове/податкові повідомлення-рішення у строки, встановлені підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 цієї статті, фізичні особи звільняються від відповідальності, передбаченої цим Кодексом за несвоєчасну сплату податкового зобов`язання.

Отже, для вирішення спору суду необхідно встановити чи належним чином контролюючим органом надіслано (вручено) позивачу податкове-повідомлення рішення від 25.04.2018 №0064833-1310-2659 про сплату суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік у розмірі 30737,72 грн., дотримання платником податку 60-денного строку для сплати відповідного грошового зобов`язання.

Згідно з положеннями пункту 58.3 статті 58 ПК України, податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

У разі якщо вручити податкове повідомлення-рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове повідомлення-рішення вважається таким, що не вручено платнику податків.

Відповідно до пункту 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Згідно з абзацом шостим пункту 42.4 статті 42 ПК України в разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Форму та порядок надіслання (вручення) контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків передбачено "Порядком надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків", затверджений наказом Міністерства фінансів України від 28 грудня 2015 року №1204, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22 січня 2016 року за №124/28254 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі Порядок №1204).

Відповідно до пункту 3 розділу ІІІ Порядку №1204 податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи рекомендованим листом з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 ПК України.

Згідно з пунктом 5 Порядку №1204 якщо пошта (поштова служба) не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення через відсутність за місцезнаходженням платника податків (посадових осіб платника податків), їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштою (поштовою службою) в повідомленні про вручення, із зазначенням причин невручення.

Згідно з пунктом 45.1 статті 45 ПК України платник податків фізична особа зобов`язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.

Отже, обставина вручення (надіслання) податкового повідомлення-рішення платником податків має важливе значення та підлягає встановленню, оскільки з цим пов`язується, в спірному випадку, відлік 60-денного строку, встановленого пунктом а підпункту 266.10.1 пункту 266.10 статті 266 ПК України для сплати позивачем грошового зобов`язання.

Наведені норми дають підстави дійти висновку, що податкове повідомлення-рішення може вважатись належним чином вручене, якщо воно надіслане за адресою платника податків (місце проживання або податкову адресу) рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручене платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові. Водночас, у випадку неможливості вручення засобами поштового зв`язку податкового повідомлення-рішення підлягає встановленню обставина причин невручення відповідного поштового відправлення, в тому числі день, коли поштовою службою зроблено відповідну відмітку.

Як уже вказувалось судом, Головним управлінням ДФС у м. Києві на підставі підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України, сформовано податкове повідомлення-рішення від 25.04.2018 №0064833-1310-2659, яким визначено позивачу податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік у сумі 30737,72 грн. та зазначено адресу платника податку: АДРЕСА_1 .

Позивачем до позову додано поштовий конверт, в "який були поміщені податкові повідомлення-рішення №0064833-13102659, №0064834-1310-2659 та 0064835-1310-2659" з відомостями про дату його прийняття та повернення".

З наданого позивачем конверта вбачається, що рекомендоване поштове відправлення №0101124477396 направлено адресату 15.06.2018 (відбиток штемпеля справа вгорі поштового конверта) та 23.07.2018 повернуто адресату з причини за закінченням терміну зберігання.

Згідно зі штампом реєстрації місця проживання особи, що проставлений в паспорті громадянина України серії НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 .

У позовній заяві не заперечується обставина надіслання податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 25.04.2018 №0064833-1310-2659 за адресою: АДРЕСА_1 . Відсутні такі доводи і в запереченні до акта камеральної перевірки, і в скарзі на податкове повідомлення-рішення від 16.08.2019 №0115085406, поданій до Державної фіскальної служби України. Відтак, суд розцінює це як визнання позивачем обставини надіслання податкового повідомлення-рішення від 25.04.2018 №0064833-1310-2659 за належною податковою адресою (місцем реєстрації) ОСОБА_1 .

З огляду на наведене, суд констатує, що податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 25.04.2018 №0064833-1310-2659 надіслано позивачу 15.06.2018 на адресу: АДРЕСА_1 .

Крім того, суд зауважує, що підставами позову не визначено надіслання податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 25.04.2018 №0064833-1310-2659 не за податковою адресою чи не за місцем проживання позивача. Порушення представник позивача вбачає в недотриманні відповідачем статті 86 ПК України щодо ненадання позивачу примірника акта камеральної перевірки, проведення відповідачем щодо позивача повторної камеральної перевірки, недотримання вимог підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України, оскільки цього податкового повідомлення-рішення повернуто до контролюючого органу з вказівкою про причини повернення, а про причини невручення, недотримання вимог підпункту 266.10.2 пункту 266.10 статті 266 ПК України, оскільки позивачу невручено вказане податкове повідомлення-рішення.

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначено "Правилами надання послуг поштового зв`язку", затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року №270 (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі Правила №270).

Відповідно до пункту 11 Правилами №270 установлено:

поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю (пункт 11);

внутрішні реєстровані поштові відправлення (крім прямих контейнерів), поштові перекази можуть прийматися для пересилання з рекомендованим повідомленням про їх вручення (пункт 17 Правил);

рекомендовані поштові відправлення (крім рекомендованих листів з позначкою Судова повістка), рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об`єкта поштового зв`язку вручаються адресату, а у разі його відсутності будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім`ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу (пунктом 99);

у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження, відправлення EMS 14 календарних днів, міжнародні поштові перекази відповідно до укладених угод (пункту 116);

поштові відправлення, поштові перекази повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі його письмової заяви, письмової відмови адресата від одержання чи закінчення встановленого строку зберігання (пункт 117 Правил №270).

Аналіз вказаних норм, дає підстави стверджувати, що встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення. При цьому Правилами №270 передбачено повернення поштових відправлень, термін зберігання яких у поштовому відділенні з метою вручення сплив.

Надаючи тлумачення положенням статті 42.2 та Порядку №1204 щодо вручення/надіслання документів контролюючим органом платнику податку Верховний Суд, використовуючи свою попередню судову практику, висловив правову позицію в постанові від 26.07.2022 справа №640/3437/21, за якою надіслане контролюючим органом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на податкову адресу платника податків, яка відповідає даним Державного реєстру та облікової картки платника, вважається врученим також у разі неможливості вручення адресату такого відправлення після проставлення поштовим органом відповідної відмітки з датою та причиною невручення. Контролюючий орган, не маючи інших правових механізмів для отримання персональних даних про платника податків, вправі розраховувати на актуальність (відповідність) даних облікової картки та, відповідно, у випадку недотримання платником податків приписів закону та невиконання обов`язку інформувати податковий орган про зміну своїх персональних даних, має нести ризик настання негативних наслідків такої поведінки (наприклад також, постанови від 12.02.2020 справа №826/17798/18, від 23.09.2021 справа №640/8096/19).

Також Верховний Суд у справі №640/3437/21 звернув увагу, що Судовою палатою з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в постанові від 23.05.2022 справа №810/3116/18 зазначено, що відповідно до пункту 42.2. статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові. Постійне неотримання поштової кореспонденції, яка направляється контролюючим органом на адресу платника податків є зловживанням останнім правом платника податків бути повідомленим контролюючим органом щодо прийнятих стосовно нього рішень.

Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу на те, що обов`язку контролюючого органу щодо повідомлення платника податків про проведення відповідної перевірки кореспондує обов`язок такого платника добросовісно ставитись до отримання відповідної кореспонденції або повідомлень, крім того, необізнаність платника з наказом про проведення перевірки через нехтування або ухилення від виконання такого обов`язку без поважних причин не може бути в подальшому розцінена на користь останнього.

У постанові від 09.10.2018 справа № 820/1864/17 Верховний Суд зазначив, що добросовісний платник податків зобов`язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі невиконання цього обов`язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв`язку з цим негативних для такого платника наслідків.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі й застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. При цьому відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленої у постанові від 30.10.2019 справа №755/10947/17, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію.

Враховуючи встановлені обставини, зважаючи на наведену судову практику, суд доходить висновку, що податкове повідомлення-рішення від 25.04.2018 №0064833-1310-2659 направлено за належною адресою платника податків (за місцем реєстрації), що відповідає абзацу шостому пункту 42.4 статті 42 ПК України, відповідно податкове повідомлення-рішення вважається направленим платнику податків 15.06.2018 та врученим 23.07.2018.

З огляду на таке, суд не приймає доводи позивача про те, що спірне податкове повідомлення-рішення було направлено (вручено) платнику з порушенням строку, визначеного підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України, що в силу пункту 126.3 статті 126 та підпункту 266.10.1 пункту 266.10 статті 266 ПК України є підставою для звільнення ОСОБА_1 від відповідальності, передбаченої пункту 126.1 статті 126 ПК України, оскільки конструкція норми підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України передбачає обов`язок податкового органу надіслати або вручити (нарочно, особисто) до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення, що й було зроблено податковим органом податкове повідомлення-рішення від 25.04.2018 №0064833-1310-2659 надіслано платнику податків засобами поштового зв`язку 15.06.2018 (наприклад, постанова Верховного Суду від 08.07.2021 по справі №440/1094/19).

При цьому суд ураховує, що позивач не вказувала на наявність об`єктивних обставин, які б унеможливлювали отримання рекомендованих поштових відправлень контролюючого органу, клопотань з цього приводу заявлено не було.

Відповідно до положень пункту 126.2 статті 126 ПК України відповідальність у вигляді штрафу настає за несвоєчасну сплату узгодженого грошового зобов`язання.

Визначене податковим повідомленням-рішенням грошове зобов`язання підлягає сплаті протягом 60 днів з дня вручення (21.09.2018), натомість, було сплачене позивачем лише 01.03.2019 (строк затримки сплати склав 161 день).

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Відповідно до пункту 76.1 статті 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.

Пунктом 76.2 статті 76 ПК України визначено, що порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Згідно із пунктом 86.2 статті 86 ПК України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Наведені норми дають підстави для висновку, що камеральна перевірка своєчасності сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання здійснюється виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Суд погоджується з доводами позивача про складення акта камеральної перевірки від 11.07.2019 №1858/10-36-54-06 з недоліками, оскільки не зазначено податковий період, суму та вид податкового зобов`язання, граничного строку його сплати та кількості днів прострочення.

Також судом установлено наявність дефекту в податковому повідомленні-рішенні від 16.08.2019 №0115085406, оскільки в ньому зазначено невірний номер та дата акту перевірки від 16.08.2019 №1858/10-36-54-06/1981710069".

Як убачається зі змісту листа Головного управління ДФС у Київській області від 13.08.2019 №20109/К/10-36-13-05 Щодо розгляду заперечень ОСОБА_1 на акт камеральної перевірки від 11.07.2019 №1858/10-36-54-06, вказаний акт перевірки сформовано та направлено позивачу у зв`язку зі встановленими фактами несвоєчасної сплати узгодженого грошового зобов`язання із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік, визначене податковим повідомленням-рішенням від 25.04.2018 №0064833-1310-2659, із граничним терміном сплати 21.09.2018, яке фактично сплачено позивачем 01.03.2019.

Зі змісту наявного у матеріалах справи розрахунку штрафної санкції згідно з податковим повідомленням-рішення від 16.08.2019 №0115085406, доданого до позову, підстава застосування такої санкції несвоєчасна сплата грошового зобов`язання визначеного податковим повідомленням рішенням від 25.04.2018 №0064833-1310-2659, кількість днів затримки становить 161 у період з 22.09.2018 по 01.03.2019, що відповідає висновкам акту перевірки від 11.07.2019 №1858/10-36-54-06 про порушення пункту 266.10 статті 266, пункту 126 статті 126 ПК України.

Оцінюючи допущені контролюючим органом недоліки під час складання акту камеральної перевірки від 11.07.2019 №1858/10-36-54-06 та помилки в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні від 16.08.2019 №0115085406 суд ураховує, що позивачу з листа Головного управління ДФС у Київській області від 13.08.2019 №20109/К/10-36-13-05 було відомо суму несплаченого грошового зобов`язання, граничний строк сплати, період, за який нараховано штрафну санкцію. Крім того, з розрахунку штрафної санкції можна дійти однозначного висновку щодо підстав її застосування.

Суд зауважує, що частина зазначеного, в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні, номеру акта перевірки, а саме порядковий номер реєстрації акта перевірки в окремому журналі реєстрації актів про результати камеральних (електронних) перевірок, а також код структурного підрозділу, відповідального за проведення перевірки збігається із номером акта перевірки від 11.07.2018, №1858/10-36-54-06, який наявний в матеріалах справи. Крім цього, цифри 1981710069, що складають другу частину номера акта перевірки зазначеного в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні є реєстраційним номером облікової картки платника податків ОСОБА_1 .

Тобто, під час складення податкового повідомлення-рішення від 16.08.2019 №0115085406 контролюючим органом допущено технічну помилку. Зміст вказаної технічної помилки полягає у зазначенні помилкової дати та номеру акта перевірки від 16.08.2019 №1858/10-36-54-06/ НОМЕР_1 замість правильного від 11.07.2019 №1858/10-36-54-06. У зв`язку із чим, необґрунтованим є посилання позивача на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі не того акту, який було отримано позивачем.

Загальні підходи до оцінки недоліків форми рішення сформульовані Верховним Судом у постановах від 19.05.2020 у справі №820/2300/18, від 30.04.2020 у справі №810/384/16, від 17.03.2020 у справі №808/4140/15, від 25.01.2019 у справі №812/1112/16, у яких Верховний Суд звертав увагу, що окремі дефекти форми рішення контролюючого органу не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, про його скасування.

З огляду на викладене, не зважаючи на наведені недоліки допущені контролюючим органом під час складання акта камеральної перевірки та оскаржцуваного податкового повідомлення-рішення, з урахуванням того, що позивач скористалась своїм правом викласти свої заперечення на такий акт, за наслідками чого була обізнана про підстави застосування штрафної санкції, водночас помилка в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні не вплинула на правомірність визначеної санкції, суд доходить висновку що наведені недоліки не можуть бути самостійною підставою для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Під час судового розгляду встановлено, що в спірних відносинах неналежно виконано вимоги податкового законодавства платником податків стосовно своєчасної сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що дає підстави для притягнення його до відповідальності та вказує на правомірність застосування штрафних (фінансових) санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням.

Беручи до уваги наведене, суд вважає правомірним висновок Головного управління ДПС у Київські області про порушення позивачем пункту 266.10 статті 266 ПК України доведеність фактів несвоєчасної сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки з фізичних осіб і, як наслідок, наявність правових підстав для застосування штрафних санкцій, передбачених пунктом 126.1 статті 126 ПК України. Відтак відсутні підстави для задоволення позову.

Оскільки, в задоволенні позову відмовлено і відповідачем не надано доказів понесення судових витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, судові витрати присудженню не підлягають.

Керуючись статтею 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Позивач ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ).

Відповідач Головне управління ДПС у Київській області (ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 44096797, місцезнаходження: 03151, місто Київ, вулиця Народного ополчення, будинок 5-а).

Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно зі статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя В.А. Донець