Рішення

від 29.09.2022 по справі 640/37623/21

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2022 року м. Київ№ 640/37623/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю

секретаря судового засідання Колодяжного В.Є., розглянувши у порядку письмового

провадження адміністративну справу

за позовомГоловного управління ДПС у Запорізькій областідоФонду державного майна Українитретя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета споруДержавне підприємство «Дніпровське»про звернення стягнення податкового боргу, ВСТАНОВИВ:

Головне управління Державної податкової служби у Запорізькій області (далі позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Фонду державного майна України (далі відповідач), в якому просить суд звернути стягнення податкового боргу на кошти Фонду державного майна України, в управлінні якого перебуває Державне підприємство «Дніпровське», з частини чистого прибутку (доходу) господарських підприємств (державних унітарних підприємств) у розмірі 541 794,58 грн, які зарахувати: р/р UА748999980313040074000008479, отримувач - ГУК у Зап.обл./ТГ м. Запоріжжя/21010100, код отримувача 37941997, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код банк отримувача - 899998, код класифікації доходів бюджету - 21010100; з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності у розмірі 112 329,31 грн, які зарахувати: р/р UА628999980313070002000008479, отримувач - ГУК у Зап.обл./ТГ м. Запоріжжя/11020100, код отримувача 37941997, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код банк отримувача - 899998, код класифікації доходів бюджету - 11020100 та з адміністративних штрафів та інших санкцій у розмірі 5 496,00 грн, які зарахувати: р/р UА558999980313060106000008479, отримувач - ГУК у Зап.обл./ТГ м. Запоріжжя/21081100, код отримувача 37941997, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код банк отримувача - 899998, код класифікації доходів бюджету - 21081100.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідачем не сплачено податковий борг у розмірі 659 616,89 грн. Зокрема позивач зазначає, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань ДП «Дніпровське» зареєстроване як юридична особа, засновником якої є Фонд державного майна України; стаття 96 Податкового кодексу України визначає порядок погашення податкового боргу державних підприємств, які не підлягають приватизації, та комунальних підприємств, де встановлюється, що орган державної податкової служби зобов`язаний звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно; станом на день подання позовної заяви за ДП «Дніпровське» рахується податковий борг з частини чистого прибутку (доходу) господарських підприємств і організацій, що перебувають у державній власності у розмірі 112 329,31 грн. та з адміністративних штрафів та інших санкцій у розмірі 5 496,00 грн.; у зв`язку з несплатою платником податків винесених та узгоджених сум податкових зобов`язань контролюючим органом вживалися заходи щодо стягнення податкової заборгованості у встановленому порядку, а саме представнику ДП «Дніпровське» була вручена податкова вимога форми Ю1 № 2/203 від 15.11.2001; Податковим кодексом України не передбачено надіслання податкових вимог на кожну суму боргу, а тому податкові вимоги на борг, що утворився після надсилання вимоги, не надсилалися; також контролюючим органом вживалися заходи стягнення податкового боргу в судовому порядку; рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 02.07.2018 по справі 808/2108/18 стягнуто із ДП «Дніпровське» суму податкового боргу у розмірі 298 253,02 грн.; рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 24.03.2020 по справі № 280/393/20 стягнуто з ДП «Дніпровське» суму податкового боргу у розмірі 274 947,95 грн.; рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 12.11.2021 по справі № 280/5715/21 стягнуто з ДП «Дніпровське» суму податкового боргу у розмірі 95 008,68 грн.

Позивач акцентував увагу на тому, що відповідно до п. 96.2 ст. 96 Податкового кодексу України у разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна державного підприємства, яке не підлягає приватизації, у тому числі казенного підприємства, не покриває суму податкового боргу такого платника податків і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, контролюючий орган зобов`язаний звернутися до органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків, з поданням щодо прийняття рішення про: 1) надання відповідної компенсації з бюджету за рахунок коштів, призначених для утримання такого органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків; 2) досудову санацію такого платника податків за рахунок коштів державного бюджету; 3) ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії; 4) виключення платника податків із переліку об`єктів державної власності, які не підлягають приватизації відповідно до закону, з метою порушення справи про банкрутство, у порядку, встановленому законодавством України; ГУ ДПС у Запорізькій області звернулося до Фонду державного майна із листом № 25780/08-01-13-04 від 28.04.2021; Фонд державного майна своїм листом від 14.06.2021 повідомив, що контролюючий орган вправі звернутися до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство або списати безнадійний податковий борг, тобто не було прийняте жодне з рішень, передбачене п. 96.2 ст. 96 Податкового кодексу України; відповідно до п. 96.3 ст. 96 Податкового кодексу України у разі неотримання зазначеної відповіді у визначений цим пунктом строк або отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог контролюючий орган зобов`язаний звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу чи органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справу було передано судді Пащенку К.С.

21.12.2021 ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва було відкрито провадження в адміністративній справі № 640/37623/21 та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні без виклику учасників справи та проведення судового засідання.

24.01.2022 до Окружного адміністративного суду м. Києва від представника третьої особи надійшли письмові пояснення у справі, у яких останній зазначає, що з позову вбачається, що податковий борг обраховано за період з 27.07.2017 по 26.10.2021 і він загалом складає 659 619,89 грн., а саме: 541 794,58 грн. за платежем чистий прибуток (дохід) господарських підприємств (державних унітарних підприємств), 112 329,31 грн. за платежем податок на прибуток та 5 496,00 грн. за адміністративними та іншими санкціями; разом з цим, згідно рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24.03.2020 у справі № 280/393/20 борг ДП «Дніпровське» у розмірі 274 947,95 грн., який виник за той самий період, який зазначений позивачем в рамках цього позову; аналогічне стосується і заборгованості, яка була предметом розгляду у рамках справи № 808/2108/18; за рахунок проведених ДП «Дніпровське» перерахувань відбулось погашення податкового боргу ДП «Дніпровське», відтак сума заборгованості є необґрунтованою.

01.02.2022 до Окружного адміністративного суду м. Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній заперечує проти позовних вимог посилаючись на наступне. Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.11.2019 № 1101-р «Про передачу цілісних майнових комплексів державних підприємств, установ та організацій до сфери управління Фонду державного майна» та відповідно до акту приймання-передачі від 20.12.2019 ДП «Дніпровське» було передано зі сфери управління Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України до сфери управління Фонду з метою його подальшої приватизації; стаття 96 Податкового кодексу України встановлює порядок погашення податкового боргу державних підприємств, які не підлягають приватизації, та комунальних підприємств; до того ж, відповідно до п. 96.2 ст. 96 Податкового кодексу України у разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна комунального підприємства, не покриває суму його податкового боргу і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності у такого боржника власного майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, контролюючий орган зобов`язаний звернутися до органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить майно такого платника податків, з поданням щодо прийняття рішення; з тексту позовної заяви вбачається, що ГУ ДПС у Запорізькій області звернулося до Фонду державного майна з інформаційним листом, а не поданням.

Серед іншого, відповідач акцентував увагу і на тому, що ГУ ДПС у Запорізькій області порушено строки звернення до суду.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Державне підприємство «Дніпровське» є юридичною особою, заснованою на державній власності та є самостійним господарюючим суб`єктом.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.11.2019 № 1101-р «Про передачу цілісних майнових комплексів державних підприємств, установ та організацій до сфери управління Фонду державного майна» ДП «Дніпровське» було передано до сфери управління Фонду державного майна України.

Згідно з розрахунками, які містяться в матеріалах справи, сума податкового боргу ДП «Дніпровське» складає 659 619,89 грн., а саме: 541 794,58 грн. за платежем чистий прибуток (дохід) господарських підприємств (державних унітарних підприємств), 112 329,31 грн. за платежем податок на прибуток та 5 496,00 грн. за адміністративними та іншими санкціями.

Додатково представник позивача повідомив, що узгодженість податкового боргу підтверджена рішеннями Запорізького окружного адміністративного суду від 02.07.2018 по справі 808/2108/18, від 24.03.2020 по справі № 280/393/20, від 12.11.2021 по справі № 280/5715/21.

Як повідомив позивач, з метою погашення заборгованості та виконання перед бюджетом вищезазначених постанов суду направлялись інкасові доручення до банківських установ для списання коштів в рахунок погашення податкового боргу, які були повернуті без виконання.

В подальшому, ГУ ДПС у Запорізькій області звернулося до Фонду державного майна із листом № 25780/08-01-13-04 від 28.04.2021, у якому просило у найкоротший термін розглянути питання погашення заборгованості підприємства та прийняти відповідне рішення.

Фонд державного майна своїм листом № 10-51-13287 від 14.06.2021 повідомив ГУ ДПС у Запорізькій області, що заборгованість ДП «Дніпровське» буде погашена після закінчення процедури приватизації.

У зв`язку з отриманням вказаної відповіді позивач, відповідно до вимог пункту 96.3 статті 96 Податкового кодексу України, звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Щодо тверджень відповідача про пропуск ГУ ДПС у Запорізькій області строку звернення до суду, то варто зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки операції відповідно до статей 39 і 392 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до п. 102.4 ст. 102 Податкового кодексу України у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу, крім випадків, передбачених абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

За кожним податком та збором у платника податку виникає безумовний податковий обов`язок сплатити суму такого податку чи збору в порядку і строки, визначені законом. Виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк. У разі виникнення у платника податку податкового боргу платник зобов`язаний його сплатити, а у разі несплати - податковий обов`язок не є виконаним.

Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у його постанові від 16.12.2020 у справі № 560/2080/20 (адміністративне провадження № К/9901/28936/20).

Відповідно до п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

За приписами п. 96.2 ст. 96 Податкового кодексу України у разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна державного підприємства, яке не підлягає приватизації, у тому числі казенного підприємства, не покриває суму податкового боргу такого платника податків і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, контролюючий орган зобов`язаний звернутися до органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків, з поданням щодо прийняття рішення про: 1) надання відповідної компенсації з бюджету за рахунок коштів, призначених для утримання такого органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків; 2) досудову санацію такого платника податків за рахунок коштів державного бюджету; 3) ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії; 4) виключення платника податків із переліку об`єктів державної власності, які не підлягають приватизації відповідно до закону, з метою порушення справи про банкрутство, у порядку, встановленому законодавством України.

При цьому стягнення коштів контролюючий орган має право ініціювати тільки в межах 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Податковий борг платника податків, стосовно якого минув цей строк давності, не може бути ініційований контролюючим органом до стягнення, оскільки безумовно вважається безнадійним.

Аналогічної позиції притримується Верховний Суд, що, як приклад, відображеного у його постановах від 16.12.2020 у справі № 560/2080/20 (адміністративне провадження № К/9901/28936/20), від 19.05.2020 у справі № 826/8231/15 (касаційне провадження №К/9901/24864/18).

Верховний Суд у постанові від 15.10.2020 у справі № 910/8428/18 зазначив, що Податковим кодексом України встановлено граничний строк для визначення контролюючим органом розміру податкового боргу, який починається за наслідком прийняття рішення податкового органу або самостійного декларування боржником податкових зобов`язань, та не може перевищувати 1095 календарних днів з моменту самостійного декларування податкових зобов`язань або прийняття відповідного рішення про нарахування податкового боргу контролюючим органом, по закінченню яких він уже не може вживати заходів до стягнення податкової заборгованості у будь-якому порядку (судовому чи позасудовому), оскільки за наслідком закінчення цього строку податкове зобов`язання визнається безнадійним в силу статті 101 Податкового кодексу України, а борг підлягає списанню в обов`язковому порядку. Цей строк є спеціальним строком давності для звернення контролюючого органу до платника податків з вимогою про погашення податкового боргу та застосовується імперативно (в силу закону). Списання безнадійного податкового боргу, яким є податковий борг платника податків, щодо якого минув строк давності у 1095 днів, здійснюється контролюючим органом самостійно на підставі даних автоматизованої інформаційної системи станом на день виникнення безнадійного податкового боргу.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, податковий борг виник на підставі розрахунків, якими визначено частину чистого прибутку, що підлягає сплаті до бюджету, від 27.07.2017, 06.11.2017, 09.02.2018, 07.05.2018, 08.08.2018, 07.05.2019, 08.08.2019, 05.03.2020, 12.05.2020, 06.08.2020, 26.10.2020, 21.01.2021, 09.08.2021 та 26.10.2021, поданих до контролюючого органу декларацій з податку на прибуток від 03.08.2017, 29.08.2018, 17.02.2021, а також на підставі узгодження податкових-повідомлень-рішень від 09.01.2018, 14.04.2020.

Відтак, в межах справи, яка розглядається, найдавніший податковий борг кваліфікується за розрахунком, яким визначено частину чистого прибутку, що підлягає сплаті до бюджету, від 27.07.2017.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що строк позовної давності сплинув 27.07.2020.

Суд з такими твердженнями відповідача не погоджується, оскільки відповідно до пп. 52-2 п. 52 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.

Так, постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2» на всій території України установлено карантин з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року.

У подальшому, постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392 карантин установлено з 22 травня 2020 року по 31 липня 2020 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 641 карантин установлено з 01 серпня 2020 року по 19 червня 2020 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 карантин установлено з 19 грудня 2020 року по 31 грудня 2022 року.

Отже, запроваджений з 12.03.2020 карантин не переривався і триває до кінця 2022 року згідно з нормативними актами Кабінету Міністрів України.

Враховуючи викладене вище в сукупності, суд приходить до переконання до ГУ ДПС у Запорізькій області не пропущено строк звернення до суду з вимогою про звернення стягнення податкового боргу на кошти Фонду державного майна України

Вирішуючи справу по суті, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 87.2 ст. 87 Податкового кодексу України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

За приписами п. п. 88.1, 88.2 ст. 88 Податкового кодексу України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

Відповідно до пп. пп. 89.1.1, 89.1.2 п. 89.1 ст. 89 Податкового кодексу України право податкової застави виникає: у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Відповідно до п. 89.2 ст. 89 Податкового кодексу України з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

Пунктом 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до п. 95.22 ст. 95 Податкового кодексу України контролюючий орган звертається до суду щодо стягнення з дебіторів платника податку, що має податковий борг, сум дебіторської заборгованості, строк погашення якої настав та право вимоги якої переведено на контролюючі органи, у рахунок погашення податкового боргу такого платника податків. Сума коштів, що надходить у результаті стягнення дебіторської заборгованості, в повному обсязі (але в межах суми податкового боргу) зараховується до відповідного бюджету чи державного цільового фонду в рахунок погашення податкового боргу платника податків. Сума дебіторської заборгованості, що стягнута понад суму податкового боргу, передається у розпорядження платника податку.

Водночас, особливості погашення податкового боргу державних підприємств, які не підлягають приватизації визначені в статті 96 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 96.2 ст. 96 Податкового кодексу України у разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна державного підприємства, яке не підлягає приватизації, у тому числі казенного підприємства, не покриває суму податкового боргу такого платника податків і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, контролюючий орган зобов`язаний звернутися до органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків, з поданням щодо прийняття рішення про: 1) надання відповідної компенсації з бюджету за рахунок коштів, призначених для утримання такого органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків; 2) досудову санацію такого платника податків за рахунок коштів державного бюджету; 3) ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії; 4) виключення платника податків із переліку об`єктів державної власності, які не підлягають приватизації відповідно до закону, з метою порушення справи про банкрутство, у порядку, встановленому законодавством України.

Пунктом 96.3 ст. 96 Податкового кодексу України передбачено, що відповідь щодо прийняття одного із зазначених у пунктах 96.1 та 96.2 цієї статті рішень надсилається контролюючому органу протягом 30 календарних днів з дня направлення звернення.

У разі неотримання зазначеної відповіді у визначений цим пунктом строк або отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог контролюючий орган зобов`язаний звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу чи органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно.

Тобто, стаття 96 Податкового кодексу України зобов`язує контролюючий орган звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство у тому випадку, якщо: 1) не отримано відповіді органу виконавчої влади протягом 30 календарних днів з дня направлення відповідного подання контролюючого органу; 2) отримано відповідь про відмову у задоволенні його вимог.

Виходячи з аналізу наведених вище норм права, передумовою звернення контролюючого органу до органу виконавчої влади в порядку статті 96 ПК України є вжиття ним заходів щодо виявлення майна боржника - державного підприємства та встановлення можливості внесення такого майна в податкову заставу.

Разом із тим, суд зазначає, що наведені в п. 96.2 ст. 96 Податкового кодексу України особливості погашення податкового боргу державних підприємств не змінюють послідовність реалізації стадій стягнення податкового боргу, визначених статтею 95 цього Кодексу.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 07.04.2021 у справі № 826/19622/15 (адміністративне провадження № К/9901/40790/18), від 11.09.2020 у справі № 826/15776/15 (адміністративне провадження № К/9901/32014/18), від 20.12.2019 у справі № 826/19486/15 (касаційне провадження № К/9901/19353/18).

Більш того, звернення з позовом про стягнення податкового боргу на кошти державного органу, в управлінні якого перебуває державне підприємство, можливе за умови, якщо таке підприємство не підлягає приватизації.

Такий висновок знайшов своє відображення в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.01.2015 у справі № К/800/51898/13.

Поряд з цим, відповідно до пп. 87.3.5 п. 87.3 ст. 87 Податкового кодексу України не може бути використане як джерело погашення податкового боргу платника податків майно, включене до складу цілісних майнових комплексів державних підприємств, які не підлягають приватизації, у тому числі казенних підприємств. Порядок віднесення майна до такого, що включається до складу цілісного майнового комплексу державного підприємства, встановлюється Фондом державного майна України.

Принципи та процедура віднесення майна до такого, що включається до складу цілісних майнових комплексів державних підприємств, у тому числі казенних підприємств, які не підлягають приватизації, регламентуються Положенням про порядок віднесення майна до такого, що включається до складу цілісного майнового комплексу державного підприємства, затвердженим наказом Фонду державного майна України від 29.12.2010 № 1954 (далі за текстом Положення № 1954).

Положенням № 1954 передбачено складання підприємством та затвердження органом, уповноваженим управляти державним майном, переліку майна, що включається до складу цілісного майнового комплексу державного підприємства, яке не підлягає приватизації, та майна, яке може бути джерелом погашення податкового боргу.

З листа Фонду державного майна України № 10-51-13287 від 14.06.2021 вбачається, що Фонду державного майна України передано для проведення приватизації близько 400 підприємств, серед яких і ДП «Дніпровське».

Як вбачається з Переліку об`єктів державної власності, що підлягають приватизації у 2019 2021 роках, ДП «Дніпровське» входить до переліку таких об`єктів.

Беручи до уваги той факт, що за приписами ст. 96 Податкового кодексу України звернення з позовом про стягнення податкового боргу на кошти державного органу, в управлінні якого перебуває державне підприємство, можливе за умови, якщо таке підприємство не підлягає приватизації, та враховуючи, що ДП «Дніпровське» віднесено до Переліку об`єктів, що підлягають приватизації у 2019-2021 роках, то механізми погашення податкового боргу підприємств, які не підлягають приватизації, регламентовані ст. 96 Податкового кодексу України, не можуть застосовуватися податковим органом до ДП «Дніпровське».

Посеред іншого суд не може не зазначити і про те, що відповідно до п. 87.5 ст. 87 Податкового кодексу України разі якщо здійснення заходів щодо погашення податкового боргу платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, не привело до повного погашення суми податкового боргу або у разі недостатності у платника коштів для погашення податкового боргу, контролюючий орган визначає дебіторську заборгованість платника податків, строк погашення якої настав, джерелом погашення податкового боргу такого платника податків.

Контролюючий орган укладає з платником податків договір щодо переведення права вимоги такої дебіторської заборгованості. Така дебіторська заборгованість продовжує залишатися активом платника податків, що має податковий борг, про що зазначається в договорі між платником податків і контролюючим органом, та повинна бути відповідним чином розкрита в примітках до фінансової звітності.

Податковий борг продовжує обліковуватися за платником податків, у якого він виник, до надходження коштів до бюджету за рахунок стягнення цієї дебіторської заборгованості. Контролюючий орган повідомляє платнику податків про таке надходження в п`ятиденний строк з дня отримання відповідного документа.

У разі відмови платника податків, що має податковий борг, від укладення з контролюючим органом договору щодо переведення права вимоги дебіторської заборгованості такий контролюючий орган звертається до суду щодо зобов`язання платника податків укласти зазначений договір.

Відповідно до п. 95.22 ст. 95 Податкового кодексу України контролюючий орган звертається до суду щодо стягнення з дебіторів платника податку, що має податковий борг, сум дебіторської заборгованості, строк погашення якої настав та право вимоги якої переведено на контролюючі органи, у рахунок погашення податкового боргу такого платника податків. Сума коштів, що надходить у результаті стягнення дебіторської заборгованості, в повному обсязі (але в межах суми податкового боргу) зараховується до відповідного бюджету чи державного цільового фонду в рахунок погашення податкового боргу платника податків. Сума дебіторської заборгованості, що стягнута понад суму податкового боргу, передається у розпорядження платника податку.

Отже, за загальними правилами, викладеними у п. 87.5 ст. 87 і п. 95.22 ст. 95 Податкового кодексу України, у разі, якщо здійснення заходів щодо продажу майна платника податків не привело до повного погашення суми податкового боргу, орган стягнення може визначити додатковим джерелом погашення податкового боргу дебіторську заборгованість платника податків, строк погашення якої настав та право вимоги якої переведено на контролюючі органи.

Проаналізувавши положення статей 87, 95 та 96 Податкового кодексу України в їх сукупності, суд дійшов висновку, що, звертаючись із відповідним позовом, податковий орган має довести, що майно третьої особи не підлягає приватизації, та позивачем вжито вичерпних заходів щодо погашення податкового боргу, а також дотримано всіх правил та процедур, які є передумовою звернення з поданням до Фонду державного майна України про стягнення сум податкового боргу третьої особи. Зокрема, для цілей стягнення податкового боргу третьої особи з відповідача позивач повинен довести: відсутність у підприємства майна, яке, в контексті положень п. 96.2 ст. 96 Податкового кодексу України може бути джерелом погашення податкового боргу та яке не входить до складу цілісного майнового комплексу державного підприємства, або ж, у разі наявності такого майна та здійснення заходів з його реалізації, - недостатність коштів, отриманих від його реалізації, для погашення податкового боргу; відсутність у підприємства у розумінні положень п. 87.5 ст. 87 та п. 95.22 ст. 95 Податкового кодексу України додаткових джерел погашення податкового боргу (дебіторської заборгованості), або ж недостатність коштів, стягнутих з дебітора боржника в погашення податкового боргу підприємства.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що в спірному випадку відсутня одна з обов`язкових передумов для звернення позивача до суду з цим позовом та покладання на Фонд державного майна України обов`язку із сплати податкового боргу Державного підприємства «Дніпровське», а саме належність ДП «Дніпровське» до державних підприємств, які не підлягають приватизації.

Відтак, позивачем не доведено наявності умов, встановлених ст. 96 Податкового кодексу України, для звернення стягнення податкового боргу на кошти державної організації, а отже суд не вбачає підстав для стягнення з Фонду державного майна України податкового боргу «ДП «Дніпровське».

Відповідно до ч. 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Виходячи зі змісту статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Рішенням ЄСПЛ від 19.04.1993 у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути почуті, тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 (справа № 802/2236/17-а).

З огляду на все викладене вище та виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд доходить висновку, що позовні вимоги Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області не підлягають задоволенню.

Що стосується судових витрат, то у відповідності до ч. 2 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 9, 72-78, 241-246, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області - відмовити повністю.

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма часниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.

Суддя К.С. Пащенко