Постанова

від 29.09.2022 по справі 360/2213/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 360/2213/20

адміністративне провадження № К/9901/23318/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В.П.,

суддів: Чумаченко Т.А., Васильєвої І.А.,

секретар судового засідання - Титенко М.П.,

за участю:

представника позивача Погребняка Д.Є.,

представника відповідача Лактіної О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Головного управління ДПС у Луганській області як відокремленого підрозділу ДПС на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2020 року (суддя Чернявська Т.І.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2021 року (головуючий суддя Міронова Г.М., судді: Геращенко І.В., Казначеєв Е.Г.) у справі №360/2213/20 за позовом Приватного підприємства "Артель - Транс" до Головного управління ДПС у Луганській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Артель - Транс» звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Луганській області, в якому позивач з урахуванням уточненої позовної заяви від 17 червня 2020 року просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 21 січня 2020 року:

- № 00000010513, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 453853,75 грн;

- № 00000020513, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 2962228,75 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що господарські операції з контрагентами TOB «Касма» та ТОВ «Рейд Смарт» підтверджені належним чином оформленими первинними документами.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2020 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2021 року у справі №360/2213/20 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Луганській області від 21 січня 2020 року № 00000010513, яким Приватному підприємству «Артель - Транс» збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 453853,75 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями на 363083,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 90770,75 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Луганській області від 21 січня 2020 року № 00000020513 в частині збільшення Приватному підприємству «Артель - Транс» суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 2827062,50 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями на 2261650,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 565412,50 грн. У задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Луганській області від 21 січня 2020 року № 00000020513 в частині збільшення Приватному підприємству «Артель - Транс» суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 135166,25 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями на 108133,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 27033,25 грн відмовлено.

Приймаючи оскаржувані рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що господарські операції позивача з контрагентами ТОВ «Рейд Смарт» та ТОВ «Касма» з поставки транспортних засобів та причепів, підтверджуються належним чином оформленими документами бухгалтерського обліку (видатковими та податковими накладними, актами приймання-передачі транспортних засобів, вантажними митними деклараціями). Суди виснували, що посилання відповідача на кримінальні провадження щодо посадових осіб позивача або контрагентів позивача не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків для всіх без винятку господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами, оскільки жодного судового рішення стосовно позивача чи його контрагента, який набрав законної сили, відповідачем не надано.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій.

Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадках, передбачених пунктами 1 та 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

У касаційній скарзі заявник посилається на те, що судами не застосовано правових позицій, викладених Верховним Судом у постановах від 22 травня 2018 року у справі №810/4326/16, від 16 березня 2020 року у справі №2-а-5053/10/0270, від 6 травня 2020 року у справі №640/4687/19, від 26 лютого 2020 року у справі №826/1308/18, від 28 жовтня 2019 року у справі №280/5058/18.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, відповідач доводить, що суди попередніх інстанцій неправильно встановили обставини у справі, не дослідили докази у справі, не дослідили в повній мірі діяльність контрагентів позивача, не було досліджено реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Касма» і ТОВ «Рейд Смарт», зокрема, не було перевірено фактичне вчинення господарських операцій з придбання транспортних засобів, що пов`язані з рухом активів, не було встановлено за яких обставин і в який спосіб було налагоджено господарські зв`язки між позивачем та його контрагентами, не досліджено матеріальні, фінансові, трудові ресурси, технічні можливості контрагентів. Також, судами не встановлено місце зберігання транспортних засобів з моменту придбання їх зазначеними контрагентами відповідно до митних декларацій до моменту продажу їх ПП «Артель Транс», їх транспортування до місця знаходження позивача.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін. Зазначив, що на підтвердження обставин наявності у позивача трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності з вантажних перевезень надано штатні розписи підприємства за 2016-2019 роки; на підтвердження обставин наявності у позивача матеріально-технічної бази для здійснення господарської діяльності з вантажних перевезень надано договір оренди нежитлової будівлі, відповідно до якого у платному, строковому користуванні позивача знаходяться нежитлові приміщення. Вважає, що суди установили зв`язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Верховний Суд, перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи відповідача, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно наказу Головного управління ДПС у Луганській області від 10 жовтня 2019 року № 207 «Про проведення документальної планової невиїзної перевірки» відповідачем проведено документальну планову невиїзну перевірку ПП «Артель - Транс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2016 року по 30 вересня 2019 року, правильності нарахування, обчислення та сплати військового збору за період з 01 жовтня 2016 року по 30 вересня 2019 року, а також по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, за результатами якої складений акт від 27 грудня 2019 року № 354/12-32-05-13/35767318.

На підставі акта від 27 грудня 2019 року № 354/12-32-05-13/35767318 перевіркою встановлено порушення ПП «Артель - Транс»:

пунктів 44.1, 44.2, 44.6 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135, підпункту 140.4.2 пункту 140.4 статті 140 Податкового кодексу України, статті 1, пункту 2 статті 3, пунктів 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»; підпунктів 1.1, 1.2 пункту 1, пункту 2.16 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, в результаті чого занижена сума податку на прибуток в розмірі 363083,00 грн, у тому числі за 3 квартали 2019 року на суму 363083,00 грн;

- пунктів 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, статті 1, пункту 2 статті 3, пунктів 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»; підпунктів 1.1, 1.2 пункту 1, пункту 2.16 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24 травня 1995 року № 88, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на зальну суму 2369783,00 грн, в тому числі за березень 2018 року в сумі 16767,00 грн, за квітень 2018 року в сумі 119917,00 грн, за травень 2018 року в сумі 16833,00 грн, за червень 2018 року в сумі 153700,00 грн, за серпень 2018 року в сумі 108133,00 грн, за жовтень 2018 року в сумі 322250,00 грн, за листопад 2018 року в сумі 209067,00 грн, за березень 2019 року в сумі 569133,00 грн, за квітень 2019 року в сумі 425333,00 грн, за травень 2019 року в сумі 99133,00 грн, за червень 2019 року в сумі 221900,00 грн, за серпень 2019 року 107617,00 грн.

На підставі акта від 27 грудня 2019 року № 354/12-32-05-13/35767318 Головним управлінням ДПС у Луганській області винесені податкові повідомлення-рішення від 21 січня 2020 року:

№ 00000010513, яким ПП «Артель - Транс» збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 453853,75 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями на 363083,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 90770,75 грн;

№ 00000020513, яким ПП «Артель - Транс» збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 2962228,75 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями на 2369783,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 592445,75 грн.

Рішенням Державної податкової служби України про результати розгляду скарги від 06 квітня 2020 року №12353/6/99-00-08-05-01-06 податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Луганській від 21 січня 2020 року №№ 00000010513, 00000020513 залишені без змін.

В аспекті заявлених вимог, Верховний Суд зазначає наступне.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (пункт 135.1 статті 135 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України.

Абзацом першим пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України закріплено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: […] (абзац другий пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України).

Згідно з абзацами першим-другим пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України регламентовано, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України:

не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У відповідності до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Отже, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог законодавства України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

При вирішенні податкових спорів суд виходить з презумпції добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість його дій, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності.

Предметом судового дослідження судами попередніх інстанцій було встановлення фактів реальності господарських відносин між позивачем із його контрагентами ТОВ «Касма» і ТОВ «Рейд Смарт» з урахуванням висновків акту перевірки.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що основним видом діяльності позивача є надання послуг із внутрішніх перевезень автомобільним транспортом.

Суди попередніх інстанцій, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, досліджували та оцінювали договори купівлі-продажу транспортних засобів, а також причепів і напівпричепів, укладені між ПП «Артель - Транс» та ТОВ «Касма», а саме:

1) від 17 жовтня 2018 року №100040/2862, за яким позивачем придбано товар - причіп контейнеровіз марки Krone модель AZ, 2010 року виготовлення, колір - сірий, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ;

2) від 13 листопада 2018 року №110031/2826, за яким позивачем придбано товар - причіп контейнеровіз марки Krone модель AZ, 2010 року виготовлення, колір - сірий, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ;

3) від 1 лютого 2019 року №020006/7076, за яким позивачем придбано товар - причіп контейнеровіз марки Schmitz модель AFW 18, 2011 року виготовлення, колір - сірий, ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 ;

4) від 1 лютого 2019 року №020004/9667, за яким позивачем придбано товар - вантажний автомобіль контейнеровіз марки Man модель TGX 26.400, 2014 року виготовлення, колір - сірий, ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 ;

5) від 1 лютого 2019 року №020005/6546, за яким позивачем придбано товар вантажний автомобіль контейнеровіз марки Man модель TGX 26.400, 2014 року виготовлення, колір - білий, ідентифікаційний номер - НОМЕР_4 ;

6) від 27 травня 2019 року №050104/5288, за яким позивачем придбано товар - вантажний автомобіль контейнеровіз марки MAN модель TGX 26.440, 2014 року виготовлення, колір - синій, ідентифікаційний номер - НОМЕР_5 ;

7) від 4 червня 2019 року №060009/4712, за яким позивачем придбано товар - вантажний автомобіль контейнеровіз марки MAN модель TGX 26.480, 2014 року виготовлення, колір - синій, ідентифікаційний номер - НОМЕР_6 ;

8) від 8 серпня 2019 року №080037/4586, за яким позивачем придбано товар - вантажний автомобіль контейнеровіз марки MAN модель TGX 26.480, 2014 року виготовлення, ідентифікаційний номер - НОМЕР_7 ;

9) від 22 серпня 2019 року №080095/3292, за яким позивачем придбано товар - причіп контейнеровіз марки Krone модель AZ, 2011 року виготовлення, ідентифікаційний номер - НОМЕР_8 .

На підтвердження факту виконання умов вказаних договорів позивачем надано суду видаткові накладні, акти приймання-передачі транспортних засобів, вантажні митні декларації, за якими одержувачем імпортованих та придбаних транспортних засобів є ТОВ «Касма».

Також судами встановлено, що ПП «Артель - Транс» перерахувало кошти за поставлений товар ТОВ «Касма», що підтверджується платіжними дорученнями та банківськими виписками.

Крім того, дослідженню судами попередніх інстанцій підлягали договори купівлі-продажу транспортного засобу, укладені між ПП «Артель - Транс» та ТОВ «Рейд Смарт», зокрема:

1) від 5 березня 2018 року №030011/6681, за яким позивачем придбано товар - напівпричіп марки Schmitz модель SKO 20, 1997 року виготовлення, колір - синій, ідентифікаційний номер - НОМЕР_9 ;

2) від 6 квітня 2018 року №040023/3279, за яким позивачем придбано товар - причіп контейнеровіз марки Krone модель AZ, 2008 року виготовлення, колір - сірий, ідентифікаційний номер - НОМЕР_10 ;

3) від 6 квітня 2018 року №04022/0874, за яким позивачем придбано товар - вантажний автомобіль контейнеровіз марки MAN модель TGХ 26.440, 2013 року виготовлення, колір - червоний, ідентифікаційний номер - НОМЕР_11 ;

4) від 2 травня 2018 року №050006/3265, за яким позивачем придбано товар - причіп контейнеровіз марки Krone модель AZ, 2007 року виготовлення, колір - чорний, ідентифікаційний номер - НОМЕР_12 ;

5) від 4 червня 2018 року №060015/3274, за яким позивачем придбано товар - причіп контейнеровіз марки Krone модель AZ, 2008 року виготовлення, колір - сірий, ідентифікаційний номер - НОМЕР_13 ;

6) від 8 червня 2018 року №060046/6798, за яким позивачем придбано товар - вантажний автомобіль контейнеровіз марки MAN модель TGХ 26.440, 2013 року виготовлення, колір - синій, ідентифікаційний номер - НОМЕР_14 ;

7) від 8 червня 2018 року №060047/2222, за яким позивачем придбано товар - причіп марки Rohr модель 18IV, 2007 року виготовлення, колір - чорний, ідентифікаційний номер - НОМЕР_15 ;

8) від 1 серпня 2018 року №080007/8243 за яким позивачем придбано товар - причіп контейнеровіз марки Krone модель AZ, 2011 року виготовлення, колір - сірий, ідентифікаційний номер - НОМЕР_16 ;

9) від 1 серпня 2018 року №080006/0708, за яким позивачем придбано товар - вантажний автомобіль контейнеровіз марки MAN модель TGХ 26.440, 2013 року виготовлення, колір - білий, ідентифікаційний номер - НОМЕР_17 ;

10) від 3 жовтня 2018 року №100007/6774, за яким позивачем придбано товар - причіп контейнеровіз марки Krone модель AZ, 2010 року виготовлення, колір - сірий, ідентифікаційний номер - НОМЕР_18 ;

11) від 3 жовтня 2018 року №100008/0356, за яким позивачем придбано товар - причіп контейнеровіз марки Krone модель AZ, 2011 року виготовлення, колір - сірий, ідентифікаційний номер - НОМЕР_19 ;

12) від 3 жовтня 2018 року №100006/6867, за яким позивачем придбано товар - вантажний автомобіль контейнеровіз марки MAN модель TGХ 26.400, 2014 року виготовлення, колір - білий, ідентифікаційний номер - НОМЕР_20 ;

13) від 17 жовтня 2018 року №100044/8855, за яким позивачем придбано товар - вантажний автомобіль контейнеровіз марки MAN модель TGХ 26.440, 2014 року виготовлення, колір - білий, ідентифікаційний номер - НОМЕР_21 ;

14) від 13 листопада 2018 року №110015/1770, за яким позивачем придбано товар -вантажний автомобіль контейнеровіз марки MAN модель TGХ 26.440, 2013 року виготовлення, колір - синій, ідентифікаційний номер - НОМЕР_22 ;

15) від 13 листопада 2018 року №110016/6986, за яким позивачем придбано товар - вантажний автомобіль контейнеровіз марки MAN модель TGХ 26.440, 2013 року виготовлення, колір - білий, ідентифікаційний номер - НОМЕР_23 ;

16) від 26 березня 2019 року №030086/3988, за яким позивачем придбано товар -вантажний автомобіль контейнеровіз марки MAN модель TGХ 26.440, 2014 року виготовлення, колір - білий, ідентифікаційний номер - НОМЕР_24 ;

17) від 26 березня 2019 року № 030085/3995, за яким позивачем придбано товар вантажний автомобіль контейнеровіз марки MAN модель TGХ 26.440, 2014 року виготовлення, колір - білий, ідентифікаційний номер - НОМЕР_25 ;

18) від 26 березня 2019 року №030088/7231, за яким позивачем придбано товар вантажний автомобіль контейнеровіз марки MAN модель TGХ 26.440, 2014 року виготовлення, колір - білий, ідентифікаційний номер - НОМЕР_26 ;

19) від 26 березня 2019 року №030089/8672, за яким позивачем придбано товар причіп марки Schmitz модель AWF 18, 2010 року виготовлення, колір - сірий, ідентифікаційний номер - НОМЕР_27 ;

20) від 19 квітня 2019 року №040076/4544, за яким позивачем придбано товар вантажний автомобіль контейнеровіз марки MAN модель TGХ 26.440, 2014 року виготовлення, колір - білий, ідентифікаційний номер - НОМЕР_28 ;

21) від 4 червня 2019 року №060001/3976, за яким позивачем придбано товар вантажний автомобіль контейнеровіз марки MAN модель TGХ 26.440, 2014 року виготовлення, колір - білий, ідентифікаційний номер - НОМЕР_29 .

На підтвердження факту виконання умов вказаних договорів позивачем надано суду податкові та видаткові накладні, акти приймання-передачі транспортних засобів, вантажні митні декларації, за якими одержувачем імпортованих транспортних засобів є ТОВ «Рейд Смарт».

Також судами встановлено, що ПП «Артель - Транс» перерахувало кошти за поставлений товар ТОВ «Рейд Смарт», що підтверджується платіжними дорученнями та банківськими виписками.

Суди встановили, що у договорах купівлі-продажу транспортних засобів, актах приймання-передачі транспортних засобів до договорів, а також у вантажних митних деклараціях зазначені ідентифікаційні номери (номери шасі) транспортних засобів, які повністю співпадають з номерами шасі, (кузова, рами) транспортних засобів, зазначених у свідоцтвах про реєстрацію транспортних засобів, придбаних ПП «Артіль-Транс».

Судами досліджувались договори на перевезення вантажів автомобільним транспортом/надання послуг по перевезенню вантажів/транспортного експедирування, укладені з Приватним акціонерним товариства «Пологівський олійноекстракційний завод», Товариством з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд», Приватним підприємством «М-Агро», Дочірнім підприємством з іноземною інвестицією «Сангрант Плюс», Товариством з обмеженою відповідальністю «Агропромтранс», Товариством з обмеженою відповідальністю «АТ Каргіл» та первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, складені в рамках виконання зазначених договорів (акти здачі-прийому виконаних робіт, товарно-транспортні накладні, дорожні листи, податкові накладні тощо).

Крім того, дослідженню підлягав договір оренди нежитлової будівлі від 16 жовтня 2018 року №1, укладений між позивачем та ОСОБА_1 , відповідно до якого у платному, строковому користуванні ПП «Артель - Транс» знаходяться нежитлові приміщення: станція технічного обслуговування та частина приміщення майстерні, яка надана з метою розміщення адміністрації підприємства.

За наведеного, суди дійшли висновку про здійснення реальних господарських операцій між позивачем та вказаними вище контрагентами, що підтверджується відповідними первинними документами, копії яких наявні в матеріалах справи, які відображають зміст та обсяг цих господарських операцій.

Посилання податкового органу як на підставу для відмови у задоволенні позову, на аналіз податкової інформації отриманої відносно контрагентів позивача, зокрема, на відсутність у останнього умов необхідних для здійснення такого роду господарської діяльності, відсутність достатньої кількості трудових та матеріальних ресурсів, необхідних для здійснення спірних господарських операцій щодо наданих послуг, є необґрунтованими, оскільки чинне податкове законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагента, наявності чи відсутності у останнього основних фондів, тощо.

Також, варто відзначити, що наявність будь-яких недоліків в наданих позивачем первинних бухгалтерських документах, при їхній наявності та в сукупності з іншими доказами, які підтверджують факт отримання спірного товару (послуг), не є підставою для нарахування йому додаткових податкових зобов`язань.

Щодо доводів податкового органу стосовно відсутності відповідних трудових ресурсів, технічних можливостей, руху основних засобів, що унеможливлює підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивача з його контрагентами, то колегія суддів не приймає їх до уваги, оскільки відсутність у контрагента добросовісного платника податку матеріальних та трудових ресурсів, не виключає можливості реального виконання таким платником господарської операції, та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем.

Аналогічна правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 17 листопада 2021 року у справі №640/18105/18.

Між тим, відповідачем не надано жодних доказів того, що позивач діяв без належної обачності і йому мало бути відомо про порушення, які можливо допускаються контрагентами його контрагента, при цьому, позивач не може нести відповідальність за можливі негативні наслідки господарської діяльності його контрагентів, а тим більше за відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачання товарів.

Оцінюючи доводи касаційної скарги щодо посилання на наявність кримінальних проваджень щодо контрагентів позивача - ТОВ «Касма» і ТОВ «Рейд Смарт», колегія суддів вважає, що даний факт не є беззаперечним доказом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентом, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій із урахуванням обставин, встановлених у вироках, які набрали законної сили.

До того ж, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19, застосувавши норми частин шостої, сьомої статті 78 КАС, зазначила, що вирок щодо посадової особи контрагента за статтею 205 Кримінального кодексу України, а також ухвала про звільнення особи від кримінальної відповідальності за цією статтею у зв`язку із закінченням строків давності не можуть створювати преюдицію для адміністративного суду, якщо тільки суд кримінальної юрисдикції не встановив конкретні обставини щодо дій чи бездіяльності позивача. Такі вирок чи ухвала суду за результатами розгляду кримінального провадження мають оцінюватися адміністративним судом разом з наданими первинними документами та обставинами щодо наявності первинних документів, правильності їх оформлення, можливості виконання (здійснення) спірних господарських операцій, їх зв`язку з господарською діяльністю позивача та можливого використання придбаного товару (робіт, послуг) у подальшій діяльності.

Відступивши від висновку Верховного Суду України в постанові від 01.12.2015 у справі №826/15034/14 (№ 21-3788а15), що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, у зв`язку із чим господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі № 160/3364/19 не зробила висновку, що обставини щодо діяльності контрагента платника податків, на які посилається контролюючий орган як на доказ нереальності господарської операції, не входять до предмета доказування. Відповідно до висновку Великої Палати такі обставини підлягають оцінці з врахуванням принципу індивідуальної відповідальності платника податків, який знайшов відображення у нормі частини восьмої статті 9 Закону № 996-ХIV, згідно з якою відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи. При цьому, як виснувала Велика Палата, важливо враховувати фактичну можливість платника податків усвідомлювати той факт, що від імені задекларованого в первинних документах суб`єкта господарювання діють неуповноважені особи. Мають бути наявні докази того, що законними заходами добросовісний платник податків міг перевірити правдивість відповідних первинних документів, а також мав достатні підстави, діючи з належною обачністю, для обґрунтованих сумнівів у достовірності складених іншими особами первинних документів. Інакше тлумачення норм податкового законодавства фактично перекладає обов`язок здійснення податкового контролю на самих платників податків.

Суд також визнає безпідставними посилання податкового органу на висновки Верховного Суду, викладених у постановах від 22 травня 2018 року у справі №810/4326/16, від 16 березня 2020 року у справі №2-а-5053/10/0270, від 6 травня 2020 року у справі №640/4687/19, від 26 лютого 2020 року у справі №826/1308/18, від 28 жовтня 2019 року у справі №280/5058/18, які, на думку скаржника, не враховані судами при вирішенні цієї справи, оскільки рішення в зазначених справах ухвалені за інших фактичних обставин, з урахуванням певного об`єму доказів, їх достатності, належності і допустимості.

Колегія суддів зазначає, що контролюючим органом, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені первинними документами, а також не надано жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в таких документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Решта аргументів скаржника у призмі підстав касаційного оскарження зводяться до незгоди із правовою оцінкою наданим відповідачем доказам, однак, такі доводи відповідно до статті 341 КАС України виходять за межі касаційного перегляду.

За правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Судами першої та апеляційної інстанції в повній мірі встановлено фактичні обставини справи та надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених контролюючим органом у запереченнях на адміністративний позов та апеляційній скарзі, у зв`язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а, отже, і наведені відповідачем доводи в касаційній скарзі не спростовують правильних по суті висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що висновки судів попередніх інстанцій є обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, внаслідок чого касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Луганській області як відокремленого підрозділу ДПС залишити без задоволення, а рішення Луганського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2020 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2021 року у справі №360/2213/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіВ.П. Юрченко Т.А. Чумаченко І.А. Васильєва