Постанова

від 29.09.2022 по справі 802/1102/16-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 802/1102/16-а

адміністративне провадження № К/9901/37977/18, К/9901/37982/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Васильєвої І.А., суддів: Юрченко В.П., Чумаченко Т.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АКВ Українське каолінове товариство» до Козятинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області, Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, касаційне провадження у якій відкрито за касаційними скаргами Калинівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області та Офісу великих платників податків ДФС (процесуальний правонаступник - Офіс великих платників податків ДПС) на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 16.01.2017 (суддя - Мультян М. Б.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15.03.2017 (головуючий суддя Совгира Д. І., судді: Білоус О. В., Курко О. П.),

У С Т А Н О В И В:

У липні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АКВ Українське каолінове товариство» (далі - ТОВ «АКВ Українське каолінове товариство», Товариство, позивач) звернулося до суду з позовом, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, до Козятинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області (далі - ОДПІ, відповідач-1), Офісу великих платників податків ДФС (далі - Офіс ВПП, відповідач-2), в якому просило: визнати протиправною бездіяльність ОДПІ, що полягає у невиконанні покладених законом та підзаконними актами обов`язку щодо подання органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку про суми податку на додану вартість (далі - ПДВ), належні до відшкодування ТОВ «АКВ Українське каолінове товариство» у розмірі 5' 099' 100,00 грн; зобов`язати Офіс ВПП надати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок щодо суми (5' 099' 100,00 грн), яка підлягає відшкодуванню Товариству з державного бюджету; стягнути на користь Товариства понесені ним судові витрати (судовий збір) у сумі 2756,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань ОДПІ та Офісу ВПП.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Товариство посилалося на те, що заявлені ним у податкових деклараціях з ПДВ за жовтень та грудень 2009 року, січень, лютий, жовтень 2010 року, липень, жовтень, листопад, грудень 2012 року, січень та травень 2013 року в порядку, встановленому пунктом 200.7 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК), зазначені суми бюджетного відшкодування є узгодженими за наслідками судового оскарження результатів контрольних заходів, здійснених контролюючим органом щодо достовірності заявлених Товариством до відшкодування сум, однак, станом на момент звернення до суду частина таких сум залишилася невідшкодованою.

Вінницький окружний адміністративний суд постановою від 16.01.2017, залишеним без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15.03.2017, адміністративний позов задовольнив: визнав протиправною бездіяльність ОДПІ, що полягає у неподанні органу, що здійснює казначейське обслуговування, висновків із зазначенням сум, що підлягають відшкодуванню з бюджету на користь ТОВ "АКВ Українське каолінове товариство" за жовтень 2009 року у розмірі 164' 497,00 грн, за грудень 2009 року - 269' 153,00 грн, за січень 2010 року - 134' 441,00 грн, за лютий 2010 року - 70' 165,00 грн, за жовтень 2010 року - 134' 482,00 грн, за липень 2012 року - 293' 472,00 грн, за жовтень 2012 року - 235' 603,00 грн, за листопад 2012 року - 1' 995' 789,00 грн, за грудень 2012 року - 652' 704,00 грн, за січень 2013 року - 622' 830,00 грн, за травень 2013 року - 525' 964,00 грн; зобов`язав Офіс ВПП подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновки із зазначенням сум ПДВ, що підлягають відшкодуванню ТОВ "АКВ Українське каолінове товариство" з бюджету відповідно до поданих декларацій за жовтень 2009 року в розмірі 164' 497,00 грн, за грудень 2009 року - 269' 153,00 грн, за січень 2010 року - 134' 441,00 грн, за лютий 2010 року - 70' 165,00 грн, за жовтень 2010 року - 134' 482,00 грн, за липень 2012 року - 293' 472,00 грн, за жовтень 2012 року - 235' 603,00 грн, за листопад 2012 року - 1' 995' 789,00 грн, за грудень 2012 року - 652' 704,00 грн, за січень 2013 року - 622' 830,00 грн, за травень 2013 року - 525' 964,00 грн; стягнув на користь ТОВ "АКВ Українське каолінове товариство" сплачений судовий збір в сумі 2756,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань ОДПІ та Офісу ВПП (пропорційно).

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позов, виходили з того, що: Товариство виконало умови, встановлені пунктами 200.7 та 200.10 статті 200 ПК, щодо реалізації платником ПДВ права на отримання суми бюджетного відшкодування з ПДВ за вказані податкові (звітні) періоди; заявлені позивачем до бюджетного відшкодування суми є узгодженими у зв`язку з набранням законної сили судовими рішеннями, якими скасовано податкові повідомлення-рішення, прийняті за наслідками перевірок контролюючого органу щодо достовірності декларування позивачем цих сум; контролюючим органом не було вчинено дій щодо надання органу, який здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку із зазначенням суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню, як це було встановлено чинними на момент виникнення спірних правовідносин нормами статті 200 ПК; відповідачі не надали доказів повернення позивачу бюджетної заборгованості; враховуючи, що TOB "АКВ Українське каолінове товариство" перебуває на обліку в Офісі ВПП, спосіб захисту порушеного права позивача на отримання бюджетного відшкодування у вигляді зобов`язання відповідача-2 надати органу казначейської служби висновок щодо суми, яка підлягає відшкодуванню, враховує податкове законодавства щодо порядку повернення такої заборгованості, а також відповідає правовій позиції, викладеній в постанові Верховного Суду України від 02.12.2015 у справі №826/17403/14.

Офіс ВПП та Калинівська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Вінницькій області (ОДПІ) подали до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційні скаргу на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 16.01.2017 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15.03.2017, у якій просять скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

На обґрунтування вимог касаційної скарги, з урахуванням уточнень, Офіс ВПП посилається на те, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування ПДВ та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ подає до контролюючого органу заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, утім, після зміни обліку реєстрації платника податку (з 01.01.2016) та станом на дату звернення Товариства до суду з позовом із подібною заявою про повернення надміру сплачених сум грошових зобов`язань до Офісу ВПП не звертався.

ОДПІ у касаційній скарзі наводить, зокрема, довід про те, що у 2015 році були внесені зміни щодо порядку подачі звітності з ПДВ і на підставі пункту 33 пункту 2 розділу ХХ ПК платник не скористався правом при подачі звітності за лютий 2015 року, відобразити в заяві, що подавалась у складі податкової декларації, залишки від`ємного значення, що виникли у звітних (податкових) періодах до 01.02.2015.

Вищий адміністративний суд України ухвалами від 06.06.2017 відкрив касаційні провадження у цій справі.

Заперечуючи проти касаційних скарг, позивач у запереченнях просить залишити їх без задоволення як необґрунтовані та безпідставні. Позивач зазначає, що відповідно до норм ПК та у визначені чинним законодавством строки подав контролюючому органу податкові декларації за жовтень 2009 року, грудень 2009 року, січень 2010 року, лютий 2010 року, квітень 2010 року, жовтень 2010 року, за липень 2012 року, за жовтень 2012 року, за листопад 2012 року, за грудень 2012 року, за січень 2013 року, за травень 2013 року та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, відображені у цих податкових деклараціях. Право на відшкодування заявлених у деклараціях сум ПДВ було підтверджено судовими рішеннями у справах №2а/0270/3561/11, №802/663/13-а, №802/4928/13-а, №2а/0270/1950/11, №802/1676/13-а. При цьому позивач наголошує, що податковим законодавством не передбачено повторне звернення із заявами про бюджетне відшкодування узгоджених сум ПДВ.

15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03.10.2017 №2147-VIII ''Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів'', яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС) викладено в новій редакції.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII ''Перехідні положення'' КАС в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Вказані касаційні скарги було передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Касаційний перегляд справи здійснено в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України ''Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ'' від 15.01.2020 №460-ІХ, відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону, та в межах доводів та вимог касаційної скарги відповідно до частини першої статті 341 КАС.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

У судовому процесі встановлено, що з 2006 року позивач перебував на податковому обліку в ОДПІ, з 01.01.2016 - в Офісі ВПП.

У період з листопада 2009 року по червень 2013 року Товариством було подано до контролюючого органу в електронній формі податкові декларації з ПДВ та уточнюючі розрахунки до податкових декларацій за жовтень 2009 року, грудень 2009 року, січень 2010 року, лютий 2010 року, квітень 2010 року, жовтень 2010 року, липень 2012 року, жовтень 2012 року, листопад 2012 року, грудень 2012 року, січень 2013 року, травень 2013 року, в яких заявлено суми, що підлягають бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку. Разом із податковими деклараціями ТОВ ''АКВ Українське каолінове товариство'' було подано заяви про повернення суми бюджетного відшкодування та її розрахунок.

Своєю чергою контролюючий орган провів ряд перевірок ТОВ ''АКВ Українське каолінове товариство'' щодо правомірності бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за вказаними податковими періодами. За результатами заходів податкового контролю заявлені позивачем у податкових деклараціях суми бюджетного відшкодування підтверджено частково та прийнято податкові повідомлення - рішення від 31.12.2010 №0001002301/0, від 28.11.2012 №0000702301, №0000682301, №0000692301, від 13.02.2013 та №0000102301, від 17.10.2013 №0001062200, від 21.08.2010 №0000552301/0, від 02.04.2013 №0000112200, №0000102200, №0000122200, №0000152200, якими позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ та зменшено суми бюджетного відшкодування.

Зазначені акти індивідуальної дії були оскаржені позивачем в судовому порядку.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 04.08.2011 у справі №2а/0270/3561/11, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15.03.2012, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ОДПІ від 31.12.2010 №0001002301/0 в частині зменшення Товариству бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 134' 482,00 грн.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 21.01.2014 у справі №802/663/13-а, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25.03.2014, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ОДПІ від 28.11.2012 №0000702301, №0000682301, №0000692301 та від 13.02.2013 №0000102301.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 22.01.2014 у справі №802/4928/13-а, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06.03.2014, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ОДПІ від 17.10.2013 №0001062200 про відмову у надані бюджетного відшкодування на суму 525' 964,00 грн.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 02.06.2011 у справі №2а/0270/1950/11, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11.08.2011, позов задоволено, визнано протиправним та скасовано повідомлення-рішення від 21.08.2010 №0000552301/0 в частині зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 546' 262,60 грн.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 05.05.2014 у справі №802/1676/13-а, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26.06.2014, позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення ОДПІ від 02.04.2013 №0000132200, №0000102200, №0000122200, №0000152200 та № 0000132200.

Зазначені судові рішення набрали законної сили 15.03.2012, 25.03.2014, 06.03.2014, 11.08.2011 та 26.06.2014 і є чинними.

Суди встановили, що суми бюджетного відшкодування, щодо яких заявлено позов, Товариству не виплачені.

Установлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин справи її учасники не оспорюють.

Доводи контролюючого органу у касаційних скаргах зводяться до того, що позивач повинен був подати до контролюючого органу заяви щодо узгоджених сум бюджетного відшкодування після оскарження до суду податкових повідомлень-рішень про зменшення сум бюджетного відшкодування, прийнятих контролюючим органом за результатами перевірки податкових декларацій Товариства з ПДВ за відповідні податкові (звітні) періоди.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків до 01.01.2011 був врегульований нормами статті 7 Законом України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 №168/97-ВР (Закон втратив чинність з 01.01.2011 згідно з Податковим кодексом України від 02.12.2010 N2755-VI, далі - Закон №168/97-ВР), з 01.01.2011 - нормами статті 200 ПК.

Виходячи із системного аналізу підпунктів 7.7.5, 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 Закону №168/97-ВР, право у платника податку на бюджетне відшкодування виникає через 40 днів після отримання відповідної декларації контролюючим органом. Зазначений строк може бути продовжений ще на 30 днів у разі прийняття контролюючим органом рішення про проведення перевірки з підстав, передбачених підпунктом 7.7.5 пункту 7.5 статті 7 цього Закону.

Згідно з порядком бюджетного відшкодування, встановленим підпунктом 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 Закону №168/97-ВР, орган державного казначейства надає платнику податку суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п`яти операційних днів після отримання відповідного висновку контролюючого органу. Відповідно до підпункту 7.7.8 пункту 7.7 статті 7 Закону №168/97-ВР після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п`яти робочих днів, наступних за днем отримання відповідного рішення, зобов`язаний надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Аналогічний порядок щодо відшкодування ПДВ закріплено в ПК.

Так, пунктом 200.7 статті 200 ПК в редакції до внесення змін згідно із Законом України від 24.12.2015 №909-VIII, які набрали чинності з 01.02.2016, (ця редакція була чинною на момент виникнення правовідносин щодо розрахунків за податковими деклараціями з ПДВ, висновки щодо суми бюджетного відшкодування позивач просить зобов`язати контролюючий орган надати до органу державного казначейства; далі - так само), встановлено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки. Перелік достатніх підстав, які надають право податковим органам на позапланову виїзну документальну перевірку платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку, встановлюється Кабінетом Міністрів України (пункти 200.10 та 200.11 статті 200 ПК).

Якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган: а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов`язань з цього податку в наступних податкових періодах; б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; в) у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування (пункт 200.14 статті 200 ПК).

Пунктом 200.15 статті 200 ПК встановлено, що після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган державної податкової служби протягом п`яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов`язаний подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідно до частин третьої, п`ятої статті 254 КАС (в редакції, чинній до 15.12.2017) у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п`ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Отже, право на отримання бюджетного відшкодування має платник ПДВ, який прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування та подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Право на отримання бюджетного відшкодування у платника ПДВ виникає щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування.

В силу вимог абзацу другого пункту 200.15 статті 200 ПК, після набрання законної сили рішенням суду контролюючий орган протягом п`яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов`язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету. При цьому нормами податкового законодавства не передбачено обов`язок платника податку повторно подавати до контролюючого органу заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, заявленої у податкові декларації, але зменшеної за результатами перевірки згідно з податковим повідомленням - рішенням. Право платника ПДВ на повернення суми бюджетного відшкодування шляхом зобов`язання контролюючого органу надати органу державного казначейства висновок про суми ПДВ, належні до відшкодування, не може бути обмежено з підстав, які не встановлені законом.

Аналогічний висновок щодо обов`язку контролюючого органу протягом п`яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного судового рішення, подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету, Верховний Суд зробив в постанові від 26.06.2020 у справі №821/1122/16 (адміністративне провадження №К/9901/39705/18).

Суми бюджетного відшкодування, щодо яких позивач заявив позовні вимоги, набули статусу узгоджених в день набрання законної сили постановами Львівського апеляційного адміністративного суду у справах №2а/0270/3561/11, №802/663/13-а, №802/4928/13-а, №2а/0270/1950/11 та №802/1676/13-а, а саме: 134' 482,00 грн (сума бюджетного відшкодування за жовтень 2010 року) - 15.03.2012; 164`497,00 грн, 269'153,00 грн, 293' 472,00 грн (сума бюджетного відшкодування за жовтень, грудень 2009 року, липень 2012 року) - 25.03.2014; 134' 441,00 грн, 70' 165,00 грн (сума бюджетного відшкодування за січень, лютий 2010 року) - 11.08.2011; 235' 603,00 грн, 1' 995' 789,00 грн, 652' 704,00 грн, 622' 830,00 грн (сума бюджетного відшкодування за жовтень, листопад, грудень 2012 року, січень 2013 року) - 26.06.2014; 525' 964,00 грн (сума бюджетного відшкодування за травень 2013 року) - 06.03.2014, і у контролюючого органу не було підстав для ненадання до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету.

Зважаючи на викладене, а також відсутності заперечень з боку контролюючого органу щодо обраного позивачем способу судового захисту порушеного права, суди першої та апеляційної інстанцій, застосувавши наведені норми, та врахувавши правову позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 02.12.2015 у справі №826/17403/14, зробили правильний висновок, щодо порушеного права позивача на повернення суми бюджетного відшкодування і що ефективним способом захисту, який забезпечить поновлення цього права, є зобов`язання контролюючого органу надати висновок органу державного казначейства.

За викладених обставин ухвалені у справі судові рішення відповідають вимогам частин першої - четвертої статті 242 КАС щодо законності і обґрунтованості судового рішення, його відповідності принципу верховенства права та завданню адміністративного судочинства.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційні скарги Калинівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області та Офісу великих платників податків ДФС залишити без задоволення.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 16.01.2017 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15.03.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіІ.А. Васильєва В.П. Юрченко Т. А. Чумаченко